Відмінності між версіями «Черних Валентин Петрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
м (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Черних Валентин Петрович.jpg)
м (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Черних Валентин Петрович.jpg)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 18:00, 8 серпня 2017

Валентин Петрович Черних
Народився 5 січня 1940(1940-01-05) (77 років)
с. Речиця, Лівенський р-н Орловської обл. СРСР
Місце проживання Харків
Громадянство Україна Україна
Alma mater Харківський фармацевтичний інститут
Галузь наукових інтересів Органічна хімія
Заклад Національний фармацевтичний університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор наук
Відомі учні 14 докторів наук, 41 кандидат наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2000

Валентин Петрович Черних (* 5 січня 1940 р., с. Речиця Лівенського району Орловської області) — український науковець в галузі органічної хімії, ректор Національного фармацевтичного університету. Дійсний член-кореспондент Національної Академії Наук України, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений винахідник України. Голова науково-методичної комісії з фармації Міністерства освіти і науки України, член Вченої Ради ДП «Державний Фармакологічний центр» МОЗ України, член Президії Фармакопейного Комітету МОЗ України, член Вченої медичної ради МОЗ України, член секції хімії та хімічної технології Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки, член експертної Ради ВАК України в галузі органічної і фармацевтичної хімії, член Хімічного відділення НАН України, голова Хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва м. Харкова, член редколегій 7 науково-практичних і наукових журналів («Провізор», «Фармацевтичний журнал», «Медична освіта» (м. Тернопіль), «Сучасна гастроентерологія та гепатологія», «Вісник фармації», «Клінічна фармація», «Органічна та фармацевтична хімія»), голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій НФаУ, член спеціалізованої вченої ради Державного науково-дослідного центру лікарських засобів, заступник Президента Фармацевтичної асоціації України, президент Фармацевтичної асоціації Харківщини.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 5 січня 1940 р. у с. Речиця Лівенського району Орловської області в сім'ї вчителів. 1959 р. закінчив з відзнакою Харківське медичне училище, 1964 р. — Харківський фармацевтичний інститут. Протягом 19641967 рр. навчався в аспірантурі вузу, в 1967 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата фармацевтичних наук, вчене звання доцента присвоєне в 1973 р. Працює в фармацевтичному інституті на кафедрі органічної хімії:

  • 19671971 рр. — асистент;
  • 19711979 рр. — доцент;
  • з 1979 р. — професор;
  • з 1985 р. — завідувач.

Протягом 19711976 рр. працював деканом, 19761980 рр. — проректором із навчальної роботи.

1977 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора фармацевтичних наук (тема «Синтез, реакційна здатність та біологічні властивості сульфопохідних амідів і гідразидів щавлевої кислоти»), 1980 р. — присвоєно вчене звання професора. 1990 р. присуджено науковий ступінь доктора хімічних наук (тема дисертації «Синтез, реакційна здатність і вивчення зв'язку „Структура — біологічна активність“ похідних дикарбонових кислот»). 1997 р. обрано членом-кореспондентом Національної Академії Наук України[1].

1980 р. обрано ректором Харківського фармацевтичного інституту.

Був депутатом Київської районної ради народних депутатів м. Харкова (1986 р.), Харківської міської Ради народних депутатів (19851987 рр.).

Особисті відомості[ред.ред. код]

Є автором більше 1000 наукових праць, зокрема:

  • 94 патенти;
  • 348 авторських свідоцтв, серед них 336 — на нові біологічно активні сполуки і 12 на способи добування (більшість не підлягає опублікуванню у відкритих виданнях);
  • 17 монографій.

Творець близько 16 лікарських препаратів.

Дружина — Валентина Франківна, доктор медичних наук, завідувач кафедри Харківської медичної академії післядипломної освіти. Діти — доньки Юлія (1983 р.н.) і Владислава (1994 р.н.).

Нагороди, відзнаки та звання[ред.ред. код]

Кавалер орденів «Знак Пошани» (1971 р.), Трудового Червоного Прапора (1986 р.), «За заслуги» I, II, III ступенів (2003, 2000, 1996 р. відпвідно), князя Ярослава Мудрого V (2007 р.) і IV[2] ступенів (2010 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000 р.) за підручник «Органічна хімія» в 3-х книгах. Заслужений винахідник України (1982 р.), заслужений діяч науки і техніки України (1991 р.). Нагороджений відзнакою Харківського міського голови «За старанність. 350 років заснування Харкова 1654—2004» (2003 р.), почесною відзнакою голови Харківської обласної державної адміністрації «Слобожанська слава» (2004 р.), почесною грамотою Верховної Ради України (2005 р.), нагрудним знаком Міністерства освіти і науки України «Петро Могила» (2005), Подякою Президента України В. А. Ющенка[3].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.