Понеділкування: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
(Не показано 39 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Понеді́лкування''' — 1) український звичай [[піст|постити]] у понеділок<ref name="УМЕ">{{УМЕ11|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_11_Пере-Поче#page/n103/mode/2up Понеділкування]|сторінки=1436}}</ref><ref name="СУМ">{{СУМ-11|Понеділкування}}</ref> 2) український звичай одружених жінок не виконувати важкої роботи в [[понеділок]]<ref name="УМЕ" /><ref name="СУМ" />, а також такої, що вимагала тривалого часу, наприклад, [[прядіння]]<ref name="Енеїда">[http://oursong.narod.ru/eneida/e1.html Понеділкувати]//''Котляревський І.'' Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький.&nbsp;— Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.</ref>.
'''Понеділкування'''&nbsp;<ref>{{СУМ-11|Понеділкування}}</ref>— український звичай [[піст|постити]] і не виконувати важкої роботи в [[понеділок]]. Понеділкували тільки одружені жінки. На початку [[20 століття]] український етнограф [[Микола Сумцов]] констатував відмирання цього звичаю: «…Додержання посту в понеділок… нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка».


На початку [[XX століття]] український [[етнограф]] [[Микола Сумцов]] констатував відмирання звичаю постування: ''«…Додержання посту в понеділок… нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка»''<ref name="Енеїда" /><ref>''Сумцов Н.'' [https://archive.org/stream/istfilologi/t16#page/n203/mode/2up Бытовая старина в «Энеиде» И.&nbsp;П.&nbsp;Котляревского]: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва.&nbsp;— Харьков, 1905.&nbsp;— Т. 16.&nbsp;— С. 155.</ref>.
Звичай «понеділкування» документально зафіксований в історичному журналі «<nowiki/>[[Кіевская старина|Киевская старина]]<nowiki/>» за січень 1887 року (В. Василенко “Святкування понеділка у [[Мала Русь|Малоросії]]”). Право на «понеділкування» належало до особливої статті передшлюбного договору. За усталеним звичаєм чоловік не мав права змусити дружину робити домашню роботу у понеділок.


== Історія жіночого звичаю ==
== Джерела ==
Жіноче право на ''«понеділкування»'' належало до передшлюбних домовленостей. Під час [[сватання]] батьки молодої озвучували [[сват]]ам придане, яке дають за донькою, і домовлялися про її ''«понеділкування»'', тобто, право не бути примушеною ні до якої роботи в понеділок<ref name="УМЕ" />. Також і дівчина могла, перед тим, як дати згоду на заручини, запитати ''«претендента''», чи зможе вона ''«понеділкувати»''. У разі відмови — могла, не зважаючи на батьківську згоду, відмовити жениху<ref>[https://archive.org/details/kusaikina0/page/n235/mode/2up Понеділок — день тяжкий]// ''Кусайкіна Н.'' Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 236.</ref>.
* Сумцов Н. [https://archive.org/stream/istfilologi/t16#page/n203/mode/2up Бытовая старина в «Энеиде» И.&nbsp;П.&nbsp;Котляревского]: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва.&nbsp;— Харьков, 1905.&nbsp;— Т. 16.&nbsp;— С. 155. {{ref-ru-dor}}

* В. Василенко. [https://archive.org/stream/kievskaya_starina_1887_1#page/n193/mode/2up Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи] // [[Кіевская старина|Киевская старина]]. 1887, №1. С. 180-182. {{ref-ru-dor}}
Згідно традиції, у понеділок жінка, не питаючи дозволу, також могла відлучитися з дому на цілий день. Вирушаючи на ''«понеділкування»'', жінки брали [[сало]], крупу, яйця, масло чи інші продукти і готували собі їсти, веселилися, пряли або вишивали<ref>[https://archive.org/details/kusaikina0/page/n235/mode/2up Понеділок — день тяжкий]// ''Кусайкіна Н.'' Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 237.</ref>.

=== ''«Понеділкування»'' в Борисполі ===

Звичай ''«понеділкування»'' документально зафіксований в історичному журналі ''«<nowiki/>[[Кіевская старина|Киевская старина]]<nowiki/>»'' за січень [[1887]] року — у статті ''«Святкування понеділка у [[Мала Русь|Малоросії]]»''<ref>''Василенко В.'' [https://archive.org/stream/kievskaya_starina_1887_1#page/n193/mode/2up Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи] // [[Кіевская старина|Киевская старина]]. — 1887. — №1. — С. 180-182.</ref> йдеться про звичай ''«понеділкування»'' жінок міста [[Бориспіль]] [[Переяславський повіт|Переяславського повіту]] [[Полтавська губернія|Полтавської губернії]] (тепер — центр [[Бориспільський район|Бориспільського району]] на [[Київщина|Київщині]]). Для грошового забезпечення ''«понеділкування»'' вони використовували так зване ''«жіноче»'' господарство: ''«дробину»'' (дрібну домашню птицю), [[городина|городину]], коноплі і [[льон]], [[борошно]], крупи, молочні вироби (скопи) і [[сало]]. Зазвичай, вся виручка від продажу ''«жіночих»'' товарів належала дружині і призначалася для приданого дочок. Але тільки не в понедіок. Цього дня бориспільскі жінки брали невелику кількість (торбинку або кошик) борошна, гороху, квасолі чи іншого ''«жіночого»'' товару та йшли на базар його продавати. Після продажу — робили необхідні закупи і йшли загальною компанією відпочивати. У теплу пору — розташовувалися на свіжому повітрі, а взимку — в чиїйсь хаті. Зазвичай, залишалася в компанії на цілий день, залишивши домашні турботи на чоловіка чи доньку<ref name="Василенко">''Василенко В.'' [https://archive.org/stream/kievskaya_starina_1887_1#page/n193/mode/2up Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи] // [[Кіевская старина|Киевская старина]]. — 1887. — №1. — С. 182.</ref>.

За свідченням автора статті, ''«п'янство в Борисполі настільки вкоренилось, що деякі баби не просто «понеділкують», а відверто пиячать»''<ref name="Василенко" />.


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist}}


== Посилання ==
== Джерела ==
* ''Василенко В.'' [https://archive.org/stream/kievskaya_starina_1887_1#page/n193/mode/2up Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи] // [[Кіевская старина|Киевская старина]]. 1887. — №1. С. 180-182. {{ref-ru-dor}}
* ''Гаєвська Т.'' [https://web.archive.org/web/20180726035323/http://www.arskerylos.art/uk/vid-zvichaju-ponedilkuvannja-do-8-bereznja.html Від звичаю понеділкування до 8 березня]// Arskerylos.art. — 2018. — 23 липня.
* {{Грінченко|Понеділкування|43805-ponedilkuvannja}} — Т.3. — С. 310.
* {{СУМ-11|Понеділкування}} — Т.7, 1976. — С. 157.
* {{УМЕ11|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_11_Пере-Поче#page/n103/mode/2up Понеділкування]|сторінки=1436}}
* {{УМЕ11|частина=[https://archive.org/stream/UkrMalaEn/kn_11_Пере-Поче#page/n103/mode/2up Понеділкування]|сторінки=1436}}
* [http://oursong.narod.ru/eneida/e1.html Понеділкувати]//''Котляревський І.'' Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький.&nbsp;— Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.
* [https://archive.org/stream/bulashev1992#page/n219/mode/2up Святий Понеділок] // [[Булашев Георгій Онисимович|Булашев Г. О.]] Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра, 1992. С. 219–223. – 414 c.
* [https://archive.org/stream/bulashev1992#page/n219/mode/2up Святий Понеділок]// ''Булашев Г.'' Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Київ: Довіра, 1992. С. 219–223.
* {{Грінченко|Понеділкування|43805-ponedilkuvannja}}
* [https://archive.org/details/kusaikina0/page/n235/mode/2up Понеділок — день тяжкий]// ''Кусайкіна Н.'' Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 235-237.
* [http://oursong.narod.ru/eneida/e1.html Котляревський І. Енеїда / ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича.&nbsp;— Київ: Радянська школа, 1989.]
* ''Сумцов Н.'' [https://archive.org/stream/istfilologi/t16#page/n203/mode/2up Бытовая старина в «Энеиде» И.&nbsp;П.&nbsp;Котляревского]: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва.&nbsp;— Харьков, 1905.&nbsp;— Т. 16.&nbsp;— С. 155. {{ref-ru-dor}}
* [https://web.archive.org/web/20180726035323/http://www.arskerylos.art/uk/vid-zvichaju-ponedilkuvannja-do-8-bereznja.html Від звичаю понеділкування до 8 березня]
* [https://archive.org/stream/pisnizuikhy#page/n203/mode/2up Весільні пісні: Понеділкування. Умивання молодого подружжя. Снідання] // [[Пісні Явдохи Зуїхи]] / [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського]]; упоряд., передмов. та примітки [[Юзвенко Вікторія Арсеніївна|В. А. Юзвенко]], [[Яценко Михайло Трохимович|М. Т. Яценко]]; відп. ред. [[Дей Олексій Іванович|О. І. Дей]] ; записав [[Танцюра Гнат Трохимович|Г. Танцюра]]. — К.: [[Наукова думка]], 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 203—212.


[[Категорія:Українські народні звичаї]]
[[Категорія:Українські народні звичаї]]
[[Категорія:Українські традиції]]
[[Категорія:Жінка в культурі]]
[[Категорія:Весілля]]
[[Категорія:Пости]]
[[Категорія:Пости]]
[[Категорія:Вечірки]]
[[Категорія:Історія Борисполя]]
[[Категорія:Культура Борисполя]]

Версія за 22:24, 15 вересня 2021

Понеді́лкування — 1) український звичай постити у понеділок[1][2] 2) український звичай одружених жінок не виконувати важкої роботи в понеділок[1][2], а також такої, що вимагала тривалого часу, наприклад, прядіння[3].

На початку XX століття український етнограф Микола Сумцов констатував відмирання звичаю постування: «…Додержання посту в понеділок… нині місцями практикується старими жінками з приурочуванням давнього звичаю до святого понеділка»[3][4].

Історія жіночого звичаю

Жіноче право на «понеділкування» належало до передшлюбних домовленостей. Під час сватання батьки молодої озвучували сватам придане, яке дають за донькою, і домовлялися про її «понеділкування», тобто, право не бути примушеною ні до якої роботи в понеділок[1]. Також і дівчина могла, перед тим, як дати згоду на заручини, запитати «претендента», чи зможе вона «понеділкувати». У разі відмови — могла, не зважаючи на батьківську згоду, відмовити жениху[5].

Згідно традиції, у понеділок жінка, не питаючи дозволу, також могла відлучитися з дому на цілий день. Вирушаючи на «понеділкування», жінки брали сало, крупу, яйця, масло чи інші продукти і готували собі їсти, веселилися, пряли або вишивали[6].

«Понеділкування» в Борисполі

Звичай «понеділкування» документально зафіксований в історичному журналі «Киевская старина» за січень 1887 року — у статті «Святкування понеділка у Малоросії»[7] йдеться про звичай «понеділкування» жінок міста Бориспіль Переяславського повіту Полтавської губернії (тепер — центр Бориспільського району на Київщині). Для грошового забезпечення «понеділкування» вони використовували так зване «жіноче» господарство: «дробину» (дрібну домашню птицю), городину, коноплі і льон, борошно, крупи, молочні вироби (скопи) і сало. Зазвичай, вся виручка від продажу «жіночих» товарів належала дружині і призначалася для приданого дочок. Але тільки не в понедіок. Цього дня бориспільскі жінки брали невелику кількість (торбинку або кошик) борошна, гороху, квасолі чи іншого «жіночого» товару та йшли на базар його продавати. Після продажу — робили необхідні закупи і йшли загальною компанією відпочивати. У теплу пору — розташовувалися на свіжому повітрі, а взимку — в чиїйсь хаті. Зазвичай, залишалася в компанії на цілий день, залишивши домашні турботи на чоловіка чи доньку[8].

За свідченням автора статті, «п'янство в Борисполі настільки вкоренилось, що деякі баби не просто «понеділкують», а відверто пиячать»[8].

Примітки

  1. а б в Понеділкування // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1436. — 1000 екз.
  2. а б Понеділкування // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Понеділкувати//Котляревський І. Енеїда: поема / комент. уклав О. Ставицький. — Київ: Радянська школа, 1989. — 283 с.
  4. Сумцов Н. Бытовая старина в «Энеиде» И. П. Котляревского: Сб. Харьк. историко-филолог. о-ва. — Харьков, 1905. — Т. 16. — С. 155.
  5. Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 236.
  6. Понеділок — день тяжкий// Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 237.
  7. Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 180-182.
  8. а б Василенко В. Празднованіе понедѣльника въ Малороссіи // Киевская старина. — 1887. — №1. — С. 182.

Джерела