Яківці (Полтава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:29, 18 листопада 2018, створена Andrew J.Kurbiko (обговорення | внесок) (Reverting edits and returning to 22599906 (Sweep-Net))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яківці
Полтава
Яківці

Зупинний пункт Яківці
Загальна інформація
Район Київський район Полтави
Телефонний код 0532
Головні вулиці вулиця Спартака, вулиця Шведська Могила
Автобусні маршрути
№ 5 (Критий ринок — Яківці)
№ 4 (Критий ринок — Дальні Яківці)
№ 33 (Розсошенці — Дендропарк — Яківці)
Залізнична інфраструктура платформа Яківці Південної залізниці
Зовнішні посилання:
У проекті OpenStreetMap


Будинок у Яківцях, в оформленні якого добре помітні традиції української народної архітектури
Могила Миколи Васильовича Скліфосовського

Яківці — колишнє село, історична місцевість в Київському районі Полтави, на північно-східній околиці міста.

Історія[ред. | ред. код]

В цій місцевості люди мешкали з давніх-давен. На території Яківців збереглося десять курганів скіфського періоду (V-III століття до н. е.).

Село Яківці засноване наприкінці XVII століття. Певний час Яківці були власністю полтавського полковника Павла Герцика. Після смерті Герцика селом володіли його дружина, а також син Григорій Герцик — з 1705 року полтавський наказний полковник. Під час Північної війни він приєднався до гетьмана Мазепи, а після розгрому шведсько-козацького війська під Полтавою за наказом російського царя Петра І усі маєтності у Герциків були відібрані.

Пізніше Яківці входили до складу Полтавської міської сотні Полтавського полку. На час перепису 17671769 років в Яківцях налічувалося 160 жителів. За даними перепису 1859 року у Яківцях Полтавського повіту — 328 жителів.

3 70-х років XIX століття тут був маєток дружини російського лікаря-хірурга і вченого Миколи Васильовича Скліфосовського — Софії Олександрівни.

У маєтку, який до смерті сина вченого мав назву «Відрада», Скліфосовський провів багато часу — з 1871 року проводив там літні відпустки, а останні чотири роки жив там постійно. Маєток Скліфосовських займав площу в 600 десятин. Господарство велося на винятково високому рівні: землеробство велося за восьмипільною сівозміною, запільні ділянки засівалися люцерною. Вирощувалися коні, велика рогата худоба, свині, птиця. Був плодовий промисловий сад, город, виноградник, пасіка на 15 вуликів, хмільник. На косогорах і в ярах висадження дуби, клена, берези.

Наприкінці XIX століття коштом Скліфосовського в Яківцях споруджено школу в пам'ять про сина Бориса, де селянські діти навчалися грамоті, сільському господарству, городництву, садівництву. Маєток Скліфосовських називали «Полтавською Швейцарією».

У своїй садибі Микола Скліфосовський і помер у 1904 році. Могила вченого нині знаходиться за адресою Виборзький провулок, 10. Дружина і дочка Скліфосовського були вбиті у 1919 році радянськими партизанами із загону Бібіка, який наступав на Полтаву. Зайнята денікінцями садиба більшовики поруйнували. Зберігся тільки будинок, де жив вчений.

У 1929 році Яківці були включені до складу Полтави.

101 яківчанин загинули на фронтах Другої світової війни. На вулиці Спартака в 1973 році встановлено пам'ятний знак на честь воїнів-земляків — жителів колишнього села.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]