Юзеф Пілсудський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:12, 20 серпня 2009, створена Летюча голландка (обговорення | внесок) (перейменував «Пілсудський Юзеф» на «Юзеф Пілсудський» поверх перенаправлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський
пол. Józef Piłsudski
Jozef Pilsudski1.jpg
Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський
Народився 5 грудня 1867
Зулув, Російська імперія
Помер 12 травня 1935
Варшава, Польща Польща
рак печінки[d]
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Національність поляк
Проживання Польща Польща
Ім'я при народженні Józef Klemens Piłsudski
Діяльність політик, військовий діяч
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Учасник Перша світова війна і Польсько-радянська війна 1920
Титул прем`єр
Посада прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі, Генеральний інспектор Збройних Сил[d] і Naczelnik Państwa[d]
Звання Маршал Польщі
Партія Польська соціалістична партія[d]
Батько Józef Wincenty Piłsudski[d]
Мати Q11769095?
Брати, сестри  • Bronisław Piłsudski[d]
 • Adam Piłsudski[d]
 • Q11738235?
 • Jan Piłsudski[d]
У шлюбі з Aleksandra Piłsudska[d] і Maria Piłsudska[d]
Діти Jadwiga Piłsudska[d]
Wanda Piłsudska[d]
Автограф Józef Piłsudski Signature.svg
Нагороди

Ю́зеф Кле́менс Пілсу́дський (пол. Józef Klemens Piłsudski; *5 грудня 1867, Зулов - †12 травня 1935) — польський політичний і державний діяч, перший голова відродженної польскої держави, засновник польської армії. Серед польського громадянства відомий також як «Комендант».

Юзеф Клеменс Пілсудський в дитинстві

Біографія

Народився у Зулові (лит. Zalavas) поблизу Вільно (тепер Вільнюс, Литва). В 1885 закінчив Віленську гімназію. Навчався на медичному ф-ті Харківського (виключений за участь у студенських виступах), згодом - Віденського університетів. У цей період належав до польської патріотичної організації "Єдність", яка підтримувала контакти з "Народною Волею", В 1887 Пілсудський був заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, і засуджений до 5-річного заслання у Сибіру.

В 1892 повернувся у Вільно, де став одним з співзасновників Польської Соціалістичної Партії (ППС), з 1894 - член Центрального робітничого комітету, В кін. 1890-х рр. організував видавництво партійного органу "Роботнік" (згодом - "Валька"). На поч. 1900-х рр. жив у Львові, Лондоні та Токіо, де намагався встановити контакти з японською розвідкою. Під час революції 1905-07 у Російській імперії керував бойовими групами, що займались підготовкою і проведенням терористичних акцій (головним чином - пограбуванням банків з метою здобуття коштів для купівлі зброї), визволенням політичних в'язнів, вишколенням нових бойовиків для боротьби проти імперського режиму та за незалежність Польщі. В 1906 виступив одним з ініціаторів створення ППС-революційної фракції. У 1908 Пілсудський заснував у Галичині Союз Активної Боротьби, який в 1910 створив у Львові нелегальну воєнізовану організацію "Стрілецьку Спілку". На поч. 1910-х рр. був обраний головним комендантом Тимчасової комісії організацій у боротьбі за незалежність Польщі, що діяли у Галичині.

Досягнення незалежності Польщею вважав можливим за умови розгрому Російської імперії у війні з Австро-Угорщиною і Німеччиною. Встановив і підтримував зв'язки з австро-німецьким генеральним штабом. У роки Першої світової війни 1914-18 командував бригадою, сформованою з поляків, яка у складі австрійської армії воювала на Східному фронті. В липні 1917 внаслідок конфлікту з німецькими окупаційними властями (відмовився прийняти присягу німецькому кайзеру) був заарештований і ув'язнений в тюрмі у Марієнбурзі. Був прихильником т. зв. федеративної концепції, яка передбачала розчленування Російської імперії і створення у Східній Європі федеративної держави у складі Польщі, Литви, України і Білорусії. У листопаді 1918 Пілсудський, зайнявши пост тимчасового керівника Польської держави, проводив агресивну політику стосовно Західно-Української Народної Республіки.

У квітні 1919 перекинув на український фронт армію ген. Ю. Галлера, яка призначалась Антантою винятково для ведення воєнних дій проти більшовиків. Поставши перед загрозою широкомаштабної війни з РСФРР Пілсудський, з метою сформування спільного антибільшовицького фронту, підтримував С. Петлюру в боротьбі проти Радянської Росії. Уклав Варшавський договір 1920. У квітні 1920 Пілсудський став першим маршалом Польщі. Вів польсько-радянську війну 1920 і підписав Ризький мирний договір 1921.

У міжвоєнний період у зовнішній політиці орієтувався на співпрацю з Великобританією і виступав за досягнення порозуміння з Німеччиною, вважаючи головним противником СРСР. У 1922-26 відійшов від активного політичного життя. 12 травня 1926 за допомогою військової сили здійснив державний переворот, добився відставки президента Войцеховського і прем'єра уряду В. Вітоса. 31.5.1926 Національні збори (сейм і сенат) обрали Пілсудського президентом, але він відмовився (згодом президентом став І. Мосціцький). З 1926 Пілсудський призначений Головним інспектором Збройних Сил Польщі, що давало йому всю повноту влади над армією. Встановив режим "санації", внаслідок чого розпочалося політична і господарська стабілізація, уніфікація органів влади. В 1926-28 і з 1930 - прем'єр-міністр Польщі.

Незважаючи на те, що польський уряд надавав фінансову підтримку екзильному уряду УНР, а деякі політики з найближчого оточення прем'єра були знайомі з українською проблематикою, Пілсудський нічого не зробив для припинення антиукраїнської політики місцевої адміністрації у Західній Україні. В вересні-жовтні 1930 за розпорядженням уряду Пілсудського на окупованих Польщею українських землях силами армії і поліції було здійснено жорстокі репресивні акції щодо українського населення, розраховані на придушення українського національно-визвольного руху (див. "Пацифікація"). У вересні 1934 за ініціативою Пілсудського була запропонована угода про забезпечення прав національних меншин, яка, однак, була відхилена міністром закордонних справ Польщі Й. Беком.

За Пілсудського у травні 1935 була прийнята нова конституція Польщі. Автор спогадів "1920".

Джерела інформації

Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA