Відмінності між версіями «Шелохонов Петро Іларіонович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Даурія (фільм))
(Розв'язка (фільм))
Рядок 20: Рядок 20:
 
| діти = 2
 
| діти = 2
 
| сторінка_в_інтернеті = http://petr-shelokhonov.narod.ru <br/> http://petr-shelokhonov-en.narod.ru
 
| сторінка_в_інтернеті = http://petr-shelokhonov.narod.ru <br/> http://petr-shelokhonov-en.narod.ru
| провідні_ролі = Развязка <br /> [[Даурія (фільм)|Даурія]]<br /> [[Приборкання вогню]] <br /> [[Відповідна міра]]
+
| провідні_ролі = [[Розв'язка (фільм)|Развязка]] <br /> [[Даурія (фільм)|Даурія]]<br /> [[Приборкання вогню]] <br /> [[Відповідна міра]]
 
| нагороди = [[Файл:Honoured Artist of RSFSR medal.jpg|25px]]
 
| нагороди = [[Файл:Honoured Artist of RSFSR medal.jpg|25px]]
 
[[Заслужений артист Росії]]
 
[[Заслужений артист Росії]]

Версія за 19:05, 23 травня 2020

Петро Шелохонов
Petr Shelokhonov
Петро Шелохонов
Петро Шелохонов
Народився 15 серпня 1929(1929-08-15)
Гайдуки, Білорусь
Помер 15 вересня 1999(1999-09-15) (70 років)
Санкт-Петербург, Росія
Національність Білорус
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність актор театру і кіно
Роки діяльності 1942 — 1999
Діти 2
Провідні ролі Развязка
Даурія
Приборкання вогню
Відповідна міра
IMDb nm0791282
Нагороди та премії

CMNS: Петро Шелохонов
Petr Shelokhonov
у Вікісховищі

Петро́ Іларіо́нович Шелохо́нов (біл. Пятро Ларывонавіч Шэлахонаў, рос. Пётр Илларио́нович Шелохо́нов; *15 серпня 1929, Гайдуки, Білорусь — †15 вересня 1999, Санкт-Петербург, Росія) — російський актор театру і кіно, Заслужений артист Росії (1979).[1][2]

Біографія

Петро Шелохонов народився у 1929, y Білоруси, в родині українського лікаря. Його предки походять від Прибалтики, Україні і Польщі. Під час Другої світової війни був в окупації в Білоруси, поранений в лице.[1]

З 1949 по 1954 рік служив в арміі і флоту, на корабельні Балтійського флоту у м. Лієпая в Латвії. З 1949 по 1953 брав участь у виставах трупи Театру Балтійського флоту в Латвії, а також працював у російських театрах. У 1960 року закінчив театральне училище Іркутського драматичного театру.

З 1957 по 1962 рік працював в Іркутському драматичному театрі. З 1962 по 1968 рік працював у Таганрозькому драматичному театрі імени А. П. Чехова. Брав участь у постановках «Іркутська історія», «Гамлет», «Золотой мальчик», «Океан», «Три сестри», «Дядько Ваня». У 1965 році його виступ у ролі Іванова в п'єсі Чехова відзначався критикою.

У 1967 році Петро Шелохонов зробив свій TV дебют в провідної ролі в якості Невідомого Солдата в телевізійному фільмі Кроки до Сонця прем'єра якого відбулася на центральному телебаченню у Москвї. Гідно виступів на телебаченні Петро Шелохонов стал видимим для великі кіностудії, і зробив дебют у кінофільмі під назвою " Прихований ворог" (1968). Цензура змусила цей титул змінити на "Ніякої амністії ніколи" (1969). В цьому режисер Розанцев і сценарист Ромов ризикнули, показавши реальну ситуацію в СРСР. Петро Шелохонов грав красивий шпигун, який таємно вбиває людей і проник в радянські рядові носил радянську форму капітана. Реліз кінофільму у 1969 році збігся з замах на Леоніда Брежнєва: озброєна людина Віктор Ільїн, який проник в Московський Кремлі носил радянську форму поліції вчинив замах на Леоніда Брежнєва. Министр внутрішніх справ СРСР Щолоков написав гнівну нарікання у Комуністична партя Радянського Союзу вимагаючи, щоб це " антирадянськії " кінофільм бути заборонен. Відразу фільм був заборонений і Петро Шелохонов бул піддан цензурі. Потім кінофільм бул змінен і перероблен до випуску в кінця 1969 року під назвою Розв'язка (1969). В цьому шпигуна знову грав Петро Шелохонов, але повинен носить білу сорочку замість радянській формі поліції, тому що Радянський КДБ наказав кінематографістам зробити такі зміни.[1]

Петро Шелохонов, цензурований радянською владою, зазнав важкого життя. Однак його талант був уже визнаний, і він продовжував працювати на сцені та кіно. З 1968 року Петро Шелохонов працював у театрах Ленінграда-Петербурга. У 1973 року перейшов в Академічний драматичній театр імени В. Ф. Коміссаржевської. Брав участь у постановках «Чайка», «В ночь лунного затмения», «Смерть Иоанна Грозного», «Царь Федор Иоаннович», «Борис Годунов», «Проходной балл», «Вызываются свидетели», «Самый правдивый», «Гнездо глухаря», «Тема с вариациями», «Продавец дождя», «Дипломат», «Убииство Гонзаго», «Босиком по парку», «Антиквариат».[1][2]

У 1982 року перейшов в трупу Ленінградського Театру ім. Ленсовету під керівництвом Ігора Володимирова. Брав участь у постановках «Земля обетована», «Рояль в открытом море», «Прошлым летом в Чулимске», «Спешите делать добро», «Круглый стол под абажуром», «Пятый десяток», «Фотофиниш» під керівництвом Пітера Устінова.[1][2]

Знімався у головних ролях в кінофільмах «Развязка», «Захід у відповідь», «Даурія», «Приборкання вогню», де гідно виступав, не поступаючись вже відомим артистам.

Вступив в Ленінградське відділення Всесоюзного театрального товариства і Союзу театральних діячів СРСР.

У 1993 року став художнім керівником американськой постановкі «Ізабела» про врятування узників одного із найбільших нацистських концтаборів, табір смерті Аушвиц. Прем'єра в Петербурзі, 5-5-1993, була визнана більшим досягненням, був американський письменник і продюсер Ирвин Лейтнер і була сама Ізабела.[1]

У 1997 року на широкий екран вийшов американський фільм з його участю Anna Karenina, продюсер Мел Гібсон, де Петро Шелохонов знімався з одной з найкрасивіших актрис світового кіно Софі Марсо.[1]

Нагороди та звання

Петро Шелохонов у ролі графа Вельгорського в угорському телефільмі «Liszt Ferenc» (1982)
  • 1952 — нагороджений: Почесна грамота Верховної Ради Латвійської Республіки «За внесок у розвиток Театру»
  • 1979 — Почесна звання заслуженого артиста РРФСР.
  • 2009 — вийшла книга Івана Краско «Мій друг Петро Шелохонов», про роботу в театрі і кіно SOLO Publishing, 128 стр, СПб 2009. ISBN 978-5-904666-09-5[1][2]

Фільмографія

Сценографія

  • Антиквариат (1993)
  • Ізабела (1993)
  • Босиком по парку (1993)
  • Убииство Гонзаго (1992)
  • Фотофиниш (1989)
  • Земля обетована (1987)
  • Круглый стол под абажуром (1986)
  • Рояль в открытом море (1985)
  • Спешите делать добро
  • Прошлым летом в Чулимске (1983)
  • Пятый десяток
  • Тема с вариаціями (1980)
  • Гнездо глухаря (1979)
  • Борис Годунов (1976)
  • Царь Федор Иоаннович (1975)
  • Смерть Иоанна Грозного (1974)
  • Проходной балл (1973)
  • Любов Ярова (1971)
  • А зори здесь тихие (1970)
  • В ночь лунного затмения (1965, 1969)
  • «Ленинские чтения» (1967)
  • На дні (1967)
  • Именем революции (1967)
  • Платонов (1967)
  • Дядько Ваня (1966)
  • Иванов (1965)
  • Три сестри (1965)
  • Вишневый сад (1964)
  • Чайка (1964)
  • Кредит у Нибелунгов (1964)
  • 104 страницы про любовь (1964)
  • «Бронепоїзд 14—69» (1963)
  • Океан (1961, 1963)
  • Горе від розуму (1960)
  • Золотой мальчик (1960)
  • Гамлет (1959)
  • Иркутска исторія (1959)
  • Студентка (1958)
  • Поэма o Хлебе (1957)

Література

Книги

  • 2009 — Іван Краско «Мій друг Петро Шелохонов», про роботу в театрі і кіно SOLO Publishing, 128 стр, СПб 2009. ISBN 978-5-904666-09-5
  • 2004 — Дмитрий Иванеев, «Заслуженный артист России Петр Шелохонов» СПб 2004.

Журнали

  • 1989 — П. Шелохонов в спектакле «Фотофиниш» (автор и режиссёр Питер Устинов) — «Театр» № 12, Москва, 1989
  • 1971 — Рецензия на фильм Даурия — «Советский экран», Москва, 1971
  • 1968 — Наталия Образцова — статья «Шаги к солнцу» о творчестве П. Шелохонова — «Театральная жизнь» № 2, Москва, 1968
  • 1966 — Николай Куртеев — статья «Путь на сцену» о творчестве П. Шелохонова — «Молот», Ростов-Дон, 1966
  • 1965 — Людмила Нимвицкая — статья «На спектакле Иванов» — «Театр» № 8, Москва, 1965
  • 1963 — Ирина Громова — статья «Театр Чехова» — «Театр» № 11, Москва, 1963

Посилання

Примітки

  1. а б в г д е ж и Іван Краско «Мій друг Петро Шелохонов(рос.)
  2. а б в г Михайло Боярський, «Дядя Петя», [2] (рос.)