Відмінності між версіями «Яків Стоцький»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
 
Рядок 42: Рядок 42:
 
В серпні 1941 року взяв участь у висадці союзного десанту на острів [[Шпіцберген]]. Транспортний корабель, в якому служив Стоцький поряд з 527 канадськими, 93 британськими й 25 норвезькими вояками, відчалив від берегів Шотландії 19 серпня й після короткої зупинки в Ісландії 25 серпня висадився на узбережжі. Метою операції ставилось повне знищення промислового обладнання, складів вугілля та запасів пального, аби унеможливити використання острова як бази для німецьких кораблів та підводних човнів. Поряд з цим, союзним солдатам вдалося евакуювати близько 700 норвежців та 2000 радянських гірників, що мешкали в шахтарському містечку [[Баренцбург]]. Відтак громадян СРСР доправили до [[Архангельськ]]а на борту переобладнаного пасажирського лайнера «Empress of Canada». Операція «Панцирна рукавиця» була виконана без жодного пострілу, але зі своїми труднощами; «це була справді маркантна подія», — зауважував військовик у післявоєнних спогадах.
 
В серпні 1941 року взяв участь у висадці союзного десанту на острів [[Шпіцберген]]. Транспортний корабель, в якому служив Стоцький поряд з 527 канадськими, 93 британськими й 25 норвезькими вояками, відчалив від берегів Шотландії 19 серпня й після короткої зупинки в Ісландії 25 серпня висадився на узбережжі. Метою операції ставилось повне знищення промислового обладнання, складів вугілля та запасів пального, аби унеможливити використання острова як бази для німецьких кораблів та підводних човнів. Поряд з цим, союзним солдатам вдалося евакуювати близько 700 норвежців та 2000 радянських гірників, що мешкали в шахтарському містечку [[Баренцбург]]. Відтак громадян СРСР доправили до [[Архангельськ]]а на борту переобладнаного пасажирського лайнера «Empress of Canada». Операція «Панцирна рукавиця» була виконана без жодного пострілу, але зі своїми труднощами; «це була справді маркантна подія», — зауважував військовик у післявоєнних спогадах.
   
Яків Стоцький продовжив воювати в [[Арктика|Арктиці]]. Згодом його перекинули до [[Північно-Африканська кампанія|Північної Африки]], вже як військовослужбовця [[8-ма армія (Велика Британія)|8-ої британської армії]], якою тоді командував генерал [[Бернард Монтгомері]]. Воював у Сицилії та Італії. В кровопролитних боях за Ортону наприкінці 1943 року, прозваних «італійським Сталінградом», зазнав важкого поранення. З того часу перебував у військових шпиталях, спершу в Англії, а після повернення до Канади — в [[Едмонтон]]і та [[Ванкувер]]і аж до 1952. Зі шпиталю вийшов інвалідом. Відзначений нагородами за хоробрість.
+
Яків Стоцький продовжив воювати в [[Арктика|Арктиці]]. Згодом його перекинули до [[Північно-Африканська кампанія|Північної Африки]], вже як військовослужбовця [[8-ма армія (Велика Британія)|8-ої британської армії]], якою тоді командував генерал [[Бернард Монтгомері]]. Воював у Сицилії та Італії. В кровопролитних боях за Ортону наприкінці 1943 року, прозваних «італійським Сталінградом», зазнав важкого поранення. З того часу перебував у військових шпиталях, спершу в Англії, а після повернення до Канади — в [[Едмонтон]]і та [[Ванкувер]]і аж до 1952. Зі шпиталю вийшов інвалідом. Удостоєний 5 нагород за хоробрість.
   
 
Був членом Провірної Комісії Відділу [[Українська стрілецька громада Канади|Української Стрілецької Громади]] у Ванкувері (упродовж 1970-их років), 20-го Відділу Товариства Взаїмної Помочі, [[Союз українських канадійських ветеранів|Союзу українських канадійських ветеранів]], Королівського Канадського Легіону. Разом з дружиною Неллі належав до парафії [[Українська православна церква Канади|УПЦ в Канаді]]. Здійснював пожертви на церковні та громадські потреби, зокрема подарував 28 книг для україномовної бібліотеки.
 
Був членом Провірної Комісії Відділу [[Українська стрілецька громада Канади|Української Стрілецької Громади]] у Ванкувері (упродовж 1970-их років), 20-го Відділу Товариства Взаїмної Помочі, [[Союз українських канадійських ветеранів|Союзу українських канадійських ветеранів]], Королівського Канадського Легіону. Разом з дружиною Неллі належав до парафії [[Українська православна церква Канади|УПЦ в Канаді]]. Здійснював пожертви на церковні та громадські потреби, зокрема подарував 28 книг для україномовної бібліотеки.

Поточна версія на 14:12, 15 лютого 2020

Яків Стоцький
Яків Стоцький.png
Народження 22 жовтня 1905(1905-10-22)
Смерть невідомо
Національність українець
Рід військ командос
Роки служби Канада Канада (1939—1940)
Велика Британія Велика Британія (1940—1943)
Звання сержант
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди
39-45 Star BAR.svg British War Medal BAR.svg Italy Star BAR.svg
Africa Star BAR.svg Canadian Volunteer Service Medal BAR 2.svg

Яків Стоцький (22 жовтня 1905, Увин, Радехівський повіт — ?) — учасник Другої світової війни, військовик канадських та британських збройних сил українського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Яків Стоцький народився 22 жовтня 1905 року в селі Увин Радехівського повіту, що в Західній Україні. В 1929 переселився до Канади, й подібно до інших українських емігрантів влаштувався працювати спершу на фермі, а відтак у шахтах.

З початком Другої світової війни зголосився добровольцем до канадської армії. Пройшов вишкіл на командос, отримавши навички для проведення спеціальних операцій та бойової діяльності у підпіллі ворога. У 1940 році Яків Стоцький переїхав до Великої Британії, де продовжив вишкіл за попереднім напрямом.

В серпні 1941 року взяв участь у висадці союзного десанту на острів Шпіцберген. Транспортний корабель, в якому служив Стоцький поряд з 527 канадськими, 93 британськими й 25 норвезькими вояками, відчалив від берегів Шотландії 19 серпня й після короткої зупинки в Ісландії 25 серпня висадився на узбережжі. Метою операції ставилось повне знищення промислового обладнання, складів вугілля та запасів пального, аби унеможливити використання острова як бази для німецьких кораблів та підводних човнів. Поряд з цим, союзним солдатам вдалося евакуювати близько 700 норвежців та 2000 радянських гірників, що мешкали в шахтарському містечку Баренцбург. Відтак громадян СРСР доправили до Архангельська на борту переобладнаного пасажирського лайнера «Empress of Canada». Операція «Панцирна рукавиця» була виконана без жодного пострілу, але зі своїми труднощами; «це була справді маркантна подія», — зауважував військовик у післявоєнних спогадах.

Яків Стоцький продовжив воювати в Арктиці. Згодом його перекинули до Північної Африки, вже як військовослужбовця 8-ої британської армії, якою тоді командував генерал Бернард Монтгомері. Воював у Сицилії та Італії. В кровопролитних боях за Ортону наприкінці 1943 року, прозваних «італійським Сталінградом», зазнав важкого поранення. З того часу перебував у військових шпиталях, спершу в Англії, а після повернення до Канади — в Едмонтоні та Ванкувері аж до 1952. Зі шпиталю вийшов інвалідом. Удостоєний 5 нагород за хоробрість.

Був членом Провірної Комісії Відділу Української Стрілецької Громади у Ванкувері (упродовж 1970-их років), 20-го Відділу Товариства Взаїмної Помочі, Союзу українських канадійських ветеранів, Королівського Канадського Легіону. Разом з дружиною Неллі належав до парафії УПЦ в Канаді. Здійснював пожертви на церковні та громадські потреби, зокрема подарував 28 книг для україномовної бібліотеки.

Джерела[ред. | ред. код]