Якоб Понтуссон Делагарді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якоб Понтуссон Делагарді
швед. Jakob De la Gardie
Jacob De la Gardie 1606.jpg
Народився 20 червня 1583(1583-06-20)[1][2]
Ревель, Швеція[3][1]
Помер 12 серпня 1652(1652-08-12)[1] (69 років)
Stockholm Cityd, Over-Governor of Stockholmd, Швеція[3][1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Місце проживання
Діяльність політик, Землекористування, військовослужбовець
Знання мов шведська
Посада Lord High Constable of Swedend
Військове звання генерал
Рід Делагарді
Батько Понтус Делаґарді
Мати Sofia Johansdotter Gyllenhielmd
Брати, сестри  • Johan De la Gardied і Brita De la Gardied
У шлюбі з Ебба Браге[1]
Діти Магнус Габріель Делагарді, Maria Sofia De la Gardied, Аксель Юліус Делагарді, Jacob Casimir De la Gardied і Christina Catharina De la Gardied

Якоб Понтуссон Делагарді (швед. Jakob de la Gardie; 20 червня 1583, Ревель — 22 серпня 1652, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч з роду Делагарді, граф, активний учасник подій Смутного часу. У 1608 році удостоєний звання генерал-лейтенанта, у 1620 — фельдмаршала. Батько Магнуса Габріеля Делагарді, ріксканцлера Швеції.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині Понтуса Делагарді (1520—1585), шведського полководця і дипломата французького походження (Де ла Ґарді).

У лютому 1609 року очолив п'ятнадцятитисячний експедиційний корпус, відправлений шведським королем Карлом IX під час Смутного часу в Московському царстві на допомогу Василю Шуйському.

25 квітня 1609 біля с. Кам'янка неподалік Старої Руси на чолі 5-тисячного загону шведського експедиційного корпусу розбив 4-тисячний загін поляків і козаків Яна Керножицького[4].

11 та 13 липня 1609 року в битві біля Твері на чолі об'єднаного 25-тисячного війська (разом з військом Михайла Скопина-Шуйського) розбив 10-тисячний загін прибічника Лжедмитрія II Олександра Зборовського[5][6]. У січні 1610 року деблокував Троїце-Сергієвий монастир. У березні 1610 року увійшов в Москву.

4 липня 1610 року експедиційний корпус Делагарді, московське військо, німецькі та французькі найманці (всього до 35 тис. чоловік) були розбиті легкою польською кавалерією (приблизно 6,8 тис. чоловік) у битві під Клушином, після чого Делагарді приєднався до поляків. Того ж року вже в складі польського війська обложив Тихвинський монастир, здобув його на початку 1611 року й утримував до 1613 року.

26 липня 1611 року військо Якоба Делагарді увійшло до Новгорода й новгородські бояри підписали угоду про підтримку кандидатури сина шведського короля на московський престол та виходу Новгородських земель з підпорядкування Москві.

У 1617 році брав участь в укладанні Столбовського мирного договору.

З 1619 року — шведський намісник в Ревелі, з 1622 року — генерал-губернатор Лівонії. У 1632—1644 роках — член регентської ради при королеві Христині. Отримав від короля у ленне володіння область навколо замку Ляско, який ґрунтовно перебудував.

На його честь названо місто Якобстад (Фінляндія).

Примітки[ред. | ред. код]