Штогаренко Андрій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:45, 28 серпня 2017, створена Mediafond (обговорення | внесок) (Біографія: Стиль)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Якович Штогаренко
Shtogarenko2.jpg
Народився 15 жовтня 1902(1902-10-15)
Нові Кайдаки
Помер 2 (15) листопада 1992(1992-11-15) (90 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР, Україна
Діяльність композитор і педагог
Alma mater Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Членство Спілка композиторів СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія — 1946 Сталінська премія — 1952 Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1974

Андрій Якович Штогаренко (2 (15) жовтня 1902(19021015), Нові Кайдаки — 15 листопада 1992, Київ) — композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1947), Народний артист УРСР (1970), Народний артист СРСР (1972). Герой Соціалістичної Праці (1982).

Біографія

Народився 15 жовтня 1902 року в селі Нових Кайдаках (нині в складі Дніпра). До музики долучився з дитинства, беручи участь в ансамблі народних інструментів, у шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища (19121915 роки, клас З. Разловської). У 1926 році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до 1930 року.

Музичну освіту здобув у Харківському музично-драматичному інституті на факультеті теорії та композиції (19301936 роки, клас професора С. Богатирьова). Перші твори композитора відносяться до 1931 року; до часу закінчення вишу він був автором кількох хорових і вокально-симфонічних творів.

Після закінчення консерваторії у 1936 році Штогаренко залишився у Харкові, де працював до початку Німецько-радянської війни: з 1936 по 1941 рік керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення).

В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до Алма-Ати та Ашхабада. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: у 19411943 роки був відповідальним секретарем Спілки композиторів Туркменістану, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв'язки з українськими музикантами, які знаходились у Середній Азії. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У 1943 році вперше була виконана в Москві його кантата-симфонія «Україно моя» (слова А. Малишка, М. Рильського)

З 1943 року життя та діяльність Штогаренка пов'язані з Києвом, де він розпочинає роботу в Київській консерваторії:

  • з 1960 року — професор;
  • в 19681990 роках — завідувач кафедри композиції;
  • в 19541968 роках — ректор консерваторії.
Могила Андрія Штогаренка

Жив в Києві. Дружина — українська піаністка, заслужена артистка України Аріадна Лисенко. Помер 15 листопада 1992 року. Похований на Байковому кладовищі.

Твори

Шість симфоній, сюїта «Пам'яті Лесі Українки», поема для струнного оркестру «Душа поета» («Пам'яті Кобзаря»), «Симфонічні казки», три сюїти для струнного оркестру, «Дивертисмент» для флейти й камерного оркестру, фортепіанне тріо, струнний квартет, численні хорові твори, між ними цикли «Шевченкіяна» і «Жіночі портрети», солоспіви, музика до драматичних вистав і фільмів.

Нагороди, пам'ять

Нагороджений орденами Леніна (1960), Жовтневої Революції (1971), Трудового Червоного Прапора (1948), болгарським орденом Кирила і Мефодія. Лауреат Сталінської премії (1946, 1952). Лауреат Державної премії УРСР ім. Шевченка (1974).

На вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 11 у Києві де мешкав Андрій Штогаренко, 1 липня 2008 року встановлено меморіальну дошку.

Література