Юрчак Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Михайлович Юрчак
Зображення
Народився 26 серпня 1876(1876-08-26)
м-ко Скала-над-Збручем, нині смт Скала-Подільська, Борщівський район, Тернопільська область
Помер 28 вересня 1914(1914-09-28) (38 років)
м. Теребовля
Національність: українець
Громадянство: Україна Україна

Васи́ль Миха́йлович Юрча́к (нар. 26 серпня 1876(18760826), м-ко Скала-над-Збручем, нині смт Скала-Подільська Борщівського району Тернопільської області — пом. 28 вересня 1914), м. Теребовля) — український драматичний актор галицької сцени кінця XIX — поч. XX століття.

Життєпис

Народився Василь Юрчак 26 серпня 1876 року у Скалі-Подільській на Борщівщині, в сім'ї дрібного ремісника. Тут закінчив народну школу. Перепробував багато занять, із яких на все життя полюбились гра на скрипці, спів та вирощування квітів. Перша вистава, побачена в дитинстві, залишила незгладимий слід у серці. Мрія про зачарований світ сцени не покидала юнака. І 19 вересня 1896 р. він вступає до театру товариства «Руська бесіда».

Спочатку виступав у масових сценах, хорах, грав невеликі ролі. Вже в епізодах молодий актор привернув до себе увагу. Він створив декілька оригінальних образів із селянського і міського життя. Коли з'являлася на сцені його невисока постать і сміялась — сміявся весь театр, а заридає вона — від відгомону її плачу тремтіла і сцена і люди.

Творчість

Роль юрчака.jpg

Першими ролями Юрчака були гуцул Степан у «Верховині» Коженьовського, бездомний парубок з добрим серцем Микола у «Наталці Полтавці», газда Сухий у «Скапаному світі» Оркана.

У репертуарі Юрчака було багато різноманітних ролей, але вершини виконавської майстерності він досягнув у драматичних виставах. Василь Михайлович не шукав і не вимагав матеріалу, і у великих, і в малих епізодичних ролях створював прекрасні, цільні образи. Максим Кукса («Пошились у дурні» М.Кропивницького), Микола Задорожний («Украдене щастя» І.Франка), Лука («На дні» М.Горького), Петро («Влада темряви» Л.Толстого) — ось далеко не повний перелік акторських удач.

Юрчак був блискучий у ролях сільських і міщанських типів, незрівняно відтворював комічні єврейські типи в п'єсах Я. Гордіна («За синім морем», «Міреле Ефрос», «Сатана»). Ін. ролі: Хома («Ой, не ходи, Грицю …» М. Старицького), Кукса («Пошились у дурні» М. Кропивницького), Феноген, Омелян («Хазяїн», «Бурлака» І. Карпенка-Карого), Янко («Хата за селом» за Ю. Крашевським), Микола, Семен («Украдене щастя», «Учитель» І. Франка), Бен Акіба («Уріель-Акоста» К. Ґуцкова), Перчихін, Актор («Міщани», «На дні» М. Ґорького). Юрчак мав не тільки талант перевтілення в сценічні образи, але й великий дар імітувати гру своїх колеґ. Своїм учителем Юрчака називали А. Бучма і М. Крушельницький.

Смерть

Могила Василя Юрчака на Теребовлянському кладовищі

Його талант постійно розвивався, поглиблювався, а одночасно розвивалась і його… невиліковна хвороба — туберкульоз.

З початком першої світової війни, театр розпався. У 1913 році захворів на туберкульоз, приїхав у Теребовлю до родичів дружини, де і помер 28 вересня 1914 року. Похований на міському кладовищі 28 вересня 1914 року. Могила Василя Юрчака на Теребовлянському кладовищі

Література


Українські актори Це незавершена стаття про українського актора або акторку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.