Відмінності між версіями «Шидлівці (Чемеровецький район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 36: Рядок 36:
 
}}
 
}}
 
 
'''Ши́длівці''' — [[село]] в Україні, в [[Чемеровецький район|Чемеровецькому районі]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]. Населення становить 550 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шидловецька сільська рада. Село лежить у межах [[Подільські Товтри|національного природного парку "Подільські Товтри".]]
+
'''Ши́длівці''' — [[село]] в Україні, в [[Чемеровецький район|Чемеровецькому районі]] [[Хмельницька область|Хмельницької області]]. Населення становить 550 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шидловецька сільська рада.
   
 
== Озеро Солонча ==
 
== Озеро Солонча ==
Рядок 55: Рядок 55:
 
З інших антропогенних озер можна відзначити Моломолицьке, Опастовецьке, Новоставське. Останнє протічне на річці Бужок поблизу Меджибожа. Тут розводять цінні породи риб і водоплавної птиці. Свою назву дістало від системи ставків на річці, які були згодом з’єднані в одне велике водоймище. Із Меджибожем і озером зв’язано багато історичних подій. Так, у червні 1649 року тут відбувся запеклий бій між польським військом і козацькими полками Данила Нечая. Меджибізька фортеця перейшла до рук козаків.
 
З інших антропогенних озер можна відзначити Моломолицьке, Опастовецьке, Новоставське. Останнє протічне на річці Бужок поблизу Меджибожа. Тут розводять цінні породи риб і водоплавної птиці. Свою назву дістало від системи ставків на річці, які були згодом з’єднані в одне велике водоймище. Із Меджибожем і озером зв’язано багато історичних подій. Так, у червні 1649 року тут відбувся запеклий бій між польським військом і козацькими полками Данила Нечая. Меджибізька фортеця перейшла до рук козаків.
   
Всі озера Хмельниччини, великі і малі, з назвами і безіменні-голубе намисто подільського краю. А тому всі вони потребують до себе великої уваги і охорони. Без них природа просто збідніє. Вони – живі свідки давнини. Адже на відміну від ставків і водосховищ озера існують сотні , а то й тисячі років. Особливо слід звернути погляд на Святе озеро. Воно постійно засмічується, а тому без надійної охорони може загинути. Просто не можна допустити, щоб зникла з лиця землі унікальна голуба перлина Поділля
+
Всі озера Хмельниччини, великі і малі, з назвами і безіменні-голубе намисто подільського краю. А тому всі вони потребують до себе великої уваги і охорони. Без них природа просто збідніє. Вони – живі свідки давнини. Адже на відміну від ставків і водосховищ озера існують сотні , а то й тисячі років. Особливо слід звернути погляд на Святе озеро. Воно постійно засмічується, а тому без надійної охорони може загинути. Просто не можна допустити, щоб зникла з лиця землі унікальна голуба перлина Поділля.
  +
  +
== Природоохоронні території ==
  +
Село лежить у межах [[Подільські Товтри|національного природного парку "Подільські Товтри".]]
 
 
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Версія за 11:53, 3 серпня 2016

село Шидлівці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Чемеровецький
Рада/громада Шидловецька сільська рада
Код КОАТУУ 6825289401
Основні дані
Населення 550
Площа 2,026 км²
Густота населення 271,47 осіб/км²
Поштовий індекс 31630
Телефонний код +380 3859
Географічні дані
Географічні координати 48°59′55″ пн. ш. 26°13′36″ сх. д. / 48.99861° пн. ш. 26.22667° сх. д. / 48.99861; 26.22667Координати: 48°59′55″ пн. ш. 26°13′36″ сх. д. / 48.99861° пн. ш. 26.22667° сх. д. / 48.99861; 26.22667
Середня висота
над рівнем моря
245 м
Водойми озеро Солонча
Місцева влада
Адреса ради 31630, Хмельницька обл., Чемеровецький р-н, с.Шидлівці, вул.Леніна,22 , тел. 9-56-24
Карта
Шидлівці. Карта розташування: Україна
Шидлівці
Шидлівці
Шидлівці. Карта розташування: Хмельницька область
Шидлівці
Шидлівці
Мапа

Ши́длівці — село в Україні, в Чемеровецькому районі Хмельницької області. Населення становить 550 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шидловецька сільська рада.

Озеро Солонча

Розкинулося у басейні річки Збруч біля сіл Шидлівці і Вікторівка, що на Чемеровеччині. Зовні воно схоже на ставок середніх розмірів, площею 15 гектарів і глибиною до трьох метрів. Живиться підземними та поверхневими водами. Стікає у річку Збруч. На значній площі заросло. Саме його назва вказує, що вода у ньому дещо мінералізована солонувата. Водиться у цій водоймі різна риба: коропи, окуні, лини, карасі, а в заростях очерету знаходить притулок водоплавна птиця.

Здавна поширена легенда про підземний зв’язок озера Солонча з водоймою Берків ставок, який знаходиться на відстані більше 10 кілометрів поблизу Кугаєвець. Кажуть, що колись завзяті рибалки запустили в озеро Солонча міченого величезного коропа. І яке було їх здивування, коли той же короп попався в сітку в Берковому ставку.

Солонча – чудове місце відпочинку. Навіть новачки звідси приходять з уловом. Тут потрапляють на гачок такі великі окуні, яких нема в жодній водоймі району. А ще водяться червоні карасі, яких ніде не побачиш. Ще одне диво озера – плаваючий острів, що посередині, вкритий лозиною і хащею. Довгий час острів стояв посередині. Але під час бурі 5-6 вересня 1992 року острів вперся у правий берег. Можна тільки дивуватися, яку потрібно мати силу стихії, щоб зрушити з місця таку громаду.

Невеличкі озерця на мочаристих западинах зустрічаються в інших місцях. Озеро-блюдце площею в 3,4 гектара є в 300 метрах на схід від села Хропотова цього ж Чемеровецького району. Приблизно в 1 кілометрі на схід від села Курилівка Волочиського району, праворуч від дороги, розміщена група із шести невеличких водойм загальною площею понад 3 гектари. Береги місцями заболочені, заросли водною рослинністю. Найбільше із них нижнє озеро має довжину 150 метрів, ширину 100 метрів, а площу 1,4 гектара. А в районі села Ялинівка Летичівського району знаходиться п?ять водойм. Причому, площа двох із них досягає 2,5 і 2,6 гектара, решта-менше одного. Крім риби, в заростях знаходять притулок водоплавні птахи і звірі.

Про те якими були наші озера сотні, тисячі, а то й більше років, можна знайти відомості ще в античних авторів. Коли подільська річка Південний Буг мала назву Гіраніс, а українські землі звалися землями Скіфії, тут, біля витоку трьох річок Бугу, Збруча і Случі, гуляли на безмежних просторах табуни білих диких коней. Паслися посеред степової ковили, пили воду з озера Матір Гіраніса. Таку реальну картину змальовує давньогрецький історик і мандрівник Геродот у своїй четвертій книзі знаменитої "Історії”: "Ріка Гіраніс бере початок у Скіфії. Витікає вона з великого озера, білі коні. Ріка Гіраніс по виходу з озера лише короткий час – п?ять днів шляху – залишається прісною, а затим, на чотири днів плавання, аж до самого моря, вода її робиться гірко-солоною.”

Через дві з лишнім тисячі років відомий подільський історик і етнограф М. Симашкевич в одному із своїх краєзнавчих нарисів занотував: "Озеро, про яке говорив Геродот, справедливо носить назву "Матір Гіраніса”. Озеро існує і до нашого часу, хоча його тепер не можна назвати великим: воно на північно-західному кордоні Подільської і Волинської губернії, поблизу с.Черняви”.

Інші озера області переважно антропогенні. На утворенні їх позначилася господарська діяльність людини. На річці Случ лежить одна з найбільших водойм області – Кузминське озеро або водосховище з великим дзеркалом води – 798 гектарів. Довжина 7 кілометрів, ширина – від 300 метрів до 3 кілометрів. Середні глибини – 1,5-2 метри, найбільша – понад 3 метри. Містить близько 13,5 мільйона кубометрів води. Озеро – одне з найбільших в області за запасами риби. Тут водяться коропи, окуні, соми, лящі, карасі, судаки.

З інших антропогенних озер можна відзначити Моломолицьке, Опастовецьке, Новоставське. Останнє протічне на річці Бужок поблизу Меджибожа. Тут розводять цінні породи риб і водоплавної птиці. Свою назву дістало від системи ставків на річці, які були згодом з’єднані в одне велике водоймище. Із Меджибожем і озером зв’язано багато історичних подій. Так, у червні 1649 року тут відбувся запеклий бій між польським військом і козацькими полками Данила Нечая. Меджибізька фортеця перейшла до рук козаків.

Всі озера Хмельниччини, великі і малі, з назвами і безіменні-голубе намисто подільського краю. А тому всі вони потребують до себе великої уваги і охорони. Без них природа просто збідніє. Вони – живі свідки давнини. Адже на відміну від ставків і водосховищ озера існують сотні , а то й тисячі років. Особливо слід звернути погляд на Святе озеро. Воно постійно засмічується, а тому без надійної охорони може загинути. Просто не можна допустити, щоб зникла з лиця землі унікальна голуба перлина Поділля.

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку "Подільські Товтри".

Посилання