Яшин Олександр Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яшин Олександр Якович
Народився 14 (27) березня 1913(1913-03-27)
Блудново, тепер Нікольського району Вологодської області
Помер 11 липня 1968(1968-07-11) (55 років)
Москва
·злоякісна пухлина
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність поет, прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності з 1928
Жанр вірш, поема, повість
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Сталінська премія
Премії Сталінська премія (1950)

Олександр Якович Яшин (справжнє прізвище — Попов; рос. Александр Яковлевия Яшин; нар. 14 (27) березня 1913(19130327) — пом. 11 липня 1968) — російський радянський поет, прозаїк. Лауреат Сталінської премії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 березня (27 за новим стилем) 1913 року у селі Блудново (тепер Нікольського району Вологодської області) в селянській родині. 1931 року закінчив педагогічний технікум у місті Нікольське, вчителював у селі. Почав друкуватися 1928 року. Перша збірка віршів «Пісні Півночі» побачила світ 1934 року в Архангельську.

З 1935 року жив у Москві. 1941 року закінчив Літературний інститут імені Горького. Того ж року став членом ВКП(б).

У роки німецько-радянської війни добровольцем пішов на фронт. Як військовий кореспондент і політпрацівник брав участь в обороні Ленінграда і Сталінграда, у визволенні Криму. У цей час видано його збірки віршів «На Балтиці було» (1942) і «Місто гніву» (1943). Яшин був демобілізований за станом здоров'я 1944 року.

У післявоєнні роки багато їздив по Радянському Союзу: на Північ, Алтай, будівництво гідроелектростанцій, цілину. Після війни серед виданих збірок: "Свіжий хліб" (1957), "Совість" (1961), "День творіння" (1968).

Помер 11 червня 1968 року в Москві від раку. Поховано в рідному селі.

Посмертно видано вибрані твори в двох томах (Москва, 1972).

Екранізації[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Іменем Яшина названо вулицю у Вологді, школу-інтернат у Нікольську, поетові поставлено пам'ятники та відкрито музеї в Нікольську і Блуднові.

Література[ред. | ред. код]

  • Буран В. Я. Яшин Олександр Якович // Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1985. — С. 532.
  • Солоухин В. Слово об Александре Яшине, в книге « День поэзии», 1973 (рос.)
  • Краткая литературная энциклопедия, т. 8. — М., изд-во «Советская энциклопедия», 1975, с. 1134

Посилання[ред. | ред. код]