Протеоглікани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:16, 10 серпня 2016, створена Mediafond (обговорення | внесок) (правопис, оформлення, вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Протеоглікани — важлива складова міжклітинної речовини сполучної тканини тварин. Протеоглікани також розміщені на клітинних поверхнях і внутрішньоклітинних секреторних гранулах.

Протеоглікани утворюють клас дуже сильно глікозильованих глікопротеїнів (макромолекули, які складаються з одного білка і одного чи більше ковалентнозв'язаних глікозаміногліканів). Ці глікозаміноглікальні ланцюги є довгими, лінійними вуглеводними групами, складаються з дисахаридних залишків, що повторюються.

Протеоглікан = глікозаміноглікан(и) + білок

Функції

Протеоглікани є головними складовими тваринної міжклітинної речовини, яка має стабілізуючий вплив на клітини організму. Тут вони утворюють великі комплекси з іншими протеогліканами, а також з гіалуроновою кислотою, колагеном. Вони мають відношення і до зв'язування катіонів і регулюють рух молекул через екстрацелюлярний матрикс. Є дані про те, що вони можуть чинити вплив на активність і стабільність білків і сигнальних молекул всередині матриксу.

Групування проетогліканів

Протеоглікани за їх глікозаміноглікальним ланцюгом поділяють на групи:

Протеоглікан може мати більше як один тип глікозаміногліального ланцюга; наприклад агрекан містить ланцюги кератансульфату і хондроїтинсульфату. Крім ланцюгів глікозаміногліканів, центральні філаменти подібно до інших молекул можуть приєднувати олігосахариди через N- чи O-глікозидні зв'язки.

По величині центрального філаменту протеоглікани подзв'язками на дві групи великі і маленькі протеоглікани. Великі протеоглікани поділяються на гіалектани (агрекан, нейрокан, бревікан, версікан і інші), які в свою чергу поділяються на ті, що зв'язують гіалуронову кислоту, і на ті, що не зв'язують гіалуронову кислоту (перлекан, аргін та інші). До маленьких проетогліканів відносять багаті лейцином протеоглікани (декорін, біглікан, фібромодулін, лумікан та інші).

Див. також

Позаклітинна матриця

Література