Щепцов Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:16, 15 червня 2019, створена Леонід Панасюк (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щепцов Дмитро Володимирович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Щепцов Дмитро Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 19 січня 1977(1977-01-19)
Севастополь
Смерть 24 квітня 2018(2018-04-24) (41 рік)
Соледар
Поховання Одеса
Університет Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Emblem of the Ukrainian Navy.svg
Формування Командування ВМС ЗС України
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького

Дмитро́ Володи́мирович Щепцо́в (19 січня 1977(19770119) — 24 квітня 2018) — підполковник ВМС України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1977 року в місті Севастополь; мешкав у житловому масиві Балаклава. 1998 року закінчив ЧВВМУ ім. Нахімова, проходив службу в Севастополі.

Навесні 2014 року, під час захоплення Криму російськими військами, на зборах штабу ВМС України закликав офіцерів зберегти честь та вірність присязі. Після анексії півострова, брати підполковник Дмитро та капітан 2-го рангу Олександр Щепцов, виїхали на материкову Україну і продовжили службу в Одесі.

Підполковник, старший офіцер відділу замовлень морської зброї, РТО та навігаційної техніки управління кораблебудування; командування ВМС ЗС України. Неодноразово виконував завдання на території проведення боїв — зокрема в районі ДАП та Дебальцевого. Останнім часом перебував на Донеччині, де працював в СЦКК.

24 квітня 2018 року помер під час несення служби в місті Соледар (Бахмутський район) внаслідок ішемічного інсульту.

27 квітня з підполковником Щепцовим попрощались в Одесі.

Без Дмитра лишились батьки, брат, дружина та троє дітей — два сини і донька (старший син також служить в ЗСУ).

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 26/2019 від 31 січня 2019 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом Данила Галицького (посмертно)[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 31 січня року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]