Відмінності між версіями «Язик»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Відкинуто редагування 130.180.216.24 (обговорення) до зробленого Viktor Legend)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
   
 
== Функції язика ==
 
== Функції язика ==
Язик людини утворений поперечно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий [[Слизова оболонка|слизовою оболонкою]]. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого [[мова|мовлення]], смакового сприйняття. Дуже важливою є роль язика при смоктанні молока матері немовлятами та грудними дітьми. Губи дитини захоплюють [[сосок]], фіксуючи його; м'яке піднебіння, піднімаючись закриває зев, язик діє як поршень, відсуваючись назад, він створює негативний тиск разом зі щелепою, яка опусається до низу. Потім щелепа піднімається, а альвеолярні дуги стискають сосок, молоко ковтається. Тому язик немовляти і грудної дитини відносно великий, товстий, широкий і займає усю ротову порожнину, у той же час він малорухомий.
+
Язик людини утворений поперечно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий [[Слизова оболонка|слизовою оболонкою]]. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого [[мова|мовлення]], смакового сприйняття. Дуже важливою є роль язика при смоктанні молока матері немовлятами та грудними дітьми. Губи дитини захоплюють [[сосок]], фіксуючи його; м'яке піднебіння, піднімаючись закриває зев, язик діє як поршень, відсуваючись назад, він створює негативний тиск разом зі щелепою, яка опускається до низу. Потім щелепа піднімається, а альвеолярні дуги стискають сосок, молоко ковтається. Тому язик немовляти і грудної дитини відносно великий, товстий, широкий і займає усю ротову порожнину, у той же час він малорухомий.
   
Слизова оболонка язика вкрита багатошаровим пласким [[епітелій|епітелієм]]. На верхніх та бокових поверхнях язика розташовані сосочки. У людини чотири види сосочків: нитевидні, грибовидні, жолобоваті (такі, що оточені валом) та листовидні. У товщі епітелія грибовидних, жолобоватих та листовидних сосочків розташовуються смакові бруньки — комплекс спеціалізованих рецепторних смакових клітин, що утворюють орган смаку. Нитевидні сосочи містять рецептори дотику (тактильні рецептори).
+
Слизова оболонка язика вкрита багатошаровим плоским [[епітелій|епітелієм]]. На верхніх та бокових поверхнях язика розташовані сосочки. У людини чотири види сосочків: нитевидні, грибовидні, жолобоваті (такі, що оточені валом) та листовидні. У товщі епітелія грибовидних, жолобоватих та листовидних сосочків розташовуються смакові бруньки — комплекс спеціалізованих рецепторних смакових клітин, що утворюють орган смаку. Нитевидні сосочи містять рецептори дотику (тактильні рецептори).
   
 
[[Собака|Собаки]] за допомогою свого язика ще також здійснюють теплорегуляцію — коли їм жарко, вони висувають язик та активно дихають. Тому що у сильно зарослих [[хутро]]м тварин це практично єдина частина тіла, яка може активно випаровувати вологу (у цьому випадку слину). Рідина, що випаровується забирає надлишки тепла з язика, а так як він насичений [[Кровоносні судини|кровоносними судинами]], то і з [[кров]]і, а відповідно і з усього організму.
 
[[Собака|Собаки]] за допомогою свого язика ще також здійснюють теплорегуляцію — коли їм жарко, вони висувають язик та активно дихають. Тому що у сильно зарослих [[хутро]]м тварин це практично єдина частина тіла, яка може активно випаровувати вологу (у цьому випадку слину). Рідина, що випаровується забирає надлишки тепла з язика, а так як він насичений [[Кровоносні судини|кровоносними судинами]], то і з [[кров]]і, а відповідно і з усього організму.
Рядок 22: Рядок 22:
   
 
* Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.
 
* Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.
  +
== Посилання ==
  +
* {{УМЕ16|частина=Язик|сторінки=2118}}
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{Commonscat|Tongue}}
 
{{Commonscat|Tongue}}

Поточна версія на 15:21, 21 квітня 2020

Язик людини

Язи́к (лат. lingua) — орган живих істот, розміщений у ротовій порожнині. Допомагає пережовувати їжу, а також створювати гортанні звуки. Остання функція особливо яскраво виражена у людей, які мають розвинену мовну систему.

Функції язика[ред. | ред. код]

Язик людини утворений поперечно-смугастою м'язовою тканиною і вкритий слизовою оболонкою. При скороченні м'язів його форма змінюється. Язик бере участь у процесі жування, чіткого мовлення, смакового сприйняття. Дуже важливою є роль язика при смоктанні молока матері немовлятами та грудними дітьми. Губи дитини захоплюють сосок, фіксуючи його; м'яке піднебіння, піднімаючись закриває зев, язик діє як поршень, відсуваючись назад, він створює негативний тиск разом зі щелепою, яка опускається до низу. Потім щелепа піднімається, а альвеолярні дуги стискають сосок, молоко ковтається. Тому язик немовляти і грудної дитини відносно великий, товстий, широкий і займає усю ротову порожнину, у той же час він малорухомий.

Слизова оболонка язика вкрита багатошаровим плоским епітелієм. На верхніх та бокових поверхнях язика розташовані сосочки. У людини чотири види сосочків: нитевидні, грибовидні, жолобоваті (такі, що оточені валом) та листовидні. У товщі епітелія грибовидних, жолобоватих та листовидних сосочків розташовуються смакові бруньки — комплекс спеціалізованих рецепторних смакових клітин, що утворюють орган смаку. Нитевидні сосочи містять рецептори дотику (тактильні рецептори).

Собаки за допомогою свого язика ще також здійснюють теплорегуляцію — коли їм жарко, вони висувають язик та активно дихають. Тому що у сильно зарослих хутром тварин це практично єдина частина тіла, яка може активно випаровувати вологу (у цьому випадку слину). Рідина, що випаровується забирає надлишки тепла з язика, а так як він насичений кровоносними судинами, то і з крові, а відповідно і з усього організму.

Коти, як і багато інших тварин, вмиваються язиком.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.

Посилання[ред. | ред. код]