Шумськ (Житомирська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шумськ, Великий Шумськ
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Рада/громада Шумська сільська рада (Житомирський район)
Код КОАТУУ
Основні дані
Засноване 1471
Населення 0
Географічні дані
Географічні координати 50°11′55″ пн. ш. 28°32′55″ сх. д. / 50.19861° пн. ш. 28.54861° сх. д. / 50.19861; 28.54861Координати: 50°11′55″ пн. ш. 28°32′55″ сх. д. / 50.19861° пн. ш. 28.54861° сх. д. / 50.19861; 28.54861
Водойми Гнилоп’ять
Місцева влада
Карта
Шумськ, Великий Шумськ. Карта розташування: Україна
Шумськ, Великий Шумськ
Шумськ, Великий Шумськ
Шумськ, Великий Шумськ. Карта розташування: Житомирська область
Шумськ, Великий Шумськ
Шумськ, Великий Шумськ


Шумськ — зникле село в Україні, в Житомирському районі Житомирській області. Колишньої Троянівської волості Волинської губернії.

Географія

Село Шумськ (Великий Шумськ) розташовувалось на берегах річки Гнилоп'ять, за течією вище село Головенка.

Історичні відомості

Вперше згадується в древньому акті під час ревізії Житомирського замку, що відбулась близько 1471 року. У записі йдеться про те, що маєток Шумско (польськ. —Szumsko, Szumsk) придбаний Грицьком Вороничем. [1]

У 1741 році частину села придбав у родини Вороничів Якуб-Антоній Корицінський. Інші ж частки мали Ігнацій Воронич, Єжи Головинський, Якуб Пегловський (отримав від дружини Богумили Воронич), Богуслав Кривопиш (отримав від дружини Констанції Воронич).[2]

Дерев'яна церква з дзвіницею Різдва Пресвятої Богородиці коли і ким побудована — не відомо. Але з 1876 року існувала церковно-прихідська школа.[3]

В другій половині XIX століття село належало пану Рудницькому.

Був водяний млин, що належав П. Волицькій.

Станом на 1906 рік тут розміщувалось 238 двори, в яких проживало 994 чоловіки.[4]

На 1913 рік землі Шумську та млин у володінні Миколая Васильовича Александровського. У селі працювали дві бакалійні та винна лавка. [5]

Голодомор 1932—1933 років

Багато місцевих жителів постраждало від голодомору. За архівними даними, достеменно відомо про смерть 44 людей.[6]

Примусове виселення жителів

Жителі Велико-Шумська не підтримали колективізацію. Газета «Ленінський шлях» за 14 вересня 1933 року занесла місцевий колгосп на «чорну дошку» за зрив планів осінньої сівби.

Отож у другій половині 1930-х років розпочались репресії та примусові депортації селян до Сибіру. Були засланні усі 222 двори.

Тоді ж у більшовицького уряду з'явилась ідея розмістити на навколишній території танковий полігон, а для цього було необхідно знищити село. Цим планам завадила Друга світова війна. Проте, у 1946 році жителів знову примусово переселено, цього разу до сусіднього села Гуйва. Будинки танками зрівняли з землею. Про село нагадує лише старе кладовище та могильна плита жительки Глібко Марії Ільївни, яка у 1946 році відмовилась переїжджати та була розстріляна на місці.

Ліквідоване у 1952 році, так як на його території почалось будівництво військового полігону.

Знято з обліку 1960 року.

В травні 2016 року пошуковці виявили масове поховання жертв червоного терору 1920-1930-х років на території колишнього села Великий Шумськ — поблизу військового полігону, тільки за два дні були виявлені рештки тіл 40 людей [7].

Шумське городище

На території Шумського урочища під час будівництва полігону виявлене древнє городище.

У 1966 році проведені розкопки під керівництвом І. П. Русанової виявили, що городище датоване IX—X століттями.

Було виявлено поглиблення хрестоподібної форми з плоским дном і вертикальними стінками, орієнтоване по лінії північ-південь. Розміри цього поглиблення складають 14,2 на 11 м, глибина 40-50 см. У центрі розташована велика стовпова яма, заповнена камінням і оточена іншими стовповими ямами та камінням. Судячи з виявленої золи, в центрі поглиблення розпалювався вогонь.

Також поблизу виявлений могильник з трупоспаленнями, що мав вид обмеженого невеликим ровом круглого майдану (з діаметром 5 м.), з прокаленою поверхнею і шаром вугілля товщиною близько 50 см.

На сусідньому (вздовж по березі) мису Гнилоп'яті виявлений один житловий будинок та господарські споруди. Будинок цей, судячи з усього належав жерцеві.

На території городища виявлена ​​кераміка IX—X ст., кремінний наконечник стріли, перепалені кістки бика і птахів.[8]

Отож група вчених дійшла висновку, що тут розміщувався дім старійшини-жерця та відбувся разовий обряд, присвячені певним подіям.

Примітки

  1. Литовська метрика. Книга №561 (Ревізії замків). 1545. 
  2. Жеменецький К. (2015). Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року. 
  3. Теодорович Н. И. (1888). Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев. 
  4. Волынский Губернский Статистический комите (1906). Список населённых мест Волынской губернии. Волынская Губернская типография. 
  5. Юго-Зап. отд-ние Рос. экспорт. палаты ; сост. М. В. Довнар-Запольский ; под ред. А. И. Ярошевича (1913). Весь Юго-Западный край. Киев: Т-ва Фиш и Вольсов. 
  6. ДАЖО. — Ф. Р — 5069, оп. 4, спр. 103).
  7. Під Житомиром виявили масове поховання жертв червоного терору
  8. Русанова И. П. (1973). Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. Москва. с. 24.