Відмінності між версіями «Чубай Григорій Петрович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(редагування)
(редагування і доповнення)
Рядок 40: Рядок 40:
 
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.
 
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.
   
Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — [[Калинець Ігор Миронович|Ігор]] та [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина]]. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами [[Горинь|Горинями]] та [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]]. У листопаді 1970 разом з Іриною та Ігорем Калинцями їздив до [[Івано-Франківськ|Івано-Франківська]] на суд над [[Мороз Валентин Якович|Валентином Морозом]].
+
Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — [[Калинець Ігор Миронович|Ігор]] та [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина]]. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами [[Горинь|Горинями]] та [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]]. У листопаді 1970 разом з Іриною Калинець їздив до [[Івано-Франківськ|Івано-Франківська]] на суд над [[Мороз Валентин Якович|Валентином Морозом]].
   
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970 зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. У їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]] — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]].
+
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970 зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]] — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]]. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
   
  +
У колі творчої молоді він користувався значним авторитетом. [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».
Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
 
   
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. Обсягом 31 сторінка часопис був віддрукований у кількох екземплярах на друкарській машинці. До нього включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, «''Марія''» самого Г.Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
+
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис [[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г.Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
   
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. Грицька Чубая також 4 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]], у їхніх квартирах проведено обшуки. 15 січня 1972 Чубая відпустили. На суді в серпні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв про незгоду з естетичними вподобаннями Калинців. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах його оголосили егентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і все більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли із вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
+
Проте 12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. Грицька Чубая також 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КГБ]], у їхніх квартирах проведено обшуки. 15 січня 1972 Чубая відпустили. На суді в серпні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв щось про незгоду з естетичними вподобаннями Калинців. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах талановитого поета оголосили егентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і все більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
   
Чубай працював освітлювачем у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, малярем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.
+
Надалі Чубай працював освітлювачем у [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, малярем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.
   
 
[[Файл:Chubay Hrigori.jpg|міні|left|250пкс|Могила Григорія Чубая]]
 
[[Файл:Chubay Hrigori.jpg|міні|left|250пкс|Могила Григорія Чубая]]

Версія за 12:08, 16 листопада 2016

Грицько Чубай
Григорій Петрович Чубай
Чубай Г.JPG
Грицько Чубай
Ім'я при народженні Чубай Григорій Петрович
Народився 23 січня 1949(1949-01-23)
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Березини, УРСР
Помер 16 травня 1982(1982-05-16) (33 роки)
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Львів, УРСР
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів українська
Жанр вірш, пісня
Magnum opus «Плач Єремії»
Сайт: chubay.ridne.net

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Григо́рій Петрович Чуба́й (*23 січня 1949 — †16 травня 1982) — український поет, перекладач. Один із лідерів львівського літературно-мистецького андеґраунду 1970-их років, видавець самвидавного літературно-мистецького часопису Скриня (1971). Батько лідера гурту «Плач Єремії» Тараса Чубая.

Автор посмертно виданих поетичних книг «Говорити, мовчати і говорити знову» (1990), «Плач Єремії» (1999) та «П'ятикнижжя» (2013).

Біографія

Народився 23 січня 1949 року у селі Березинах Козинського (тепер Радивилівського) району Рівненської області у родині сільських інтелігентів. У батьківській хаті було багато книг і платівок з класичною музикою. Навчався у Козинській середній школі. Писати почав у ранньому віці, з 1965 року друкувався у районній газеті.

У 1966 році вступив до Київського університету як переможець республіканської олімпіади з української літератури. Проте в скорому часі у зв'язку з виступом біля пам'ятника Тарасу Шевченку, де насмілився з неофіційних позицій потрактувати перевезення праху Тараса з Петербурга до Канева, його не допустили до іспитів і виключили з університету. Повернувся додому й працював на радіо у місті Червоноармійську. У 1968 році написав поему «Вертеп», антирадянську та антиімперську за сутністю.

Ранньою весною 1969 приїхав до Львова. Здається, вступив до педагогічного інституту.

Скоро став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах. На одному з них у травні 1969 року познайомився з учасницею університетського ансамблю пісні і танцю «Черемош» Галиною Савкою. Одружився з нею попри застереження її батьків. 21 червня 1970 в них народився син Тарас Чубай.

У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Його вірші та поеми звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КГБ.

Грицьком як молодим талановитим поетом заопікувалися подружжя Калинців — Ігор та Ірина. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами братами Горинями та В'ячеславом Чорноволом. У листопаді 1970 разом з Іриною Калинець їздив до Івано-Франківська на суд над Валентином Морозом.

Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими Володимиром та Орестом, десь тоді ж зі студентами університету Віктором Морозовим, Олегом Лишегою та Романом Кісем, навесні 1970 — зі студентом політехнічного інституту Миколою Рябчуком. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці,35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією Еліота, Паунда, Аполлінера, Лорки — переважно у польських перекладах, музикою Чеслава Нємана. Серед українських поетів високо ставили Антонича, Свідзинського, раннього Тичину. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.

У колі творчої молоді він користувався значним авторитетом. Юрій Винничук у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».

У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис Скриня, про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш Олега Лишеги «Віч-на-віч», вірші «Хлопчик», «Бойківська зима» Романа Кіся, «Коли сенс виллється з існування» Віктора Морозова, «На пелюстці зеленого берега» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «Марія» самого Грицька Чубая, оповідання Миколи Рябчука «Неси свій німб», переклад Г.Чубая п'єси Тадеуша Ружевича «Кумедний старигань», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора Ореста Яворського, правильник «Квестіонар» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.

Проте 12 січня 1972 року було заарештовано Ірину Калинець. Грицька Чубая також 3 дні протримали у слідчому ізоляторі КГБ, у їхніх квартирах проведено обшуки. 15 січня 1972 Чубая відпустили. На суді в серпні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв щось про незгоду з естетичними вподобаннями Калинців. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах талановитого поета оголосили егентом КГБ і піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це і все більше пиячив. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.

Надалі Чубай працював освітлювачем у театрі ім. Заньковецької, вантажником, малярем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру.

Могила Григорія Чубая

Незважаючи на все, у 1975 році після близько 4-річної перерви написав поему «Говорити, мовчати і говорити знову».

У 1979 році Григорій Чубай блискуче склав іспити до Літературного інституту ім. М. Горького у Москві. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.

Проте навчаючись на третьому курсі, 16 травня 1982 р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перепоховати останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря[2]. 15 вересня 2007 р. на могилі поета було встановлено пам'ятник (того ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).

Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України, і тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знов», перекладена польською та іспанською, а у 1999 — «Плач Єремії».

2009 року видавництво «Грані-Т» видало збірку дитячих віршів Григорія Чубая, які до цього видавалися лише самвидавівськими зшитками, «Скоромовка не для вовка»[3][4].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Чубай (документальний фільм) // Олександр Фразе-Фразенко. — 2014.

14 вересня 2013 року на львівському Форумі видавців «Видавництво Старого Лева» презентувало збірку віршів Чубая «П'ятикнижжя», створену на основі «П'ятикнижжя», написаного самим Григорієм, доповненого фотографіями з родинного архіву Чубаїв та листами Григорія Чубая до Олега Лишеги[5].

14 вересня 2014 року у Львові відбулася прем'єра повнометражного документального фільму режисера Олександра Фразе-Фразенка «Чубай»[6].

Примітки

Література

  • Олександр і Наталя Шевченки про Омара Хайяма, Грицька Чубая, Фредді Мерк'юрі, Джеймса Пола Маккартні, Стівена Спілберґа / О. Шевченко, Н. Шевченко. — Київ : Грані-Т, 2008. — 120 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-176-6

Посилання