Відмінності між версіями «Японія»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Зображення:Atomic_cloud_over_Hiroshima.jpg замінене на Зображення:Atomic_cloud_over_Hiroshima_-_NARA_542192_-_Edit.jpg за вказівкою користувача CommonsDelinker. Причина: image retouched, better quality.)
м (оформлення)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Картка країни
 
{{Картка країни
|офіційна_назва = Японська Держава
+
|офіційна_назва = Японська Держава
|місцева_назва = {{lang-ja|日本国}}
+
|місцева_назва = {{lang-ja|日本国}}
 
|назва_род = Японії
 
|назва_род = Японії
 
|зображення_прапор = Flag of Japan.svg
 
|зображення_прапор = Flag of Japan.svg
Рядок 7: Рядок 7:
 
|національний_девіз =
 
|національний_девіз =
 
|зображення_карти = Japan (orthographic projection).svg
 
|зображення_карти = Japan (orthographic projection).svg
|столиця = [[Токіо]]<ref>Оскільки під час перенесення імператорського палацу в [[1868]] році з [[Кіото (місто)|Кіото]] до Токіо не було видано офіційного імператорського указу про перенесення столиці (遷都令), частина впливових японських правників вважає, що Токіо не столиця, а адміністративно-політичний і соціо-економічний центр Японії. На їх думку, столицею залишається стародавнє місто Кіото.</ref>
+
|столиця = [[Токіо]]<ref group="ком.">Оскільки під час перенесення імператорського палацу в [[1868]] році з [[Кіото]] до Токіо не було видано офіційного імператорського указу про перенесення столиці (遷都令), частина впливових японських правників вважає, що Токіо не столиця, а адміністративно-політичний і соціо-економічний центр Японії. На їх думку, столицею залишається стародавнє місто Кіото.</ref>
 
|розташування_столиці = {{Coord|35|41|N|139|46|E|type:city}}
 
|розташування_столиці = {{Coord|35|41|N|139|46|E|type:city}}
|офіційні_мови = немає<ref group="прим">У Японії немає закона щодо офіціальної мови, хоча основною мовою в них є японська.</ref><ref>{{cite web|url=http://houseikyoku.sangiin.go.jp/column/column068.htm|title=法制執務コラム集「法律と国語・日本語」|publisher=Legislative Bureau of the House of Councillors|accessdate=19 січень 2009}}{{ref-ja}}</ref><!--<br/>''Регіональні''<br/>11 мов<ref>{{cite web|url=https://www.ethnologue.com/country/JP/languages|title=Japan Languages|accessdate=January 29, 2017|language=English}}</ref>-->
+
|офіційні_мови = немає<ref group="ком.">У Японії немає закону про офіційну мову, хоча основною мовою є японська.</ref><ref>{{cite web|url=http://houseikyoku.sangiin.go.jp/column/column068.htm|title=法制執務コラム集「法律と国語・日本語」|publisher=Legislative Bureau of the House of Councillors|accessdate=19 січень 2009}}{{ref-ja}}</ref><!--<br/>''Регіональні''<br/>11 мов<ref>{{cite web|url=https://www.ethnologue.com/country/JP/languages|title=Japan Languages|accessdate=January 29, 2017|language=English}}</ref>-->
|найбільше_місто = столиця<ref>[[Йокогама]] є найбільшим інкорпорованим містом</ref>
+
|найбільше_місто = столиця<ref group="ком.">[[Йокогама]] є найбільшим інкорпорованим містом</ref>
 
|національний_гімн = {{unbulleted list|«''[[Кімі ґа йо]]''»|{{lower|0.25em|{{big|{{Nihongo2|君が代}}}}}}}}<br/>{{small|«His Imperial Majesty's Reign»}}<ref>{{cite web|title=Explore Japan National Flag and National Anthem|url=http://web-japan.org/kidsweb/explore/national/index.html|accessdate=29 січня 2017}}</ref><ref>{{cite web|title=National Symbols|url=http://www.japan-guide.com/e/e2270.html|accessdate=29 січня 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170202040038/http://www.japan-guide.com/e/e2270.html|archivedate=2 лютого 2017}}{{ref-en}}</ref><br/><center>[[Файл:Kimi ga Yo instrumental.ogg]]</center>
 
|національний_гімн = {{unbulleted list|«''[[Кімі ґа йо]]''»|{{lower|0.25em|{{big|{{Nihongo2|君が代}}}}}}}}<br/>{{small|«His Imperial Majesty's Reign»}}<ref>{{cite web|title=Explore Japan National Flag and National Anthem|url=http://web-japan.org/kidsweb/explore/national/index.html|accessdate=29 січня 2017}}</ref><ref>{{cite web|title=National Symbols|url=http://www.japan-guide.com/e/e2270.html|accessdate=29 січня 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170202040038/http://www.japan-guide.com/e/e2270.html|archivedate=2 лютого 2017}}{{ref-en}}</ref><br/><center>[[Файл:Kimi ga Yo instrumental.ogg]]</center>
 
|незалежність =
 
|незалежність =
Рядок 17: Рядок 17:
 
|sovereignty_type = [[Історія Японії|Історія]]
 
|sovereignty_type = [[Історія Японії|Історія]]
 
|established_event1 = [[День заснування держави|Заснування]]
 
|established_event1 = [[День заснування держави|Заснування]]
|established_date1 = [[11 лютого]], [[660 до н.е.]]<ref>Згідно японських хронік [[8 століття]] Японія була заснована легендарним [[Імператор Дзімму|Імператором Дзімму]]. Реальність існування цього першого монарха Японії ставиться багатьма істориками під сумнів.</ref>
+
|established_date1 = [[11 лютого]], [[660 до н. е.]]<ref group="ком.">Згідно з японськими хроніками [[VIII століття]] Японія була заснована легендарним [[Імператор Дзімму|Імператором Дзімму]]. Реальність існування цього першого монарха Японії ставиться багатьма істориками під сумнів.</ref>
 
|established_event2 = [[Сьоґунат Едо]]
 
|established_event2 = [[Сьоґунат Едо]]
 
|established_date2 = [[12 лютого]] [[1603]]
 
|established_date2 = [[12 лютого]] [[1603]]
Рядок 41: Рядок 41:
 
|0,6 % — інші
 
|0,6 % — інші
 
}}
 
}}
|населення_згідно_перепису = {{зменшення}}&nbsp;127 110 047
+
|населення_згідно_перепису = {{зменшення}}&nbsp;127&nbsp;110&nbsp;047
 
|рік_перепису_населення = 2015
 
|рік_перепису_населення = 2015
 
|population_estimate_notes =<ref>{{cite web |url=http://www.stat.go.jp/data/kokusei/2015/index.htm|title=平成27年国勢調査|accessdate=26 грудня 2017}}</ref>
 
|population_estimate_notes =<ref>{{cite web |url=http://www.stat.go.jp/data/kokusei/2015/index.htm|title=平成27年国勢調査|accessdate=26 грудня 2017}}</ref>
Рядок 47: Рядок 47:
 
|population_density_rank = 36-а
 
|population_density_rank = 36-а
 
|класифікація_за_густотою_заселення = 10-а
 
|класифікація_за_густотою_заселення = 10-а
|ВВП_ПКС = {{збільшення}} $5,42 трлн<ref name = "imf2">{{cite web|title=World Economic Outlook Database, April 2017 – Report for Selected Countries and Subjects|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/01/weodata/weorept.aspx?sy=2014&ey=2022&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=158&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CPPPEX&grp=0&a=&pr.x=87&pr.y=5|publisher=[[International Monetary Fund]] (IMF)|accessdate=21 квітень 2016}}</ref>
+
|ВВП_ПКС = {{збільшення}} $5,42&nbsp;трлн<ref name = "imf2">{{cite web|title=World Economic Outlook Database, April 2017 – Report for Selected Countries and Subjects|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/01/weodata/weorept.aspx?sy=2014&ey=2022&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=158&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CPPPEX&grp=0&a=&pr.x=87&pr.y=5|publisher=[[International Monetary Fund]] (IMF)|accessdate=21 квітень 2016}}</ref>
 
|рік_звітування_ВВП = 2017
 
|рік_звітування_ВВП = 2017
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС = 4-а
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС = 4-а
|ВВП_ПКС_на_душу_населення = $42 860<ref name=imf2/>
+
|ВВП_ПКС_на_душу_населення = $42&nbsp;860<ref name=imf2/>
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС_на_душу_населення = 27-а
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС_на_душу_населення = 27-а
|ВВП_номінальний = $4,841 трлн<ref name=imf2/>
+
|ВВП_номінальний = $4,841&nbsp;трлн<ref name=imf2/>
 
|рік_звітування_ВВП_номінальний = 2017
 
|рік_звітування_ВВП_номінальний = 2017
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП = 3-а
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП = 3-а
|ВВП_на_душу_населення = $38 281<ref name=imf2/>
+
|ВВП_на_душу_населення = $38&nbsp;281<ref name=imf2/>
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_на_душу_населення = 20-а
 
|класифікація_за_рівнем_ВВП_на_душу_населення = 20-а
 
|HDI = 0,903
 
|HDI = 0,903
Рядок 94: Рядок 94:
   
 
== Назва ==
 
== Назва ==
[[Файл:Miyajima Alex.jpg|міні|праворуч|250пкс|Слово «Японія» означає «Країна, де сходить сонце» ([[Святилище Іцукусіма|Святилище Іцукушіма]], [[Хацукаїті, Хіросіма|Хацукаїчі, Хірошіма]]).]]
+
[[Файл:Miyajima Alex.jpg|міні|праворуч|250пкс|Слово «Японія» означає «Країна, де сходить сонце» ([[Святилище Іцукушіма]], [[Хацукаїті, Хіросіма]]]]
 
У доісторичну епоху Японію називали ''Тойо-Ашіхара-Мідзухо-но-куні''<ref>{{lang-ja|豊葦原瑞穂国, とよあしはらみずほのくに}}, ''тойо ашіхара мідзухо но куні''.</ref>&nbsp;— «Багата країна очеретяних рівнин і водянистих рисових колосків» та ''Ашіхара-но-Накацу-куні''<ref>{{lang-ja|葦原中国, あしはらのなかつくに}}, ''ашіхара но накацу куні''.</ref>&nbsp;— «Центральна країна очеретяних рівнин». Ці назви зустрічаються у стародавніх японських хроніках «[[Кодзікі|Записи про справи давнини]]» та «[[Ніхон сьокі|Аннали Японії]]», найбільших зібраннях японських міфів та легенд<ref name="Я"/>.
 
У доісторичну епоху Японію називали ''Тойо-Ашіхара-Мідзухо-но-куні''<ref>{{lang-ja|豊葦原瑞穂国, とよあしはらみずほのくに}}, ''тойо ашіхара мідзухо но куні''.</ref>&nbsp;— «Багата країна очеретяних рівнин і водянистих рисових колосків» та ''Ашіхара-но-Накацу-куні''<ref>{{lang-ja|葦原中国, あしはらのなかつくに}}, ''ашіхара но накацу куні''.</ref>&nbsp;— «Центральна країна очеретяних рівнин». Ці назви зустрічаються у стародавніх японських хроніках «[[Кодзікі|Записи про справи давнини]]» та «[[Ніхон сьокі|Аннали Японії]]», найбільших зібраннях японських міфів та легенд<ref name="Я"/>.
   
Рядок 107: Рядок 107:
 
== Географія ==
 
== Географія ==
 
{{main|Географія Японії|Геологія Японії|Гідрогеологія Японії|Сейсмічність Японії|Фауна Японії|Ліси Японії}}
 
{{main|Географія Японії|Геологія Японії|Гідрогеологія Японії|Сейсмічність Японії|Фауна Японії|Ліси Японії}}
[[Файл:Japonia-Asia.png|250px|thumb|Японія у [[Східна Азія|Східній Азії]].]]
+
[[Файл:Japonia-Asia.png|250px|thumb|Японія у [[Східна Азія|Східній Азії]]]]
 
Японія&nbsp;— це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя [[Східна Азія|Східної Азії]]. Основні острови&nbsp;— [[Хоккайдо]], [[Хонсю]], [[Сікоку]] і [[Кюсю]]. Острови Рюкю ([[префектура Окінава|Окінава]]) розташовані на 600&nbsp;км південніше острова [[Кюсю]]. У цілому, Японський архіпелаг складається приблизно з 3000 малих островів. Острів [[Сахалін]] є частиною японського архіпелагу, але зараз окупований і русифікований Росією. Японське і аїнське населення було депортовано на Хоккайдо, міста на острові перейменовано, японську архітектуру знищено.
 
Японія&nbsp;— це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя [[Східна Азія|Східної Азії]]. Основні острови&nbsp;— [[Хоккайдо]], [[Хонсю]], [[Сікоку]] і [[Кюсю]]. Острови Рюкю ([[префектура Окінава|Окінава]]) розташовані на 600&nbsp;км південніше острова [[Кюсю]]. У цілому, Японський архіпелаг складається приблизно з 3000 малих островів. Острів [[Сахалін]] є частиною японського архіпелагу, але зараз окупований і русифікований Росією. Японське і аїнське населення було депортовано на Хоккайдо, міста на острові перейменовано, японську архітектуру знищено.
   
Японія посідає 19 місце за щільністю населення у світі. 70—80&nbsp;% поверхні островів вкривають [[ліси]] і [[гори]], непридатні для [[сільське господарство|сільського господарства]], [[промисловість|промисловості]] чи мешкання через часті [[Тропічний циклон|тайфуни]], [[Зсув ґрунту|зсуви]] і [[землетрус]]и. Більшість населення сконцентровано у прибережних зонах та на [[рівнина]]х.
+
Японія посідає 19 місце за щільністю населення у світі. 70—80&nbsp;% поверхні островів вкривають [[ліс]]и і [[гори]], непридатні для [[сільське господарство|сільського господарства]], [[промисловість|промисловості]] чи мешкання через часті [[Тропічний циклон|тайфуни]], [[Зсув ґрунту|зсуви]] і [[землетрус]]и. Більшість населення сконцентровано у прибережних зонах та на [[рівнина]]х.
   
 
Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит [[Тихий океан|Тихого Океану]] є причиною частих землетрусів і підвищеної [[вулкан]]ічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є [[гора Фудзі]], висота якої становить 3 776&nbsp;м. Останні найбільші землетруси сталися [[1995]] (землетрус в [[Кобе]]), [[2004]] (землетрус в [[префектура Ніїґата|Ніїґата]]), а також [[великий тохокуський землетрус|2011]] років. Існує багато [[гейзер]]ів і гарячих природних ванн ''[[онсен]]'', які використовують для відпочинку.
 
Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит [[Тихий океан|Тихого Океану]] є причиною частих землетрусів і підвищеної [[вулкан]]ічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є [[гора Фудзі]], висота якої становить 3 776&nbsp;м. Останні найбільші землетруси сталися [[1995]] (землетрус в [[Кобе]]), [[2004]] (землетрус в [[префектура Ніїґата|Ніїґата]]), а також [[великий тохокуський землетрус|2011]] років. Існує багато [[гейзер]]ів і гарячих природних ванн ''[[онсен]]'', які використовують для відпочинку.
Рядок 126: Рядок 126:
   
 
=== Флора і фауна ===
 
=== Флора і фауна ===
{{main|Біорізноманіття Японії}}
+
{{main|Біологічне різноманіття Японії}}
 
Японія має багату флору і фауну. Їхні особливості обумовлено відносною ізоляцією Японського архіпелагу від Азійського континенту та протяжністю архіпелагу з півночі на південь. За даними Союзу біологічної систематики Японії, станом на [[2003]] у країні налічувалося понад 600 видів [[Bacteria|бактерій]], 6200 видів [[Найпростіші|найпростіших]], 9300 видів [[Plantae|рослин]], близько 13 тисяч видів [[Fungi|грибів]] та понад 60 тисяч видів [[Animalia|тварин]]<ref>
 
Японія має багату флору і фауну. Їхні особливості обумовлено відносною ізоляцією Японського архіпелагу від Азійського континенту та протяжністю архіпелагу з півночі на південь. За даними Союзу біологічної систематики Японії, станом на [[2003]] у країні налічувалося понад 600 видів [[Bacteria|бактерій]], 6200 видів [[Найпростіші|найпростіших]], 9300 видів [[Plantae|рослин]], близько 13 тисяч видів [[Fungi|грибів]] та понад 60 тисяч видів [[Animalia|тварин]]<ref>
 
{{cite web
 
{{cite web
Рядок 145: Рядок 145:
   
 
=== Стародавність ===
 
=== Стародавність ===
[[Файл:Ch42 nioumiya.jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські [[куґе|аристократи]] 11 століття.]]
+
[[Файл:Ch42 nioumiya.jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські [[куґе|аристократи]] XI століття]]
   
 
Перші люди заселили територію сучасної Японії в пізньому [[палеоліт]]і. 13 тисяч років тому на Японських островах виникла [[неоліт]]ична [[культура Джьомон]], носії якої були [[Мисливці і збирачі|мисливцями-збирачами]] і творцями «пламенистої» декоративної [[кераміка|кераміки]]. З настанням [[період Яйой|доби Яйой]] ([[900 до Р.Х.]]&nbsp;— [[300]]) в Японії поширилися поливне [[рисівництво]] і техніка обробки металів, які принесли з собою переселенці з [[Манчжурія|Маньчжурії]] та [[Корейський півострів|Кореї]]. У [[3 століття|3 столітті]] нашої ери в китайських хроніках «Пізня хроніка Хань» та «Записи Вей» з'являються [[Переказ про людей ва Записів Вей|перші згадки]] про державні утворення [[ва (народ, Японія)|стародавніх японців]] на Японському архіпелазі. Серед цих держав найбільшою була [[країна Яматай]], на чолі з [[шаман]]кою [[Хіміко]].
 
Перші люди заселили територію сучасної Японії в пізньому [[палеоліт]]і. 13 тисяч років тому на Японських островах виникла [[неоліт]]ична [[культура Джьомон]], носії якої були [[Мисливці і збирачі|мисливцями-збирачами]] і творцями «пламенистої» декоративної [[кераміка|кераміки]]. З настанням [[період Яйой|доби Яйой]] ([[900 до Р.Х.]]&nbsp;— [[300]]) в Японії поширилися поливне [[рисівництво]] і техніка обробки металів, які принесли з собою переселенці з [[Манчжурія|Маньчжурії]] та [[Корейський півострів|Кореї]]. У [[3 століття|3 столітті]] нашої ери в китайських хроніках «Пізня хроніка Хань» та «Записи Вей» з'являються [[Переказ про людей ва Записів Вей|перші згадки]] про державні утворення [[ва (народ, Японія)|стародавніх японців]] на Японському архіпелазі. Серед цих держав найбільшою була [[країна Яматай]], на чолі з [[шаман]]кою [[Хіміко]].
Рядок 160: Рядок 160:
   
 
=== Середньовіччя ===
 
=== Середньовіччя ===
[[Файл:Honda tadatomo1.png|thumb|250px|right|Самурайський бій.]]
+
[[Файл:Honda tadatomo1.png|thumb|250px|right|Самурайський бій]]
 
Поява [[самурай|самураїв]] поклала початок боротьбі за перерозподіл влади, яка здавна належала аристократам. Першими самураїськими диктаторами стали представники [[рід Тайра|роду Тайра]], який [[1185]] року було повалено зусиллями [[рід Мінамото|родини Мінамото]]. Останні, на чолі з [[Мінамото но Йорітомо]] заснували перший самурайський уряд&nbsp;— [[сьоґунат Камакура|сьоґунат у місті Камакура]]. Цей уряд спромігся відбити [[Монгольські вторгнення в Японію|монгольські навали]] [[1274]] і [[1281]] років, але занепав через невдалу внутрішню політику.
 
Поява [[самурай|самураїв]] поклала початок боротьбі за перерозподіл влади, яка здавна належала аристократам. Першими самураїськими диктаторами стали представники [[рід Тайра|роду Тайра]], який [[1185]] року було повалено зусиллями [[рід Мінамото|родини Мінамото]]. Останні, на чолі з [[Мінамото но Йорітомо]] заснували перший самурайський уряд&nbsp;— [[сьоґунат Камакура|сьоґунат у місті Камакура]]. Цей уряд спромігся відбити [[Монгольські вторгнення в Японію|монгольські навали]] [[1274]] і [[1281]] років, але занепав через невдалу внутрішню політику.
   
Рядок 172: Рядок 172:
   
 
=== Новий і новітній час ===
 
=== Новий і новітній час ===
[[Файл:Atomic cloud over Hiroshima - NARA 542192 - Edit.jpg|thumb|right|250px|Атомне бомбардування американцями міста [[Хіросіма]], [[6 серпня]] [[1945]]&nbsp;р.]]
+
[[Файл:Atomic cloud over Hiroshima - NARA 542192 - Edit.jpg|thumb|right|250px|Атомне бомбардування американцями міста [[Хіросіма]], [[6 серпня]] [[1945]] року]]
   
 
[[1854]] року, під тиском американської ескадри американського [[комодор]]а [[Меттью Колбрайт Перрі|Меттью Перрі]], японський уряд був змушений відкрити країну для Заходу. Під час [[Реставрація Мейдзі|реставрації Мейдзі]] [[1868]] року було ліквідовано [[сьоґунат Едо|сьоґунат]] і встановлено уряд на чолі з Імператором. [[Війна Босін|Громадянська війна Босін]] ([[1868]]–[[1869]]) ліквідувала самурайську опозицію прибічників, забезпечила єдиновладдя Імператорського уряду і сприяла [[вестернізація|вестернізації]] країни. Японія була перетворена на парламентську монархію британського типу.
 
[[1854]] року, під тиском американської ескадри американського [[комодор]]а [[Меттью Колбрайт Перрі|Меттью Перрі]], японський уряд був змушений відкрити країну для Заходу. Під час [[Реставрація Мейдзі|реставрації Мейдзі]] [[1868]] року було ліквідовано [[сьоґунат Едо|сьоґунат]] і встановлено уряд на чолі з Імператором. [[Війна Босін|Громадянська війна Босін]] ([[1868]]–[[1869]]) ліквідувала самурайську опозицію прибічників, забезпечила єдиновладдя Імператорського уряду і сприяла [[вестернізація|вестернізації]] країни. Японія була перетворена на парламентську монархію британського типу.
Рядок 190: Рядок 190:
   
 
=== Державний устрій ===
 
=== Державний устрій ===
[[Файл:KokyoL0059.jpg|thumb|250px|Парадний кам'яний міст [[Токійський Імператорський палац|Токійського Імператорського палацу]].]]
+
[[Файл:KokyoL0059.jpg|thumb|250px|Парадний кам'яний міст [[Токійський Імператорський палац|Токійського Імператорського палацу]]]]
   
 
Японія є [[унітаризм|унітарною]] [[демократія|демократичною]] [[національна держава|національною державою]] з [[парламентаризм|парламентською]] [[конституційна монархія|конституційною монархією]]. Її основний закон&nbsp;— [[Конституція Японії|Конституція]] [[1947]] року, ухвалено під тиском [[США]] після поразки країни в [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Він базується на недоторканності [[права людини|прав людини]], принципах [[пацифізм]]у та визнанні [[японці|японської нації]] носієм державного [[суверенітет]]у<ref name="КЯ"/>. За Конституцією влада в Японії [[розподіл влади|поділяється на три гілки]]&nbsp;— [[законодавча влада|законодавчу]], [[виконавча влада|виконавчу]] і [[судова влада|судову]]. Першу представлено [[Парламент Японії|Парламентом]], другу&nbsp;— [[Кабінет міністрів Японії|Кабінетом міністрів]] і місцевими органами виконавчої влади, третю&nbsp;— [[Верховний суд Японії|Верховним]] і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних сил<ref name="КЯ">[http://www.ndl.go.jp/constitution/etc/j01.html Конституція Японії] // [[Національна парламентська бібліотека Японії]]</ref>.
 
Японія є [[унітаризм|унітарною]] [[демократія|демократичною]] [[національна держава|національною державою]] з [[парламентаризм|парламентською]] [[конституційна монархія|конституційною монархією]]. Її основний закон&nbsp;— [[Конституція Японії|Конституція]] [[1947]] року, ухвалено під тиском [[США]] після поразки країни в [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Він базується на недоторканності [[права людини|прав людини]], принципах [[пацифізм]]у та визнанні [[японці|японської нації]] носієм державного [[суверенітет]]у<ref name="КЯ"/>. За Конституцією влада в Японії [[розподіл влади|поділяється на три гілки]]&nbsp;— [[законодавча влада|законодавчу]], [[виконавча влада|виконавчу]] і [[судова влада|судову]]. Першу представлено [[Парламент Японії|Парламентом]], другу&nbsp;— [[Кабінет міністрів Японії|Кабінетом міністрів]] і місцевими органами виконавчої влади, третю&nbsp;— [[Верховний суд Японії|Верховним]] і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних сил<ref name="КЯ">[http://www.ndl.go.jp/constitution/etc/j01.html Конституція Японії] // [[Національна парламентська бібліотека Японії]]</ref>.
Рядок 196: Рядок 196:
 
Формальним головою держави є Імператор Японії, символ державності і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує лише церемоніальні функції<ref name="КЯ"/>. Чинним Імператором країни є Його Величність Імператор [[Акіхіто]]. Фактичним головою держави виступає [[прем'єр-міністр Японії|прем'єр-міністр]], голова Кабінету міністрів. З [[26 грудня]] [[2012]] року цю посаду обіймає [[Абе Сіндзо|Сіндзо Абе]].
 
Формальним головою держави є Імператор Японії, символ державності і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує лише церемоніальні функції<ref name="КЯ"/>. Чинним Імператором країни є Його Величність Імператор [[Акіхіто]]. Фактичним головою держави виступає [[прем'єр-міністр Японії|прем'єр-міністр]], голова Кабінету міністрів. З [[26 грудня]] [[2012]] року цю посаду обіймає [[Абе Сіндзо|Сіндзо Абе]].
   
[[Файл:Diet of Japan Kokkai 2009.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Будинок Парламенту Японії]].]]
+
[[Файл:Diet of Japan Kokkai 2009.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Будинок Парламенту Японії]]]]
 
Найвищим органом державної влади є [[двопалатний парламент|двопалатний]] Парламент, найстаріший в [[Азія|Азії]]. Він складається з нижньої [[Палата Представників Японії|Палати представників]] і верхньої [[Палата Радників Японії|Палати радників]]. Перша формується з 480 депутатів, які обираються на 4 роки<ref>[http://www.shugiin.go.jp/index.nsf/html/index.htm Офіційна сторінка Палати представників]</ref>; друга&nbsp;— з 242 депутатів, які обираються на 6 років<ref>[http://www.sangiin.go.jp/ Офіційна сторінка Палати радників]</ref>. Парламент зобов'язаний приймати закони та бюджет країни. Він обирає прем'єр-міністра, надає уряду [[вотум довіри]] і позбавляє його довіри, звільняє некомпетентних суддів<ref name="КЯ"/>. Правлячою партією в Парламенті є [[Демократична партія Японії]]. Основна [[опозиція|опозиційна]] парламентська сила&nbsp;— [[Ліберал-демократична партія Японії|Ліберал-демократична партія]]. Обидві партії є послідовниками поміркованого [[лібералізм]]у.
 
Найвищим органом державної влади є [[двопалатний парламент|двопалатний]] Парламент, найстаріший в [[Азія|Азії]]. Він складається з нижньої [[Палата Представників Японії|Палати представників]] і верхньої [[Палата Радників Японії|Палати радників]]. Перша формується з 480 депутатів, які обираються на 4 роки<ref>[http://www.shugiin.go.jp/index.nsf/html/index.htm Офіційна сторінка Палати представників]</ref>; друга&nbsp;— з 242 депутатів, які обираються на 6 років<ref>[http://www.sangiin.go.jp/ Офіційна сторінка Палати радників]</ref>. Парламент зобов'язаний приймати закони та бюджет країни. Він обирає прем'єр-міністра, надає уряду [[вотум довіри]] і позбавляє його довіри, звільняє некомпетентних суддів<ref name="КЯ"/>. Правлячою партією в Парламенті є [[Демократична партія Японії]]. Основна [[опозиція|опозиційна]] парламентська сила&nbsp;— [[Ліберал-демократична партія Японії|Ліберал-демократична партія]]. Обидві партії є послідовниками поміркованого [[лібералізм]]у.
   
Рядок 204: Рядок 204:
   
 
=== Національна безпека ===
 
=== Національна безпека ===
{{main|Сили Самооборони Японії|Берегова охорона Японії}}
+
{{main|Сили самооборони Японії|Берегова охорона Японії}}
[[Файл:Flag of JSDF(20070408).jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські СС на параді.]]
+
[[Файл:Flag of JSDF(20070408).jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські СС на параді]]
[[Файл:110731-N-ZR940-012 - JMSDF-USN Passex July 31 2011.jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські кораблі на навчаннях.]]
+
[[Файл:110731-N-ZR940-012 - JMSDF-USN Passex July 31 2011.jpg|міні|праворуч|250пкс|Японські кораблі на навчаннях]]
   
Згідно з Конституцією японська держава не має [[збройні сили|збройних сил]]. Замість них в країні діє державна організація [[Сили Самооборони Японії|Сил Самооборони Японії]] (СС). Політику національної безпеки визначає [[Міністерство оборони Японії]]. Головнокомандувачем усіх воєнізованих формувань вважається прем'єр-міністр. За рішенням японського уряду витрати Японії на оборону не перевищують 1&nbsp;% щорічного ВВП країни. Зокрема, в 1997 році загальна сума витрат становила 4,9 трильйонів єн. З них близько 800 мільярдів було витрачено на закупівлю озброєння і 160 мільярдів на дослідження та розробки у військовій сфері<ref name="ПМБ"/>.
+
Згідно з Конституцією японська держава не має [[збройні сили|збройних сил]]. Замість них в країні діє державна організація [[Сили самооборони Японії|Сил самооборони Японії]] (СС). Політику національної безпеки визначає [[Міністерство оборони Японії]]. Головнокомандувачем усіх воєнізованих формувань вважається прем'єр-міністр. За рішенням японського уряду витрати Японії на оборону не перевищують 1&nbsp;% щорічного ВВП країни. Зокрема, в 1997 році загальна сума витрат становила 4,9 трильйонів єн. З них близько 800 мільярдів було витрачено на закупівлю озброєння і 160 мільярдів на дослідження та розробки у військовій сфері<ref name="ПМБ"/>.
   
 
Сили Самооборони складаються з трьох компонентів&nbsp;— [[сухопутні ССЯ|сухопутних]], [[морські ССЯ|морських]] та [[повітряні ССЯ|повітряних]] сил. В офіційних внутрішніх і міжнародних документах ця організація не називається військом, хоча має всі ознаки збройних сил, окрім відповідного статусу. Члени організації називаються державними службовцями, а не військовими. Станом на 30 червня 1997 року сухопутні СС мали в постійному контингенті 180 тисяч осіб і близько 43 тисяч в запасі. Вони поділялися на 5 загальнояпонських округів. До складу сухопутних СС входили 12 звичайних (піхотних) і 1 танкова дивізії, 2 змішані бригади, 4 особливі (артилерійські) групи, 8 високострільних особливих (протиповітряних) груп, 1 десантна бригада, 1 танкова група, 1 вертолітна бригада. На озброєнні сухопутних СС перебувало 1100 танків, 730 бронетранспортерів, 86 протитанкових і протиракетних гармат, 86 протитанкових вертольотів, 489 бойових вертольотів. Морські СС мали в постійному контингенті 45 тисяч осіб і близько 1,1 тисяч в запасі. На озброєнні морських СС перебували 58 ескортних кораблів, тоннажністю 181 тисяч тон; 16 підводних човнів, тоннажністю 37 тисяч тон; 156 бойових кораблів, тоннажністю 349 тисяч тон; 99 патрульних протикорабельних літаків P-3C і 100 патрульних вертольотів. Повітряні СС мали в постійному контингенті 47 тисяч осіб і близько 800 в запасі. На озброєнні повітряних СС перебували 190 літаків-винищувачів F-15, 112 палубних багатоцільових винищувачів F-4EJ, 155 допоміжних та сповіщу вальних літаків<ref name="ПМБ">Політика, міжнародні відносини, національна безпека // ''Енциклопедія Ніппоніка'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
 
Сили Самооборони складаються з трьох компонентів&nbsp;— [[сухопутні ССЯ|сухопутних]], [[морські ССЯ|морських]] та [[повітряні ССЯ|повітряних]] сил. В офіційних внутрішніх і міжнародних документах ця організація не називається військом, хоча має всі ознаки збройних сил, окрім відповідного статусу. Члени організації називаються державними службовцями, а не військовими. Станом на 30 червня 1997 року сухопутні СС мали в постійному контингенті 180 тисяч осіб і близько 43 тисяч в запасі. Вони поділялися на 5 загальнояпонських округів. До складу сухопутних СС входили 12 звичайних (піхотних) і 1 танкова дивізії, 2 змішані бригади, 4 особливі (артилерійські) групи, 8 високострільних особливих (протиповітряних) груп, 1 десантна бригада, 1 танкова група, 1 вертолітна бригада. На озброєнні сухопутних СС перебувало 1100 танків, 730 бронетранспортерів, 86 протитанкових і протиракетних гармат, 86 протитанкових вертольотів, 489 бойових вертольотів. Морські СС мали в постійному контингенті 45 тисяч осіб і близько 1,1 тисяч в запасі. На озброєнні морських СС перебували 58 ескортних кораблів, тоннажністю 181 тисяч тон; 16 підводних човнів, тоннажністю 37 тисяч тон; 156 бойових кораблів, тоннажністю 349 тисяч тон; 99 патрульних протикорабельних літаків P-3C і 100 патрульних вертольотів. Повітряні СС мали в постійному контингенті 47 тисяч осіб і близько 800 в запасі. На озброєнні повітряних СС перебували 190 літаків-винищувачів F-15, 112 палубних багатоцільових винищувачів F-4EJ, 155 допоміжних та сповіщу вальних літаків<ref name="ПМБ">Політика, міжнародні відносини, національна безпека // ''Енциклопедія Ніппоніка'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
Рядок 258: Рядок 258:
 
26. [[Префектура Кіото|Кіото]]<br/>
 
26. [[Префектура Кіото|Кіото]]<br/>
 
27. [[Префектура Осака|Осака]]<br/>
 
27. [[Префектура Осака|Осака]]<br/>
28. [[Префектура Хьоґо|Хьоґо]]<br/>
+
28. [[Префектура Хіого|Хіого]]<br/>
 
29. [[Префектура Нара|Нара]]<br/>
 
29. [[Префектура Нара|Нара]]<br/>
 
30. [[Префектура Вакаяма|Вакаяма]]<br/>
 
30. [[Префектура Вакаяма|Вакаяма]]<br/>
Рядок 293: Рядок 293:
 
== Економіка ==
 
== Економіка ==
 
{{main|Економіка Японії}}
 
{{main|Економіка Японії}}
[[Файл:BoJ.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Банк Японії]].]]
+
[[Файл:BoJ.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Банк Японії]]]]
[[Файл:Skyscrapers of Shinjuku 2 7 Desember 2003.jpg|міні|праворуч|250пкс|Офіси в [[Сіндзюку]], [[Токіо]].]]
+
[[Файл:Skyscrapers of Shinjuku 2 7 Desember 2003.jpg|міні|праворуч|250пкс|Офіси в [[Сіндзюку]], [[Токіо]]]]
[[Файл:TokyoStockExchange1144.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Токійська фондова біржа|Токійська біржа]]— друга у світі за розміром біржа, з ринковою капіталізацією у 4 трильйони доларів США.]]
+
[[Файл:TokyoStockExchange1144.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Токійська фондова біржа|Токійська біржа]]— друга у світі за розміром біржа, з ринковою капіталізацією у 4 трильйони доларів США]]
   
 
[[Економіка Японії]] є однією з найпотужніших у світі. Вона посідає третє місце після [[США]] та [[Китай|Китаю]] за показниками [[ВВП]] ($4,123 трильйони у [[2015]]) і третє місце після [[США]] і [[КНР]] за показниками купівельної спроможності. Японська економіка є однією з найбільших в [[Азія|Азії]]. Вона дуже залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.
 
[[Економіка Японії]] є однією з найпотужніших у світі. Вона посідає третє місце після [[США]] та [[Китай|Китаю]] за показниками [[ВВП]] ($4,123 трильйони у [[2015]]) і третє місце після [[США]] і [[КНР]] за показниками купівельної спроможності. Японська економіка є однією з найбільших в [[Азія|Азії]]. Вона дуже залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.
Рядок 336: Рядок 336:
 
{{main|Населення Японії|Японці|Айни|Рюкюсці}}
 
{{main|Населення Японії|Японці|Айни|Рюкюсці}}
 
[[Файл:Hosokawa family 1957.jpg|міні|праворуч|250пкс|Традиційна японська родина ([[1957]])]]
 
[[Файл:Hosokawa family 1957.jpg|міні|праворуч|250пкс|Традиційна японська родина ([[1957]])]]
[[Файл:Japanese people of all ages.jpg|міні|праворуч|250пкс|Сучасна японська родина (2003).]]
+
[[Файл:Japanese people of all ages.jpg|міні|праворуч|250пкс|Сучасна японська родина (2003)]]
 
Японія входить до числа найбільш заселених країн світу. За попередніми результатами [[перепис населення Японії 2010|перепису]] [[2010]] року в ній проживало {{СЧТ|128056026}} осіб, а середня густота населення становила 339 осіб/км². За даними [[перепис населення Японії 2005|перепису]] [[2005]] року, дані якого є остаточними, в Японії проживало {{СЧТ|127767994}} осіб<ref name="П2005">[[Перепис населення Японії 2005]] [http://www.stat.go.jp/data/kokusei/2005/gaiyou.htm#1] // [[Служба статистики Японії]]</ref>, а густота населення становила 343 осіб<ref name="П2005"/>. Між [[2000]]&nbsp;— [[2005]] роками спостерігався повільний ріст населення, що в [[2005]]&nbsp;— [[2010]] роках змінився спадом<ref name="НСЛ">Населення Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>. Японському населенню притаманний високій рівень [[урбанізація|урбанізації]]. Приблизно три чверті мешканців країни живе в містах. В [[1920]] році міське населення становило 18&nbsp;% , в [[1940]] році&nbsp;— 38&nbsp;%, в [[1970]] році&nbsp;— 72&nbsp;%. Основна маса жителів проживає в районах [[Токіо]], [[Осака|Осаки]] і [[Наґоя|Наґої]]. Чверть усього населення країни мешкає в східнояпонському регіоні [[регіон Канто|Канто]]<ref name="НСЛ"/>.
 
Японія входить до числа найбільш заселених країн світу. За попередніми результатами [[перепис населення Японії 2010|перепису]] [[2010]] року в ній проживало {{СЧТ|128056026}} осіб, а середня густота населення становила 339 осіб/км². За даними [[перепис населення Японії 2005|перепису]] [[2005]] року, дані якого є остаточними, в Японії проживало {{СЧТ|127767994}} осіб<ref name="П2005">[[Перепис населення Японії 2005]] [http://www.stat.go.jp/data/kokusei/2005/gaiyou.htm#1] // [[Служба статистики Японії]]</ref>, а густота населення становила 343 осіб<ref name="П2005"/>. Між [[2000]]&nbsp;— [[2005]] роками спостерігався повільний ріст населення, що в [[2005]]&nbsp;— [[2010]] роках змінився спадом<ref name="НСЛ">Населення Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>. Японському населенню притаманний високій рівень [[урбанізація|урбанізації]]. Приблизно три чверті мешканців країни живе в містах. В [[1920]] році міське населення становило 18&nbsp;% , в [[1940]] році&nbsp;— 38&nbsp;%, в [[1970]] році&nbsp;— 72&nbsp;%. Основна маса жителів проживає в районах [[Токіо]], [[Осака|Осаки]] і [[Наґоя|Наґої]]. Чверть усього населення країни мешкає в східнояпонському регіоні [[регіон Канто|Канто]]<ref name="НСЛ"/>.
   
Рядок 349: Рядок 349:
 
=== Мова ===
 
=== Мова ===
 
{{main|Японська мова|Рюкюська мова|Айнська мова}}
 
{{main|Японська мова|Рюкюська мова|Айнська мова}}
[[Файл:Jap-slov-2-uk.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Великий словник японської мови]]&nbsp;— найбільш у світі словник японської мови.]]
+
[[Файл:Jap-slov-2-uk.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Великий словник японської мови]]&nbsp;— найбільший у світі словник японської мови]]
[[Файл:Jappis ver.png|міні|праворуч|250пкс|Приклад письма: японська казка «[[Журавлина подяка]]», аналог української казки «[[Кривенька качечка]]».]]
+
[[Файл:Jappis ver.png|міні|праворуч|250пкс|Приклад письма: японська казка «[[Журавлина подяка]]», аналог української казки «[[Кривенька качечка]]»]]
   
 
Єдиною [[державна мова|державною]] [[офіційна мова|офіційною]] мовою в Японії є японська мова. Це рідна мова для більш як 120&nbsp;млн осіб. Хоча японська належить до найпоширеніших мов світу, вона рідко вживається за межами Японії. Причинами, які заважають цій мові стати [[Мова міжнаціонального спілкування|мовою міжнаціонального спілкування]], є складна [[японська писемність|система письма]], географічна та [[сакоку|культурна ізоляція]] Японії протягом раннього нового часу, поразка [[японська імперія|японської політичної експансії]] в середині [[20 сторіччя]]. Класифікація мови залишається нез'ясованою. У старих мовознавчих працях японську відносили до [[Алтайські мови|урало-алтайської мовної сім'ї]]. Проте цю теорію було відкинуто лінгвістами другої половини 20 століття. Новітні дослідження японської мови вказують на те, що вона є [[Ізольована мова|мовою-ізолятом]], сумішшю південно-азійських і північно-азійських мов. Найближчою до японської є [[рюкюська мова]], яку разом з японською об'єднують в [[Японсько-рюкюські мови|японсько-рюкюську мовну сім'ю]] або вважають її [[діалект]]ом японської. Іншими близькими мовами є [[айнська мова|айнська]] і [[корейська мова|корейська]], проте чітких доказів їхньої належності до спільного предка або єдиної мовної сім'ї немає. В японській мові виділяють три діалекти або [[наріччя]]&nbsp;— східне, західне і кюсюське. Літературною нормою вважається говірка [[говірка Яманоте|Яманоте]] токійського говору східного наріччя. В японській мові існує п'ять [[голосні|голосних]] [a], [i], [u], [e], [o] та близько 20 приголосних&nbsp;— [k], [g], [s], [ɕ], [d͡z], [d͡ʑ], [t], [t͡ɕ], [t͡s], [d], [n], [ɲ], [h], [ɸ], [b], [p], [m], [ɾ], [j], [w], [ɴ]. У [[фонетика японської мови|фонетичній]] системі переважають відкриті склади. Існує протистояння дзвінких та глухих звуків. Приголосні з предиханням нетипові. Для [[синтаксис]]у характерна конструкція «підмет-додаток-присудок». Мова належить до [[аглютинативні мови|аглютинативних мов]], в якій граматичні форми й похідні слова утворюються за допомогою додавання суфіксів. Для дієслів, прикметників і дієприкметників існують дієвідміни. Час, відмінки, підсилення виражаються за допомогою додавання змінюваних закінчень до незмінюваних частин слова. Закінчення іменників і часток незмінні. Категорії числа і роду відсутні<ref name="ЯМ">Японська мова // ''Енциклопедія Ніппоніка'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
 
Єдиною [[державна мова|державною]] [[офіційна мова|офіційною]] мовою в Японії є японська мова. Це рідна мова для більш як 120&nbsp;млн осіб. Хоча японська належить до найпоширеніших мов світу, вона рідко вживається за межами Японії. Причинами, які заважають цій мові стати [[Мова міжнаціонального спілкування|мовою міжнаціонального спілкування]], є складна [[японська писемність|система письма]], географічна та [[сакоку|культурна ізоляція]] Японії протягом раннього нового часу, поразка [[японська імперія|японської політичної експансії]] в середині [[20 сторіччя]]. Класифікація мови залишається нез'ясованою. У старих мовознавчих працях японську відносили до [[Алтайські мови|урало-алтайської мовної сім'ї]]. Проте цю теорію було відкинуто лінгвістами другої половини 20 століття. Новітні дослідження японської мови вказують на те, що вона є [[Ізольована мова|мовою-ізолятом]], сумішшю південно-азійських і північно-азійських мов. Найближчою до японської є [[рюкюська мова]], яку разом з японською об'єднують в [[Японсько-рюкюські мови|японсько-рюкюську мовну сім'ю]] або вважають її [[діалект]]ом японської. Іншими близькими мовами є [[айнська мова|айнська]] і [[корейська мова|корейська]], проте чітких доказів їхньої належності до спільного предка або єдиної мовної сім'ї немає. В японській мові виділяють три діалекти або [[наріччя]]&nbsp;— східне, західне і кюсюське. Літературною нормою вважається говірка [[говірка Яманоте|Яманоте]] токійського говору східного наріччя. В японській мові існує п'ять [[голосні|голосних]] [a], [i], [u], [e], [o] та близько 20 приголосних&nbsp;— [k], [g], [s], [ɕ], [d͡z], [d͡ʑ], [t], [t͡ɕ], [t͡s], [d], [n], [ɲ], [h], [ɸ], [b], [p], [m], [ɾ], [j], [w], [ɴ]. У [[фонетика японської мови|фонетичній]] системі переважають відкриті склади. Існує протистояння дзвінких та глухих звуків. Приголосні з предиханням нетипові. Для [[синтаксис]]у характерна конструкція «підмет-додаток-присудок». Мова належить до [[аглютинативні мови|аглютинативних мов]], в якій граматичні форми й похідні слова утворюються за допомогою додавання суфіксів. Для дієслів, прикметників і дієприкметників існують дієвідміни. Час, відмінки, підсилення виражаються за допомогою додавання змінюваних закінчень до незмінюваних частин слова. Закінчення іменників і часток незмінні. Категорії числа і роду відсутні<ref name="ЯМ">Японська мова // ''Енциклопедія Ніппоніка'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
Рядок 358: Рядок 358:
 
=== Релігія ===
 
=== Релігія ===
 
{{Main|Релігія в Японії|Синто|Буддизм в Японії|Християнство в Японії}}
 
{{Main|Релігія в Японії|Синто|Буддизм в Японії|Християнство в Японії}}
[[Файл:Meiji-Jingu-Shrine-01.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Торії]]&nbsp;— ворота до синтоїстького святилища ([[Святилище Мейдзі]], [[Сібуя, Токіо]]).]]
+
[[Файл:Meiji-Jingu-Shrine-01.jpg|міні|праворуч|250пкс|[[Торії]]&nbsp;— ворота до синтоїстького святилища ([[Святилище Мейдзі]], [[Сібуя, Токіо]])]]
 
Панівною релігією мешканців Японії є автохтонне [[язичництво]]&nbsp;— ''[[синто]]''. Воно поєднує в собі елементи [[анімізм]]у, [[фетишизм]]у, [[тотемізм]]у та примітивної [[магія|магії]]. Об'єктом вшанування цього пантеїстичного культу є божества ''[[камі (синто)|камі]]''&nbsp;— духи природи, визначні діячі минулого, герої японського фольклору. Історично синто розвивалося в діалозі з [[буддизм]]ом, [[даосизм]]ом, [[конфуціанство]]м і [[християнство]]м, які справили вплив на еволюцію язичницького світогляду, пантеону та обрядовості. Синто було [[державна релігія|державною релігією]] Японії протягом [[1870]]–[[1945]] років. Її першосвящеником виступав [[Імператор Японії|Імператор]], нащадок богині сонця [[Аматерасу]]. Після [[секуляризація|секуляризації]] країни у другій половині [[20 століття]] синто втратило державну підтримку, однак залишилося популярним серед японців. За урядовою статистикою станом на грудень [[2008]] року близько 105,8 мільйонів японців вважали себе синтоїстами<ref name="С2008">{{Cite web
 
Панівною релігією мешканців Японії є автохтонне [[язичництво]]&nbsp;— ''[[синто]]''. Воно поєднує в собі елементи [[анімізм]]у, [[фетишизм]]у, [[тотемізм]]у та примітивної [[магія|магії]]. Об'єктом вшанування цього пантеїстичного культу є божества ''[[камі (синто)|камі]]''&nbsp;— духи природи, визначні діячі минулого, герої японського фольклору. Історично синто розвивалося в діалозі з [[буддизм]]ом, [[даосизм]]ом, [[конфуціанство]]м і [[християнство]]м, які справили вплив на еволюцію язичницького світогляду, пантеону та обрядовості. Синто було [[державна релігія|державною релігією]] Японії протягом [[1870]]–[[1945]] років. Її першосвящеником виступав [[Імператор Японії|Імператор]], нащадок богині сонця [[Аматерасу]]. Після [[секуляризація|секуляризації]] країни у другій половині [[20 століття]] синто втратило державну підтримку, однак залишилося популярним серед японців. За урядовою статистикою станом на грудень [[2008]] року близько 105,8 мільйонів японців вважали себе синтоїстами<ref name="С2008">{{Cite web
 
|url = http://www.mext.go.jp/b_menu/toukei/chousa07/shuukyou/1262852.htm
 
|url = http://www.mext.go.jp/b_menu/toukei/chousa07/shuukyou/1262852.htm
Рядок 382: Рядок 382:
 
|archivedate = 2012-04-15
 
|archivedate = 2012-04-15
 
}}</ref>.
 
}}</ref>.
[[Файл:KamakuraDaibutsu3947.jpg|міні|праворуч|250пкс|Велика статуя будди [[Амітабга|Аміди]] (монастир [[Котокуїн]], [[Камакура, Канаґава]]).]]
+
[[Файл:KamakuraDaibutsu3947.jpg|міні|праворуч|250пкс|Велика статуя будди [[Амітабга|Аміди]] (монастир [[Котокуїн]], [[Камакура, Канаґава]])]]
 
[[Християнство]]&nbsp;— третя найбільша релігія країни. Японці познайомилися з ним у [[16 століття|16 столітті]], завдяки діяльності католицьких місіонерів [[Товариство Ісуса|Товариства Ісуса]]. Церква швидко розросталася, проте через інтриги буддистського духовенства зазнала репресій і була заборонена впродовж [[17 століття|17]]&nbsp;— [[19 століття]]. [[1873]] року японський уряд скасував заборону і проголосив свободу совісті. Завдяки тому, що християни допомогли японцям створити новітню систему освіти, християнство стало панівною релігією в середовищі японської інтелігенції. Станом на 2008 рік кількість практикуючих японських християн різних деномінацій становила 2,14 мільйони осіб<ref name="С2008"/>. За даними 2000 року більша частина з них належала до [[Римо-Католицька Церква в Японії|Римо-католицької церкви]]&nbsp;— 442 тисяч осіб<ref name="С2000"/><ref>[http://www.catholic.jp/ Офіційна сторінка Римо-католицької церкви в Японії]</ref>. Решта була вірянами переважно [[протестантизм|протестантських]] конфесій. В країні також діє нечисленна [[Японська православна церква]] [[Московський патріархат|Московського патріархату]]<ref>[http://www.orthodoxjapan.jp/index.html Офіційна сторінка Японської православної церкви Московського патріархату]</ref> та місія [[УПЦ-КП|Української-православної церкви Київського патріархату]]<ref>[http://www.stjude.jp/ Офіційна сторінка місії Української православної церкви Київського патріархату в Токіо]</ref> в Токіо.
 
[[Християнство]]&nbsp;— третя найбільша релігія країни. Японці познайомилися з ним у [[16 століття|16 столітті]], завдяки діяльності католицьких місіонерів [[Товариство Ісуса|Товариства Ісуса]]. Церква швидко розросталася, проте через інтриги буддистського духовенства зазнала репресій і була заборонена впродовж [[17 століття|17]]&nbsp;— [[19 століття]]. [[1873]] року японський уряд скасував заборону і проголосив свободу совісті. Завдяки тому, що християни допомогли японцям створити новітню систему освіти, християнство стало панівною релігією в середовищі японської інтелігенції. Станом на 2008 рік кількість практикуючих японських християн різних деномінацій становила 2,14 мільйони осіб<ref name="С2008"/>. За даними 2000 року більша частина з них належала до [[Римо-Католицька Церква в Японії|Римо-католицької церкви]]&nbsp;— 442 тисяч осіб<ref name="С2000"/><ref>[http://www.catholic.jp/ Офіційна сторінка Римо-католицької церкви в Японії]</ref>. Решта була вірянами переважно [[протестантизм|протестантських]] конфесій. В країні також діє нечисленна [[Японська православна церква]] [[Московський патріархат|Московського патріархату]]<ref>[http://www.orthodoxjapan.jp/index.html Офіційна сторінка Японської православної церкви Московського патріархату]</ref> та місія [[УПЦ-КП|Української-православної церкви Київського патріархату]]<ref>[http://www.stjude.jp/ Офіційна сторінка місії Української православної церкви Київського патріархату в Токіо]</ref> в Токіо.
   
Рядок 388: Рядок 388:
   
 
== Засоби масової інформації ==
 
== Засоби масової інформації ==
[[Файл:NHK Broadcasting Center 20080809-002.jpg|міні|праворуч|250пкс|Штабквартира Японської телерадіомовної корпорації ([[NHK]]).]]
+
[[Файл:NHK Broadcasting Center 20080809-002.jpg|міні|праворуч|250пкс|Штабквартира Японської телерадіомовної корпорації ([[NHK]])]]
 
{{main|Японська телерадіомовна корпорація|Газети Японії}}
 
{{main|Японська телерадіомовна корпорація|Газети Японії}}
 
Засоби масової інформації в Японії є одними з найрозвиненіших у світі. Вона посідає перше місце серед країн за тиражем щотижневих газет та ступенем їх поширення&nbsp;— 1 примірник на тисячу осіб. Японія є світовим лідером за кількістю радіо- та телеприймачів, обсягами телерадіомовлення, а також обсягами перегляду телепередач. Також вона входить до десятки провідних країн за кількістю друкованих видань (насамперед книг і журналів) на одну особу<ref name="ЗМ">Засоби масової комунікації // ''[[Енциклопедія Ніппоніка]]'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
 
Засоби масової інформації в Японії є одними з найрозвиненіших у світі. Вона посідає перше місце серед країн за тиражем щотижневих газет та ступенем їх поширення&nbsp;— 1 примірник на тисячу осіб. Японія є світовим лідером за кількістю радіо- та телеприймачів, обсягами телерадіомовлення, а також обсягами перегляду телепередач. Також вона входить до десятки провідних країн за кількістю друкованих видань (насамперед книг і журналів) на одну особу<ref name="ЗМ">Засоби масової комунікації // ''[[Енциклопедія Ніппоніка]]'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
Рядок 404: Рядок 404:
   
 
== Освіта ==
 
== Освіта ==
[[Файл:Musashino 1st Junior High-School.jpg|міні|праворуч|250пкс|Типова будівля японської середньої школи.]]
+
[[Файл:Musashino 1st Junior High-School.jpg|міні|праворуч|250пкс|Типова будівля японської середньої школи]]
 
[[Файл:YasudaAuditorium.jpg|міні|праворуч|250пкс|Корпус Ясуда Токійського університету]]
 
[[Файл:YasudaAuditorium.jpg|міні|праворуч|250пкс|Корпус Ясуда Токійського університету]]
 
{{main|Освіта в Японії}}
 
{{main|Освіта в Японії}}
Рядок 417: Рядок 417:
 
Японія&nbsp;— провідна країна в галузі наукових досліджень, зокрема, технології, устаткування для машин і [[Біомедичні дослідження|біомедичних досліджень]]. Майже 700&nbsp;000 дослідників отримують $130-мільярдний бюджет на [[Інноваційна діяльність|наукові дослідження]], він третій за величиною у світі.<ref>McDonald, Joe (4 December 2006). «China to spend $136 billion on R&D». BusinessWeek.</ref> Японія є світовим лідером в галузі [[Фундаментальні дослідження|фундаментальних наукових досліджень]], здобувши п'ятнадцять лауреатів [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] у галузі фізики, хімії та медицини,<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/nobel.htm/</ref> три [[Медаль Філдса|Медалі Філдса]],<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/fields.htm</ref> і одну [[Премія Гаусса|Премію Гаусса]].<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/gauss.htm</ref> Деякі з найвідоміших технологічних вкладів Японії є в галузі електроніки, автомобілів, машин, [[Антисейсмічне будівництво|сейсмостійкого будівництва]], [[Промисловий робот|промислової робототехніки]], оптики, хімії, напівпровідників і металів. Японія також є світовим лідером із виробництва й використання робототехніки, вона володіє більше половини (402 200 з 742 500) промислових роботів у світі.<ref>http://www.unece.org/press/pr2000/00stat10e.htm</ref>
 
Японія&nbsp;— провідна країна в галузі наукових досліджень, зокрема, технології, устаткування для машин і [[Біомедичні дослідження|біомедичних досліджень]]. Майже 700&nbsp;000 дослідників отримують $130-мільярдний бюджет на [[Інноваційна діяльність|наукові дослідження]], він третій за величиною у світі.<ref>McDonald, Joe (4 December 2006). «China to spend $136 billion on R&D». BusinessWeek.</ref> Японія є світовим лідером в галузі [[Фундаментальні дослідження|фундаментальних наукових досліджень]], здобувши п'ятнадцять лауреатів [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] у галузі фізики, хімії та медицини,<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/nobel.htm/</ref> три [[Медаль Філдса|Медалі Філдса]],<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/fields.htm</ref> і одну [[Премія Гаусса|Премію Гаусса]].<ref>http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/gauss.htm</ref> Деякі з найвідоміших технологічних вкладів Японії є в галузі електроніки, автомобілів, машин, [[Антисейсмічне будівництво|сейсмостійкого будівництва]], [[Промисловий робот|промислової робототехніки]], оптики, хімії, напівпровідників і металів. Японія також є світовим лідером із виробництва й використання робототехніки, вона володіє більше половини (402 200 з 742 500) промислових роботів у світі.<ref>http://www.unece.org/press/pr2000/00stat10e.htm</ref>
   
[[Агентство аерокосмічних досліджень Японії]] (JAXA)&nbsp;— це [[космічне агентство]] Японії, воно проводить космічні, планетарні та авіаційні дослідження й розвиває ракети та супутники, є учасником [[Міжнародна космічна станція|Міжнародної космічної станції]]: японський експериментальний модуль Кібо (Kibo) був доданий до станції під час рейсів [[Космічний човник|космічних шаттлів]] у 2008&nbsp;р.<ref>http://www.jaxa.jp/index_e.html</ref> Плани Японії в освоєнні космічного простору включають: запуск [[Автоматична міжпланетна станція|космічного зонда]] до [[Венера (планета)|Венери]], ''[[Акацукі (космічний зонд)|Акацукі]]'',<ref>http://www.jaxa.jp/projects/sat/planet_c/index_e.html</ref><ref>http://www.isas.jaxa.jp/e/enterp/missions/planet-c/index.shtml</ref> ''[[BepiColombo]]'' буде запущений в 2013&nbsp;р.<ref>http://www.jaxa.jp/projects/sat/bepi/index_e.html</ref> і будівництво [[Колонізація Місяця|місячної бази]] до 2030&nbsp;р.<ref>http://www.moondaily.com/reports/Japan_Plans_Moon_Base_By_2030_999.html</ref>
+
[[Агентство аерокосмічних досліджень Японії]] (JAXA)&nbsp;— це [[космічне агентство]] Японії, воно проводить космічні, планетарні та авіаційні дослідження й розвиває ракети та супутники, є учасником [[Міжнародна космічна станція|Міжнародної космічної станції]]: японський експериментальний модуль Кібо (Kibo) був доданий до станції під час рейсів [[Космічний човник|космічних шаттлів]] у 2008&nbsp;р.<ref>http://www.jaxa.jp/index_e.html</ref> Плани Японії в освоєнні космічного простору включають: запуск [[Автоматична міжпланетна станція|космічного зонда]] до [[Венера (планета)|Венери]], ''[[Акацукі (космічний зонд)|Акацукі]]'',<ref>http://www.jaxa.jp/projects/sat/planet_c/index_e.html</ref><ref>http://www.isas.jaxa.jp/e/enterp/missions/planet-c/index.shtml</ref> ''[[BepiColombo]]'' буде запущений в 2013&nbsp;р.<ref>http://www.jaxa.jp/projects/sat/bepi/index_e.html</ref> і будівництво [[Колонізація Місяця|місячної бази]] до 2030&nbsp;р.<ref>[http://www.moondaily.com/reports/Japan_Plans_Moon_Base_By_2030_999.html Japan Plans Moon Base By 2030]</ref>
   
 
== Культура ==
 
== Культура ==
Рядок 433: Рядок 433:
   
 
=== Національні свята ===
 
=== Національні свята ===
  +
{{main|Свята Японії}}
 
{{main|Японські свята}}
 
   
 
{|class="wikitable"
 
{|class="wikitable"
Рядок 506: Рядок 505:
 
=== Кухня ===
 
=== Кухня ===
 
{{main|Японська кухня}}
 
{{main|Японська кухня}}
[[Файл:Breakfast at Tamahan Ryokan, Kyoto.jpg|міні|праворуч|250пкс|Страви традиційної японської кухні&nbsp;— варений рис, закуски, [[Місошіру|суп-місо]], соєвий сир тофу, смажена скумбрія, омлет і соєвий соус.]]
+
[[Файл:Breakfast at Tamahan Ryokan, Kyoto.jpg|міні|праворуч|250пкс|Страви традиційної японської кухні&nbsp;— варений рис, закуски, [[Місошіру|суп-місо]], соєвий сир тофу, смажена скумбрія, омлет і соєвий соус]]
   
 
Японська традиційна кухня обумовлена кліматом, фауною і флорою японських островів. Висока вологість забезпечує багатство рослинної та тваринної їжі, а острівне розташування країни&nbsp;— достаток морської риби та морепродуктів. Характерною рисою японської кухні є сезонність харчування, тобто вибір продуктів та способів їх приготування залежно від пори року. Зазвичай, для страв використовуються лише свіжі харчі, які обробляються без застосування сильних приправ, з метою збереження первісного вигляду і смаку продукту<ref name="ЯК">Японська кухня // ''[[Енциклопедія Ніппоніка]]'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
 
Японська традиційна кухня обумовлена кліматом, фауною і флорою японських островів. Висока вологість забезпечує багатство рослинної та тваринної їжі, а острівне розташування країни&nbsp;— достаток морської риби та морепродуктів. Характерною рисою японської кухні є сезонність харчування, тобто вибір продуктів та способів їх приготування залежно від пори року. Зазвичай, для страв використовуються лише свіжі харчі, які обробляються без застосування сильних приправ, з метою збереження первісного вигляду і смаку продукту<ref name="ЯК">Японська кухня // ''[[Енциклопедія Ніппоніка]]'': в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
Рядок 516: Рядок 515:
 
Загалом страви японської кухні класифікують на [[Західна Японія|західнояпонські]] та [[Східна Японія|східнояпонські]]. Центрами перших виступають [[Кіото]], [[Осака]], [[Хіросіма]] та [[Фукуока]], а центрами других&nbsp;— [[Наґоя]], [[Йокогама]], [[Токіо]] та [[Сендай]]. Західнояпонські страви мають тендітний і невимушений смак порівняно зі східнояпонськими, які відзначаються густим смаком і сильним ароматом. Окрім цих типів страв існує багато локальних наїдків, які різняться залежно від клімату, географічного розташування та традицій регіону. Найтиповішими стравами японської кухні, що відомі за межами Японії, є ''[[суші]]'', ''[[Місошіру|суп місо]]'', сира риба ''[[сасімі]]'', смажена птиця ''[[якіторі]]'', [[вермішель|локшиний]] суп ''[[рамен]]'' та інші<ref name="ЯК"/>.
 
Загалом страви японської кухні класифікують на [[Західна Японія|західнояпонські]] та [[Східна Японія|східнояпонські]]. Центрами перших виступають [[Кіото]], [[Осака]], [[Хіросіма]] та [[Фукуока]], а центрами других&nbsp;— [[Наґоя]], [[Йокогама]], [[Токіо]] та [[Сендай]]. Західнояпонські страви мають тендітний і невимушений смак порівняно зі східнояпонськими, які відзначаються густим смаком і сильним ароматом. Окрім цих типів страв існує багато локальних наїдків, які різняться залежно від клімату, географічного розташування та традицій регіону. Найтиповішими стравами японської кухні, що відомі за межами Японії, є ''[[суші]]'', ''[[Місошіру|суп місо]]'', сира риба ''[[сасімі]]'', смажена птиця ''[[якіторі]]'', [[вермішель|локшиний]] суп ''[[рамен]]'' та інші<ref name="ЯК"/>.
   
[[Файл:Ivan Boryshko.jpg|міні|праворуч|200пкс|Сумоїст українського походження [[Тайхо Кокі]].]]
+
[[Файл:Ivan Boryshko.jpg|міні|праворуч|175пкс|Сумоїст українського походження [[Тайхо Кокі]]]]
   
 
=== Спорт ===
 
=== Спорт ===
Рядок 527: Рядок 526:
   
 
== Коментарі ==
 
== Коментарі ==
{{reflist|3|group="прим"}}
+
{{reflist|2|group="ком."}}
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{reflist|2}}
 
{{reflist|2}}
  +
 
== Джерела та література ==
 
{{інші проекти
 
{{інші проекти
 
|Тема=Японія
 
|Тема=Японія
Рядок 538: Рядок 539:
 
|Проект = Японія
 
|Проект = Японія
 
}}
 
}}
 
== Джерела та література ==
 
 
* ''В.A. Рубель.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Японія] // {{ЕІУ|10|750}}
 
* ''В.A. Рубель.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Японія] // {{ЕІУ|10|750}}
 
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}
 
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}

Поточна версія на 14:15, 16 жовтня 2018

Японська Держава
яп. 日本国

Прапор Герб
Гімн:

«His Imperial Majesty's Reign»[1][2]
Розташування Японії
Столиця Токіо[ком. 1]
Найбільше місто столиця[ком. 2]
Офіційні мови немає[ком. 3][3]
Форма правління унітарна парламентська конституційна монархія
Імператор Акіхі́то
Історія  
 - Заснування 11 лютого, 660 до н. е.[ком. 4] 
 - Сьоґунат Едо 12 лютого 1603 
 - Конституція 1890 29 листопада 1890 
 - Конституція 1947 3 травня 1947 
Площа
 - Загалом 377 972 км² (62-а) [4]
 - Внутр. води 0,8 % %
Населення
 - перепис 2015 р.  127 110 047
 - Густота 336 осіб/км² (36-а)
ВВП (ПКС) 2017 р., оцінка
 - Повний $5,42 трлн[5] (4-а)
 - На душу населення $42 860[5] (27-а)
ВВП (ном.) 2017 рік, оцінка
 - Повний $4,841 трлн[5] (3-а)
 - На душу населення $38 281[5] (20-а)
ІЛР (2015) 0,903 ({{{HDI_category}}}) (17-а)
Валюта Єна (¥) (JPY)
Часовий пояс JST (UTC+9)
Коди ISO 3166 JPN
Домен .jp
Телефонний код +81

Япо́нія (яп. 日本, にっぽん / にほん, МФА[nip̚.poɴ] / [nihoɴ]) — держава в Східній Азії. Офіційна назва — Япо́нська Держа́ва[6]. Розташована на Японському архіпелазі, у північно-західній частині Тихого океану. Складається з 47 адміністративних одиниць — префектур. Столиця — Токіо. Одна з найбільш технологічно розвинутих країн світу.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Японія — острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського та Східнокитайського морів, а з півночі — Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід і налічує чотири великих острови Хоккайдо, Хонсю, Сікоку та Кюсю, які складають 97 % поверхні суходолу і 6848 менших островів. Країна лежить у зоні помірного кліматичного поясу. Її найвіддаленішою точкою на сході є острів Мінамі-Торі села Оґасавара метрополії Токіо (153°59' східної довготи), на заході — містечко Йонаґуні префектури Окінава (122°56' східної широти), на півдні — острів Окіносіма села Оґасавара метрополії Токіо (20°25' північної довготи), а на півночі — острів Бентен міста Вакканай префектури Хоккайдо (45°31' північної довготи)[7]. Площа Японії становить &&&&&&&&&0377929.0990000377 929,99 км²[8].

Більша частина Японських островів укрита горами, серед яких багато вулканів. Найвищий з них — гора Фудзі (3 776 м над рівнем моря).

Результати археологічних досліджень доводять, що люди заселили Японський архіпелаг у добу пізнього палеоліту. Перші писемні згадки про Японію з'являються у китайських історичних хроніках 1 століття по Р. Х. В цілому, історія Японії демонструє динамічні зміни двох парадигм, за якими розвивалася країна — активні відносини із зовнішнім світом та ізоляція від нього. Такі зміни зумовили формування самобутньої японської культури.

Згідно з конституцією, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була першою країною світу, яка пізнала жах ядерної війни, її нинішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху роззброєння.

Японія є третьою за величиною економічною державою світу. Вона посідає 6-е місце за обсягами імпорту та експорту товарів і є членом «Великої сімки».

Японія посідає 10-е місце у світі за чисельністю населення, яке становить близько 127 мільйонів осіб. Столиця країни, Токіо, нараховує понад 8 мільйонів мешканців (агломерація нараховує більше 30 мільйонів мешканців і є найбільшою у світі).

Назва[ред. | ред. код]

Слово «Японія» означає «Країна, де сходить сонце» (Святилище Іцукушіма, Хацукаїті, Хіросіма

У доісторичну епоху Японію називали Тойо-Ашіхара-Мідзухо-но-куні[9] — «Багата країна очеретяних рівнин і водянистих рисових колосків» та Ашіхара-но-Накацу-куні[10] — «Центральна країна очеретяних рівнин». Ці назви зустрічаються у стародавніх японських хроніках «Записи про справи давнини» та «Аннали Японії», найбільших зібраннях японських міфів та легенд[7].

З 4 століття Японію називали Ямато, за назвою давньояпонської держави, яка контролювала більшу частину Японського архіпелагу. Ця держава мала дипломатичні відносини з Китаєм, де її зневажливо іменували Во — «край карликів». Під впливом сусідів стародавні японці вживали на письмі для позначення власної країни китайський ієрогліф «карлик», але читали його на свій лад — «Ямато»[7].

Близько 7 століття принизливу назву було змінено на нову, що вказувала на східне розташування Японії. Її записували трьома ієрогліфами — «Країна, де сходить сонце». У 8 столітті цей запис спростили на «Основа сонця». Початково обидва ієрогліфічні сполучення читали як «Ямато», проте згодом стали вимовляти на китайський лад — Ніппон. З 10 століття слово «Ніппон» перетворилося на основне, яким позначали Японію як усередині країни, так і за кордоном[7].

У 13 столітті венеціанський мандрівник Марко Поло поширив у Європі китаїзований варіант японського слова «Ніппон» — Cipangu[11]. У французькій, іспанській та португальській мовах воно трансформувалося у Japon та, за їх посередництва, потрапило до української мови, перетворившись на Японію.

З кінця 19 століття в Японії широко вживалося альтернативне прочитання слова «Ніппон» — Ніхон. У березні 1934 року, за ініціативи Міністерства культури Японії, японський уряд визнав таке прочитання помилковим, закріпивши за «Ніппон» офіційний статус. У чинній Конституції Японії від 1947 року формальною назвою країни визнано Ніппон-коку — «Японська держава». Попри це, слово «Ніхон» продовжує вживатися в Японії на офіційному і побутовому рівнях[7].

Географія[ред. | ред. код]

Японія у Східній Азії

Японія — це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя Східної Азії. Основні острови — Хоккайдо, Хонсю, Сікоку і Кюсю. Острови Рюкю (Окінава) розташовані на 600 км південніше острова Кюсю. У цілому, Японський архіпелаг складається приблизно з 3000 малих островів. Острів Сахалін є частиною японського архіпелагу, але зараз окупований і русифікований Росією. Японське і аїнське населення було депортовано на Хоккайдо, міста на острові перейменовано, японську архітектуру знищено.

Японія посідає 19 місце за щільністю населення у світі. 70—80 % поверхні островів вкривають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи мешкання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентровано у прибережних зонах та на рівнинах.

Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану є причиною частих землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є гора Фудзі, висота якої становить 3 776 м. Останні найбільші землетруси сталися 1995 (землетрус в Кобе), 2004 (землетрус в Ніїґата), а також 2011 років. Існує багато гейзерів і гарячих природних ванн онсен, які використовують для відпочинку.

Клімат[ред. | ред. код]

Японські острови, які простягаються з півночі на південь, лежать у шести кліматичних зонах.

Сезон дощів починається у травні на Окінаві і закінчується наприкінці липня на Хоккайдо, проносячи дощовий фронт уздовж усього архіпелагу на північ. У центральних областях Японії сезон триває впродовж декількох тижнів, починаючи з середини червня. Наприкінці літа та на початку осені тайфуни приносять сильні дощі.

Флора і фауна[ред. | ред. код]

Японія має багату флору і фауну. Їхні особливості обумовлено відносною ізоляцією Японського архіпелагу від Азійського континенту та протяжністю архіпелагу з півночі на південь. За даними Союзу біологічної систематики Японії, станом на 2003 у країні налічувалося понад 600 видів бактерій, 6200 видів найпростіших, 9300 видів рослин, близько 13 тисяч видів грибів та понад 60 тисяч видів тварин[12]. Значна їх частка є ендемічними та реліктовими видами, які за межами Японії не зустрічаються.

Представників фауни Японії класифікують за двома регіонами — палеоарктичним та індомалайським. До першого входять території Хоккайдо, Хонсю, Шікоку та Кюсю, а до другого — Рюкю та південні острови.

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Японії

Стародавність[ред. | ред. код]

Японські аристократи XI століття

Перші люди заселили територію сучасної Японії в пізньому палеоліті. 13 тисяч років тому на Японських островах виникла неолітична культура Джьомон, носії якої були мисливцями-збирачами і творцями «пламенистої» декоративної кераміки. З настанням доби Яйой (900 до Р.Х. — 300) в Японії поширилися поливне рисівництво і техніка обробки металів, які принесли з собою переселенці з Маньчжурії та Кореї. У 3 столітті нашої ери в китайських хроніках «Пізня хроніка Хань» та «Записи Вей» з'являються перші згадки про державні утворення стародавніх японців на Японському архіпелазі. Серед цих держав найбільшою була країна Яматай, на чолі з шаманкою Хіміко.

Період Ямато, який тривав з 3 по 8 ст. ознаменувався виникненням і розвитком державного утворення на чолі з «кімі» (імператором) у регіоні Ямато (префектура Нара). У першій половині цього періоду на архіпелазі з'являється культура курганів кофун, поширення якої засвідчує межі впливу імператорського двору Ямато на місцеву знать.

У період Асука, у середині 6 століття, з Корейського півострова до Японії потрапляють континентальні наукові знання і буддизм. Їх поширенню сприяв принц-регент Шьотоку. На основі буддистського вчення він склав так звану «Конституцію сімнадцяти статей».

Після перевороту Тайка у 645 р., нове керівництво Японії провело ряд реформ, які перебудували державний лад і адміністрацію на зразок китайської імперії Тан, утворивши тим самим японську «правову державу» ріцурьо-кокка. Столиця країни була перенесена до міста Нара.

У період Нара за японським монархом закріпився титул «тенно» (імператор), а за державою — назва «країна Вранішнього Сонця» (日本 — Японія). У цей час було складено основні історичні хроніки Кодзікі та Ніхон сьокі, у яких «доводилося» божественне походження імператора від богині сонця Аматерасу.

Із перенесенням столиці країни до міста Хей'ан (суч. Кіото) починається нова епоха, яка тривала з 794 до 1185 рр. Ця доба позначилася тотальною політичною диктатурою регентів і радників з аристократичного роду Фудзівара. Період Хей'ан був часом започаткування японськомовної літератури, зразком якої є «Оповідання про Ґендзі», що було складене придворною фрейліною Мурасакі Сікібу. Кінець періоду ознаменувався економічним занепадом аристократії та виходом на політичну арену нового суспільного стану — самураїв

Середньовіччя[ред. | ред. код]

Самурайський бій

Поява самураїв поклала початок боротьбі за перерозподіл влади, яка здавна належала аристократам. Першими самураїськими диктаторами стали представники роду Тайра, який 1185 року було повалено зусиллями родини Мінамото. Останні, на чолі з Мінамото но Йорітомо заснували перший самурайський уряд — сьоґунат у місті Камакура. Цей уряд спромігся відбити монгольські навали 1274 і 1281 років, але занепав через невдалу внутрішню політику.

Другим самурайським урядом був сьоґунат Муроматі, заснований 1338 року Асікаґою Такаудзі. Його нащадкам не вдалося створити ефективний централізований апарат, що стало причиною поступового розпаду Японії на регіональні протодержавні утворення провінційних володарів. Війна Онін (14671477) прискорила децентралізацію країни. Доба самурайських міжусобиць отримала назву період «воюючих країн».

Покласти край безвладдю в Японії спромоглися троє полководців — Ода Нобунаґа, Тойотомі Хідейосі та Токуґава Ієясу. Перший, за допомогою європейської зброї, ліквідував 1573 року сьоґунат Муроматі. Другий об'єднав країну, але не зміг передати владу своїм нащадкам. Третій спромігся знищити усіх відкритих опонентів і заснував 1603 року третій і останній сьоґунат у місті Едо, сучасному Токіо.

Із заснуванням нового сьоґунату розпочався період Едо. Центральна влада країни, вбачаючи небезпеку у християнстві розірвала усі зв'язки із Західним світом і здійснювала політику сакоку (ізоляції країни від Європи). Винятком були Нідерланди, які отримали дозвіл на торгівлю у порту Дедзіма у місті Нагасакі.

Ця доба ознаменувалася відсутністю внутрішніх воєн, стрімким розвитком економіки та «японізацією» іноземних запозичень. Були записані самурайські кодекси честі бусідо та закладено основи японської національної філософії та науки кокугаку. Поширення писемності, спільні культурні риси, відносна централізація влади та тривалий мир у країні сформували основи сучасної політичної японської нації.

Новий і новітній час[ред. | ред. код]

Атомне бомбардування американцями міста Хіросіма, 6 серпня 1945 року

1854 року, під тиском американської ескадри американського комодора Меттью Перрі, японський уряд був змушений відкрити країну для Заходу. Під час реставрації Мейдзі 1868 року було ліквідовано сьоґунат і встановлено уряд на чолі з Імператором. Громадянська війна Босін (18681869) ліквідувала самурайську опозицію прибічників, забезпечила єдиновладдя Імператорського уряду і сприяла вестернізації країни. Японія була перетворена на парламентську монархію британського типу.

Реформи періоду Мейдзі допомогли країні стати поряд із найсильнішими країнами Європи та США, та вступити у гонку озброєнь та боротьбу за здобуття колоній. Перемоги у першій японсько-китайській війні (18941895) та японсько-російській війні (19041905) забезпечили домінування Японії у Східно-азійському регіоні. На 1910 році японці контролювали Корею, Тайвань та південь Сахаліну. Наступного року було скасовано нерівноправні договори із країнами Заходу.

Початок 20 ст. ознаменувався встановленням «демократії Тайсьо». Японія вступила у першу світову війну на боці країн Антанти, що дало змогу посилити позиції країни в тихо-азійському регіоні. 1920 року Японія приєдналася до Ліги Націй, але вийшла з неї через 13 років внаслідок окупації Маньчжурії. 1936 року Японія підписала Антикомінтернівський пакт з Німеччиною, а 1940 року приєдналася до країн Осі.

1937 року Японія розпочала другу японсько-китайську війну. Превентивний напад на США 1941 року втягнув країну до другої світової війни, яка завершилася для Японії поразкою. У серпні 1945 року США здійснили ядерне бомбардування міст Хіросіми і Наґасакі, а 2 вересня країна капітулювала.

Кінець війни ознаменувався окупацією Японії силами союзників — США та СРСР. 1947 року, під тиском окупаційної американської влади було ухвалено Конституцію Японії, яка проголошувала принципи демократії, пацифізму та міжнародного співробітництва. 1951 року уряд Японії підписав із США договір про мир та безпеку, вступивши до холодної війни на боці західних держав. Окупація основних островів архіпелагу американцями тривала до 1952. 1972 року США передали Японії її колишні володіння на о. Окінава. В той же час, СРСР відмовився передавати Японії Курильські острови та південну частину о. Сахалін.

За допомоги США Японія змогла відбудувати свою економіку, яка з середини 1960-х років посідає друге місце у світі за темпами зростання. У 1990-х роках країна увійшла до економічної кризи, з якої почала поступово виходити з середини 2000-х років

Політика[ред. | ред. код]

Державний устрій[ред. | ред. код]

Японія є унітарною демократичною національною державою з парламентською конституційною монархією. Її основний закон — Конституція 1947 року, ухвалено під тиском США після поразки країни в Другій світовій війні. Він базується на недоторканності прав людини, принципах пацифізму та визнанні японської нації носієм державного суверенітету[13]. За Конституцією влада в Японії поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову. Першу представлено Парламентом, другу — Кабінетом міністрів і місцевими органами виконавчої влади, третю — Верховним і регіональними судами. Місцеві громади різних рівнів мають широкі права самоврядування. Основний закон передбачає відмову Японії від війни як засобу вирішення міжнародних проблем та відсутність інституту збройних сил[13].

Формальним головою держави є Імператор Японії, символ державності і національної єдності. Він позбавлений права керувати країною й виконує лише церемоніальні функції[13]. Чинним Імператором країни є Його Величність Імператор Акіхіто. Фактичним головою держави виступає прем'єр-міністр, голова Кабінету міністрів. З 26 грудня 2012 року цю посаду обіймає Сіндзо Абе.

Найвищим органом державної влади є двопалатний Парламент, найстаріший в Азії. Він складається з нижньої Палати представників і верхньої Палати радників. Перша формується з 480 депутатів, які обираються на 4 роки[14]; друга — з 242 депутатів, які обираються на 6 років[15]. Парламент зобов'язаний приймати закони та бюджет країни. Він обирає прем'єр-міністра, надає уряду вотум довіри і позбавляє його довіри, звільняє некомпетентних суддів[13]. Правлячою партією в Парламенті є Демократична партія Японії. Основна опозиційна парламентська сила — Ліберал-демократична партія. Обидві партії є послідовниками поміркованого лібералізму.

Кабінет міністрів покликаний керувати державою. Він виконує закони і бюджет, ухвалені Парламентом. Кабінет складається з профільних міністерств і адміністрацій. Усі міністри є цивільними особами, половина з яких має бути членами Парламенту. Прем'єр-міністр, голова Кабінету, має права розпуску Палати представників, призначення міністрів і суддів[13][16].

Судова влада Японії є незалежною від законодавчої і виконавчої. Її представляють суди двох рівнів: Верховний суд Японії і суди нижчої інстанції — вищі, районні, сімейні та дисциплінарні. Верховний суд має право конституційного контролю. Судочинство здійснюється на основі «Шести кодексів» — збірки усіх головних законів країни. Воно поділяється на цивільне і кримінальне[13][17].

Національна безпека[ред. | ред. код]

Японські СС на параді
Японські кораблі на навчаннях

Згідно з Конституцією японська держава не має збройних сил. Замість них в країні діє державна організація Сил самооборони Японії (СС). Політику національної безпеки визначає Міністерство оборони Японії. Головнокомандувачем усіх воєнізованих формувань вважається прем'єр-міністр. За рішенням японського уряду витрати Японії на оборону не перевищують 1 % щорічного ВВП країни. Зокрема, в 1997 році загальна сума витрат становила 4,9 трильйонів єн. З них близько 800 мільярдів було витрачено на закупівлю озброєння і 160 мільярдів на дослідження та розробки у військовій сфері[18].

Сили Самооборони складаються з трьох компонентів — сухопутних, морських та повітряних сил. В офіційних внутрішніх і міжнародних документах ця організація не називається військом, хоча має всі ознаки збройних сил, окрім відповідного статусу. Члени організації називаються державними службовцями, а не військовими. Станом на 30 червня 1997 року сухопутні СС мали в постійному контингенті 180 тисяч осіб і близько 43 тисяч в запасі. Вони поділялися на 5 загальнояпонських округів. До складу сухопутних СС входили 12 звичайних (піхотних) і 1 танкова дивізії, 2 змішані бригади, 4 особливі (артилерійські) групи, 8 високострільних особливих (протиповітряних) груп, 1 десантна бригада, 1 танкова група, 1 вертолітна бригада. На озброєнні сухопутних СС перебувало 1100 танків, 730 бронетранспортерів, 86 протитанкових і протиракетних гармат, 86 протитанкових вертольотів, 489 бойових вертольотів. Морські СС мали в постійному контингенті 45 тисяч осіб і близько 1,1 тисяч в запасі. На озброєнні морських СС перебували 58 ескортних кораблів, тоннажністю 181 тисяч тон; 16 підводних човнів, тоннажністю 37 тисяч тон; 156 бойових кораблів, тоннажністю 349 тисяч тон; 99 патрульних протикорабельних літаків P-3C і 100 патрульних вертольотів. Повітряні СС мали в постійному контингенті 47 тисяч осіб і близько 800 в запасі. На озброєнні повітряних СС перебували 190 літаків-винищувачів F-15, 112 палубних багатоцільових винищувачів F-4EJ, 155 допоміжних та сповіщу вальних літаків[18].

Охороною державних кордонів і захистом японських територіальних вод займається Берегова охорона Японії.

Міжнародні відносини[ред. | ред. код]

Кордони японської держави встановилися на межі нової і новітньої епохи. У середині 19 століття її суверенітет поширювався на всю територію Японського архіпелагу за винятком південного ванства Рюкю на Окінаві, що перебувало у подвійній васальній залежності від Японії та Китаю. 1879 року японський уряд скасував ванство, перетворивши його на японську префектуру. Північні кордони Японії визначалися японсько-російськими договорами 1854 і 1875 років. Вони визнавали належність японській стороні острова Хоккайдо та усіх Курильських островів. 1895 року, після першої японсько-китайської війни, Японія захопила Тайвань та Пескадорські острови, а 1905 року, в результаті японсько-російської війни, отримала південну частину острова Сахалін та концесії в Маньчжурії. 1910 року вона анексувала Корею, а після Першої світової війни отримала мандат Ліги Націй на керівництво тихоокеанськими островами північніше екватора. Через поразку Японії у Другій світовій війні площа країни, що становила близько 680 тисяч км², скоротилася вдвічі, а Окінава і Курили з південним Сахаліном опинилися під окупацією США та СРСР. 1971 року американці повернули Окінаву японському уряду, однак північні території залишилися під окупацією СРСР[7]. Внутрішні води Японії простягаються на 12 морських миль від японського берега, а морська промислова зона — на 200 морських миль. Країна має невизначений кордон в районі Курильських островів, острова Такесіма та островів Сенкаку[7].

Японія визнала незалежність України 28 грудня 1991 року та встановила дипломатичні відносини з нею 26 січня 1992 року. 1995 року Україна відкрила своє посольство у Токіо.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Японія складається з 47 префектур. Префектура є найбільшою адміністративною одиницею країни. Органи влади у префектурі представлені виборними радою префектури та префектом (губернатором). За поділом влади ці органи належать до виконавчої гілки, однак за характером діяльності рада може бути віднесена до законодавчого органу. Судова влада представлена префектуральним судом. Задля зручності префектури часто групують у регіони. Ці регіони, склалися історично, вони не мають адміністративного апарату і не є адміністративними одиницями.

Таблиця показує загальноприйнятий поділ префектур з півночі на південь.

01. Хоккайдо
02. Аоморі
03. Івате
04. Міяґі
05. Акіта
06. Ямаґата
07. Фукусіма
08. Ібаракі
09. Тотіґі
10. Ґумма
11. Сайтама
12. Тіба
13. Токіо
14. Канаґава
15. Ніїґата
16. Тояма

17. Ісікава
18. Фукуй
19. Яманасі
20. Наґано
21. Ґіфу
22. Сідзуока
23. Айті
24. Міє
25. Сіґа
26. Кіото
27. Осака
28. Хіого
29. Нара
30. Вакаяма
31. Тотторі
32. Сімане

33. Окаяма
34. Хіросіма
35. Ямаґуті
36. Токусіма
37. Каґава
38. Ехіме
39. Коті
40. Фукуока
41. Саґа
42. Наґасакі
43. Кумамото
44. Ойта
45. Міядзакі
46. Каґосіма
47. Окінава

Регіон Префектури
Хоккайдо Хоккайдо
Тохоку Акіта, Аоморі, Фукусіма, Івате, Міяґі, Ямаґата
Канто Тіба, Ґумма, Ібаракі, Канаґава, Сайтама, Тотіґі, Токіо
Тюбу Айті, Фукуй, Ґіфу, Ісікава, Наґано, Ніїґата, Сідзуока, Тояма, Яманасі
Кінкі Хіого, Кіото, Міє, Нара, Осака, Сіґа, Вакаяма
Тюґоку Хіросіма, Окаяма, Сімане, Тотторі, Ямаґуті
Сікоку Ехіме, Каґава, Коті, Токусіма
Кюсю Фукуока, Каґосіма, Кумамото, Міядзакі, Наґасакі, Ойта, Саґа

Адміністративний поділ

Префектури поділяються на дрібніші адміністративні одиниці — міста, містечка та села. Особливе місце у адміністративній системі посідає мегаполіс Токіо, який розділено на 23 міста. Щодо цих міст вживається окрема назва — спеціальний район. Решта міст країни поділяються на райони. В усіх містах Японії чиновників обирають.

Наразі у країні відбувається інтенсивний процес адміністративної реорганізації, який спричинив хвилю поглинання багатьох містечок і сіл містами. Цей процес має на меті скоротити адміністративні одиниці нижнього рівня і зменшити адміністративні витрати. Японський уряд планує здійснити у майбутньому адміністративну реформу, якою префектури буде об'єднано у більші адміністративні одиниці.

Економіка[ред. | ред. код]

Докладніше: Економіка Японії
Токійська біржа— друга у світі за розміром біржа, з ринковою капіталізацією у 4 трильйони доларів США

Економіка Японії є однією з найпотужніших у світі. Вона посідає третє місце після США та Китаю за показниками ВВП ($4,123 трильйони у 2015) і третє місце після США і КНР за показниками купівельної спроможності. Японська економіка є однією з найбільших в Азії. Вона дуже залежить від поставок сировинних матеріалів з інших країн через нестачу природних ресурсів.

Співпраця уряду і промисловців, розвинена культура бізнесової етики, розробки високих технологій та порівняно невеликі витрати на оборонні потреби забезпечили стрибкоподібне зростання японської економіки після другої світової війни. З 1960-х по 1980-ті роки воно було вражаючим: 10 % у 1960-х, 5 % у 1970-х, 4 % у 1980-х роках. Зростання призупинилося у 1990-х роках через надмірне інвестування наприкінці 1980-х та внутрішньополітичний курс, спрямований на виправлення спекулятивних ексцесів на біржі і ринку. Спроби уряду покращити ситуацію лише забуксували японське господарство у 2000 і 2001 роках.

Однак у 2005 з'явилися ознаки одужання японської економіки після періоду застою. ВВП зріс на 2,8 %, перегнавши показники ЄС і США. Основним фактором одужання стало зростання внутрішнього попиту. Сьогодні економіка Японії продовжує утримувати позиції світового лідера.

Фундаментальними принципами післявоєнної японської економіки були:

  1. Тісна співпраця підприємств, постачальників, дистриб'юторів, банків і великих фінансових груп кейрецу (Міцубісі, Сумітомо, Фуйо, Міцуї та інші);
  2. Кооперація роботодавців і профспілок;
  3. Всебічна підтримка починань підприємців державними службовцями («господарчий патріотизм»);
  4. Система найму робітників на все життя на великих підприємствах.

Останнім часом багато японських фірм, особливо малого і середнього бізнесу, переглядають вищезгадані принципи задля збільшення продуктивності праці і прибутків.

Торгівля[ред. | ред. код]

Докладніше: Торгівля Японії

Експорт — невід'ємна частина японської економіки. Головними експортними партнерами є США (22,7 %), КНР (13,1 %), Південна Корея (7,8 %) і Гонконг (6,3 %). Японці здебільшого експортують транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні прилади і хімікати.

Оскільки Японія дуже залежить від міжнародної торгівлі, вона імпортує широке коло товарів. Основними партнерами з імпорту є КНР (20,7 %), США (14 %), Південна Корея (4,9 %), Австралія (4,3 %), Індонезія (4,1 %), Саудівська Аравія (4,1 %), ОАЕ (4 %) (за даними 2004 року). Японія ввозить переважно запчастини, пальне, харчові продукти, хімікати, текстиль і сировину для власної промисловості.

Транспорт[ред. | ред. код]

Докладніше: Транспорт в Японії

Демографія[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Традиційна японська родина (1957)
Сучасна японська родина (2003)

Японія входить до числа найбільш заселених країн світу. За попередніми результатами перепису 2010 року в ній проживало &&&&&&0128056026.&&&&00128 056 026 осіб, а середня густота населення становила 339 осіб/км². За даними перепису 2005 року, дані якого є остаточними, в Японії проживало &&&&&&0127767994.&&&&00127 767 994 осіб[19], а густота населення становила 343 осіб[19]. Між 2000 — 2005 роками спостерігався повільний ріст населення, що в 2005 — 2010 роках змінився спадом[20]. Японському населенню притаманний високій рівень урбанізації. Приблизно три чверті мешканців країни живе в містах. В 1920 році міське населення становило 18 % , в 1940 році — 38 %, в 1970 році — 72 %. Основна маса жителів проживає в районах Токіо, Осаки і Наґої. Чверть усього населення країни мешкає в східнояпонському регіоні Канто[20].

За прогнозами японських демографів в наступні десятиліття кількість мешканців країни буде неухильно зменшуватися через низький рівень народжуваності. Вона була високою в часи існування Японської імперії і особливо високою в 1947 — 1949 роках, під час повоєнної відбудови країни. До 1950-х років рівень народжуваності становив 4,5 %, а після різко спав до 2 %. В 1960 — 1970-х роках, в період економічного зростання, народжуваність в Японії знизилася до 1,5 %[20]. У 2002 році була зафіксована рекордно низька позначка в 1,32 %. Причинами низької народжуваності є вестернізація й фемінізація суспільства, а також наявність системи соціальних гарантій і пенсій для літніх людей. Якщо до 1945 року середня японська сім'я мала 4-5 дітей, то на початок 21 століття — лише 1-2 дітей. Великі сім'ї, в яких жило декілька поколінь, змінилися малими сім'ями з трьох-чотирьох осіб. Догляд за людьми пенсійного віку часто здійснюють державні або громадські організації, а не члени їхніх сімей. Попри те, що в Японії кількість жінок переважає над кількістю чоловічого населення, шлюби реєструються рідше, порівняно з серединою 20 століття[20].

Однією з причин тривалого зростання населення країни було поступове зниження рівня смертності у 20 столітті. Так, середня тривалість життя чоловіків становила 42 роки в 1920 році й 78 років у 2000 році; для жінок цей показник становив 43 роки в 1920 році й 85 років у 2000 році[20]. Станом на 2010 рік рівень смертності в Японії був одним найнижчих у світі. Через високу тривалість життя і низьку народжуваність, Японія є однією з найстаріших націй світу. За даними перепису 2000 року, близько 17,3 % усіх мешканців країни були старшими 65 років. Це приблизно вдвічі більше за кількість осіб, молодше 15 років. За прогнозами, в 2033 році літні люди складатимуть близько 30 % населення, що спричинить проблеми в сфері пенсій, працевлаштування, охорони здоров'я, тощо[20].

Японія — мононаціональна країна. Близько 90 % населення становлять етнічні японці. Окрім них в державі мешкають корінні меншини — айни та рюкюсці. Під час загальнонаціональних переписів їх реєструють як японців. Питання чи є ці меншини окремими етносами чи етнографічними групами японського народу дискусійне. Разом з японцями в країні мешкає незначна частка іноземців. Станом на 2001 рік їх нараховувалося 1 778 462 осіб — 1,4 % від населення Японії. Протягом 1950 — 1980-х років вони становили лише 0,6 %, але в результаті економічного злету та глобалізації їх кількість поступово зростає. Основні групи іноземців — корейці (36 %), китайці (21 %), бразильці (15 %), філіппінці (9 %), перуанці (3 %) і громадяни США (3 %). Кількість українців в Японії станом на 2005 рік становила близько 907 осіб[20].

Мова[ред. | ред. код]

Великий словник японської мови — найбільший у світі словник японської мови
Приклад письма: японська казка «Журавлина подяка», аналог української казки «Кривенька качечка»

Єдиною державною офіційною мовою в Японії є японська мова. Це рідна мова для більш як 120 млн осіб. Хоча японська належить до найпоширеніших мов світу, вона рідко вживається за межами Японії. Причинами, які заважають цій мові стати мовою міжнаціонального спілкування, є складна система письма, географічна та культурна ізоляція Японії протягом раннього нового часу, поразка японської політичної експансії в середині 20 сторіччя. Класифікація мови залишається нез'ясованою. У старих мовознавчих працях японську відносили до урало-алтайської мовної сім'ї. Проте цю теорію було відкинуто лінгвістами другої половини 20 століття. Новітні дослідження японської мови вказують на те, що вона є мовою-ізолятом, сумішшю південно-азійських і північно-азійських мов. Найближчою до японської є рюкюська мова, яку разом з японською об'єднують в японсько-рюкюську мовну сім'ю або вважають її діалектом японської. Іншими близькими мовами є айнська і корейська, проте чітких доказів їхньої належності до спільного предка або єдиної мовної сім'ї немає. В японській мові виділяють три діалекти або наріччя — східне, західне і кюсюське. Літературною нормою вважається говірка Яманоте токійського говору східного наріччя. В японській мові існує п'ять голосних [a], [i], [u], [e], [o] та близько 20 приголосних — [k], [g], [s], [ɕ], [d͡z], [d͡ʑ], [t], [t͡ɕ], [t͡s], [d], [n], [ɲ], [h], [ɸ], [b], [p], [m], [ɾ], [j], [w], [ɴ]. У фонетичній системі переважають відкриті склади. Існує протистояння дзвінких та глухих звуків. Приголосні з предиханням нетипові. Для синтаксису характерна конструкція «підмет-додаток-присудок». Мова належить до аглютинативних мов, в якій граматичні форми й похідні слова утворюються за допомогою додавання суфіксів. Для дієслів, прикметників і дієприкметників існують дієвідміни. Час, відмінки, підсилення виражаються за допомогою додавання змінюваних закінчень до незмінюваних частин слова. Закінчення іменників і часток незмінні. Категорії числа і роду відсутні[21].

Перші писемні пам'ятки японської мови датують 5 століттям. Протягом 8 — 9 століть кількість її голосних скоротилася з 8 до 5. У 16 — 17 столітті відбулася велика зміна японської граматики та словотвору. Японську мову, що передувала зміні називають «старою», а мову, яка утворилася в результаті зміни, — «новою». У старій японській мові існувало 9 дієвідмін і 2 типи прикметників; в новій мові — 5 дієвідмін і 1 тип прикметників. Основна лексика залишалася практично незмінною протягом багатьох століть. Частки й допоміжні слова змінювалися залежно від епохи. Значний вплив на розвиток японської мови мала китайська мова, з якої вона запозичила систему письма та близько половини словникового запасу. Японські автентичні абетки хіраґана й катакана були розроблені на основі китайських ієрогліфів. Поряд з ними вживається латинська абетка. З другої половини 19 століття, в результаті вестернізації, японська лексика зазнала впливу європейських мов[21].

Релігія[ред. | ред. код]

Торії — ворота до синтоїстького святилища (Святилище Мейдзі, Сібуя, Токіо)

Панівною релігією мешканців Японії є автохтонне язичництво — синто. Воно поєднує в собі елементи анімізму, фетишизму, тотемізму та примітивної магії. Об'єктом вшанування цього пантеїстичного культу є божества камі — духи природи, визначні діячі минулого, герої японського фольклору. Історично синто розвивалося в діалозі з буддизмом, даосизмом, конфуціанством і християнством, які справили вплив на еволюцію язичницького світогляду, пантеону та обрядовості. Синто було державною релігією Японії протягом 18701945 років. Її першосвящеником виступав Імператор, нащадок богині сонця Аматерасу. Після секуляризації країни у другій половині 20 століття синто втратило державну підтримку, однак залишилося популярним серед японців. За урядовою статистикою станом на грудень 2008 року близько 105,8 мільйонів японців вважали себе синтоїстами[22]. Вони приписані до 88 тисяч громад, більшість з яких об'єднано в Асоціацію синтоїстьких святилищ[23] під егідою Святилища Ісе[7][22].

Другою за значенням релігією Японії є буддизм. Він поширився в країні у 5 — 7 століттях зусиллями корейських та китайських ченців-проповідників. Ця релігія представлена декількома течіями, найбільшими з яких є езотеричний буддизм, амідаїзм, нітірен-буддизм та дзен. Кожна з течій поділяється на ряд дрібних сект. Спільним для всіх напрямків є визначення буття як страждального кола перероджень. Спасіння від буття полягає у виході з нього, шляхом звільнення від пристрастей і досягнення просвітлення — нірвани. Існування трансцендентального Бога чи Абсолюту, людської душі та вічності заперечується. За даними Міністерства культури станом на 2008 рік понад 89,5 мільйонів жителів Японії сповідували буддизм[22]. Завдяки традиції синто-буддистського синкретизму, частина буддистів є одночасно синтоїстами. Станом на 2000 рік найбільша кількість вірян-буддистів належала до амідаїстької течії буддизму (19,5 млн), а саме Істинної секти Чистої землі (6,9 млн)[24]. Другою за величною течією був нітірен-буддизм (17 млн), з його найвпливовішою сектою Нітірен (3,5 млн). Третє місце посідали групи сект езотеричного буддизму — Сінґон (12,7 млн) та Тендай (3,4 млн). Дзен-буддизм сповідували 3,5 млн чоловік, а вірянами найстаріших сект, так званого, «нарського буддизму» були лише 0,7 млн осіб[25].

Велика статуя будди Аміди (монастир Котокуїн, Камакура, Канаґава)

Християнство — третя найбільша релігія країни. Японці познайомилися з ним у 16 столітті, завдяки діяльності католицьких місіонерів Товариства Ісуса. Церква швидко розросталася, проте через інтриги буддистського духовенства зазнала репресій і була заборонена впродовж 17 — 19 століття. 1873 року японський уряд скасував заборону і проголосив свободу совісті. Завдяки тому, що християни допомогли японцям створити новітню систему освіти, християнство стало панівною релігією в середовищі японської інтелігенції. Станом на 2008 рік кількість практикуючих японських християн різних деномінацій становила 2,14 мільйони осіб[22]. За даними 2000 року більша частина з них належала до Римо-католицької церкви — 442 тисяч осіб[25][26]. Решта була вірянами переважно протестантських конфесій. В країні також діє нечисленна Японська православна церква Московського патріархату[27] та місія Української-православної церкви Київського патріархату[28] в Токіо.

Окрім синто, буддизму і християнства в Японії представлені численні новітні японські секти, що оформилися після 19 століття, а також рухи, що виросли на базі нью-ейдж. За урядовою статистикою 2008 року загальна кількість їхніх послідовників становила трохи більше 9 мільйонів осіб[22]. На 2000 рік серед цих сект найбільшими були секта тенріїстів (1,8 млн) та Церква «Перфект Ліберті» (1,3 млн)[25].

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

Штабквартира Японської телерадіомовної корпорації (NHK)

Засоби масової інформації в Японії є одними з найрозвиненіших у світі. Вона посідає перше місце серед країн за тиражем щотижневих газет та ступенем їх поширення — 1 примірник на тисячу осіб. Японія є світовим лідером за кількістю радіо- та телеприймачів, обсягами телерадіомовлення, а також обсягами перегляду телепередач. Також вона входить до десятки провідних країн за кількістю друкованих видань (насамперед книг і журналів) на одну особу[29].

В Японії існує п'ять загальнонаціональних телекомпаній: Японська телерадіомовна корпорація (NHK), ТБ Асахі, Фудзі ТБ, Ніппон ТБ (NTV) та Токійська телерадіомовна система (TBS). Перша з компаній — громадська, решта — комерційні. NHK є найбільшою з усіх. Вона має два кабельні канали — загальний і освітній, три супутникових канали, два міжнародні англомовні канали, а також здійснює внутрішнє і міжнародне радіомовлення[30].

За законом мешканці Японії зобов'язані сплачувати за кабельне телебачення у випадку наявності телеприймача. Мільйони громадян підписуються для перегляду супутникових програм. З 2011 року в усій країні запроваджено систему телебачення високої роздільної здатності. Найпопулярніша продукція — новини, мелодрами, розважальні та спортивні шоу японського виробництва. Іноземні продукти з'являються на японському телебаченні рідко, хоча менеджери японських програм орієнтуються на формат передач США та Великій Британії.[30].

Незважаючи на поширеність телебачення, основним джерелом інформації для японців залишаються газети. Близько 80 % громадян читають пресу[30]. Звичка до читання, а не переглядання новин, культивується з початкової школи. Японські газети поділяються на загальнонаціональні та регіональні. До перших належать такі видання як «Йоміурі сімбун», «Асахі сімбун», «Майніті сімбун», «Санкей сімбун» і «Ніхон кейдзай сімбун»; до других — «Хоккайдо сімбун», «Тюґоку сімбун», «Нісі-Ніппон сімбун» тощо. Загальнонаціональні газети мають мільйонні тиражі видаються на високоякісному папері щоранку і щовечора. Вони складають більше половини загального тиражу щоденних газет, що дозволяє говорити про монополізацію ними японського газетного ринку. Підприємства, які володіють загальнонаціональними газетами, виконують функцію керманичів японського інформаційного бізнесу[29].

Провідним інформаційним агентством Японії є агенція Кьодо.

Видавництва[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Типова будівля японської середньої школи
Корпус Ясуда Токійського університету
Докладніше: Освіта в Японії

Японія є одним із світових лідерів у галузі освіти. Станом на 2009 рік рівень грамотності населення країни становив 99 %[31]. У Японії діє європейська освітня модель прусського зразка, що була впроваджена в другій половині 19 століття і діє з незначними змінами до сьогодні. Доуніверситетська освіта має чотири рівні — дошкільна для дітей 3—6 років (3 роки навчання), початкова для дітей 6—12 років (6 років навчання), молодша середня для дітей 12—15 років (3 роки навчання) і старша середня для дітей 15—18 (3 роки навчання). Загальнообов'язкова освіта надається в початковій та молодшій середній школі. Після здобуття загальнообов'язкової освіти учні вступають до вищих середніх шкіл, технікумів або спеціальних шкіл. За даними міністерства освіти Японії на 2005 рік близько 75,9 % японських учнів здобувають старшу середню освіту в вищих середніх школах. Повна середня освіта надає право вступу до вищого навчального закладу — університету або коледжу. Університетське навчання триває 4 роки для загальних спеціальностей і 5 років для медичних. Випускники вищої школи можуть поступати до аспірантури, де поступово здобувають звання магістра або доктора наук.

Усі японські освітні заклади поділяються на державні, громадські та приватні. Загальнообов'язкова освіта є безкоштовною у державних і громадських школах. Освіта вище старшої середньої є платною. Проте плата може бути скасована у державних закладах для студентів, що мають визначні заслуги в навчанні або науковій сфері. В початковій та молодшій середній школах обов'язково вивчають державну мову, гуманітарні науки (географія, історія, суспільство), математику (алгебра, геометрія), природничі науки (фізика, хімія, біологія, геологія), музику (опанування музичних інструментів і спільний виступ), образотворче мистецтво, англійську мову тощо. Вища середня школа поділяються за спеціалізацією на гуманітарні та природничі. В усіх освітніх закладах є факультативні заняття. Після уроків учні та студенти часто беруть участь в позакласній діяльності, вивчаючи кендо, дзюдо, кюдо, каліграфію, атлетику, політекономію тощо. Зміст загальнообов'язкової освіти визначається Міністерством освіти та автономними освітніми комітетами, що формуються органами місцевого самоврядування.

Найбільш відомими у світі японськими державними університетами є Кіотський, Кюшюський, Наґойський, Токійський, Тохокуський, Хірошімський та Хоккайдоський. Серед приватних провідними є токійські університети — Софійський, Васеда, Кейо.

Наука[ред. | ред. код]

Японський космічний корабель H-II Transfer Vehicle у космосі (2009)

Японія — провідна країна в галузі наукових досліджень, зокрема, технології, устаткування для машин і біомедичних досліджень. Майже 700 000 дослідників отримують $130-мільярдний бюджет на наукові дослідження, він третій за величиною у світі.[32] Японія є світовим лідером в галузі фундаментальних наукових досліджень, здобувши п'ятнадцять лауреатів Нобелівської премії у галузі фізики, хімії та медицини,[33] три Медалі Філдса,[34] і одну Премію Гаусса.[35] Деякі з найвідоміших технологічних вкладів Японії є в галузі електроніки, автомобілів, машин, сейсмостійкого будівництва, промислової робототехніки, оптики, хімії, напівпровідників і металів. Японія також є світовим лідером із виробництва й використання робототехніки, вона володіє більше половини (402 200 з 742 500) промислових роботів у світі.[36]

Агентство аерокосмічних досліджень Японії (JAXA) — це космічне агентство Японії, воно проводить космічні, планетарні та авіаційні дослідження й розвиває ракети та супутники, є учасником Міжнародної космічної станції: японський експериментальний модуль Кібо (Kibo) був доданий до станції під час рейсів космічних шаттлів у 2008 р.[37] Плани Японії в освоєнні космічного простору включають: запуск космічного зонда до Венери, Акацукі,[38][39] BepiColombo буде запущений в 2013 р.[40] і будівництво місячної бази до 2030 р.[41]

Культура[ред. | ред. код]

Докладніше: Культура Японії

Література[ред. | ред. код]

Докладніше: Література Японії

Мистецтво[ред. | ред. код]

Музика і театр[ред. | ред. код]

Національні свята[ред. | ред. код]

Докладніше: Свята Японії
Дата Українська назва Японська назва
1 січня Перший день Нового року 元日 ґандзіцу
Другий понеділок січня День повноліття 成人の日 сейдзін но хі
11 лютого День заснування держави 建国記念の日 кенкоку кінен-но хі
Третя декада березня День весняного рівнодення 春分の日 сюмбун но хі
29 квітня День Сьова
(День народження Хірохіто)
昭和の日 сьова но хі
3 травня День Конституції 憲法記念日 кемпо кіненбі
4 травня День сакури みどりの日 мідорі но хі
5 травня День дітей こどもの日 кодомо но хі
Третій понеділок липня День моря 海の日 умі но хі
Третій понеділок вересня День шанування старших 敬老の日 кейро но хі
Третя декада вересня День осіннього рівнодення 秋分の日 сюбун но хі
Другий понеділок жовтня День фізкультури 体育の日 тайїку но хі
3 листопада День культури 文化の日 бунка но хі
23 листопада День подяки за працю 勤労感謝の日 кінро канся но хі
23 грудня День народження чинного імператора 天皇誕生日 тенно тандзьобі

Кухня[ред. | ред. код]

Докладніше: Японська кухня
Страви традиційної японської кухні — варений рис, закуски, суп-місо, соєвий сир тофу, смажена скумбрія, омлет і соєвий соус

Японська традиційна кухня обумовлена кліматом, фауною і флорою японських островів. Висока вологість забезпечує багатство рослинної та тваринної їжі, а острівне розташування країни — достаток морської риби та морепродуктів. Характерною рисою японської кухні є сезонність харчування, тобто вибір продуктів та способів їх приготування залежно від пори року. Зазвичай, для страв використовуються лише свіжі харчі, які обробляються без застосування сильних приправ, з метою збереження первісного вигляду і смаку продукту[42].

Головними стравами японської кухні є рис та рисова настойка саке. Решта японських наїдків готуються, як закуски до цих страв, переважно, з овочів і фруктів. До середини 19 сторіччя японці дуже рідко вживали м'ясо, а також тваринні й рослинні жири. Через це багато японських страв мають прісний свіжий смак. Замінником м'яса були різноманітні морепродукти, а замінником жирної їжі — бульйон дасі, зварений на водоростях ламінаріях та сушеному тунці. З пізнього середньовіччя японці почали вживати як приправи соєвий соус та бобову пасту місо, які стали невіддільними складовими більшості японських страв[42].

Ще одна особливість японської кухні — поцінування зовнішнього вигляду їжі. Її не повинно бути багато і вона мусить гармоніювати з посудом. Страви споживають паличками, тому їжу, здебільшого, подають у вигляді невеликих скибок, щоб їх було зручно брати[42].

Загалом страви японської кухні класифікують на західнояпонські та східнояпонські. Центрами перших виступають Кіото, Осака, Хіросіма та Фукуока, а центрами других — Наґоя, Йокогама, Токіо та Сендай. Західнояпонські страви мають тендітний і невимушений смак порівняно зі східнояпонськими, які відзначаються густим смаком і сильним ароматом. Окрім цих типів страв існує багато локальних наїдків, які різняться залежно від клімату, географічного розташування та традицій регіону. Найтиповішими стравами японської кухні, що відомі за межами Японії, є суші, суп місо, сира риба сасімі, смажена птиця якіторі, локшиний суп рамен та інші[42].

Сумоїст українського походження Тайхо Кокі

Спорт[ред. | ред. код]

Найстаріший вид спорту в Японії — національна боротьба сумо. Перші згадки про неї містяться в японських міфах, описаних в історичній хроніці «Анналах Японії». Поряд із сумо стародавні японці займалися соколиними ловами, кінними перегонами, японським поло дакю та грою в м'яч кемарі. У середньовіччі набули популярності бойові мистецтва, такі як стрільба з лука, боротьба дзю-дзюцу, фехтування на мечах, алебардах і списах. Нові види спорту потрапили в Японію наприкінці 19 століття, завдяки вестернізації країни після реставрації Мейдзі. 1912 року японська команда вперше взяла участь у V літніх Олімпійських іграх у Стокгольмі[43].

Поряд із сумо найпопулярнішим спортом в Японії є бейсбол. Він був завезений з США 1872 року. Спочатку ця гра набула поширення серед студентів університетів, а з початку 20 сторіччя її стали викладати на уроках фізкультури у середніх та вищих школах. 1934 року утворено Токійський бейсбольний клуб Великої Японії, на базі якого 1936 року було створено першу в країні Японську професійну бейсбольну асоціацію[44].

У Японії тричі відбувалися Олімпійські ігри — у Токіо (1964), Саппоро (1972) і Наґано (1998).

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Оскільки під час перенесення імператорського палацу в 1868 році з Кіото до Токіо не було видано офіційного імператорського указу про перенесення столиці (遷都令), частина впливових японських правників вважає, що Токіо не столиця, а адміністративно-політичний і соціо-економічний центр Японії. На їх думку, столицею залишається стародавнє місто Кіото.
  2. Йокогама є найбільшим інкорпорованим містом
  3. У Японії немає закону про офіційну мову, хоча основною мовою є японська.
  4. Згідно з японськими хроніками VIII століття Японія була заснована легендарним Імператором Дзімму. Реальність існування цього першого монарха Японії ставиться багатьма істориками під сумнів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Explore Japan National Flag and National Anthem. Процитовано 29 січня 2017. 
  2. National Symbols. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017. (англ.)
  3. 法制執務コラム集「法律と国語・日本語」. Legislative Bureau of the House of Councillors. Процитовано 19 січень 2009. (яп.)
  4. Facts about Japan, General Information. Процитовано 29 січня 2017. 
  5. а б в г World Economic Outlook Database, April 2017 – Report for Selected Countries and Subjects. International Monetary Fund (IMF). Процитовано 21 квітень 2016. 
  6. яп. 日本国, にっぽんこく / にほんこく, МФА[nip̚.poɴ koku̥] / [nihoɴ koku̥].
  7. а б в г д е ж и Японія // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  8. Дані за 1 жовтня 2007 р.// Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 27 серпня 2008. [1]
  9. яп. 豊葦原瑞穂国, とよあしはらみずほのくに, тойо ашіхара мідзухо но куні.
  10. яп. 葦原中国, あしはらのなかつくに, ашіхара но накацу куні.
  11. Від китайського слова Жібен-го (кит. трад. 日本國, нов. 日本国, піньїнь rìběnguó, «країна Ніппон»).
  12. 日本分類学会連合 (Союз біологічної систематики Японії) (2003). 第1回日本産生物種数調査 (Перша інспекція з підрахунку кількості біологічних видів у Японії. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-04-15. 
  13. а б в г д е Конституція Японії // Національна парламентська бібліотека Японії
  14. Офіційна сторінка Палати представників
  15. Офіційна сторінка Палати радників
  16. Офіційна сторінка Кабінету міністрів Японії
  17. Офіційна сторінка Верховного суду Японії
  18. а б Політика, міжнародні відносини, національна безпека // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  19. а б Перепис населення Японії 2005 [2] // Служба статистики Японії
  20. а б в г д е ж Населення Японії // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  21. а б Японська мова // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  22. а б в г д Міністерство культури і науки Японії. Релігійна статистика на 31 грудня 2008 (японською). Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-07-23. 
  23. Офіційна сторінка Асоціації синтоїстьких святилищ
  24. Офіційна сторінка Істинної секти Чистої землі відгалуження Хонґандзі; Офіційна сторінка Союзу релігійних громад Істинної секти Чистої землі
  25. а б в Корпорація Релнет (за даними статистичних звітів Міністерства культури Японії). Релігійна статистика станом на 31 грудня 2000 (японською). Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2010-07-23. 
  26. Офіційна сторінка Римо-католицької церкви в Японії
  27. Офіційна сторінка Японської православної церкви Московського патріархату
  28. Офіційна сторінка місії Української православної церкви Київського патріархату в Токіо
  29. а б Засоби масової комунікації // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  30. а б в BBC News (Tuesday, 2 November 2010). Japan country profile. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2011-02-16. 
  31. Книга фактів ЦРУ. Рівень грамотності
  32. McDonald, Joe (4 December 2006). «China to spend $136 billion on R&D». BusinessWeek.
  33. http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/nobel.htm/
  34. http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/fields.htm
  35. http://www.kyoto-u.ac.jp/en/profile/intro/honor/gauss.htm
  36. http://www.unece.org/press/pr2000/00stat10e.htm
  37. http://www.jaxa.jp/index_e.html
  38. http://www.jaxa.jp/projects/sat/planet_c/index_e.html
  39. http://www.isas.jaxa.jp/e/enterp/missions/planet-c/index.shtml
  40. http://www.jaxa.jp/projects/sat/bepi/index_e.html
  41. Japan Plans Moon Base By 2030
  42. а б в г Японська кухня // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  43. Спорт // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  44. Бейсбол // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • В.A. Рубель. Японія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 750. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  • Японія // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Коваленко О. Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа. — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5
  • Історія художньої культури: Візантія. Арабо- мусульманський світ. Китай. Японія: підруч. для студ. вищих навч. закладів мистецтва і культури / В. М. Шейко [и др.] ; Харківська держ. академія культури. — Х. : ХДАК, 2001. — 182 с.: іл. — ISBN 966-7352-41-2
  • Япония и Украина — разные судьбы, общие надежды. Диалоги / Д. Икеда, М. Згуровский. — Киев: Изд. дом «Град», 2011. — 304 с. : ил. — ISBN 978-966-97160-1-9

Посилання[ред. | ред. код]