Циклон (техніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:09, 31 серпня 2020, створена Shynkar (обговорення | внесок) (→‎Література)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема циклону.JPG
Cyclone separator.svg

Циклон — циліндро-конічний апарат для очищення повітря або газу від завислих твердих частинок, пиловловлювач, в якому тверда фаза відділяється від газу під впливом відцентрових сил, які виникають при тангенціальній подачі вихідного газу під тиском і осьовому розвантажуванні продуктів розділення.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Належать до пиловловлювачів інерційного типу і призначені для вловлення пилу крупністю понад 10 мкм. Принцип дії циклонів полягає в тому, що пилогазова суміш подається по дотичній до внутрішньої поверхні циліндричної частини корпуса і рухається по ґвинтовій лінії зверху вниз.

Обробка бурового розчину в циклонах.

Частинки пилу під дією відцентрових сил притискаються до внутрішніх стінок циклона і під дією газового потоку і сили ваги рухаються по спіралі униз, де розвантажуються через спеціальну насадку у конічній частині циклону. Очищене від пилу повітря видаляється через осьовий патрубок у верхній частині циклона.

За аналогічним принципом влаштовані і діють Ц. для очищення рідини або збагачення мінеральної маси у водному середовищі (гідроциклони), а також в суспензіях (важкосередовищні гідроциклони).

Ефективність роботи[ред. | ред. код]

Для підвищення ефективності очищення повітря або газу в потужних потоках використовують батарейні циклони, тобто сполучення декількох Ц. з спільним підводом живлення.

Ефективність очищення повітря у звичайних циклонах становить 60 — 80%, в батарейному циклоні — 97 — 99%.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Білецький В. С., Олійник Т. А., Смирнов В. О., Скляр Л. В. Техніка та технологія збагачення корисних копалин. Частина ІІІ. Заключні процеси. — Кривий Ріг: Криворізький національний університет, 2019. — 220 с.

Посилання[ред. | ред. код]