Чжао Дунь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжао Дунь
宋光宗.jpg
12-й Імператор династії Сун
18 лютого 1189 — 24 липня 1194 року
Попередник: Чжао Шень
Спадкоємець: Чжао Ко
 
Народження: 7 жовтня 1147
Ханчжоу, КНР
Смерть: 24 вересня 1200 (52 роки)
Громадянство: Династія Сун[1]
Батько: Чжао Шень[1]
Мати: Chengmu Impress[d][1]
У шлюбі з: Empress Li Fengniang[d][1] і Huang Shi[d][1]
Діти: Чжао Ко[1], Q16077973?, Q10921567?, Q11079704? і Q11180139?

Медіафайли у Вікісховищі?

Чжао Дунь (спрощ.: 赵惇; кит. трад.: 趙惇; піньїнь: Zhào Dūn), храмове ім'я Гуанцзун (кит.: 光宗; піньїнь: Guāngzōng; 30 вересня 1147 —17 вересня 1200) — дванадцятий імператор династії Сун.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Був сином імператора Чжао Шеня. 1150 року став князем Гун. 1171 року був оголошений спадкоємцем трону. Після зречення батька 1189 року став імператором.

Від самого початку свого правління поринув у палацові інтриги (самого імператора вважали слабкодухим та нерозумним). При цьому від дослухався до наклепів щодо військовиків, яким не мав довіри. За його правління вплив мали імператриця Лі та євнухи. Водночас імператор цілковито відмовився від будь-якої зовнішньої політики. Він приділяв більшість часу розвагам (зокрема театральним виставам), пияцтву та жінкам. У той період зросла корупція, що негативно вплинуло на військову й економічну міць імперії.

1194 року його батько помер, але Гуанцзун вирішив не дотримуватись жалоби, що суперечило конфуціанським нормам. Це спричинило значне невдоволення серед представників роду Чжао, які зрештою змусили імператора зректись трону. Владу отримав його син Чжао Ко.

Про подальше життя Чжао Дуня відомо мало. Він мешкав, усіма покинутий, і помер 17 вересня 1200 року у Шаосіні (сучасна територія провінції Чжецзян).

Девіз правління[ред. | ред. код]

  • Шаосі (紹熙) 1190—1194

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е China Biographical Database

Джерела[ред. | ред. код]