Чжу Юаньчжан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чжу Юаньчжан
明太祖.jpg
1-й Імператор Мін
23 січня 1368 — 24 червня 1398 року
Спадкоємець: Чжу Юньвень
 
Народження: 21 жовтня 1328(1328-10-21)[1][2]
Округ Фен'ян[d], Чучжоу[d], Аньхой, КНР
Смерть: 24 червня 1398(1398-06-24)[3][2] (69 років)
Нанкін, Цзянсу
Національність: Китайці
Династія: Династія Мін[d]
Батько: Zhu Shizhen[d]
Мати: Empress Chun[d]
Діти: Zhu Biao[d][4][5], Zhu Shuang[d][4], Zhu Gang[d][4], Zhu Su[d][4][5], Zhu Fu[d], Чжу Ді[4][5], Zhu Zhen[d], Zhu Zi[d], Zhu Ji[d], Zhu Tan[d], Zhu Chun[d], Zhu Bo[d], Zhu Gui[d][6], Zhu Ying[d], Zhu Zhi[d][6], Zhu Zhan[d], Zhu Quan[d][6][5], Zhu Pian[d], Zhu Hui[d][6], Zhu Song[d], Zhu Mo[d], Zhu Ying[d], Zhu Jing[d], Zhu Dong[d], Zhu Yi[d], Zhu Nan[d], Princess Linan[d], Princess Ningguo[d], Princess Chongning[d], Princess Anqing[d], Princess Runing[d], Princess Huaiqing[d], Princess Daming[d], Princess Fuqing[d], Princess Shouchun[d], Princess Nankang[d], Princess Yongjia[d], Princess Hanshan[d], Princess Ruyang[d], Princess Baoqing[d], Mu Ying[d], Zhu Ningguo[d][5] і Zhu Shuang[d][5]

Медіафайли у Вікісховищі?

Чжу́ Юаньчжа́н (кит.: 朱元璋; піньїнь: Zhū Yuánzhāng), храмове ім'я Тайцзу (кит.: 太祖; піньїнь: Taizu; 21 жовтня 1328 — 24 червня 1398) — китайський державний і політичний діяч. Засновник і перший імператор китайської династії Мін. Походив з родини бідних селян. Брав участь у антимонгольському повстанні червоних пов'язок у 13511366 роках. Вислужився від солдата до полководця повсталих. Підкорив басейн річки Янцзи, а згодом — усю Центральну китайську рівнину. 1368 року проголосив створення династії Мін. Вигнав з Китаю монгольські війська у північні степи та встановив односібне правління. Заклав основи Мінської імперії, що панувала в Китаї до 1644 року. Посмертне ім'я — Імператор Ґао. Девіз правління — Хун'у. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імпера́тор Хун'у́ (кит.: 洪武帝; піньїнь: Hóngwǔ-dì).

Перші реформи[ред. | ред. код]

Після сходження на престол одразу зайнявся відновленням економіки країни. Він закріпив усі землі, захоплені селянами й великими землевласниками під час війни, за тими, хто їх обробляв. Орної землі не вистачало, тому землероби, які підіймали цілину, на три роки звільнялись від податків, що дозволило вже на третій рік правління Чжу Юаньчжана заселити цілинні землі навколо міст у північних областях. Надалі уряд також заохочував біженців та мешканців густонаселених областей до переселення на цілинні землі, надаючи їм усілякі пільги.

Імператор ініціював будівництво 48-кілометрової оборонної стіни навколо Нанкіна, а також нових палаців й урядових будівель. Відповідно до «Історії Мін», починаючи від 1367 року складався новий конфуціанський кодекс, відомий як «Да Мін люй», що набув остаточної форми 1397 року. Частково, втім, він повторював старий Танський кодекс 653 року.

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина Юхуань
  • Діти: 26 синів і 19 дочок

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.