Ян Матейко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Матейко
пол. Jan Matejko
Matejko Self-portrait.jpg
Автопортрет
При народженні Ян Алоїзій Матейко
Народження 24 червня 1838(1838-06-24)
Краків
Смерть 1 листопада 1893(1893-11-01) (55 років)
  Краків, Австро-Угорщина
Поховання
Національність поляк чеського походження
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Релігія католицтво[1]
Жанр портрет, історичні композиції
Навчання Академія образотворчих мистецтв у Кракові (1858), Яґеллонський університет і Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність художник, викладач університету
Напрямок реалізм
Вчитель Владислав Лущкевич[d] і Wojciech Stattler[d]
Працівник Яґеллонський університет
Член Сербська академія наук і мистецтв і Сербське вчене товариство[d]
Твори Prussian Homage[d], Битва під Грюнвальдом, Constitution of May 3, 1791[d] і Тинецьке абатство[d]
Нагороди
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер ордена Почесного легіону
Командор із зіркою ордена Пія IX
Автограф Jan Matejko signature.svg

Commons-logo.svg Ян Матейко у Вікісховищі?

Ян Алоїзій Мате́йко (пол. Jan Alojzy Matejko; 24 червня 1838, Краків — 1 листопада 1893, Краків) — польський художник, майстер визначних живописних полотен на історико-патріотичні сюжети, часто батального жанру. Історіософ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Початок життя[ред. | ред. код]

Ян Матейко народився і виріс у Кракові — частині Польщі, анексованій Австрією. Батько, Францішек Ксаверій (пол. Franciszek Ksawery, етнічний чех з села Рудніце), працював приватним вихователем та вчителем музики. Він оженився на Йоганні Кароліні Россберґ (пол. Joanna Karolina Rossberg), напівполькою-напівнімкенею.
Батько Яна не опанував місцеву мову, говорив польською з багатьма помилками. Батьки вінчалися двічі: спочатку в костелі св. Хреста (наречений — католик), на другий день у євангелістів (належала наречена). Родина мешкала на останньому поверсі будинку на вулиці Флоріанській.

Ян був дев'ятою дитиною в сім'ї (з одинадцяти) Рано померла мати (1846 р.); ріс у своєї тітки — Анни Замойської (Anna Zamojska). На виховання молодого Яна великий вплив також здійснив його старший брат Францішек.

Батько наполягав на музичній кар'єрі сина, за це не треба було платити. Мовчазний хлопець вдався до спротиву, батько віддав до Академії мистецтв. У Яна рано виявилися неабиякі художні здібності.

Ян Матейко був дев'ятою дитиною у сім’ї з одинадцяти (серед них було дев'ять хлопців та дві дівчинки). Коли Яну було сім років, померла мати; її сестра опікувалася дітьми. Смерть матері, безперечно, вплинула на особистість майбутнього живописця. Його дитинство було сповнене страхів і неприємностей, він не був надмірно обережним (він мав зламаний ніс, що нікого не привертав уваги і він криво зростався). Батько не виявляв своїх почуттів до дітей, він був суворим і позбавлений прийняття мистецької пристрасті сина. З 1847 р. Ян Матейко відвідував школу Св. Барбари. Незабаром його перевели до Ґімназії Св. Анни (в даний час 1-ша ґімназія ім. Бартломія Новодворського в Кракові). Хоча Матейко та його побратими були наполовину чехами, вони відчували себе польськими патріотами, про що свідчить визвольна діяльність двох старших братів Яна, Едмунда та Зіґмунда, учасників Угорського повстання (1848–1849).

Відсутність сімейного тепла частково компенсувалася дружбою Матейки з родиною Ґебултовських. Пізніше він писав про Поліну Ґебултовську, що вона як друга мати для нього; він часто відвідував її дочку Йоану Серафінську у Вішніщі і ставився до Станіслава як до старшого брата.

У віці тринадцяти років Ян Матейко був прийнятий до Краківської школи образотворчих мистецтв на вулиці Весола, директором якої на той час був Войцех Статтлер. Він виявляв велику амбітність і старанність у школі, хоча його освіта і там не проходила легко, на що, мабуть, вплинула особа Статтлера, фінансові труднощі та значні порушення зору. На молодого художника вплинули інші вчителі: Юзеф Кремер та Владіслав Лущкевич, які надихнули його ескізувати краківські пам’ятники, збирати матеріали, вивчати деталі та картини, створюючи т. зв. Скарбницю. У 1858 році він отримав стипендію на навчання в Мюнхені. Наприкінці грудня 1858 р. вступив до Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені. Тут він контактував з творами видатних колишніх та сучасних живописців. Він цінував творчість Пола Делароша та його учня Карла фон Пілоті, створюючи історичні твори. Матейко переконався, що саме цьому виду хоче присвятити себе (у 1853 році він намалював свою першу історичну картину «Цар Шуйський на Варшавському сеймі перед королем Сигизмундом III», знаходиться Національний музей у Вроцлаві). Схему Делароша, засновану на відборі драматичного моменту з історії та поданні його театрально-емоційним шляхом, була використана молодим Матейко в «Отруті королеви Бони», намальованій у Мюнхені та Кракові (1859). У 1860 році Матейко поїхав до Відня, звідки швидко повернувся. Тут він опублікував «Строї у Польщі» - видання, що містить гравюри в історичних костюмах та строях, що стало свідченням про його історичні інтереси, які згодом багато разів він використовуватиме на своїх полотнах. Погане матеріальне становище художника покращилось після продажу «Строїв», «Отрути Бони» та «Кохановського над труною Уршулки». Незважаючи на ці успіхи, Матейко був надзвичайно пригнічений через його нестримну та нерозділену любов до Теодори Ґебултовської.

У 1862 році він намалював одну з найвидатніших своїх картин - «Станчик». Йому було всього 24 роки.

Два його брати, Едмунд і Казимир, воювали в Січневому повстанні. Ян не брав участі в боях, бо не міг застосувати зброю і погано бачив. Він носив зброю та матеріально допомагав повстанцям.

Яну було 26 років, коли отримав велику популярність завдяки своїй роботі «Проповідь скарги». Частину доходу від виходу на виставки він давав сиротам. У 1864 році після продажу картини він міг дозволити собі одруження з Теодорою Ґебултовською. Разом у них було п’ятеро дітей: Тадеуш (1865–1911), Гелена (1867–1932), Беата (1869–1926), Єжи (1873–1927) та Реґіна (1878), яка померла немовлям. Дружина вважалася деспотичною та егоїстичною людиною. Її називали «Зіркою», «Леді», «Володаркою». Коли їй здавалось, що її становище музи під загрозою, вона організувала жахливі скандали, прикидалася непритомною або хворілою. Майже всі жінки на картинах Матейко мають її обличчя. Вона була також намальована як королева Бона Сфорца в «Прусському омажі». Закінчила в психіатричній лікарні.

Навчання[ред. | ред. код]

У 1852 р. почав вивчати живопис в Краківській Академії мистецтв. Серед вчителів були Войцех Корнелі Заттлер (пол. Wojciech Korneli Sattler) та Владислав Люшкевич (пол. Władysław Łuszczkiewicz).

Значно більший вплив на юнака мав сам Краків, його Маріацький костел, різьблення Віта Ствоша (близько 1447—1533 років), книжки, живопис, якщо його пощастило десь бачити. Вивчення старожитностей та пам'яток культури стало справою його життя та фаху. Він невпинно малював; коли малюнків накопичилося декілька тисяч, назвав їх «мій скарбчик» (скарбчик — приміщення в маєтку, де шляхта зберігала коштовності та перли).

Тоді Матейко захворів на одне око, але це йому не завадило стати найталановитішим учнем Академії. Хвороба очей змусила користуватися окулярами майже все життя. В окулярах він на всіх автопортретах. Щоб не бідувати, постійно шукав додаткову роботу (допомагав фотографу, малював вивіски, оздоблював вітрини магазинів). Мав легендарну працездатність.

Перебування у Мюнхені та Відні[ред. | ред. код]

Після закінчення краківської Академії в 1858 р. він два роки навчається в Мюнхені у Германа Аншютца (нім. Hermann Anschütz). Німецька мова погано давалася юнакові. В Мюнхені днював в залах Пінакотеки, де мав змогу спілкуватися з велетнями мистецтва — Рубенсом, Дюрером, Тінторетто, Ван Дейком, Альтдорфером. Після короткого перебування у Відні 1859—1860 років у Христіана Рубена (нім. Christian Ruben) повертається до Кракова.

Перші портрети[ред. | ред. код]

Сестра майстра Дора одружилася з заможним промисловцем Серафінським. Ян постійно спілкувався з родиною Серафінських, на світ з'явиться галерея портретів батька, сестер, родини Серафінських, потім й Ґебултовських. Пізніше Теодора Ґебултовська[pl] стане дружиною Яна.

Картини з історії Польщі[ред. | ред. код]

Блазень Станьчик на балу королеви Бони

Патріотизм — наскрізна тема життя й творчости Яна Матейка. Жага зробити щось корисне для Польщі, здається, ніколи не полишала Яна. Яке історичне полотно Матейка не візьмеш аналізувати, завжди буде Польща, її давня й славетна історія, велич, болісні помилки, що привели країну до національної катастрофи та втрати державності. Смутком відгукується блазень Станьчик на звістку про втрату державою ще одного міста («Станьчик на балу королеви Бони Сфорца»), історичний крок відчувають посли Литви та Польщі, підписавши міждержавну угоду про з'єднання («Люблінська унія»), вітає співвітчизників з перемогою Т.Костюшко («Костюшко під Рацлавицями»). Національно-визвольні повстання поляків закінчувалися поразками, Я.Матейко раз у раз пише перемоги, аби підняти дух сучасників («Перемога в Ґрюнвальдській баталії», «Перемога Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем», «Король Стефан Баторій приймає ключі під Псковом»). Навіть полотно «Вернигора» подає надію (українець Вернигора пророкує загибель та й відродження Польщі в майбутньому, а єдиний письменний записує страшне та й обнадійливе пророцтво).

Напруга й нервова схвильованість вщухають лише в портретах його дітей («Єжи верхи на коні», «Дочка Беата з пташкою»). Він не писав натюрмортів, та кожне його полотно — це пісня меблям, одягу, зброї, ювелірним речам, старим килимам, середньовічній архітектурі. Епічним оркестром бринять фарби в картині «Дзвін Сигизмунда», «Прийнятті Першої польської конституції третього травня 1791 року», «Заснуванні академії Любранського в Познані». Величі співвітчизника слугує й полотно «Розмова з богом. Микола Копернік».

Jan Matejko-Poisoning of Queen Bona.jpg
The First Sejm 1182.jpg
Konstytucja 3 Maja Sejm Czteroletni Komisja edukacyjna Rozbior.jpg
Sobieski pod Wiedniem Matejko.jpg
Королева
Бона Сфорца
Перший Сейм
Конституція третього травня
Перемога Яна Собеського
під Віднем


Rejtan Upadek Polski Matejko.jpg
Jan Matejko-Batory pod Pskowem.jpg
Rok 1863 Polonia.JPG
Рейтан, або Втрата державності
Стефан Баторій під Псковом
Персоніфікація Полонії

Картини з історії України[ред. | ред. код]

Творчий доробок Яна Матейка містить два олійних твори з історії України — «Вернигора» та «Богдан Хмельницький з Тугай-беєм під Львовом».

Ян Матейко кілька років працював над різноманітними ескізами до цих картин. На початку 70-х років XIX ст. створює настінне зображення у Підгорецькому замку — «Хмельницький в Корсуні», у 1870 р. — «Легенда про Вернигору», 1874 року написаний олійний портрет «Гетьман Остафій Дашкевич», 1875 р. — ескізи до «Вернигори», 1877 року на сторінках часопису «Клоси» надрукований древоритний портрет Богдана Хмельницького його роботи.

Остаточний варіант картини «Вернигора» Ян Матейко закінчив у 1884 р. (первинні назви «Лірник», «Пророцтво українського лірника»).

Посмертна слава[ред. | ред. код]

У світі небагато країн, де зберігають оригінали Яна Матейка. Поляки-емігранти заснували в Сполучених Штатах Америки Фонд Костюшка, куди передали його твори. Ватикан, як духовний центр поляків, отримав дарунок від нації саме твором Яна Матейка. В скромному переліку країн (Хорватія, Угорщина, Італія) знайшлося місце й для України. Неповторний Львів зберігає дві картини славетного Яна Матейка.

Перелік картин художника[ред. | ред. код]

  • Король Карл Густав та єпископ Шимон Старовольський біля надгробку короля Локетка (1858, дипломний твір)
  • Блазень Станьчик (на балу у королеви Бони), 1862
  • Проповідь Скарги, 1864
  • Рейтан — занепад Польщі, 1866
  • Діти художника, 1870,
  • Стефан Баторій під Псковом, 1872
  • Копернік (Розмова з Богом), 1873
  • Костюшко під Рацлавицями
  • Грюнвальдська битва, 1878
  • Син Єжи верхи, 1882
  • Дочка Беата з пташкою, 1882
  • Віт Ствош з онукою в Марьяцькому костелі
  • Пруська присяга
  • Перемога Яна ІІІ Собеського над турками під Віднем
  • Портрет Станіслава Тарновського, 1890
  • Дзвін Сигизмунда
  • Прийняття Першої польської конституції третього травня 1791 року
  • Люблінська унія
  • Тугай-бей
  • Вернигора (картина)

Портрети, Будинок Яна Матейка, Краків[ред. | ред. код]

  • Автопортрет (тондо, 1887, Будинок Яна Матейка, Краків)
  • Портрет сестри Марії Матейко, 1859, Будинок Яна Матейка, Краків
  • Портрет батька художника, 1877, Будинок Яна Матейка, Краків

Галерея[ред. | ред. код]

Jan Matejko, Bitwa pod Grunwaldem.jpg
Jan Matejko-Astronomer Copernicus-Conversation with God.jpg
Unia Lubelska.JPG
Tuhaj Bej.jpg

Нагороди[ред. | ред. код]

Почесні звання[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Картини Яна Матейка містять ряд історичних неточностей. Зокрема, на полотні «Стефан Баторій під Псковом» зображена здача міста, тоді як в реальності король так і не зумів оволодіти фортецею.[2]
  • Актова зала головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» прикрашена 11 написаними олією картинами, які створені у 80-х роках позаминулого століття Яном Матейком у малих композиційних ескізах[3].[відсутнє в джерелі]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

  • Пам'ятники Яну Матейку у Варшаві, Кракові
  • Почесний громадянин Кракова.

Україна[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.pch24.pl/zapomniane-dzielo-matejki,544,i.html
  2. Ян Матейко
  3. Актова зала (галерея Матейка)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów; Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]