Шведи в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шведи в Україні — національна меншина, що налічувала за переписом населення 2001 року 188 осіб, переважно у Херсонській області[1]

У 1782 року шведи-емігранти з території острова Даґо (нині — Естонія) заснували в Новоросійській губернії поселення Старошведське (швед. Gammalsvenskby). Це єдина скандинавська колонія у Євразії на схід від Фінляндії. Після завершення російсько-шведської війни 1791 року до Старошведського відправлені військовополонені шведської армії.

До 1917 року шведська колонія перебувала у складі Російської імперії, а до 1915 року мала офіційну назву Старошведське Altshwedendorf. Цей час характерний окремим адміністративним статусом шведського колоністького округу (пізніше — волость). У підпорядкуванні шведського округу було три великих німецьких села.

З 1926 по 1938 рік шведська колонія мала дві офіційні назви: Старошведське та швед. Gammalsvenskby. Швеція знала місце проживання як «швед. Gammalsvenskby» або «швед. Gammalsvenskby». Радянські періодичні видання називали українських шведів як старо-шведи швед. Gammal-svenskbyborna.

На період 1920-тих років шведи зазнали політики коренізації.

У 1929 року значна частина місцевих шведів, близько 885 осіб емігрували до Швеції. Сьогодні у селі Зміївка, частиною якого є Старошведське, проживає більше сотні шведів, нащадків переселенців з Балтії.

Шведська церква, нині використовується як православна
Шведи Зміївки
Пам'ятник репресованим українським шведам

Зміст

Історія[ред. | ред. код]

Переселенці острова Даґо[ред. | ред. код]

Конфлікт аристократів[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Еміграція за Катерини II[ред. | ред. код]

Полонені російсько-шведської війни[ред. | ред. код]

Шведський колоніальний округ[ред. | ред. код]

Назви поселень[ред. | ред. код]

Радянський союз[ред. | ред. код]

Коренізація[ред. | ред. код]

Нові населені пункти[ред. | ред. код]

Комітет справ Старошведського населення[ред. | ред. код]

Шведська національна рада[ред. | ред. код]

Повернення до Швеції[ред. | ред. код]

Повернення до СРСР[ред. | ред. код]

Шведський колгосп[ред. | ред. код]

Шведська шпіонська контр-революційна організація[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Виселення в Німеччину[ред. | ред. код]

Депортація в Комі АРСР[ред. | ред. код]

Повернення в Зміївку[ред. | ред. код]

Післявоєний час[ред. | ред. код]

Сучасність[ред. | ред. код]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Прибуття короля Карла XII[ред. | ред. код]

Земляцтво[ред. | ред. код]

Матеріальна та духовна культура[ред. | ред. код]

Руничні календарі та богословські книги[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Заклади культури[ред. | ред. код]

Старошведська кірха[ред. | ред. код]

Чисельність[ред. | ред. код]

Чисельність шведів за переписами

Шведи в Україні за переписом 2001 р.

Мова[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року зі 188 шведів України назвали рідною мовою шведську 32 осіб (17,0%), українську — 122 (64,9%), російську — 28 (14,9%)[2]

Діалекти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]