Сорочиця велика: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 4: Рядок 4:
| status_system = IUCN3.1
| status_system = IUCN3.1
| status_ref = <ref>{{ref-en}} {{IUCN|id=22706288 |title=''Gymnorhina tibicen'' |assessor=[[BirdLife International]]|assessor-link=BirdLife International |version=2013.2 |year=2012 |accessdate=26 November 2013}}</ref>
| status_ref = <ref>{{ref-en}} {{IUCN|id=22706288 |title=''Gymnorhina tibicen'' |assessor=[[BirdLife International]]|assessor-link=BirdLife International |version=2013.2 |year=2012 |accessdate=26 November 2013}}</ref>
| image = Cracticus tibicen hypoleuca male domain.jpg
| image = Gymnorhina tibicen tibicen 2.jpg
| image_caption = ''G. tibicen hypoleuca'', [[Тасманія]]
| image_caption = [[Номінативний підвид]] - ''G. tibicen tibicen'', [[Сідней]]
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)
| domain = [[Еукаріоти]] (Eukaryota)
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
| regnum = [[Тварини]] (Animalia)
Рядок 21: Рядок 21:
| authority = ([[John Latham (ornithologist)|Latham]], 1801)
| authority = ([[John Latham (ornithologist)|Latham]], 1801)
| subdivision_ranks = Підвиди
| subdivision_ranks = Підвиди
| subdivision = 9
| subdivision = Усього 9<br/>
'''Чорно-спинна сорока:'''
* ''G. tibicen tibicen''
* ''G. tibicen terraereginae''
* ''G. tibicen eylandtensis''
* ''G. tibicen longirostris''
'''Біло-спинна сорока:'''
* ''G. tibicen tyrannica''
* ''G. tibicen telonocua''
* ''G. tibicen hypoleuca''
'''Західна сорока:'''
* ''G. tibicen dorsalis''
'''Ново-гвінейська сорока:'''
* ''G. tibicen papuana''
| synonyms = ''Cracticus tibicen''
| synonyms = ''Cracticus tibicen''
| range_map = Australian_Magpie_-_distribution.svg
| range_map = Australian_Magpie_-_distribution.svg
Рядок 37: Рядок 50:


== Таксономія та назви птаха ==
== Таксономія та назви птаха ==
Англомовна назва птаха ''австралійська сорока'' (''Australian magpie'') походить, через його подібність у забарвленні до [[Сорока звичайна|євразійської сороки]]. Це було звичайною практикою для перших британьких переселенців в Австралії називати рослини та тварин за європейськими аналогами.<ref name="Kap3" /> Насправді, ці птахи не є близькими родичами, так [[Сорока звичайна|євразійська сорока]] належать до [[Родина (біологія)|родини]] [[воронові|''воронових'']], а австралійська є представником родини ''{{не перекладено|Artamidae}}'', хоча обидва птаха є членами надродини ''{{не перекладено|Corvoidea}}'', [[Парворяд (біологія)|парворяду]] ''{{Нп|Corvida}}'', підряду [[Співочі птахи|''співочих птахів'']].
Англомовна назва птаха ''австралійська сорока'' (''Australian magpie'') походить, через його подібність у забарвленні до [[Сорока звичайна|євразійської сороки]]. Це було звичайною практикою для перших британських переселенців в Австралії називати рослини та тварин за європейськими аналогами.<ref name="Kap3" /> Насправді, ці птахи не є близькими родичами, так [[Сорока звичайна|євразійська сорока]] належать до [[Родина (біологія)|родини]] [[воронові|''воронових'']], а австралійська є представником родини ''{{не перекладено|Artamidae}}'', хоча обидва птаха є членами надродини ''{{не перекладено|Corvoidea}}'', [[Парворяд (біологія)|парворяду]] ''{{Нп|Corvida}}'', підряду [[Співочі птахи|''співочих птахів'']].


Австралійська сорока вперше була описана англійським [[орнітолог]]ом [[Джон Летем|Джоном Летемом]] у [[1801]] році як ''Coracias tibicen'', [[польові дослідження]] проводились у регіоні [[Порт-Джексон]].<ref>{{ref-la}} {{cite book | last=Летем| first=Джон | year=1801 | title=Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae | place=[[Лондон]]| publisher=Leigh & Sotheby |page=xxvii | url=https://www.biodiversitylibrary.org/page/33261401 }}</ref><ref>{{ref-en}} Дата відкриття Летемом ''Supplementum Indicis Ornithologici'' 1801 чи 1802? // {{cite journal | last1=Schodde | first1=R. | last2=Dickinson | first2=E.C. | last3=Steinheimer | first3=F.D. | last4=Bock | first4=W.J. | year=2010 |title=The date of Latham's ''Supplementum Indicis Ornithologici'' 1801 or 1802? | journal=South Australian Ornithologist | volume=35 | issue=8 | pages=231–235 | url=https://www.researchgate.net/publication/265694915}}</ref> Наукова назва [[вид]]у ''Tibicen'' перекладається з [[латинь|латини]], як [[флейтист]] або [[дуда]]р, через характерний мелодійний спів птаха.<ref>{{ref-en}} Словник [[Латинська мова|латинської мови]] {{cite book | last = Simpson | first = D.P. | title = Cassell's Latin Dictionary | publisher = Cassell Ltd. | year = 1979 | edition = 5th | location = London | page = 883 | isbn = 0-304-52257-0}}</ref><ref name="Hig579">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 579 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7.| Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629</ref> У [[1840]] році англійський [[зоолог]] [[Джордж Роберт Грей]] включив австралійську сороку в окремий монотипний [[Рід (біологія)|рід]] ''Gymnorhina''. Назва роду походить від [[словосполучення]] давньогрецького ''gumnos'', що означає ''голий'' та ''rhinos'' - ''[[ніздрі]]''.<ref>{{ref-en}} Словник наукових назв птахів {{Нп|Крістофер Гелм|Гелма||Christopher Helm}} // {{cite book | last=Jobling | first=James A | year=2010| title=The Helm Dictionary of Scientific Bird Names | publisher=Christopher Helm | location=London | isbn= 978-1-4081-2501-4 | page=182 | url=https://archive.org/stream/Helm_Dictionary_of_Scientific_Bird_Names_by_James_A._Jobling#page/n182/mode/1up }}</ref> Проте деякі інші авторитетні вчені, такі як {{Нп|Глен Сторр|||Glen Milton Storr}} у 1952 році, [[Леслі Христідіс]] та Волтер Болз у своєму довіднику 2008 року, відносять австралійську сороку до роду ''{{Нп|Cracticus}}'', разом із {{Нп|птах-м'ясник|птахами-м'ясниками||Butcherbird}}, стверджуючи, що адаптації австралійської сороки до наземного життя є недостатньою умовою, щоб вважати її окремим родом.
Австралійська сорока вперше була описана англійським [[орнітолог]]ом [[Джон Летем|Джоном Летемом]] у [[1801]] році як ''Coracias tibicen'', [[польові дослідження]] проводились у регіоні [[Порт-Джексон]].<ref>{{ref-la}} {{cite book | last=Летем| first=Джон | year=1801 | title=Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae | place=[[Лондон]]| publisher=Leigh & Sotheby |page=xxvii | url=https://www.biodiversitylibrary.org/page/33261401 }}</ref><ref>{{ref-en}} Дата відкриття Летемом ''Supplementum Indicis Ornithologici'' 1801 чи 1802? // {{cite journal | last1=Schodde | first1=R. | last2=Dickinson | first2=E.C. | last3=Steinheimer | first3=F.D. | last4=Bock | first4=W.J. | year=2010 |title=The date of Latham's ''Supplementum Indicis Ornithologici'' 1801 or 1802? | journal=South Australian Ornithologist | volume=35 | issue=8 | pages=231–235 | url=https://www.researchgate.net/publication/265694915}}</ref> Наукова назва [[вид]]у ''Tibicen'' перекладається з [[латинь|латини]], як [[флейтист]] або [[дуда]]р, через характерний мелодійний спів птаха.<ref>{{ref-en}} Словник [[Латинська мова|латинської мови]] {{cite book | last = Simpson | first = D.P. | title = Cassell's Latin Dictionary | publisher = Cassell Ltd. | year = 1979 | edition = 5th | location = London | page = 883 | isbn = 0-304-52257-0}}</ref><ref name="Hig579">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 579 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}} [http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref> У [[1840]] році англійський [[зоолог]] [[Джордж Роберт Грей]] включив австралійську сороку в окремий монотипний [[Рід (біологія)|рід]] ''Gymnorhina''. Назва роду походить від [[словосполучення]] давньогрецького ''gumnos'', що означає ''голий'' та ''rhinos''&nbsp;— ''[[ніздрі]]''.<ref>{{ref-en}} Словник наукових назв птахів {{Нп|Крістофер Гелм|Гелма||Christopher Helm}} // {{cite book | last=Jobling | first=James A | year=2010| title=The Helm Dictionary of Scientific Bird Names | publisher=Christopher Helm | location=London | isbn= 978-1-4081-2501-4 | page=182 | url=https://archive.org/stream/Helm_Dictionary_of_Scientific_Bird_Names_by_James_A._Jobling#page/n182/mode/1up }}</ref> Проте деякі інші авторитетні вчені, такі як {{Нп|Глен Сторр|||Glen Milton Storr}} у 1952 році, [[Леслі Христідіс]] та Волтер Болз у своєму довіднику 2008 року, відносять австралійську сороку до роду ''{{Нп|Cracticus}}'', разом із {{Нп|птах-м'ясник|птахами-м'ясниками||Butcherbird}}, стверджуючи, що адаптації австралійської сороки до наземного життя є недостатньою умовою, щоб вважати її окремим родом.<ref name="CB08" /><ref>{{ref-en}} Замітки про ''Streperidae'' // {{ cite journal | last=Storr | first=Glen Milton| year=1952 | title=Remarks on the Streperidae | journal=South Australian Ornithologist | volume=20 | pages=78–80 | url=http://www.birdssa.asn.au/images/saopdfs/Volume20/1952V20P078.pdf }}</ref>


Австралійська сорока роду ''Gymnorhina'', є споріднена із {{Нп|птах-м'ясник|птахами-м'ясниками||Butcherbird}}, що належать до родів ''{{Нп|Cracticus}}'' та ''{{Нп|Melloria|||Melloria}}'', а також із птахами роду ''{{Нп|Strepera}}''. Всі ці роди разом утворюють підродину {{не перекладено|Флейтові птахи|''флейтових (Cracticinae)''||Cracticinae}}, запропоновану в [[1914]] році австралійським [[орнітолог]]ом {{Нп|Джон Альберт Ліч|Джоном Альбертом Лічем||John Albert Leach}}, після вивчення ним будови [[М'язи|м'язів]] цих птахів.<ref>{{ref-en}} {{Нп|Міологія|||Myology}} сороки-дзвоника та її позиція у класифікації // {{cite journal |doi=10.1071/MU914002 |last=Leach |first=John Albert |year=1914|title=The myology of the Bell-Magpie (''Strepera'') and its position in classification |journal=Emu |volume=14 |issue=1 |pages=2–38|url=https://zenodo.org/record/1429902 }}</ref> У [[1985]] році американські орнітологи {{Нп|Чарльз Сіблі|||Charles Sibley}} та {{Нп|Джон Алквіст|||Jon E. Ahlquist}} виявили тісний зв'язок між родом ''[[Artamus]]'' та птахами-м'ясниками, що дало змогу включити підродину ''флейтові птахи (Cracticinae)'' та рід ''[[Artamus]]'' до однієї [[Клада|клади]] ''Cracticini'',<ref name="SibAhl85">{{ref-en}} [[Філогенія]] та класифікація австрало-папуаських птахів ''співочих птахів (Passeri)'' // {{cite journal|doi=10.1071/MU9850001|last1=Sibley | first1=CG | last2=Ahlquist | first2=JE | year=1985 | title=The phylogeny and classification of Australo-Papuan passerine birds|journal=Emu|volume=85|issue=1|pages=1–14}}</ref> [[Родина (біологія)|родини]] ''Artamidae''.<ref name="CB08">{{ref-en}} [[Систематика]] і [[таксономія]] австралійських птахів{{cite book |title=Systematics and Taxonomy of Australian Birds|last1=Christidis | first1=L | last2=Boles | first2=WE |year=2008 |publisher=CSIRO Publishing |location=Canberra |isbn=978-0-643-06511-6 |page=196}}</ref>
Австралійська сорока роду ''Gymnorhina'', є споріднена із {{Нп|птах-м'ясник|птахами-м'ясниками||Butcherbird}}, що належать до родів ''{{Нп|Cracticus}}'' та ''{{Нп|Melloria|||Melloria}}'', а також із птахами роду ''{{Нп|Strepera}}''. Всі ці роди разом утворюють підродину {{не перекладено|Флейтові птахи|''флейтових (Cracticinae)''||Cracticinae}}, запропоновану в [[1914]] році австралійським [[орнітолог]]ом {{Нп|Джон Альберт Ліч|Джоном Альбертом Лічем||John Albert Leach}}, після вивчення ним будови [[М'язи|м'язів]] цих птахів.<ref>{{ref-en}} {{Нп|Міологія|||Myology}} сороки-дзвоника та її позиція у класифікації // {{cite journal |doi=10.1071/MU914002 |last=Leach |first=John Albert |year=1914|title=The myology of the Bell-Magpie (''Strepera'') and its position in classification |journal=Emu |volume=14 |issue=1 |pages=2–38|url=https://zenodo.org/record/1429902 }}</ref> У [[1985]] році американські орнітологи {{Нп|Чарльз Сіблі|||Charles Sibley}} та {{Нп|Джон Алквіст|||Jon E. Ahlquist}} виявили тісний зв'язок між родом ''[[Artamus]]'' та птахами-м'ясниками, що дало змогу включити підродину ''флейтові птахи (Cracticinae)'' та рід ''[[Artamus]]'' до однієї [[Клада|клади]] ''Cracticini'',<ref name="SibAhl85">{{ref-en}} [[Філогенія]] та класифікація австрало-папуаських птахів ''співочих птахів (Passeri)'' // {{cite journal|doi=10.1071/MU9850001|last1=Sibley | first1=CG | last2=Ahlquist | first2=JE | year=1985 | title=The phylogeny and classification of Australo-Papuan passerine birds|journal=Emu|volume=85|issue=1|pages=1–14}}</ref> [[Родина (біологія)|родини]] ''Artamidae''.<ref name="CB08">{{ref-en}} [[Систематика]] і [[таксономія]] австралійських птахів // {{cite book |title=Systematics and Taxonomy of Australian Birds|last1=Christidis | first1=L | last2=Boles | first2=WE |year=2008 |publisher=CSIRO Publishing |location=Canberra |isbn=978-0-643-06511-6 |page=196}}</ref> Ці висновки підтверджують [[Молекулярна генетика|Молекулярно-генетичні]] дослідження, опубліковані у [[2013]] році, які показали, що австралійська сорока є сестринським [[таксон]]ом до {{Нп|Melloria quoyi|чорного птаха-м'ясника (''Melloria quoyi'')||Black butcherbird}}. Обидва види виділилися зі спільної клади приблизно між 8,3 та 4,2 мільйонами років тому назад, у період від пізнього [[міоцен]]у до раннього [[пліоцен]]у. Самі ж ці два види розійшлися десь у проміжку 5,8&nbsp;— 3,0 мільйонів років тому назад під час [[пліоцен]]у.<ref name="kearns13">{{ref-en}} Мультилокусний коалесцентний аналіз спеціалізованої історії австрало-папуаських птахів-м'ясників та їх родичів // {{cite journal|doi=10.1016/j.ympev.2012.11.020|author1=Kearns, Anna |author2=Joseph, Leo |author3=Cook, Lyn G |year=2013|title=A multilocus coalescent analysis of the speciational history of the Australo-Papuan Butcherbirds and their allies | journal=Molecular Phylogenetics and Evolution|volume=66|issue=3|pages=941–52 |pmid=23219707}}</ref>


Протягом більшої частини [[XX століття]] науковці поділяли австралійську сороку на три види: сорока чорно-спинна (''G. tibicen''), сорока біло-спинна (''G. hypoleuca'') та сорока західна (''G. dorsalis'').<ref>{{ref-en}} Деякі проблеми систематики австралійських птахів // {{cite journal|author=Serventy DL|year=1953|title=Some speciation problems in Australian birds: with particular reference to the relations between Bassian and Eyrean ?species-pairs?| journal=Emu |volume=53| issue=2| pages=131–45| doi=10.1071/MU953131 }}</ref> Пізніше було помічено, що птахи легко [[гібрид]]изуються там, де перетинаються їх [[ареал]]и, таким чином гібридні сіро-спинні та смугасто-спинні сороки є досить поширеними. Як наслідок цих спостережень {{Нп|Джуліан Форд|||Julian Ralph Ford}} у [[1969]] році перекласифікував усіх австралійських сорок, як один вид,<ref>{{ref-en}} Поширення та статус австралійської сороки у Західній Австралії // {{cite journal|author=Ford J|year=1969|title= The distribution and status of the Australian Magpie in Western Australia|journal=Emu| volume=68|issue=4|pages=278–79|doi=10.1071/MU968278a }}</ref> більшість сучасних [[орнітолог]]ів поділяють таку точку зору.<ref name="CB08" />
=== Інші назви птаха у середовищі британськіх переселенців ===

=== Інші назви птаха у середовищі британських переселенців ===
Ще до офіційного опису цього виду, у просторіччі птаха іноді називали ''писклявий лісоруб'' ({{lang-en|piping poller}}), такий підпис, можна знайти на картині {{Нп|Томас Вотлінг|Томаса Вотлінга||Thomas Watling}}, одного із представників творчої спілки ''{{нп|Художник Порт-Джексона|||Port Jackson Painter}}'',<ref name="nhmuk">{{ref-en}} Колекція художніх творів [[Перший флот|першого флоту]] // {{cite web | author = The Natural History Museum, London | title = "Piping Roller", native name "Tarra-won-nang" | work = First Fleet Artwork Collection | publisher = The Natural History Museum, London | year = 2007 | url = http://www.nhm.ac.uk/jdsml/nature-online/first-fleet/nathist.dsml?sa=1&lastDisp=gall&notes=true&beginIndex=210&enlarged=true%3fimage&desc=true&
Ще до офіційного опису цього виду, у просторіччі птаха іноді називали ''писклявий лісоруб'' ({{lang-en|piping poller}}), такий підпис, можна знайти на картині {{Нп|Томас Вотлінг|Томаса Вотлінга||Thomas Watling}}, одного із представників творчої спілки ''{{нп|Художник Порт-Джексона|||Port Jackson Painter}}'',<ref name="nhmuk">{{ref-en}} Колекція художніх творів [[Перший флот|першого флоту]] // {{cite web | author = The Natural History Museum, London | title = "Piping Roller", native name "Tarra-won-nang" | work = First Fleet Artwork Collection | publisher = The Natural History Museum, London | year = 2007 | url = http://www.nhm.ac.uk/jdsml/nature-online/first-fleet/nathist.dsml?sa=1&lastDisp=gall&notes=true&beginIndex=210&enlarged=true%3fimage&desc=true&
| accessdate =2007-09-21}}</ref> десь між [[1788]] і [[1792]] роками.<ref name="Kap3">{{ref-en}} Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стр. 3 // {{cite book|author=Kaplan, Gisela|title=Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird|publisher=CSIRO Publishing|location=Melbourne, Victoria|year=2004|isbn=0-643-09068-1}}</ref> Були зафіксовані також інші вживані назви птаха: ''писклявий [[крук]]-[[сорокопуд]] (piping crow-shrike), дудар (piper), меґґі (maggie, [[зменшувальна форма]] від magpie), птах-[[флейта]] (flute-bird)'' та ''птах-[[Орган (музичний інструмент)|орган]] (organ-bird)''.<ref name="Hig579" /> Назва ''сорока-дзвоник (bell-magpie)'' була запропонована, щоб допомогти відрізнити птаха від європейської сороки, але ця назва не отримала широке використання.<ref>{{ref-en}} Сигнал від сороки: «Навчитися співіснувати з дикою природою» стp. 12 // {{cite book |title= Magpie Alert: Learning to Live with a Wild Neighbour |author= Jones, Darryl |year= 2002 |publisher=University of New South Wales Press |location=Randwick, New South Wales |isbn=0-86840-668-6}}</ref>
| accessdate =2007-09-21}}</ref> десь між [[1788]] і [[1792]] роками.<ref name="Kap3">{{ref-en}} Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стр. 3 // {{cite book|author=Kaplan, Gisela|title=Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird|publisher=CSIRO Publishing|location=Melbourne, Victoria|year=2004|isbn=0-643-09068-1}}</ref> Були зафіксовані також інші вживані назви птаха: ''писклявий [[крук]]-[[сорокопуд]] (piping crow-shrike), дудар (piper), меґґі (maggie, [[зменшувальна форма]] від magpie), птах-[[флейта]] (flute-bird)'' та ''птах-[[Орган (музичний інструмент)|орган]] (organ-bird)''.<ref name="Hig579" /> Назва ''сорока-дзвоник (bell-magpie)'' була запропонована, щоб допомогти відрізнити птаха від європейської сороки, але ця назва не набула широкого вживання.<ref>{{ref-en}} Сигнал від сороки: «Навчитися співіснувати з дикою природою» стp. 12 // {{cite book |title= Magpie Alert: Learning to Live with a Wild Neighbour |author= Jones, Darryl |year= 2002 |publisher=University of New South Wales Press |location=Randwick, New South Wales |isbn=0-86840-668-6}}</ref>


=== Аборигенні назви ===
=== Аборигенні назви ===
Зафіксовано, що [[Австралійські аборигени|аборигени]] племен {{Нп|Юра (плем'я)|Юра||Eora}} та {{Нп|Даруг|Даруга||Darug}}, що проживали в районі [[Сіднейський вугільний басейн|Сіднейського басейну]] називали птаха ''тарра-вон-нанг (tarra-won-nang),<ref name="nhmuk" /> джарравунанг (djarrawunang), вібунг (wibung), '' та ''марріянг (marriyang)''.<ref>{{ref-en}} Сіднейська мова // {{cite book|author=Troy, Jakelin |year=1993| title=The Sydney language|publisher=Jakelin Troy| location=Canberra|isbn=0-646-11015-2|page=53}}</ref> Племя {{Нп|Вірайдурай|||Wiradjuri}} називало птаха іменами ''буругонг (booroogong)'' і ''гаругонг (garoogong)'', а племя {{Нп|Джардваджалі|||Jardwadjali}}, що знаходилося у [[Вікторія (штат)|Вікторії]]&nbsp;— ''каррак (carrak)''. Представники племені {{Нп|Гамілараай|||Gamilaraay}} вживали назву&nbsp;— ''буругугаабу (burrugaabu), ''галалу'' (galalu)'', та ''гулуу (guluu)''.<ref>{{ref-en}} Словник мови Гамілараай // {{cite web|url=http://coombs.anu.edu.au/WWWVLPages/AborigPages/LANG/GAMDICT/GAM_G.HTM |title=Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary: Austin P, Nathan D|accessdate=2008-10-25 |year=1998 |work=The Coombsweb: Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary |publisher=Australian National University |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120919120637/http://coombs.anu.edu.au/WWWVLPages/AborigPages/LANG/GAMDICT/GAM_G.HTM |archivedate=September 19, 2012 }}</ref> Птах був відомий як ''варндурла (warndurla)'' серед людей племені {{Нп|Їнджібарнді|||Yindjibarndi}} у центральній та західній {{Нп|Пілбара|Пілбарі||Pilbara}}.<ref name="juluwarlu">{{ref-en}} Фауна Інджібарді // {{cite book|author=Juluwarlu Aboriginal Corporation|title=Garruragan: Yindjibarndi Fauna|publisher=Juluwarlu Aboriginal Corporation|year=2005|page=33|isbn=1-875946-54-3}}</ref>
Зафіксовано, що [[Австралійські аборигени|аборигени]] племен {{Нп|Юра (плем'я)|Юра||Eora}} та {{Нп|Даруг|Даруга||Darug}}, що проживали в районі [[Сіднейський вугільний басейн|Сіднейського басейну]] називали птаха ''тарра-вон-нанг (tarra-won-nang),<ref name="nhmuk" /> джарравунанг (djarrawunang), вібунг (wibung), '' та ''марріянг (marriyang)''.<ref>{{ref-en}} Сіднейська мова // {{cite book|author=Troy, Jakelin |year=1993| title=The Sydney language|publisher=Jakelin Troy| location=Canberra|isbn=0-646-11015-2|page=53}}</ref> Племя {{Нп|Вірайдурай|||Wiradjuri}} називало птаха іменами ''буругонг (booroogong)'' і ''гаругонг (garoogong)'', а племя {{Нп|Джардваджалі|||Jardwadjali}}, що знаходилося у [[Вікторія (штат)|Вікторії]]&nbsp;— ''каррак (carrak)''. Представники племені {{Нп|Гамілараай|||Gamilaraay}} вживали назву&nbsp;— ''буругугаабу (burrugaabu), ''галалу'' (galalu)'', та ''гулуу (guluu)''.<ref>{{ref-en}} Словник мови Гамілараай // {{cite web|url=http://coombs.anu.edu.au/WWWVLPages/AborigPages/LANG/GAMDICT/GAM_G.HTM |title=Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary: Austin P, Nathan D|accessdate=2008-10-25 |year=1998 |work=The Coombsweb: Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary |publisher=Australian National University |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120919120637/http://coombs.anu.edu.au/WWWVLPages/AborigPages/LANG/GAMDICT/GAM_G.HTM |archivedate=September 19, 2012 }}</ref> Птах був відомий як ''варндурла (warndurla)'' серед людей племені {{Нп|Їнджібарнді|||Yindjibarndi}} у центральній та західній {{Нп|Пілбара|Пілбарі||Pilbara}}.<ref name="juluwarlu">{{ref-en}} Фауна Інджібарді // {{cite book|author=Juluwarlu Aboriginal Corporation|title=Garruragan: Yindjibarndi Fauna|publisher=Juluwarlu Aboriginal Corporation|year=2005|page=33|isbn=1-875946-54-3}}</ref>

== Підвиди ==
[[Файл:Magpie samcem05.jpg|thumb|''G. tibicen terraereginae'', [[Квінсленд]]]]
[[Файл:Australian Magpie 1, jjron, 5.07 highlight.jpg|thumb|''G. tibicen tyrannica'', південна [[Вікторія (штат)|Вікторія]]]]
[[Файл:Cracticus tibicen hypoleuca male domain.jpg|thumb|''G. tibicen hypoleuca'', [[Тасманія]]]]
[[Файл:G tibicen dorsalis gnangarra.jpg|thumb|Самиця західної сороки (''G tibicen dorsalis'').]]
У даний час австралійську сороку поділяють на дев'ять [[підвид]]ів, хоча між [[таксон]]ами існують великі зони перекриття із проміжними формами. Існує [[тенденція]] збільшення розміру птахів із збільшенням географічної широти, південні підвиди більші, ніж ті, що на півночі, за виключенням невеликого розміру [[Тасманія|тасманійської]] сороки.<ref name="Hig622">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 622 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7.| Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629.</ref>

'''Чорно-спинна сорока'''&nbsp;— первісна форма ''Gymnorhina tibicen'', поділена на 4 підвиди:
* ''G. tibicen tibicen''&nbsp;— [[номінативний підвид]], великий за розмірами птах, заселяє територію від південного-сходу [[Квінсленд]]а, району {{Нп|Мортон (затока)|затоки Мортон||Moreton Bay}}, що омиває [[Брисбен]] до містечка {{Нп|Моруя|||Moruya, New South Wales}}, що у [[Новий Південний Уельс|Новому Південному Уельсі]], майже на кордоні з [[Вікторія (штат)|Вікторією]], включаючи всю територію [[Сідней|Великого Сіднея]]. На заході ареал птаха обмежений [[Великий Вододільний хребет|Великим Вододільним хребтом]], а на сході побережжям [[Тихий океан|Тихого океану]].
* ''G. tibicen terraereginae'', назва є словосполученням з [[Латинська мова|латини]], ''terra''&nbsp;— «земля» та ''reginae''&nbsp;— «королевська», тобто ''Земля королеви'', що у свою чергу відповідає назві штату [[Квінсленд]] (''Queensland'') англійською мовою. {{Нп|Грегорі Метьюз|||Gregory Mathews}} був першим, хто зробив опис цього підвиду у [[1912]] році. Розмір птаха варіюється від малого до середнього,<ref name="Hig579" /> оперення таке ж саме, що і у номінативного підвиду ''tibicen'', за виключенням того, що у самиці коротший чорний кінчик на хвості. [[Крила (біологія)|Крила]] та [[Передплесно|передплесна]] коротші, але [[дзьоб]] пропорційно довший.<ref name="Hig620">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 620 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}}[http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref> Заселяє територію Квінсленду, від півострова [[Кейп-Йорк]] на півночі, [[регіон]]у {{Нп|Галф-Кантрі|||Gulf Country}} на північному заході та побережжя [[Коралове море|Коралового моря]] на північному сході, далі всю територію Нового Південного Уельсу, крім прибережних територій відокремлених Великим Вододільним хребтом, до північних районів штату Вікторія. На сході ареал проживання птаха досягає північних районів штату [[Південна Австралія]]. На півночі Вікторії та південному сході Нового Південного Уельсу спостерігається [[гібрид]]изація з великим за розміром біло-спинним підвидом ''tyrannica'', птахи проміжного підвиду мають чорні смуги різного розміру на білій спині. Відбувається також трибічна гібридизація в регіоні між містечками {{Нп|Біга|||Bega, New South Wales}} та {{Нп|Бейтманз-Бей|||Batemans Bay}} на південному узбережжі Нового Південного Уельсу.<ref name="Hig621">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 621 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}}[http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref>
* ''G. tibicen eylandtensis'', вживана назва ''сорока {{Нп|Топ-Енд|Топ-Енду||Top End}}''. Цей підвид першим описав {{Нп|Генрі Вайт|||Henry Luke White}} у [[1922]] році. Це невеликий за розмірами птах, із довгим і тонким дзьобом, характерною особливістю є вузька чорна стрічка на кінчику хвоста.<ref name="Kap7">{{ref-en}} Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стр. 7 // {{cite book|author=Kaplan, Gisela|title=Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird|publisher=CSIRO Publishing|location=Melbourne, Victoria|year=2004|isbn=0-643-09068-1}}</ref> У самця великa біла [[потилиця]], а у самиці блідо-сіра.<ref name="Hig624" /> Підвид поширений у [[Північна Територія|Північній Території]] та на північному сході [[Західна Австралія|Західної Австралії]]. Птахи, що мешкають на [[Ґрут-Айленд]]і мають найменший розмір.<ref name="Hig624">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 624 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}}[http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref> Цей підвид співіснує з підвидом ''terraereginae'' на південно східному узбережжі затоки [[Карпентарія]].<ref name="Hig624" />
* ''G. tibicen longirostris'', вживана назва ''довгодзьоба сорока''. Oписана і названа {{Нп|Александер Мілліган|Александером Мілліганом||Alexander William Milligan}} у [[1903]] році. Це середній за розміром підвид з довгим тонким дзьобом. Мілліган зробив припущення, що форма і розмір дзьоба, можливо, були адаптовані до місцевих умов існування, а саме до раціону харчування, який складається із небезпечних для життя [[скорпіон]]ів та [[павук]]ів. Зустрічається у північній частині штату [[Західна Австралія]], починаючи від затоки [[Шарк]] і далі на північ покриваючи регіон {{Нп|Пілбара|||Pilbara}}. Існує широка область гібридизації із ''західним'' підвидом ''dorsalis'', у центральній частині Західної Австралії на південь від затоки [[Шарк]] до [[Мерчисон (річка)|річки Мерчисон]] на сході ареал обмежує [[Велика пустеля Вікторія]].<ref name="Hig623">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 623 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}}[http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref>

'''Біло-спинна сорока'''&nbsp;— спочатку вважалася окремим видом ''Gymnorhina hypoleuca'', вперше описана [[Джон Гульд|Джоном Гульдом]] у [[1837]] році, поділяться на 3 підвиди:
* ''G. tibicen tyrannica'', підвид детально описали {{Нп|Річард Шодде|||Richard Schodde}} та {{Нп|Ієн Мейсон|||Ian J. Mason}} у [[1999]] році.<ref name="Hig580">{{ref-en}} Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 580 // {{cite book |title= Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings |editor= Higgins, Peter Jeffrey |editor2= Peter, John M. |editor3= Cowling, S. J. |year= 2006 |publisher=Oxford University Press |location= Melbourne, Victoria |isbn= 978-0-19-553996-7}}[http://www.nzbirdsonline.org.nz/sites/all/files/323_Australian%20Magpie.pdf | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18]</ref> Має порівняно дуже великі розміри, відмінною рисою є широка чорна смуга на хвості.<ref name="Kap7" /> Населяє територію від затоки {{Нп|Туфолд|||Twofold Bay}} у Новому Південному Уельсі, далі по Вікторії, і до самого південного узбережжя континенту, на півночі межею ареалу слугує [[Великий Вододільний хребет]], на заході {{Нп|Куронг|Національний парк Куронг||Coorong National Park}}.
* ''G. tibicen telonocua'', назва ''telonocua'' є [[Анаграма|анаграмою]] ''leuconota'', що є у назві іншого птаха ''Columba leuconota'' ([[білогрудий голуб]]). Описаний {{Нп|Річард Шодде|Річардом Шодде||Richard Schodde}} та {{Нп|Ієн Мейсон|Ієном Мейсоном||Ian J. Mason}} у [[1999]] році. Дзьоб відносно короткий у порівнянні з іншими підвидами австралійської сороки. Мешкає на півдні [[Південна Австралія|Південної Австраліїi]], на півостровах [[Ейр (півострів)|Ейр]] та {{Нп|Йорк (півострів)|Йорк||Yorke Peninsula}}. Підвид дуже схожий на ''tyrannica'', відрізняється лише тим, що має більш короткі крила, та у цілому легший і менший. Перехідні форми цих підвидів зустрічаються у горах {{Нп|Лофті|||Mount Lofty Ranges}} та на [[Кенгуру (острів)|Кенгуру острові]].<ref name="Hig622" />
* ''G. tibicen hypoleuca'', зараз назва вживається, щодо маленької біло-спинної сороки з коротким невеликим дзьобом і короткими крилами. Мешкає на [[Тасманія|Тасманії]] та на прилеглих островах [[Кінг (острів, Австралія)|Кінг]] та [[Фліндерс (острів)|Фліндерс]].

'''Західна сорока'''&nbsp;— спочатку вважалася окремим видом, вперше описана [[Арчибальд Кемпбелл|Арчибальдом Кемпбеллом]] у [[1895]] році:
* ''G. tibicen dorsalis'', дорослий самець має білу спину, що найбільше нагадує підвид ''telonocua'', хоча він трохи більший та з більш довгими дзьобом й оперення хвоста має більш вузький чорний кінчик. Самиця вирізняться незвичайним зубчасто-чорним або коричнево-чорним кольором спини, її темне [[пір'я]] обрамляється білим. Обидві статі мають чорні [[стегна]].<ref name="Hig623" /> Підвид мешкає у родючому південно-західному куті [[Західна Австралія|Західної Австралії]].<ref name="Hig580" />

'''Ново-гвінейська сорока''':
* ''G. tibicen papuana'', маловивчений підвид, що мешкає на крайньому півдні [[Нова Гвінея|Нової Гвінеї]]. Генетично підвид тісно пов'язана iз західною лінії австралійських сорок, що містить підвиди ''dorsalis'', ''longirostris'' та ''eylandtensis'', припускають, що їх спільний предок жив у савані, що була «мостом» між Новою Гвінеєю й Австралією, та відокремився у підвид близько 16500 років тому назад. Дорослий самець має в основному білий колір спини, з вузькою чорною смужкою, проте самиця має чорнувату спину, чорне пір'я обрамляється білим, подібно, як і підвиду ''dorsalis''. Птах має довгий дзьоб, як і у підвиду ''longirostris''.<ref name="black86">{{ref-en}} Таксономічна спорідненість ново-гвінейської сороки ''Gymnorhina tibicen papuana'' // {{cite journal|last=Black|year=1986|title=The Taxonomic Affinity of the New Guinean Magpie ''Gymnorhina tibicen papuana''|journal=Emu|volume=86|issue=2|pages=65–70|doi=10.1071/MU9860065|first=A}}</ref>


== Бібліографія ==
== Бібліографія ==
Рядок 60: Рядок 99:
{{reflist}}
{{reflist}}
{{Бібліоінформація}}
{{Бібліоінформація}}


{{птахи-доробити}}
{{Ізольована стаття}}
[[Категорія:Горобцеподібні]]
[[Категорія:Горобцеподібні]]
[[Категорія:Птахи Австралії]]
[[Категорія:Птахи Австралії]]
Рядок 70: Рядок 105:
[[Категорія:Тварини і люди]]
[[Категорія:Тварини і люди]]
[[Категорія:Тварини, описані 1801]]
[[Категорія:Тварини, описані 1801]]
{{птахи-доробити}}

Версія за 06:52, 20 вересня 2019

Австралійська сорока
Gymnorhina tibicen
Номінативний підвид - G. tibicen tibicen, Сідней
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Парворяд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Artamidae
Підродина: Флейтові[en] (Cracticinae)
Рід: Gymnorhina
або Cracticus
Вид: Tibicen
Природний ареал австралійської сороки
Природний ареал австралійської сороки
Підвиди

Усього 9
Чорно-спинна сорока:

  • G. tibicen tibicen
  • G. tibicen terraereginae
  • G. tibicen eylandtensis
  • G. tibicen longirostris

Біло-спинна сорока:

  • G. tibicen tyrannica
  • G. tibicen telonocua
  • G. tibicen hypoleuca

Західна сорока:

  • G. tibicen dorsalis

Ново-гвінейська сорока:

  • G. tibicen papuana
Синоніми
Cracticus tibicen
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gymnorhina tibicen
ITIS logo.svg ITIS: 560338
IUCN logo.svg МСОП: 22706288
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9132
Fossilworks: 369366

Австралійська сорока[2] (лат. Gymnorhina tibicen, також ворона-свистун[3]) — середній за розмірами чорно-білий птах роду Gymnorhina, родини Artamidae, ряду горобцеподібних, розповсюджений в Австралії та на крайньому півдні острова Нової Гвінеї. Раніше австралійські сороки поділялися на три окремі види, тепер вони вважається одним видом, що має 9 підвидів. Також австралійську сороку відносять до підряду співочих птахів підродини флейтові (Cracticinae)[en], птах володіє широким спектром вокалізації. Австралійська сорока не є близькою родичкою ні євразійській сороці, ні вороні, які належать до родини воронових.

Австралійська сорока найпоширеніший вид птахів в Австралії, за даними «Атласу австралійських птахів»[en] станом на 2002 рік у країні зареєстровано 105617 цих птахів.[4]

Доросла австралійська сорока є досить міцним птахом, розміром від 37 до 43 сантиметрів, з характерним чорно-білим оперенням, має золотисто-карі очі та кремезний клиноподібний синювато-білий дзьоб. У самців та самиць майже однаковий зовнішній вигляд, але їх можна розрізнити за дещо різним кольором потилиці. У самця потилиця чисто біла, а у самиць із сірим відтінком. Сорока має досить довгі ноги, багато часу проводить на землі, де переміщається кроком, рідше потупцем або стрибками. Птах є всеїдним, його основний харчовий раціон складають безхребетні. Він, як правило, веде осідлий спосіб життя, не покидаючи межі своєї обжитої території. Птах добре пристосувався до житла поряд із людиною і став звичним мешканцем парків, садів та присадибних ділянок в Австралії. Австралійська сорока загалом добре ладить з людьми, але у період виведення потомства ці птахи, особливо самці, інколи стають агресивними та можуть нападати на людей, охороняючи гнізда та пташенят.

Понад 1000 австралійських сорок було завезено до Нової Зеландії з 1864 по 1874 рік,[5] але згодом вони були звинувачені у витісненні місцевих птахів і тепер їх розглядають як шкідників.[6] Австралійські сороки також були завезені на Соломонові Острови та Фіджі, де не вважаються інвазійним видом.

Гравець Коллінгвуду Том Філліпс у тренувальній футболці клуба з сороками

Австралійська сорока — маскот (талісман) багатьох австралійських спортивних команд, зокрема одного з найпопулярніших у країні клубів Австралійського футболу — Коллінгвуду[en], культового у середовищі боґанів[en].[7] Також неформально використовується іншим клубом Австралійської футбольної ліги — Порт-Аделаїдою[en]. Сорока є символом клубу Національної регбійної ліги — Вестерн Сабербз[en].

Таксономія та назви птаха

Англомовна назва птаха австралійська сорока (Australian magpie) походить, через його подібність у забарвленні до євразійської сороки. Це було звичайною практикою для перших британських переселенців в Австралії називати рослини та тварин за європейськими аналогами.[8] Насправді, ці птахи не є близькими родичами, так євразійська сорока належать до родини воронових, а австралійська є представником родини Artamidae, хоча обидва птаха є членами надродини Corvoidea, парворяду Corvida, підряду співочих птахів.

Австралійська сорока вперше була описана англійським орнітологом Джоном Летемом у 1801 році як Coracias tibicen, польові дослідження проводились у регіоні Порт-Джексон.[9][10] Наукова назва виду Tibicen перекладається з латини, як флейтист або дудар, через характерний мелодійний спів птаха.[11][12] У 1840 році англійський зоолог Джордж Роберт Грей включив австралійську сороку в окремий монотипний рід Gymnorhina. Назва роду походить від словосполучення давньогрецького gumnos, що означає голий та rhinos — ніздрі.[13] Проте деякі інші авторитетні вчені, такі як Глен Сторр[en] у 1952 році, Леслі Христідіс та Волтер Болз у своєму довіднику 2008 року, відносять австралійську сороку до роду Cracticus, разом із птахами-м'ясниками[en], стверджуючи, що адаптації австралійської сороки до наземного життя є недостатньою умовою, щоб вважати її окремим родом.[14][15]

Австралійська сорока роду Gymnorhina, є споріднена із птахами-м'ясниками[en], що належать до родів Cracticus та Melloria, а також із птахами роду Strepera. Всі ці роди разом утворюють підродину флейтових (Cracticinae)[en], запропоновану в 1914 році австралійським орнітологом Джоном Альбертом Лічем[en], після вивчення ним будови м'язів цих птахів.[16] У 1985 році американські орнітологи Чарльз Сіблі та Джон Алквіст[en] виявили тісний зв'язок між родом Artamus та птахами-м'ясниками, що дало змогу включити підродину флейтові птахи (Cracticinae) та рід Artamus до однієї клади Cracticini,[17] родини Artamidae.[14] Ці висновки підтверджують Молекулярно-генетичні дослідження, опубліковані у 2013 році, які показали, що австралійська сорока є сестринським таксоном до чорного птаха-м'ясника (Melloria quoyi). Обидва види виділилися зі спільної клади приблизно між 8,3 та 4,2 мільйонами років тому назад, у період від пізнього міоцену до раннього пліоцену. Самі ж ці два види розійшлися десь у проміжку 5,8 — 3,0 мільйонів років тому назад під час пліоцену.[18]

Протягом більшої частини XX століття науковці поділяли австралійську сороку на три види: сорока чорно-спинна (G. tibicen), сорока біло-спинна (G. hypoleuca) та сорока західна (G. dorsalis).[19] Пізніше було помічено, що птахи легко гібридизуються там, де перетинаються їх ареали, таким чином гібридні сіро-спинні та смугасто-спинні сороки є досить поширеними. Як наслідок цих спостережень Джуліан Форд[en] у 1969 році перекласифікував усіх австралійських сорок, як один вид,[20] більшість сучасних орнітологів поділяють таку точку зору.[14]

Інші назви птаха у середовищі британських переселенців

Ще до офіційного опису цього виду, у просторіччі птаха іноді називали писклявий лісоруб (англ. piping poller), такий підпис, можна знайти на картині Томаса Вотлінга[en], одного із представників творчої спілки Художник Порт-Джексона[en],[21] десь між 1788 і 1792 роками.[8] Були зафіксовані також інші вживані назви птаха: писклявий крук-сорокопуд (piping crow-shrike), дудар (piper), меґґі (maggie, зменшувальна форма від magpie), птах-флейта (flute-bird) та птах-орган (organ-bird).[12] Назва сорока-дзвоник (bell-magpie) була запропонована, щоб допомогти відрізнити птаха від європейської сороки, але ця назва не набула широкого вживання.[22]

Аборигенні назви

Зафіксовано, що аборигени племен Юра[en] та Даруга[en], що проживали в районі Сіднейського басейну називали птаха тарра-вон-нанг (tarra-won-nang),[21] джарравунанг (djarrawunang), вібунг (wibung), та марріянг (marriyang).[23] Племя Вірайдурай[en] називало птаха іменами буругонг (booroogong) і гаругонг (garoogong), а племя Джардваджалі[en], що знаходилося у Вікторії — каррак (carrak). Представники племені Гамілараай[en] вживали назву — буругугаабу (burrugaabu), галалу (galalu), та гулуу (guluu).[24] Птах був відомий як варндурла (warndurla) серед людей племені Їнджібарнді[en] у центральній та західній Пілбарі[en].[25]

Підвиди

G. tibicen terraereginae, Квінсленд
G. tibicen tyrannica, південна Вікторія
G. tibicen hypoleuca, Тасманія
Самиця західної сороки (G tibicen dorsalis).

У даний час австралійську сороку поділяють на дев'ять підвидів, хоча між таксонами існують великі зони перекриття із проміжними формами. Існує тенденція збільшення розміру птахів із збільшенням географічної широти, південні підвиди більші, ніж ті, що на півночі, за виключенням невеликого розміру тасманійської сороки.[26]

Чорно-спинна сорока — первісна форма Gymnorhina tibicen, поділена на 4 підвиди:

  • G. tibicen tibicen — номінативний підвид, великий за розмірами птах, заселяє територію від південного-сходу Квінсленда, району затоки Мортон[en], що омиває Брисбен до містечка Моруя[en], що у Новому Південному Уельсі, майже на кордоні з Вікторією, включаючи всю територію Великого Сіднея. На заході ареал птаха обмежений Великим Вододільним хребтом, а на сході побережжям Тихого океану.
  • G. tibicen terraereginae, назва є словосполученням з латини, terra — «земля» та reginae — «королевська», тобто Земля королеви, що у свою чергу відповідає назві штату Квінсленд (Queensland) англійською мовою. Грегорі Метьюз був першим, хто зробив опис цього підвиду у 1912 році. Розмір птаха варіюється від малого до середнього,[12] оперення таке ж саме, що і у номінативного підвиду tibicen, за виключенням того, що у самиці коротший чорний кінчик на хвості. Крила та передплесна коротші, але дзьоб пропорційно довший.[27] Заселяє територію Квінсленду, від півострова Кейп-Йорк на півночі, регіону Галф-Кантрі[en] на північному заході та побережжя Коралового моря на північному сході, далі всю територію Нового Південного Уельсу, крім прибережних територій відокремлених Великим Вододільним хребтом, до північних районів штату Вікторія. На сході ареал проживання птаха досягає північних районів штату Південна Австралія. На півночі Вікторії та південному сході Нового Південного Уельсу спостерігається гібридизація з великим за розміром біло-спинним підвидом tyrannica, птахи проміжного підвиду мають чорні смуги різного розміру на білій спині. Відбувається також трибічна гібридизація в регіоні між містечками Біга[en] та Бейтманз-Бей[en] на південному узбережжі Нового Південного Уельсу.[28]
  • G. tibicen eylandtensis, вживана назва сорока Топ-Енду[en]. Цей підвид першим описав Генрі Вайт[en] у 1922 році. Це невеликий за розмірами птах, із довгим і тонким дзьобом, характерною особливістю є вузька чорна стрічка на кінчику хвоста.[29] У самця великa біла потилиця, а у самиці блідо-сіра.[30] Підвид поширений у Північній Території та на північному сході Західної Австралії. Птахи, що мешкають на Ґрут-Айленді мають найменший розмір.[30] Цей підвид співіснує з підвидом terraereginae на південно східному узбережжі затоки Карпентарія.[30]
  • G. tibicen longirostris, вживана назва довгодзьоба сорока. Oписана і названа Александером Мілліганом[en] у 1903 році. Це середній за розміром підвид з довгим тонким дзьобом. Мілліган зробив припущення, що форма і розмір дзьоба, можливо, були адаптовані до місцевих умов існування, а саме до раціону харчування, який складається із небезпечних для життя скорпіонів та павуків. Зустрічається у північній частині штату Західна Австралія, починаючи від затоки Шарк і далі на північ покриваючи регіон Пілбара[en]. Існує широка область гібридизації із західним підвидом dorsalis, у центральній частині Західної Австралії на південь від затоки Шарк до річки Мерчисон на сході ареал обмежує Велика пустеля Вікторія.[31]

Біло-спинна сорока — спочатку вважалася окремим видом Gymnorhina hypoleuca, вперше описана Джоном Гульдом у 1837 році, поділяться на 3 підвиди:

Західна сорока — спочатку вважалася окремим видом, вперше описана Арчибальдом Кемпбеллом у 1895 році:

  • G. tibicen dorsalis, дорослий самець має білу спину, що найбільше нагадує підвид telonocua, хоча він трохи більший та з більш довгими дзьобом й оперення хвоста має більш вузький чорний кінчик. Самиця вирізняться незвичайним зубчасто-чорним або коричнево-чорним кольором спини, її темне пір'я обрамляється білим. Обидві статі мають чорні стегна.[31] Підвид мешкає у родючому південно-західному куті Західної Австралії.[32]

Ново-гвінейська сорока:

  • G. tibicen papuana, маловивчений підвид, що мешкає на крайньому півдні Нової Гвінеї. Генетично підвид тісно пов'язана iз західною лінії австралійських сорок, що містить підвиди dorsalis, longirostris та eylandtensis, припускають, що їх спільний предок жив у савані, що була «мостом» між Новою Гвінеєю й Австралією, та відокремився у підвид близько 16500 років тому назад. Дорослий самець має в основному білий колір спини, з вузькою чорною смужкою, проте самиця має чорнувату спину, чорне пір'я обрамляється білим, подібно, як і підвиду dorsalis. Птах має довгий дзьоб, як і у підвиду longirostris.[33]

Бібліографія

  • (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  • (англ.) Сигнал від сороки: «Навчитися співіснувати з дикою природою» // Jones, Darryl (2002). Magpie Alert: Learning to Live with a Wild Neighbour. Randwick, New South Wales: University of New South Wales Press. ISBN 0-86840-668-6. 
  • (англ.) Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» // Kaplan, Gisela (2004). Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird. Melbourne, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 0-643-09068-1. 

Примітки

  1. (англ.) BirdLife International (2012). Gymnorhina tibicen: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013
  2. 19 ЕТОЛОГІЯ Черкаси — 2009 УДК 591.5 ББК 28.681 Ігнатенко. І. А. Етологія: Навчальний посібник. — Для студентів 3 курсу
  3. Цікаві факти " Ворона-свистун (Gymnorhina tibicen) ⇒ © Всеукраїнська Електронна Енциклопедія, 2015—2019 рр.
  4. (англ.) Новий атлас австралійських птахів, Додаток, стр. 791 // The New Atlas of Australian Birds, ISBN 1 875122 095, © Королівський австралазійський союз орнітологів[en], 2003
  5. (англ.) Гітер, Б., Робертсон, Г. (2015). Довідник птахів Нової Зеландії. стр. 413 // Haether, B.; Robertson, H. (2015). The Field Guide to the Birds of New Zealand. p. 413
  6. (англ.) Сайт про шкідливі тварини, Сороки — Районна рада Великого Веллінгтону // Site led pest animals » Magpies. Greater Wellington Regional Council. 16 березня 2011. Процитовано 28 червня 2012. 
  7. (англ.) Поза жартaми: «Ненависть боґанів доводить нас усіх до сорому» — Австралійська телерадіомовна корпорація // Beyond a joke: Bogan loathing bring us all to shame — The Drum Opinion (Australian Broadcasting Corporation)
  8. а б (англ.) Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стр. 3 // Kaplan, Gisela (2004). Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird. Melbourne, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 0-643-09068-1. 
  9. (лат.) Летем, Джон (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae. Лондон: Leigh & Sotheby. с. xxvii. 
  10. (англ.) Дата відкриття Летемом Supplementum Indicis Ornithologici 1801 чи 1802? // Schodde, R.; Dickinson, E.C.; Steinheimer, F.D.; Bock, W.J. (2010). The date of Latham's Supplementum Indicis Ornithologici 1801 or 1802?. South Australian Ornithologist 35 (8): 231–235. 
  11. (англ.) Словник латинської мови Simpson, D.P. (1979). Cassell's Latin Dictionary (вид. 5th). London: Cassell Ltd. с. 883. ISBN 0-304-52257-0. 
  12. а б в (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 579 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7.  | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  13. (англ.) Словник наукових назв птахів Гелма[en] // Jobling, James A (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 182. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
  14. а б в (англ.) Систематика і таксономія австралійських птахів // Christidis, L; Boles, WE (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. Canberra: CSIRO Publishing. с. 196. ISBN 978-0-643-06511-6. 
  15. (англ.) Замітки про Streperidae // Storr, Glen Milton (1952). Remarks on the Streperidae. South Australian Ornithologist 20: 78–80. 
  16. (англ.) Міологія[en] сороки-дзвоника та її позиція у класифікації // Leach, John Albert (1914). The myology of the Bell-Magpie (Strepera) and its position in classification. Emu 14 (1): 2–38. doi:10.1071/MU914002. 
  17. (англ.) Філогенія та класифікація австрало-папуаських птахів співочих птахів (Passeri) // Sibley, CG; Ahlquist, JE (1985). The phylogeny and classification of Australo-Papuan passerine birds. Emu 85 (1): 1–14. doi:10.1071/MU9850001. 
  18. (англ.) Мультилокусний коалесцентний аналіз спеціалізованої історії австрало-папуаських птахів-м'ясників та їх родичів // Kearns, Anna; Joseph, Leo; Cook, Lyn G (2013). A multilocus coalescent analysis of the speciational history of the Australo-Papuan Butcherbirds and their allies. Molecular Phylogenetics and Evolution 66 (3): 941–52. PMID 23219707. doi:10.1016/j.ympev.2012.11.020. 
  19. (англ.) Деякі проблеми систематики австралійських птахів // Serventy DL (1953). Some speciation problems in Australian birds: with particular reference to the relations between Bassian and Eyrean ?species-pairs?. Emu 53 (2): 131–45. doi:10.1071/MU953131. 
  20. (англ.) Поширення та статус австралійської сороки у Західній Австралії // Ford J (1969). The distribution and status of the Australian Magpie in Western Australia. Emu 68 (4): 278–79. doi:10.1071/MU968278a. 
  21. а б (англ.) Колекція художніх творів першого флоту // The Natural History Museum, London (2007). "Piping Roller", native name "Tarra-won-nang". First Fleet Artwork Collection. The Natural History Museum, London. Процитовано 21 вересня 2007. 
  22. (англ.) Сигнал від сороки: «Навчитися співіснувати з дикою природою» стp. 12 // Jones, Darryl (2002). Magpie Alert: Learning to Live with a Wild Neighbour. Randwick, New South Wales: University of New South Wales Press. ISBN 0-86840-668-6. 
  23. (англ.) Сіднейська мова // Troy, Jakelin (1993). The Sydney language. Canberra: Jakelin Troy. с. 53. ISBN 0-646-11015-2. 
  24. (англ.) Словник мови Гамілараай // Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary: Austin P, Nathan D. The Coombsweb: Kamilaroi/Gamilaraay Dictionary. Australian National University. 1998. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 25 жовтня 2008. 
  25. (англ.) Фауна Інджібарді // Juluwarlu Aboriginal Corporation (2005). Garruragan: Yindjibarndi Fauna. Juluwarlu Aboriginal Corporation. с. 33. ISBN 1-875946-54-3. 
  26. а б (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 622 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7.| Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629.
  27. (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 620 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  28. (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 621 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  29. а б (англ.) Австралійська сорока: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стр. 7 // Kaplan, Gisela (2004). Australian Magpie: Biology and Behaviour of an Unusual Songbird. Melbourne, Victoria: CSIRO Publishing. ISBN 0-643-09068-1. 
  30. а б в (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 624 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  31. а б (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 623 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  32. а б (англ.) Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стр. 580 // Higgins, Peter Jeffrey; Peter, John M.; Cowling, S. J., ред. (2006). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Vol. 7: Boatbill to Starlings. Melbourne, Victoria: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-553996-7. | Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds, Vol. 5 pages 51–55; Vol. 7A pages 396—399, 579—629; plate 18
  33. (англ.) Таксономічна спорідненість ново-гвінейської сороки Gymnorhina tibicen papuana // Black, A (1986). The Taxonomic Affinity of the New Guinean Magpie Gymnorhina tibicen papuana. Emu 86 (2): 65–70. doi:10.1071/MU9860065.