Відмінності між версіями «Шинкарук Володимир Іларіонович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 4: Рядок 4:
   
 
== Біографічні відомості ==
 
== Біографічні відомості ==
  +
{{External media
  +
|align =right
  +
|width = 300
  +
|image1 = [http://www1.nas.gov.ua/Person/sh/PublishingImages/Shynkaruk.gif Він був наймолодшим деканом КНУ ім. Т.Шевченка]
  +
|image2 = [http://gdb.rferl.org/2BDF152F-A91E-4B25-AE70-0A6E21086F48.JPG Не лише вчений, а й громадський діяч]
  +
|image3 = [https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRs2LffSlyzDk0W13TdNpCrrQU5ZrsY9WOBNNKXraMscMdM4MbV Засновник Київської філософської школи]
  +
|image4 = [http://www.kdpu-nt.gov.ua/sites/default/files/card/6336_11.jpg Облікова картка лауреата державної премії 1982 року]
  +
}}
  +
 
Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі [[Гайворон (Володарський район)|Гайворон]] на [[Київська область|Київщині]]. У 1950 році закінчив філософський факультет [[Київський університет|Київського університету імені Шевченка]], в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором [[Інститут філософії НАН України|Інституту Філософії АН УРСР]], головним редактором журналу «[[Філософська думка]]» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР.
 
Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі [[Гайворон (Володарський район)|Гайворон]] на [[Київська область|Київщині]]. У 1950 році закінчив філософський факультет [[Київський університет|Київського університету імені Шевченка]], в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором [[Інститут філософії НАН України|Інституту Філософії АН УРСР]], головним редактором журналу «[[Філософська думка]]» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР.
   

Версія за 22:08, 23 листопада 2015

Володи́мир Іларіо́нович Шинкару́к (* 22 квітня 1928, Гайворон, Київська область, УРСР — †29 листопада 2001) — філософ-марксист, професор, був членом АН УРСР (з 1978). Член ВКП(б) з 1951 року. Член Ревізійної Комісії КПУ у 1981 — 1986 р. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1986 — 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Біографічні відомості

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Він був наймолодшим деканом КНУ ім. Т.Шевченка
Searchtool.svg Не лише вчений, а й громадський діяч
Searchtool.svg Засновник Київської філософської школи
Searchtool.svg Облікова картка лауреата державної премії 1982 року

Володимир Іларіонович Шинкарук народився в селі Гайворон на Київщині. У 1950 році закінчив філософський факультет Київського університету імені Шевченка, в якому працював з 1951 року викладачем, доцентом, а з 1965 року — професором, згодом деканом філософського факультету. 1968 року став директором Інституту Філософії АН УРСР, головним редактором журналу «Філософська думка» (з 1969 до 1971 і з 1979), віце-президент Філософського товариства СРСР та голова його українського відділу. З 1984 року — голова правління Товариства «Знання» УРСР.

За свою роботу з філософії Геґеля 1964 року отримав Золоту медаль Гегелевського Товариства (Париж).

Філософські погляди

Під час панування комуністичного режиму постійно піддавався нападкам з боку партійно-номенклатурної бюрократії, звинувачувався у ревізіонізмі. Не зважаючи на це, продовжував гуманістичні традиції українського типу філософствування, створивши Київську школу філософії, в центрі якої стояла проблема «людина — світ», і де в філософському творчому пошуку замість спустошеної марксистської «людини народної маси» поставала особистість з її переживаннями, вірою, тривогами, любов'ю та надіями.

Хоча частина робіт з цієї тематики вийшла ще за часів радянського ладу[1][2][3], особливо яскраво ці його провідні ідеї почали втілюватися в конкретні теоретичні наробки наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років[4].

Основні праці

Серед основних праць Володимира Шинкарука праці з питань марксистської логіки, гуманізму, аналізу сучасного суспільного розвитку в дусі марксизму-ленінізму та з історії філософії:

  • «Предмет та завдання історії філософії як науки» (1957)
  • «Розвиток філософської думки в стародавньому Китаї» (1958, разом з В. Дмитриченком)
  • «Логика, диалектика и теория познания Гегеля» (1964)
  • «Единство диалектики, логики и теории познания» (1977) та ін.
  • Філософський словник /За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 800 с.

Джерела

Примітки

  1. Шинкарук В. И. Философия и мировоззрение // Человек и мир человека. Категории «человек» и «мир» в системе научного мировоззрения. [Владимир Илларионович Шинкарук, Вадим Петрович Иванов, Иван Николаевич Молчанов и др.]. / Ред. кол.: В. И. Шинкарук [отв. ред.]. / АН УССР. Ин-т филосфии. — Библиог.: сс. 332–336. — Предм. указ. сс. 338–340. — К.: Наук. Думка. — 1977. — 342 с. — СС. 7-26;
  2. Шинкарук В. И. Категориальная структура научного мировоззрения/ Володимир Іларіонович Шинкарук. // Мировоззренческое содержание категорий и законов материалистической диалектики. [Владимир Илларионович Шинкрук, Борис Сергеевич Укринцев, Жабойхан Мубаракович Абдильдин и др.]. / Отв. ред-ры В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. / АН УССР. Ин-т философии. Укр. отд. Филос. общ-ва СССР. — К.: Наук. думка, 1981. — 368 с. — СС. 11-25;
  3. Шинкарук В. И., Яценко А. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / Владимир Илларионович Шинкарук, Александр Иванович Яценко. — К.: Политиздат Украини, 1984. — Библиог.: сс. 249–254. — 256 с.)
  4. Шинкарук В. Методологічні засади філософських вчень про людину / Володимир Іларіонович Шинкарук. // Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми. — К., 2000. — СС. 8—48.

Література

Посилання