Відмінності між версіями «Чосон»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 52: Рядок 52:
 
|common_languages = [[Корейська мова|Корейська]]
 
|common_languages = [[Корейська мова|Корейська]]
 
|religion = [[Неоконфуціанство]]
 
|religion = [[Неоконфуціанство]]
  +
|currency = Корейський варн (<sup>1</sup>⁄<sub>1000</sub> муна); 1892-1897: хван.
|currency =
 
 
|
 
|
 
|<!--- Titles and names of the first and last leaders and their deputies --->
 
|<!--- Titles and names of the first and last leaders and their deputies --->
Рядок 72: Рядок 72:
 
}}
 
}}
   
'''Чосон''' ({{lang-zh|朝鮮}}; {{lang-ko|조선}}; {{lang-ja|ちょうせん}}; [[1392]] — [[1910]]) — [[корея|корейська]] династія і держава на території [[Корейський півострів|Корейського півострова]]. Заснована генералом [[Лі Сонге]]. Керувалася [[ван (титул)|ванами]] з роду [[Династія Лі|Лі]]. Припинила існування у зв'язку з проголошенням [[Корейська імперія|Корейської імперії]].
+
'''Чосон''' ({{lang-zh|朝鮮}}; {{lang-ko|조선}}; {{lang-ja|ちょうせん}}; [[1392]] — [[1897]]) — [[корея|корейська]] династія і держава на території [[Корейський півострів|Корейського півострова]]. Офіційна назва — '''Велике Королівство Чосонів''' (кор. 대조선국, кит. 大朝鮮國). Заснована генералом [[Лі Сонге]]. Керувалася [[ван (титул)|ванами]] з роду [[Династія Лі|Лі]]. Припинила існування у зв'язку з проголошенням [[Корейська імперія|Корейської імперії]].
   
 
== Загальні відомості ==
 
== Загальні відомості ==
Чосон постала у результаті повалення промонголької династії [[Корьо]] представниками прокитайської опозиції на чолі з Лі Сонге. Назва династії відсилала до стародавнього царства Чосон, яке передувало Корьо (див. [[Кочосон]]).
+
Велика імперія Чосонів постала у результаті повалення промонголької династії [[Корьо]] представниками прокитайської опозиції на чолі з Лі Сонге. Назва династії відсилала до стародавнього царства Чосон, яке передувало Корьо (див. [[Кочосон]]).
   
 
На півночі Чосон мав суходільний кордон із китайськими імперіями [[Мін]] і [[династія Цін|Цін]], по річках [[Ялуцзян]] і [[Туманна (річка)|Туманна]], а на півдні — морський кордон з Японією, по Західному проходу [[Корейська протока|Корейської протоки]] і [[Японське море|Японському морю]].
 
На півночі Чосон мав суходільний кордон із китайськими імперіями [[Мін]] і [[династія Цін|Цін]], по річках [[Ялуцзян]] і [[Туманна (річка)|Туманна]], а на півдні — морський кордон з Японією, по Західному проходу [[Корейська протока|Корейської протоки]] і [[Японське море|Японському морю]].
Рядок 81: Рядок 81:
 
Півтисячолітня доба правління династії Чосон позначилася значним впливом сусіднього Китаю на всіх сторонах життя корейського суспільства: чосонські вани були данниками китайського імператора, державною ідеологією Чосону було проголошено китайське [[конфуціанство]], а головним торговельним партнером країни також був Китай. Попри це корейці Чосону змогли розвинути власну оригінальну культуру, зокрема винайти корейську абетку [[хангиль]].
 
Півтисячолітня доба правління династії Чосон позначилася значним впливом сусіднього Китаю на всіх сторонах життя корейського суспільства: чосонські вани були данниками китайського імператора, державною ідеологією Чосону було проголошено китайське [[конфуціанство]], а головним торговельним партнером країни також був Китай. Попри це корейці Чосону змогли розвинути власну оригінальну культуру, зокрема винайти корейську абетку [[хангиль]].
   
Напади [[японці]]в і [[чжурчжені]]в на Корею наприкінці 16 — першій половині 17 століття ослабили її і змусили чосонське керівництво дотримуватися ізоляціоністської політики. На кінець 18 століття ця політика призвела до гальмування корейської економіки, зростання соціального напруження і технологічного відставання Чосон від передових держав світу. У [[1895]] році, у результаті [[японсько-цінська війна|японсько-цінської війни]], Чосон отримав повну незалежність від імперії Цін і через 2 роки була проголошена [[Корейська імперія|імперією]]. У 1910 році ця імперія була поглинута сусідньою [[Японська імперія|Японською імперією]].
+
Напади [[японці]]в і [[чжурчжені]]в на Корею наприкінці 16 — першій половині 17 століття ослабили її і змусили чосонське керівництво дотримуватися ізоляціоністської політики. На кінець 18 століття ця політика призвела до гальмування корейської економіки, зростання соціального напруження і технологічного відставання Чосон від передових держав світу.
  +
  +
У 1893-94 рр. почався революційний рух під керівництвом партії Тога-куто, що змусило корейського короля звернутися за допомогою до Китаю. Китайський уряд відправив свої війська у Корею, на що Японія відповіла відправкою своїх. Почалася Японсько-Китайська війна 1894-95 років. У 1894 Японська імперія, після переможної війни з Китаєм, почала проводити експансіоністську політику на сході континенту. Корея, що знаходилася під управлінням династії Чосон у занепаді, являла собою зручний плацдарм для зміцнення позицій Японської імперії в регіоні. Після договору Сімоносекі Японська імперія отримала контроль над півостровом Ляодун, що стурбувало Російську імперію, оскільки представляло загрозу її інтересам на Далекому Сході. Остання з часом привернула на свій бік Німецьку імперію та Французьку республіку. Під тиском цих трьох держав Японська імперія відступила від півострова, але почала відігравати головну роль в Кореї, зайнявши місце Китаю, підтримкою якого користувався королівський двір Кореї. У [[1895]] році, у результаті отриманої перемоги в [[японсько-цінська війна|японсько-цінської війни]] Велика імперія Чосонів отримала повну незалежність від імперії Цін, але водночас потрапила під контроль японського уряду.
  +
  +
Дружина короля Коджона, королева Мін, допомагала боротьбі проти японського тиску. 8 жовтня 1895 вона була жорстоко вбита японськими солдатами під командуванням Міури Горо. Більшість вчених вважає, що Міура діяв за вказівкою когось із високопоставлених японських чиновників.
  +
  +
Після смерті дружини король Коджон у 1896 сховався в російському посольстві в [[Сеул]]і. До того часу японське втручання у внутрішню політику Кореї стало повсюдним і дуже глибоким. На ключових посадах у державі стояли або японці, або прояпонськи налаштовані місцеві чиновники. Корейська влада перестала контролювати ситуацію в країні. Набирав силу рух за незалежність Кореї.
  +
  +
У спробах врятувати політичну ситуацію в країні король Коджон проголосив Корею [[Корейська імперія|імперією]]та оголосив про початок нової епохи Кванму (кор.광무, 光武). Себе він оголосив першим імператором Кореї. Однак, де-факто імперський уряд був нездатний контролювати ситуацію в країні, що з часом призвело до анексії Кореї [[Японська імперія|Японською імперією]].
   
 
== Політична історія ==
 
== Політична історія ==
Рядок 88: Рядок 96:
 
* [[Корейсько-чжурчженська війна]]
 
* [[Корейсько-чжурчженська війна]]
 
* [[Японсько-цінська війна]] [[1894]] — [[1895]]
 
* [[Японсько-цінська війна]] [[1894]] — [[1895]]
* [[Корейська імперія]] [[1897]]
+
* [[Корейська імперія]] [[1897]] — [[1910]]
   
 
== Адміністративний поділ ==
 
== Адміністративний поділ ==

Версія за 11:12, 23 липня 2018

조선 / 朝鮮
Чосон
Корьо Royal flag of Goryeo (Bong-gi) (Fringeless).svg
1392 – 1897 Корейська імперія Flag of Korea (1882–1910).svg
Прапор Герб
Прапор Емблема ванів Чосона
Розташування Чосон
Територія Чосона після вторгнення чжурчженів.
Столиця Хансон
Мови Корейська
Релігії Неоконфуціанство
Форма правління Монархія
Ван
 - 1392–1398 Тжедхо (перший)
 - 1418–1450 Седжон Великий
 - 1863–1897 Коджон (останній)1
Історія
 - Заколот 1388 20 травня 1388
 - Інтронація Лі Сонге 17 липня 1392
 - Створення абетки 9 жовтня 1446
 - Імджинська війна 1592–1598
 - Вторгнення маньчжурів 1636–1637
 - Канхваський договір 26 лютого 1876
 - Проголошення Імперії 12 жовтня 1897
Населення
 - 1500 [1] 6 510 000 осіб
 - 1753 [1] 18 660 000 л.
Валюта Корейський варн (11000 муна); 1892-1897: хван.
1Проголошений Імператором Кореї у 1897 році.
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Чосон

Чосон (кит. 朝鮮; кор. 조선; яп. ちょうせん; 13921897) — корейська династія і держава на території Корейського півострова. Офіційна назва — Велике Королівство Чосонів (кор. 대조선국, кит. 大朝鮮國). Заснована генералом Лі Сонге. Керувалася ванами з роду Лі. Припинила існування у зв'язку з проголошенням Корейської імперії.

Загальні відомості

Велика імперія Чосонів постала у результаті повалення промонголької династії Корьо представниками прокитайської опозиції на чолі з Лі Сонге. Назва династії відсилала до стародавнього царства Чосон, яке передувало Корьо (див. Кочосон).

На півночі Чосон мав суходільний кордон із китайськими імперіями Мін і Цін, по річках Ялуцзян і Туманна, а на півдні — морський кордон з Японією, по Західному проходу Корейської протоки і Японському морю.

Півтисячолітня доба правління династії Чосон позначилася значним впливом сусіднього Китаю на всіх сторонах життя корейського суспільства: чосонські вани були данниками китайського імператора, державною ідеологією Чосону було проголошено китайське конфуціанство, а головним торговельним партнером країни також був Китай. Попри це корейці Чосону змогли розвинути власну оригінальну культуру, зокрема винайти корейську абетку хангиль.

Напади японців і чжурчженів на Корею наприкінці 16 — першій половині 17 століття ослабили її і змусили чосонське керівництво дотримуватися ізоляціоністської політики. На кінець 18 століття ця політика призвела до гальмування корейської економіки, зростання соціального напруження і технологічного відставання Чосон від передових держав світу.

У 1893-94 рр. почався революційний рух під керівництвом партії Тога-куто, що змусило корейського короля звернутися за допомогою до Китаю. Китайський уряд відправив свої війська у Корею, на що Японія відповіла відправкою своїх. Почалася Японсько-Китайська війна 1894-95 років. У 1894 Японська імперія, після переможної війни з Китаєм, почала проводити експансіоністську політику на сході континенту. Корея, що знаходилася під управлінням династії Чосон у занепаді, являла собою зручний плацдарм для зміцнення позицій Японської імперії в регіоні. Після договору Сімоносекі Японська імперія отримала контроль над півостровом Ляодун, що стурбувало Російську імперію, оскільки представляло загрозу її інтересам на Далекому Сході. Остання з часом привернула на свій бік Німецьку імперію та Французьку республіку. Під тиском цих трьох держав Японська імперія відступила від півострова, але почала відігравати головну роль в Кореї, зайнявши місце Китаю, підтримкою якого користувався королівський двір Кореї. У 1895 році, у результаті отриманої перемоги в японсько-цінської війни Велика імперія Чосонів отримала повну незалежність від імперії Цін, але водночас потрапила під контроль японського уряду.

Дружина короля Коджона, королева Мін, допомагала боротьбі проти японського тиску. 8 жовтня 1895 вона була жорстоко вбита японськими солдатами під командуванням Міури Горо. Більшість вчених вважає, що Міура діяв за вказівкою когось із високопоставлених японських чиновників.

Після смерті дружини король Коджон у 1896 сховався в російському посольстві в Сеулі. До того часу японське втручання у внутрішню політику Кореї стало повсюдним і дуже глибоким. На ключових посадах у державі стояли або японці, або прояпонськи налаштовані місцеві чиновники. Корейська влада перестала контролювати ситуацію в країні. Набирав силу рух за незалежність Кореї.

У спробах врятувати політичну ситуацію в країні король Коджон проголосив Корею імперієюта оголосив про початок нової епохи Кванму (кор.광무, 光武). Себе він оголосив першим імператором Кореї. Однак, де-факто імперський уряд був нездатний контролювати ситуацію в країні, що з часом призвело до анексії Кореї Японською імперією.

Політична історія

Адміністративний поділ

Провінція Корейською Центр
1 Канвон 江原道 강원도 Вонджу
2 Кьонгі 京畿道 경기도 Хансон (Сеул)
3 Кьонсан 慶尙道 경상도 Тегу
4 Пхьонан 平安道 평안도 Пхеньян
5 Хамгьон 咸鏡道 함경도 Хамхин
6 Хванхе 黃海道 황해도 Хеджу
7 Чолла 全羅道 전라도 Чонджу
8 Чхунчхон 忠淸道 충청도 Конджу

Освіта

Міжнародні відносини

Влада

Центральна

Провінційна

  • Наглядачі (觀察使, 관찰사, гванчхальса) — голови 8 провінцій, чиновники 2-го молодшого рангу.
  • Старші (府尹, 부윤, буйон) — голови 5 особливих міст (府, 부), чиновники 2-го молодшого рангу.
  • Староста (牧使, 목사, мокса) — голови 20 староств, чиновники 3-го молодшого рангу.
  • Повітові (郡守, 군수, гунсу) — голови 80 повітів (郡, 군), чиновники 4-го молодшого рангу.
  • Старші (縣令, 현령, хьонрьон) і молодші волосні (縣監, 현감, хьонгам) — голови волостей (縣, 현), чиновники 5-го і 6-го молодшого рангу.

Кожен повіт і волость керувалася чиновниками, що призначалися центральним урядом. Янбани повіту були службовцями повітових управ. Для перевірки провінційної влади центральний уряд інколи висилав таємних ревізорів (暗行御史, 암행어사) — молодих чиновників низького рангу, що мали повноваження звільняти корумпованих посадовців.

Політичні фракції

Військо

Офіцери-лучники династії Чосон.

Військо династії Чосон було побудовано за зразком корьоських військ. Основні збройні сили поділялися на П'ять гвардій, розміщених у провінціях: Передня гвардія квартирувалася в Чолла, Задня гвардія — в Хамгьон, Ліва гвардія — в Кьонсан, Права гвардія — в Пхьонан, а Середня гвардія — в центральних провінціях Хванхе, Кьонгі, Канвон і Чхунчхон. Кожна з гвардій мала свої власні сухопутні армії та флоти. Вони поділялися на «ліві» та «праві», а їх кількість визначалася стратегічною доцільністю. В Сеулі постійно розташувалася Ванська гвардія для захисту столиці. [2].

Усіма військовими справами завідувало Міністрество війни. Командування збройними силами здійснював Генеральний штаб П'яти гвардій, розташований в Сеулі. Командири армій та флотів завжди перебували в столиці з метою профілактики військового перевороту. Рівень підготовки офіцерів був низький — надавалася перевага підготовці першокласних воїнів-лучників, а не тактиків чи стратегів, що могли керувати підрозділами. Військова служба вважалася не престижною; як правило офіцерами ставали ті шляхетні особи, які з певних причин не змогли успішно скласти іспити на посаду цивільного урядовця. Відмінностей в підготовці офіцерів армії та флоту не існувало. Корупція, продаж посад і земляцтво були звичними явищами. Переміщеннями військових керували цивільні особи[2].

В Чосоні діяла система загальної військової повинності. До війська набирали усіх здорових чоловіків за винятком шляхтичів. На початку існування династії дійсна армія і флот нараховували 200 тисяч вояків. У випадку кризи влада могла виставити додаткові 400 тисячі вояків резерву. Проте на 16 століття, через погане управління військом, систему відкупу від служби та корупцію офіцерства, збройні сили скоротилися втричі[2]. Основою зброєю вояків був двогострий меч, лук, спис; рідше — булава, алебарда, тризубець. Обладунки були шкіряні й використовувалися лише вищими командирами. Ручна вогнепальна зброя майже не використовувалася. На флоті широко застосовувалися гармати 4 типів, розривні гранати, 2 види мортир. Основою армії була піхота (лучники і списники), основою флоту — кораблі типу пханоксон. Під час війни з японцями використовувалися унікальні броненосці «кораблі-черепахи»[2].

В країні також існувала система замків та фортець, розташованих вздовж північного кордону для захисту від кочовиків, а також південного узбережжя півострова, в районі частих нападів японських піратів[2].

Дивіться також

Примітки

  1. а б 아틀라스 한국사 편찬위원회 (2004). 아틀라스한국사. 사계절. с. 108. ISBN 8958280328. 
  2. а б в г д Hawley S. (2005). — p. 109 — 113

Джерела та література

  • Чосон // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • (англ.) Hawley, Samuel. The Imjin War: Japan's sixteenth-century invasion of Korea and attempt to conquer China. — Seoul: Royal Asiatic Society, Korea Branch , 2005.

Посилання