Відмінності між версіями «Ювелірні прикраси»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Додано зображення до галереї)
 
Рядок 13: Рядок 13:
 
== Галерея ==
 
== Галерея ==
 
<gallery>
 
<gallery>
  +
Файл:Wedding ring Louvre AC924.jpg
Image:Wedding_ring_Louvre_AC924.jpg
 
Image:Kenyan man.jpg|
+
Файл:Kenyan man.jpg
Image:Schatzkammer3, Residenz München.jpg|
+
Файл:Schatzkammer3, Residenz München.jpg
Image:Signet-ring Black Prince Louvre OA9597.jpg|
+
Файл:Signet-ring Black Prince Louvre OA9597.jpg
Image:Karen Padaung Girl Portrait.jpg|
+
Файл:Karen Padaung Girl Portrait.jpg
Image:Amber.pendants.800pix.050203.jpg|
+
Файл:Amber.pendants.800pix.050203.jpg
Image:Torque gaulois en bronze.jpg|
+
Файл:Torque gaulois en bronze.jpg
Image:Wedding and Engagement Rings 2151px.jpg|
+
Файл:Wedding and Engagement Rings 2151px.jpg
  +
Файл:Vivianna watch 2.jpg|Годинник виготовлений [[Вівіанна Торун Бюлов-Хюбе|Торун]]
 
</gallery>
 
</gallery>
   

Поточна версія на 14:08, 24 листопада 2018

Gerdan 1.jpg

Ювелі́рні прикра́си — предмети, що відіграють функцію естетичної орнаментації тіла людини. Звичай декорувати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури.

Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві прикрас почали використовувати метали, зокрема — дорогоцінні. Хоч з плином часу, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовуватися як індикатори соціального статусу, вони не зникли з ужитку всіх верств населення.

Українські жіночі прикраси[ред. | ред. код]

Українські жінки завжди любили прикрашати себе стрічками та вінками, що їх вони плели з живих або штучних квітів, іноді в них уплітали павині, гусячі, качині пера. Сережки, підвіски, каблучки, намиста були найбільш розповсюдженими видами ювелірних прикрас, часто в них уставляли напівдорогоцінні камені і корали, що користувалися особливою любов'ю. Форми сережок були надзвичайно різноманітні: «п'явочки» (з одного кільця), «качечки», «метелики», «ягідки» (з червоними камінцями), «маківки» та інші. Дуже популярні були підвіски до сережок — бовти і теліпони, що бовтались і теліпались, коли жінка рухалась. Нашийною прикрасою зазвичай служило намисто у кілька (до 25) ниток-«разків» з дрібних намистин коралів, гранатів, смальти (кольорового скла), зрідка з бурштину. Також носили на шиї золоті монети — дукачі або личмани.[1]

Регіональна назва прикрас нареченої на гуцульщині — берви.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.

Література[ред. | ред. код]

  • Пробірний контроль. Експертна оцінка ювелірних виробів з дорогоцінних металів : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. М. Назимок, О. К. Шликов, Т. М. Артюх. — Київ : Воля, 2009. — 243 с. : іл. — (Товарознавство). — Бібліогр.: с. 235-242. — ISBN 966-8329-39-2
  • Товарознавство. Ювелірні товари та годинники : опор. конспект лекцій / авт.: Л.В. Черняк, Т.Г. Глушкова. — Київ : КНТЕУ, 2014. — 134 с. — Бібілогр.: с.130-134.
  • Ювелірні товари та побутові годинники : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Т.М. Артюх, Л.В. Черняк, О.І. Сім`ячко, І.В. Григоренко. — Київ : КНТЕУ, 2010. — 291с. — (Серія "Товарознавство"). — Бібліогр.: с. 290-291. — ISBN 978-966-629-482-4
  • Покупателю о ювелирных изделиях / И. В. Шаталова, В. В. Скурлов. — М. : Экономика, 1990. — 144 с. — ISBN 5-282-00325-2
  • Справочник по ювелирному делу / С. Н. Зубрилина. — Ростов на/Д : Феникс, 2003. — 352 с. — (Справочники). — ISBN 5-222-03321-Х

Посилання[ред. | ред. код]