Відмінності між версіями «Юрковиця»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta15))
 
(Не показані 10 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{місцевість
 
{{місцевість
 
|фото = Файл:Юрковиця, вигляд східного та південного схилів зі Щекавиці 10pka.jpg
  +
|підпис = Юрковиця, вигляд східного та південного схилів із [[Щекавиця|Щекавиці]]
 
|координати = {{coord|50|28|12|N|30|30|14|E|type:city_source:kolossus-plwiki|display=title}}
 
|координати = {{coord|50|28|12|N|30|30|14|E|type:city_source:kolossus-plwiki|display=title}}
 
|карта розташування = Київ}}
 
|карта розташування = Київ}}
  +
'''Ю́рковиця'''&nbsp;(також, рідше: ''Юрківка'') — місцевість на Подолі, назва узвишшя, яру та струмка (який існував до XVIII ст.). За проектом Генерального плану Києва, планується організація парку на схилах Юрковиці.<ref>{{Cite web|title=У кожному районі Києва з’являться нові зелені зони - проєкт Генплану|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-kyiv/3008312-u-koznomu-rajoni-kieva-zavlatsa-novi-zeleni-zoni-proekt-genplanu.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2021-06-04|language=uk}}</ref>
'''Ю́рковиця'''&nbsp;— узвишшя на Подолі, відоме сьогодні під цим ім'ям, на думку [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимира Антоновича]], підтриману [[Толочко Петро Петрович|Петром Толочком]], було третім утворюючим Київ пунктом&nbsp;— [[Хоревиця|Хоревицею]]<ref>Зоценко В.&nbsp;М.&nbsp;Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka.&nbsp;— Вип. 2.&nbsp;— К., 2003.</ref><ref>[http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/2461/ пряма мова Петра Толочка]</ref>.
 
   
Юрковиця, ''Юрківка''&nbsp;— назва гори, яру та струмка (який існував ще у XVIII ст.). Гора панує над [[Плоська слобода|Плоською]] місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою [[Щекавиця]], [[Татарка (Київ)|Татаркою]], Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (''Сверховиця'', ''Серховиця'') в давні часи впадав у [[Почайна|Почайну]]. Нині по його руслу лежать вулиці [[Нижньоюрківська вулиця|Нижньоюрківська]] та [[Юрківська вулиця|Юрківська]]<ref>Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985&nbsp;р.</ref>.
+
Гора панує над [[Плоська слобода|Плоською]] місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою [[Щекавиця]], [[Татарка (Київ)|Татаркою]], Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (також ''Сверховиця'', ''Серховиця''), що утворив цей яр в давні часи впадав у [[Почайна|Почайну]]. Нині по його руслу лежать вулиці [[Нижньоюрківська вулиця|Нижньоюрківська]] та [[Юрківська вулиця|Юрківська]].<ref>Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985&nbsp;р.</ref>
   
 
Ще одна назва: ''Лиса Гора''.
 
Ще одна назва: ''Лиса Гора''.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились [[Вікентій Хвойка|Вікентієм Хвойкою]], [[Біляшівський Микола Федорович|Миколою Біляшівським]]. У 60-ті роки ХХ ст.&nbsp;— Максимовим&nbsp;Є.&nbsp;В. та Дяденком&nbsp;В.&nbsp;Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення починаючи з [[кам'яна доба|кам'яної доби]], а також [[чорноліська культура|чорноліської]], [[зарубинецька культура|зарубинецької культури]] та [[Київська Русь|давньоруських часів]]<ref>{{Cite web |url=http://www.oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua |title=сайт історії Києва |accessdate=31 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071109084332/http://oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua |archivedate=9 листопад 2007 |deadurl=yes }}</ref>. Нижні тераси Юрковицького узвишшя, на якому були знахідки господарської діяльності, поселення та оборонних укріплень, зруйновані через діяльність цегляного заводу. Забудова верхньої частини узвишшя також становить небезпеку ймовірним пам'яткам.
[[Файл:Юрковиця, вигляд східного та південного схилів зі Щекавиці 10pka.jpg|міні|праворуч|350пкс]]
 
У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились [[Вікентій Хвойка|Вікентієм Хвойкою]], [[Біляшівський Микола Федорович|Миколою Біляшівським]]. У 60-ті роки ХХ ст.&nbsp;— Максимовим&nbsp;Є.&nbsp;В. та Дяденком&nbsp;В.&nbsp;Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення [[кам'яна доба|кам'яної доби]], [[чорноліська культура|чорноліської]], [[зарубинецька культура|зарубинецької культури]] та [[Київська Русь|давньоруської доби]]<ref>{{Cite web |url=http://www.oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua |title=сайт історії Києва |accessdate=31 травень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071109084332/http://oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua |archivedate=9 листопад 2007 |deadurl=yes }}</ref>.
 
   
 
=== 20 тисяч років тому ===
 
=== 20 тисяч років тому ===
Рядок 16: Рядок 17:
   
 
=== I тис. до н.&nbsp;е. ===
 
=== I тис. до н.&nbsp;е. ===
Поселення [[чорноліська культура|чорноліської]] культури, було знайдене та досліджене Максимовим&nbsp;Є.&nbsp;В. Немає певних даних про засновників [[Кирилівська стоянка|кирилівської стоянки]], вони як і «чорнолісці» вважаються автохтонним праслов'янським населенням України.
+
Тут існувало поселення [[чорноліська культура|чорноліської]] культури, було знайдене та досліджене Максимовим&nbsp;Є.&nbsp;В. Немає певних даних про «чорнолісців», вони як і жителі [[Кирилівська стоянка|кирилівської стоянки]] вважаються автохтонним населенням України.
   
=== ІІ ст. до н.&nbsp;е. ===
+
=== ІІ ст. до н.&nbsp;е.- VІ ст. н.&nbsp;е. ===
Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення [[зарубинецька культура|зарубинецької культури]]. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.).
+
Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення [[зарубинецька культура|зарубинецької культури]]. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.). Біля підніжжя Юрковиці, на території заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) у 2016-му році знайдені сліди поселення, найдавніший шар якого датується пізнім етапом празької культури (VI—VII ст.)<ref>{{Cite book|url=http://www.vgosau.kiev.ua/AP-ADU/ADU_2016.pdf|title=Науково-рятівні дослідження за адресою вул. Кирилівська, 37 у м.Києві. Стаття у збірнику Археологічні дослідження в Україні 2016|last=Колектив авторів|first=|year=2016|publisher=ІА НАН України|location=Київ|pages=58-60|language=укр.|isbn=978-966-02-8426-5}}</ref>.
   
 
=== Княжа доба ===
 
=== Княжа доба ===
  +
[[Файл:Юрковица, поклонный крест.jpg|міні|300x300пкс|Поклiнний хрест на горi]]
За коротким проміжком часу після подій [[велике переселення народів|Великого переселення народів]], з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян (держава [[Куявія]]). Традиційно заснування Міста приписується братам [[Кий|Кию]], [[Щек]]у, [[Хорив]]у з сестрою [[Либідь|Либіддю]]. Хоча відомі й раніші князі, які правили Києвом: [[Баламир]], [[Балтазар]] та ін. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття ототожнюють Юрковицю з літописною [[Хоревиця|Хоревицею]].
+
За коротким проміжком часу після подій [[велике переселення народів|Великого переселення народів]], з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян. Традиційно заснування Міста приписується братам [[Кий|Кию]], [[Щек]]у, [[Хорив]]у з сестрою [[Либідь|Либіддю]]. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття до сучасності ототожнюють Юрковицю з літописною [[Хоревиця|Хоревицею]]. Зокрема, цю думку поділяли [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимир Антонович]] і [[Толочко Петро Петрович|Петро Толочко]]<ref>Зоценко В.&nbsp;М.&nbsp;Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka.&nbsp;— Вип. 2.&nbsp;— К., 2003.</ref><ref>[http://www.vokrugsveta.ru/vs/article/2461/ пряма мова Петра Толочка]</ref>. Інші вважають цю думку хибною і пов'язують топонім Хоривиця з [[Замкова гора (Київ)|Замковою горою]].
   
  +
Північно-східним підніжжям Юрковиці проходила дорога, що зв'язувала Київ із Вишгородом, 2016 року на території нинішнього заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) були знайдені садиби ХІ ст., що існували біля цієї дороги. Алювіальні піски, знайдені там же, свідчать про принаймні три потужні розливи Дніпра у ХІ ст.
Ще одна дискусійна тема&nbsp;—[[Варязьке столпіє]], оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла [[дружина (військо)|варязька дружина]] [[княгиня Ольга|княгині Ольги]] та [[Святослав Хоробрий|Святослава Хороброго]]. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими [[Вулиця Нижній Вал (Київ, Подільський район)|Валами]] на Глибочиці, однак ця думка применшувала масштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII&nbsp;стт.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які [[Зоценко Володимир Миколайович|Зоценко&nbsp;В.&nbsp;М.]] ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Хоревицю-Юрковицю та Юрковицький ручай як північий край оборони княжого Києва. А знахідка 2009-го року [http://uk5.info/archives/217]{{Недоступне посилання|date=серпень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} в районі перетину [[Межигірська вулиця (Київ)|Межигірської]] та [[Заводська вулиця (Київ)|Заводської]] вулиць (межа сучасного Подольського району) свідчить про господарське використання земель далеко за Валами.
 
  +
 
З Юрковицею, можливо, пов'язаний іще один літописний топонім&nbsp;— [[Варязьке столпіє]], оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла [[дружина (військо)|варязька дружина]] [[княгиня Ольга|княгині Ольги]] та [[Святослав Хоробрий|Святослава Хороброго]]. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими [[Вулиця Нижній Вал (Київ, Подільський район)|Валами]] на Глибочиці, однак ця думка применшувала масштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII&nbsp;ст.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які [[Зоценко Володимир Миколайович|Зоценко&nbsp;В.&nbsp;М.]] ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Юрковицю та Юрковицький ручай як північний край оборони княжого Києва. А знахідки 1990-х і 2000-х років від Юрківської аж до перетину [[Межигірська вулиця (Київ)|Межигірської]] з [[Заводська вулиця (Київ)|Заводською]] (межа сучасного Подольського району) та дві згадані вище садиби свідчить про поселення та господарське використання земель далеко за Валами.
   
 
Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з [[Монастир Миколи Йорданського|Йорданським Миколаївським жіночим монастирем]], храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.
 
Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з [[Монастир Миколи Йорданського|Йорданським Миколаївським жіночим монастирем]], храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.
Рядок 30: Рядок 34:
 
== Сучасна Юрковиця ==
 
== Сучасна Юрковиця ==
   
[http://wikimapia.org/#lat=50.4674755&lon=30.4968882&z=15&l=0&m=s&v=9&show=/11820653/Yurkovytsa-hill-northern-side Північна] та [http://wikimapia.org/#lat=50.4674755&lon=30.4968882&z=15&l=0&m=s&v=9&show=/10203528/Yurkovytsia-hill-southern-side Південна] Юрковиця на Вікімапі.
+
[http://wikimapia.org/#lat=50.4674755&lon=30.4968882&z=15&l=0&m=s&v=9&show=/11820653/Yurkovytsa-hill-northern-side Північна] та [http://wikimapia.org/#lat=50.4674755&lon=30.4968882&z=15&l=0&m=s&v=9&show=/10203528/Yurkovytsia-hill-southern-side Південна] Юрковиця на Вікімапіа.
  +
  +
Як і в інших місцевостях Києва, в в 1990-2010-ті роки тут відбувалося забудова, часто хаотична та з порушеннями законодавства, що викликало протести громади<ref>{{Cite web|title=У Києві мітингують проти забудови гори Юрковиця|url=https://www.radiosvoboda.org/a/26675915.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-06-04|language=uk}}</ref>. За словами заступника начальника управління охорони культурної спадщини [[Київська міська державна адміністрація|КМДА]], Олександра Хмеля, на території пагорба містяться "''пам’ятка ландшафту місцевого значення, і пам’ятка археології національного значення".<ref>{{Cite web|title=Прокуратура нарешті порушила справу за вирубування парку на горі Юрковиця|url=https://www.5.ua/ukrayina/prokuratura-nareshti-porushyla-spravu-za-vyrubuvannia-parku-na-hori-yurkovytsia-58214.html|website=5 канал|accessdate=2021-06-04|language=uk}}</ref>''
  +
  +
Проект Генплану Києва, представлений у 2020 році передбачає організацію на схилах Юрковиці парку.<ref>{{Cite web|title=Проєкт Генплану Києва передбачає нові зелені зони відпочинку в кожному районі столиці (+перелік)|url=https://kyivcity.gov.ua/news/proyekt_genplanu_kiyeva_peredbachaye_novi_zeleni_zoni_vidpochinku_v_kozhnomu_rayoni_stolitsi_perelik/|website=Офіційний портал КМДА - Головна|accessdate=2021-06-04|language=uk|last=}}</ref> У квітні-травні 2021 року ряд організацій, громадських ініціатив та бізнесів провели 4-денний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця<ref>{{Cite web|title=Цими вихідними в Києві відбудеться чотириденний культурний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця|url=https://nv.ua/ukr/kyiv/na-podoli-vidbudetsya-chotiridenniy-festival-stanciya-kirilivska-data-de-kupiti-kvitki-50157467.html|website=nv.ua|accessdate=2021-06-04|language=uk}}</ref> для привернення уваги громадськості до місцевості та ініціювали збір підписів за створення парку. За інформацією активістів (зокрема, з аналітичного центру [[Аналітичний центр CEDOS|CEDOS]]) частині території майбутнього парку, що знаходиться в оренді та приватної компанії, може загрожувати незаконна забудова черговим житловим комплексом.<ref>{{Cite web|title=Кияни збирають підписи за створення парку Юрковиця на Подолі|url=https://hmarochos.kiev.ua/2021/06/04/kyyany-zbyrayut-pidpysy-za-stvorennya-parku-yurkovyczya-na-podoli/|website=Хмарочос|date=2021-06-04|accessdate=2021-06-04|language=uk|first=Дар'я|last=Крутько}}</ref>
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
Рядок 38: Рядок 46:
 
[https://web.archive.org/web/20071109084332/http://oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua сайт історії Києва]<br /> Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985&nbsp;р.
 
[https://web.archive.org/web/20071109084332/http://oldkyiv.org.ua/data/urk.php?lang=ua сайт історії Києва]<br /> Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985&nbsp;р.
   
  +
{{kyiv-stub}}
 
{{Місцевості Києва}}
 
{{Місцевості Києва}}
   
 
[[Категорія:Місцевості Подільського району Києва]]
 
[[Категорія:Місцевості Подільського району Києва]]
 
[[Категорія:Пагорби Києва]]
 
[[Категорія:Пагорби Києва]]
  +
[[Категорія:Пам'ятки археології України національного значення в Києві]]

Поточна версія на 10:59, 30 червня 2021

Юрковиця
Юрковиця

Юрковиця, вигляд східного та південного схилів із Щекавиці
Загальна інформація
Координати: 50°28′12″ пн. ш. 30°30′14″ сх. д. / 50.47000° пн. ш. 30.50389° сх. д. / 50.47000; 30.50389
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Адмінодиниця Київ
Транспорт
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Юрковиця. Карта розташування: Київ
Юрковиця
Юрковиця
Юрковиця (Київ)
CMNS: Юрковиця у Вікісховищі

Ю́рковиця (також, рідше: Юрківка) — місцевість на Подолі, назва узвишшя, яру та струмка (який існував до XVIII ст.). За проектом Генерального плану Києва, планується організація парку на схилах Юрковиці.[1]

Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (також Сверховиця, Серховиця), що утворив цей яр в давні часи впадав у Почайну. Нині по його руслу лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська.[2]

Ще одна назва: Лиса Гора.

Історія[ред. | ред. код]

У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою, Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення починаючи з кам'яної доби, а також чорноліської, зарубинецької культури та давньоруських часів[3]. Нижні тераси Юрковицького узвишшя, на якому були знахідки господарської діяльності, поселення та оборонних укріплень, зруйновані через діяльність цегляного заводу. Забудова верхньої частини узвишшя також становить небезпеку ймовірним пам'яткам.

20 тисяч років тому[ред. | ред. код]

Найдавніші знахідки на Юрковиці вказують на те, що гора входила в район промислів (полювання, збиральництва) жителів кирилівського поселення пізнього палеоліту.

I тис. до н. е.[ред. | ред. код]

Тут існувало поселення чорноліської культури, було знайдене та досліджене Максимовим Є. В. Немає певних даних про «чорнолісців», вони як і жителі кирилівської стоянки вважаються автохтонним населенням України.

ІІ ст. до н. е.- VІ ст. н. е.[ред. | ред. код]

Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення зарубинецької культури. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.). Біля підніжжя Юрковиці, на території заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) у 2016-му році знайдені сліди поселення, найдавніший шар якого датується пізнім етапом празької культури (VI—VII ст.)[4].

Княжа доба[ред. | ред. код]

Поклiнний хрест на горi

За коротким проміжком часу після подій Великого переселення народів, з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян. Традиційно заснування Міста приписується братам Кию, Щеку, Хориву з сестрою Либіддю. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття до сучасності ототожнюють Юрковицю з літописною Хоревицею. Зокрема, цю думку поділяли Володимир Антонович і Петро Толочко[5][6]. Інші вважають цю думку хибною і пов'язують топонім Хоривиця з Замковою горою.

Північно-східним підніжжям Юрковиці проходила дорога, що зв'язувала Київ із Вишгородом, 2016 року на території нинішнього заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) були знайдені садиби ХІ ст., що існували біля цієї дороги. Алювіальні піски, знайдені там же, свідчать про принаймні три потужні розливи Дніпра у ХІ ст.

З Юрковицею, можливо, пов'язаний іще один літописний топонім — Варязьке столпіє, оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла варязька дружина княгині Ольги та Святослава Хороброго. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими Валами на Глибочиці, однак ця думка применшувала масштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII ст.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які Зоценко В. М. ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Юрковицю та Юрковицький ручай як північний край оборони княжого Києва. А знахідки 1990-х і 2000-х років від Юрківської аж до перетину Межигірської з Заводською (межа сучасного Подольського району) та дві згадані вище садиби свідчить про поселення та господарське використання земель далеко за Валами.

Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з Йорданським Миколаївським жіночим монастирем, храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.

Сучасна Юрковиця[ред. | ред. код]

Північна та Південна Юрковиця на Вікімапіа.

Як і в інших місцевостях Києва, в в 1990-2010-ті роки тут відбувалося забудова, часто хаотична та з порушеннями законодавства, що викликало протести громади[7]. За словами заступника начальника управління охорони культурної спадщини КМДА, Олександра Хмеля, на території пагорба містяться "пам’ятка ландшафту місцевого значення, і пам’ятка археології національного значення".[8]

Проект Генплану Києва, представлений у 2020 році передбачає організацію на схилах Юрковиці парку.[9] У квітні-травні 2021 року ряд організацій, громадських ініціатив та бізнесів провели 4-денний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця[10] для привернення уваги громадськості до місцевості та ініціювали збір підписів за створення парку. За інформацією активістів (зокрема, з аналітичного центру CEDOS) частині території майбутнього парку, що знаходиться в оренді та приватної компанії, може загрожувати незаконна забудова черговим житловим комплексом.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У кожному районі Києва з’являться нові зелені зони - проєкт Генплану. www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  2. Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
  3. сайт історії Києва. Архів оригіналу за 9 листопад 2007. Процитовано 31 травень 2010. 
  4. Колектив авторів (2016). Науково-рятівні дослідження за адресою вул. Кирилівська, 37 у м.Києві. Стаття у збірнику Археологічні дослідження в Україні 2016 (укр.). Київ: ІА НАН України. с. 58–60. ISBN 978-966-02-8426-5. 
  5. Зоценко В. М. Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka. — Вип. 2. — К., 2003.
  6. пряма мова Петра Толочка
  7. У Києві мітингують проти забудови гори Юрковиця. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  8. Прокуратура нарешті порушила справу за вирубування парку на горі Юрковиця. 5 канал (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  9. Проєкт Генплану Києва передбачає нові зелені зони відпочинку в кожному районі столиці (+перелік). Офіційний портал КМДА - Головна (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  10. Цими вихідними в Києві відбудеться чотириденний культурний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця. nv.ua (uk). Процитовано 2021-06-04. 
  11. Крутько, Дар'я (2021-06-04). Кияни збирають підписи за створення парку Юрковиця на Подолі. Хмарочос (uk). Процитовано 2021-06-04. 

Джерела[ред. | ред. код]

сайт історії Києва
Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.