Відмінності між версіями «Ярославський Омелян Михайлович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Шаблон:Персона -> Шаблон:Особа)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 3: Рядок 3:
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Народився в сім'ї [[Заслання|засланих поселенців]]. Отримав нижчу освіту і в 9 років поступив учнєм в палітурну майстерню, пропрацював у ній три роки. У [[1892]] р закінчив у [[Чита|Читі]] міське 3-класне училище. По закінченні його склав екстерном іспит за чотири класи гімназії, і більше ніде не вчився<ref>[https://antimodern.wordpress.com/2011/06/03/yaroslavsky/ Біографія О.Ярославського на сайті Антимодернизм.ру]</ref>.
+
Народився в сім'ї [[Заслання|засланих поселенців]]. Отримав нижчу освіту і в 9 років поступив учнем в палітурну майстерню, пропрацював у ній три роки. У [[1892]] р закінчив у [[Чита|Читі]] міське 3-класне училище. По закінченні його склав екстерном іспит за чотири класи гімназії, і більше ніде не вчився<ref>[https://antimodern.wordpress.com/2011/06/03/yaroslavsky/ Біографія О.Ярославського на сайті Антимодернизм.ру]</ref>.
   
 
В революційному русі з 1898 року, проводив партійну роботу в Росії та Україні. В 1907—1917 роках перебував у в'язниці, на каторзі, на засланні. Під час Жовтневого перевороту&nbsp;— член Московського військово-революційного комітету, перший військовий комісар Кремля. У 1921 році&nbsp;— секретар ЦК РКП(б). У 1924—1934 роках&nbsp;— секретар партійної колегії ЦКК РКП(б) (з 1925&nbsp;— ЦКК ВКП(б)). Був головою товариства старих більшовиків, редактором «Исторического журнала». Автор першої повної наукової біографії В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна, праць і підручників з історії КПРС та атеїзму. На VIII і IX з'їздах партії обирався кандидатом у члени ЦК, на X, XI та XVIII&nbsp;— членом ЦК, на XII—XVI&nbsp;— членом ЦКК ВКП(б), на XVII&nbsp;— членом КПК при ЦК ВКП(6). Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна та Державною премією СРСР (1943 року). Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.
 
В революційному русі з 1898 року, проводив партійну роботу в Росії та Україні. В 1907—1917 роках перебував у в'язниці, на каторзі, на засланні. Під час Жовтневого перевороту&nbsp;— член Московського військово-революційного комітету, перший військовий комісар Кремля. У 1921 році&nbsp;— секретар ЦК РКП(б). У 1924—1934 роках&nbsp;— секретар партійної колегії ЦКК РКП(б) (з 1925&nbsp;— ЦКК ВКП(б)). Був головою товариства старих більшовиків, редактором «Исторического журнала». Автор першої повної наукової біографії В.&nbsp;І.&nbsp;Леніна, праць і підручників з історії КПРС та атеїзму. На VIII і IX з'їздах партії обирався кандидатом у члени ЦК, на X, XI та XVIII&nbsp;— членом ЦК, на XII—XVI&nbsp;— членом ЦКК ВКП(б), на XVII&nbsp;— членом КПК при ЦК ВКП(6). Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна та Державною премією СРСР (1943 року). Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.
Рядок 26: Рядок 26:
 
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
 
[[Категорія:Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію]]
 
[[Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання]]
 
[[Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання]]
  +
[[Категорія:Члени Всеросійських установчих зборів]]

Поточна версія на 10:28, 16 грудня 2018

Ярославський Омелян Михайлович
Yaroslavskiy EM.jpg
Ім'я при народженні рос. Миней Израилевич Губельман
Народився 3 березня 1878(1878-03-03)
Чита, Забайкальська область[d], Російська імперія[1]
Помер 4 грудня 1943(1943-12-04)[1] (65 років)
Москва, СРСР[1]
·рак шлунка
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність історик, журналіст, Антирелігійна пропаганда, політик
Володіє мовами російська
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР, Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу і Центральний виконавчий комітет СРСР
Напрямок атеїзм
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і Член Всеросійської ради[d]
Партія КПРС
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Klavdiya Ivanovna Kirsanova[d]
Нагороди
орден Леніна
Сталінська премія

Ярославський Омелян Михайлович (партійний і літературний псевдонім, насправді Губельман Міней Ізраїльович, 19 лютого (3 березня) 1878, Чита — 4 грудня 1943, Москва) — більшовик, професійний революціонер, радянський державний і компартійний діяч, пропагандист, історик, публіцист, академік АН СРСР (з 1939 року), член партії РСДРП з 1898 року.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї засланих поселенців. Отримав нижчу освіту і в 9 років поступив учнем в палітурну майстерню, пропрацював у ній три роки. У 1892 р закінчив у Читі міське 3-класне училище. По закінченні його склав екстерном іспит за чотири класи гімназії, і більше ніде не вчився[2].

В революційному русі з 1898 року, проводив партійну роботу в Росії та Україні. В 1907—1917 роках перебував у в'язниці, на каторзі, на засланні. Під час Жовтневого перевороту — член Московського військово-революційного комітету, перший військовий комісар Кремля. У 1921 році — секретар ЦК РКП(б). У 1924—1934 роках — секретар партійної колегії ЦКК РКП(б) (з 1925 — ЦКК ВКП(б)). Був головою товариства старих більшовиків, редактором «Исторического журнала». Автор першої повної наукової біографії В. І. Леніна, праць і підручників з історії КПРС та атеїзму. На VIII і IX з'їздах партії обирався кандидатом у члени ЦК, на X, XI та XVIII — членом ЦК, на XII—XVI — членом ЦКК ВКП(б), на XVII — членом КПК при ЦК ВКП(6). Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Нагороджений орденом Леніна та Державною премією СРСР (1943 року). Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • О религии. М., 1958.
  • Біографія В. І. Леніна. К., 1940
  • Біблія для віруючих і невіруючих. К., 1958
  • Вибрані антирелігійні статті. К., 1958
  • Як народжуються, живуть і вмирають боги і богині. К. 1977.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]