Відмінності між версіями «Ґнотовий замок»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(правопис)
 
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Luntenschloss.png|right|thumb|300x300px|XVI&nbsp;ст. пружинний ґнотовий замок. Гніт приводився в дію за допомогою важеля, який знаходиться на ложі рушниці, що звільняло руку.<br/>
+
[[Файл:Luntenschloss.png|right|thumb|300x300px|XVI&nbsp;ст. пружинний ґнотовий замок. Ґніт приводився в дію за допомогою важеля, який знаходиться на ложі рушниці, що звільняло руку.<br/>
 
]]
 
]]
 
[[Файл:Mouscetair2.jpg|thumb|333x333px|Стрільба з ґнотової рушниці]]
 
[[Файл:Mouscetair2.jpg|thumb|333x333px|Стрільба з ґнотової рушниці]]
Ґнотовий замок&nbsp;— частина рушниці ([[Аркебуза|аркебузи]], [[Мушкет|мушкету]], [[Фузія (зброя)|фузеї]]), що відповідає за запалювання заряду.
+
'''Ґнотовий замок'''&nbsp;— частина рушниці ([[Аркебуза|аркебузи]], [[мушкет]]а, [[Фузія (зброя)|фузеї]]), що відповідає за запалювання заряду.
   
Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до заправного отвору розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для ґнота або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.
+
Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до заправного отвору розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для [[Запалювальний ґніт|ґнота]] або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.
   
 
== Винахід ґнотового замка ==
 
== Винахід ґнотового замка ==
 
[[Файл:Ming_matchlocks.jpg|alt=Фитильное огнестрельное оружие, Китай династия Мин (1368—1644)|left|thumb|479x479px|Ґнотова [[вогнепальна зброя]], [[Китайська Народна Республіка|Китай]] [[династія Мін]]&nbsp;(1368—1644)]]
 
[[Файл:Ming_matchlocks.jpg|alt=Фитильное огнестрельное оружие, Китай династия Мин (1368—1644)|left|thumb|479x479px|Ґнотова [[вогнепальна зброя]], [[Китайська Народна Республіка|Китай]] [[династія Мін]]&nbsp;(1368—1644)]]
Ґнотовий замок було винайдено приблизно у [[1430|1430 році]], його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного [[Спусковий гачок|спускового гачка]]&nbsp;— важіль-серпентин, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину гніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Затравочний отвір було перенесено в сторону, так що гніт тепер не закривав ціль. На пізніх моделях ґнотових рушниць серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружину, з'явилася [[Порох|порохова]] полиця для затравки, пізніше стала закритою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути затравку, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з [[Порохівниця|порохівниці]] великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі, у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху&nbsp;— рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.
+
Ґнотовий замок було винайдено приблизно в [[1430|1430 році]], його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного [[Спусковий гачок|спускового гачка]]&nbsp;— важіль-серпентин, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину ґніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Затравочний отвір було перенесено в сторону, отже ґніт тепер не закривав ціль. На пізніх моделях ґнотових рушниць серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружину, з'явилася [[Порох|порохова]] полиця для затравки, пізніше стала закритою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути затравку, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з [[Порохівниця|порохівниці]] великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі, у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху&nbsp;— рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.
   
 
Винайдений на початку XVI століття [[Колесцовий замок|колесцовий замок]], однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століття<ref>Н.&nbsp;М.&nbsp;Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876</ref>.
 
Винайдений на початку XVI століття [[Колесцовий замок|колесцовий замок]], однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століття<ref>Н.&nbsp;М.&nbsp;Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876</ref>.

Поточна версія на 18:02, 4 грудня 2018

XVI ст. пружинний ґнотовий замок. Ґніт приводився в дію за допомогою важеля, який знаходиться на ложі рушниці, що звільняло руку.
Стрільба з ґнотової рушниці

Ґнотовий замок — частина рушниці (аркебузи, мушкета, фузеї), що відповідає за запалювання заряду.

Спочатку заряд запалювали вручну піднесенням до заправного отвору розпеченого прута. Такий спосіб мав суттєві недоліки: потрібно завжди тримати під рукою вогонь, мати для ґнота або прута вільну руку при стрільбі, а також те, що прут закривав собою приціл.

Винахід ґнотового замка[ред. | ред. код]

Ґнотовий замок було винайдено приблизно в 1430 році, його поява зробила поводження з рушницею значно простішим. Основні відмінності будови нової зброї були такими: виник попередник сучасного спускового гачка — важіль-серпентин, розташований на ложі рушниці, за допомогою серпентину ґніт приводився в дію, що звільняло руку стрільця. Затравочний отвір було перенесено в сторону, отже ґніт тепер не закривав ціль. На пізніх моделях ґнотових рушниць серпентину надали засувку, яка утримує його, і пружину, з'явилася порохова полиця для затравки, пізніше стала закритою, існував також варіант ґнотових рушниць, у будові яких спусковий гачок був замінений на спускову кнопку. Головним недоліком ґнотових рушниць виявилася їх порівняно низька стійкість до вологи і вітру, порив якого міг здути затравку, до того ж стрільцю доводилося постійно мати доступ до відкритого вогню, а крім того, залишався після пострілу тліючий нагар в каналі ствола, який погрожував моментальним займанням при заряджанні пороху. Таким чином, заряджання ґнотової рушниці з порохівниці великою кількістю пороху ставало досить небезпечним, а тому з метою убезпечення стрільців від серйозних опіків були введені патронташі, у яких були ємності, які містили меншу кількість димного пороху — рівно стільки, скільки необхідно для пострілу.

Винайдений на початку XVI століття колесцовий замок, однак, не витіснив ґнотовий зважаючи на свою складність і дорожнечу; і тільки винайдений слідом ударний замок до кінця XVII століття в основному витіснив ґнотовий. Проте, в деяких регіонах, наприклад, в Центральній Азії, ґнотові рушниці застосовувалися принаймні до кінця XIX століття[1].

Посилання[ред. | ред. код]

Эволюция стрелкового оружия Фитильный замок. История появления и развития handgonnes

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Н. М. Пржевальский, «Монголия и страна тангутов», 1876