Яровизація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ЯРОВИЗАЦІЯ - фізіологічна реакція рослин на охолодження, викликана адаптацією до сезонних змін помірного клімату. Для цвітіння і утворення насіння ці рослини мають бути піддані дії низьких плюсових температур(2-10 °C, залежно від виду і сорту рослин).Вона властива деяким дворічним і багаторічним рослинам, зокрема, злакам(жито, пшениця та ін.), коренеплодам(буряк, морква), а також плодовим деревам(наприклад, яблуням).

ЯРОВИЗАЦІЄЮ називається також грунтований на цьому явищі агротехнічний прийом контрольованого охолодження насіння перед посівом, що дозволяє скоротити терміни вегетації рослин, і в окремих випадках забезпечити їх визрівання в холоднішому кліматі.

Рослини, які потребують яровизації, називають озимими, а ті, які розвиваються без неї – ярими.

Озимі види без яровизації не зацвітають (якісна реакція); у деяких при дії низьких температур лише вкорочується час переходу до цвітіння (кількісна реакція). У рослин із кількісною реакцією яровизація може відбуватися в накільченому насінні. Рослини з якісною реакцією повинні досягнути певних розмірів (певного етапу розвитку) до її початку.

Яровизація звичайно продовжується 1-3 місяці. Найефективнішими є температури від 0 до +7 °С; для теплолюбних рослин - +10-12 °С.

Для деяких видів (жито, капуста) періодичне переривання низькотемпературної дії знижує або і нівелює (усуває) ефект яровизації.

Необхідна умова яровизації – наявність клітин, що діляться. Цей процес протікає в зародку, або в апікальних меристемах стебла і молодого листя. Яровизаційні зміни передаються лише шляхом поділу клітин. Фізіолого-біохімічна суть яровизації до кінця не вивчена.

Після яровизації для більшості рослин необхідні довгоденні фотоперіоди. В інших рослин яровизація послаблює потребу у фотоперіодичній дії. Для деяких рослин безперервне освітлення сприяє переходові рослин від озимої поведінки до типово ярової.

Історія використання яровизації

Т.Д. Лисенко широко впроваджував метод яровизації і вважається одним з його авторів. Після "розгрому лисенковщини" метод поступово використався все рідше та рідше, бо був дуже трудомістким і потребував точного дотримання температурних і технологічних умов.


Джерела