Відмінності між версіями «Хотомельське городище»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Створена сторінка: {{coord|51|53|30|N|26|51|30|E|display=title}} {{ПозКарта+|Білорусь|width=300|float=right|caption= Хотомельське городище на...)
 
(Не показані 42 проміжні версії цього користувача)
Рядок 7: Рядок 7:
}}
}}


'''Хотомельское городище'''&nbsp;— слов'янське городище на території [[Білорусь|Білорусі]] ([[Столінський район]], [[Брестська область]]), яке відносять до [[Празька культура|празької культури]], що поволі еволюціонувала в [[Лука-райковецька культура|Лука-Райковецькому культуру]].<ref>[http://www.historylib.org/historybooks/Valentin-Sedov_Drevnerusskaya-narodnost--Istoriko-arkheologicheskoe-issledovanie/5 Дулеби] ''Валентин Седов''. Древнерусская народность. Историко-археологическое исследование. М.&nbsp;— Языки русской культуры. 1999. 316 с. ISBN 5-7859-0086-6</ref> Час існування VI—X століття.
'''Хотомельське городище'''&nbsp;— археологічний комплекс слов'янського городища та прилеглого поселення на території [[Білорусь|Білорусі]] недалеко від сучасного села [[Хотомель]] ([[Столинський район]], [[Брестська область]]), яке відносять до [[Празька культура|празької культури]], що поволі еволюціонувала в [[лука-райковецька культура|лука-райковецьку культуру]].<ref>[http://www.historylib.org/historybooks/Valentin-Sedov_Drevnerusskaya-narodnost--Istoriko-arkheologicheskoe-issledovanie/5 Дулеби] {{ref-ru}} ''Валентин Седов''. Древнерусская народность. Историко-археологическое исследование. М.&nbsp;— Языки русской культуры. 1999. 316 с. ISBN 5-7859-0086-6</ref> Існувало в VI—X століттях. Час найбільшого піднесення припав на кін. VII&nbsp;— кін. VIIІ ст., коли Хотомель був одним з найбільших протоміст східних слов'ян. Доктор історичних наук [[Сєдов Валентин Васильович|Валентин Сєдов]] припускає, що з кін. VIIІ&nbsp;— поч. IX&nbsp;ст. городище могло бути центром невеликого державного утворення ('''Хотомельського князівства'''), де правила місцева знать.<ref name="Sedov"/>


Археологічний комплекс складається з городища, селища і могильника, які були досліджені експедицією доктора історичних наук [[Кухаренко Юрій Володимирович|Юрія Кухаренка]].<ref name="Rusanova">''Русанова И. П.'' [https://www.ovruch.info/arheolohycheskye-pamyatnyky-vtoroj-polovynyi-i-tyisyacheletyya-n-e-na-terrytoryy-drevlyan-y-p-rusanova/ Археологические памятники второй половины I тысячелетия н. э. на территории древлян]. «Советская Археология» №&nbsp;4. 1958</ref>
Городище розташоване на березі [[Горинь (річка)|річки Горинь]] на північний схід від міста [[Столін]], недалеко від села [[Хотомель]]. Майданчик городища (30 на 40 м) оточена кільцевим валом і другим дугоподібним валом і ровом. Городище використовувалося в якості тимчасового притулку, про що свідчить відсутність культурного шару в середині майданчика. Там же у валу були знайдені залишки довгого наземного будинку громадського на значення, що говорять, про те, що городище було общинним центром

== Городище ==
Розташоване на березі річки [[Горинь (річка)|Горинь]] на північний схід від міста [[Столин]], недалеко від сучасного села [[Хотомель]]. Городище облаштовано на узвишші в болотистій заплаві. Городище має овальну форму (30 на 40 м), площею близько 1000 м², що оточена земляним валом. Болото та невелика річка природно захищали городище з двох сторін, з двох інших&nbsp;— із заходу і сходу були влаштовані додаткові дугоподібні вали та рови. На вершині валу, мабуть, були поставлені дерев'яні кліті, заповнені піском. Залишками таких клітей вважаються виявлені в розкопках товсті дубові колоди. Укріплення є типовим для празької культури.<ref name="arch"/>

Центральна частина укріплення являє собою досить рівну площадку розміром близько 250 м². Товщина культурного шару на ній не перевищує 0,2-0,4 м; знахідок майже немає, що вказує на те, що в самому укріпленні не було постійного населення, а городище використовувалося в якості тимчасового прихистку. До країв городища, вздовж валу, потужність культурного шару доходила до 2,5 м; тут же знайдено більша частина керамічних та інших знахідок. Культурний шар розділяється на два горизонти вугільним прошарком, що вказує на масштабну пожежу в минулому.<ref name="Rusanova"/>

У нижніх шарах (V-VII ст.), до пожежі, виявлені залишки ліпної кераміки та наконечник аварської стріли.

Верхній культурний шар (VIII—X ст.) значно більш насичений, по чому можна зробити висновок, що в цей період активність життя у городищі значно зростає. Серед знахідок у верхньому шарі: срібне семипроменеве [[скроневе кільце]] ([[радимичі|радимиського]] типу), вудила, глиняні [[прясельце|прясельці]], залізне [[долото]], серпи, ножі.<ref name="Rusanova"/>

Також у верхньому шарі були знайдені залишки військових обладунків (панцира [[Ламелярні обладунки|ламелярного типу]])&nbsp;— прямокутні довгасті залізні пластини з отворами. Панцир складався з таких пластинок, що з'єднувалися між собою ремінцями або тасьмою.<ref>''М. Горелик'' [http://edukids.narod.ru/history/narody/slaviane/warriors.htm Воины киевской руси IX—XI&nbsp;вв.]. {{ref-ru}}. «Цейхгауз» №&nbsp;2 1998 г.</ref>

== Селище та могильник ==
З півдня і південного сходу до городища примикало селище загальною площею 1 га, де розкопками відкриті 11 напівземлянкових жител (6х4м)&nbsp;— типові будівлі празько-корчацького типу. Такі ж будинки з печами-кам'янками або глинобитними печами, розташованими в кутах, характерні і для поселень лука-райковецької культури. Поряд з напівземлянками будувалися і невеликі зрубні наземні житла, залишки яких виявлені і в середині городища.

Як в укріплені, так і в селищі знайдена ліплена і гончарна кераміка з досить нескладними орнаментами, які грубо вицарапувалися на посуді. Більш розвинута гончарна кераміка зустрічається лише у верхньому шарі (VIII—X ст.), вироби зроблені з більш якісної глини, без домішок, і краще обпалені.<ref name="Rusanova"/>

Виявлені кістки домашніх тварин: свиней, корів і коней.

В безкурганному могильнику біля Хотомеля знайдено поховання празької культури, в якому залишки спалених кісток були складені на дні невеликої ямки і зверху перекриті великим глиняним горщиком, поставленим догори дном.<ref name="arch">{{Cite web|title = Памятники пражского типа. Хотомель |url = https://arheologija.ru/pamyatniki-prazhskogo-tipa-hotomel/ |website = Археология.ru |accessdate = 2021-06-03}}</ref>

== Центр князівства ==
Спочатку укріплення було центром лише малого племені в середній течії Горині. Однак, ймовірно, що, з часом, Хотомельське міжплемінне об'єднання включило значну частину території сучасного Білоруського та Українського [[Полісся]] і, на думку деяких дослідників, перетворилося на великий міжплемінний центр. Це могло статися у середині VII&nbsp;ст. після зруйнування [[авари|аварами]] городища [[Зимненське городище|Зимно]], яке було центром міжплемінного об'єднання [[дуліби|дулібів]], після чого почалося піднесення Хотомеля, яке тривало з кінця VII по кінець VIII&nbsp;ст. В цей час збільшується розмір селища, зводяться додаткові укріплення&nbsp;— згадані вище зовнішні вали.<ref name="Sedov"/><ref name="Rus2">''Русанова И. П.'' [https://www.archaeolog.ru/media/series/sai/Е1-25_Русанова_1973.pdf Славянские древности VI—VII&nbsp;вв. (культура пражского типа)]. М.: Наука, 1976. 216 с.</ref>

В кін. VIII — на поч. IX ст. у городищі, яке до того було громадською будівлею без постійного населення, оселяється місцева знать, на що вказують знайдені срібні прикраси та культурний шар, в якому є чимало залишків зброї, але майже відсутні знаряддя праці. Доктори історичних наук [[Русанова Ірина Петрівна|Русанова Ірина]] та [[Сєдов Валентин Васильович|Валентин Сєдов]] вважають, що починаючи з цього періоду у городищі разом з феодалом мешкає добре озброєний прошарок населення, з якого згодом формується [[Дружина (військо)|дружина]], що вирушала звідси в далекі походи. Валентин Сєдов припускає, що в зазначений час городище стає центром невеликого князівства.<ref name="Rus2"/><ref name="Sedov">''[[Климчук Федір Данилович|Федір Климчук]].'' {{Cite web|title = «Некоторые дискуссионные вопросы средневековой истории Надъясельдья и Погорынья» |url = http://zaharoddzie.of.by/istor1_2.html |website = Общество Загородья |accessdate = 2021-06-03 |language=ru}}</ref>

Синхронних Хотомелю протоміст в східнослов'янських землях небагато: [[Старокиївське городище]], [[Труворове городище]] (Ізборськ) на Псковщині, [[Пастирське городище]] на Черкащині. Пізніше древній Хотомель поступово занепадає, населення зменшується, поки у Х ст. мешканці остаточно не залишили поселення.<ref name="Sedov"/>

Нинішнє село [[Хотомель]] виникло поруч з городищем значно пізніше.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* [[Кухаренко Юрій Володимирович|Кухаренко Ю. В.]] Раскопки на городище и селище Хотомель // КСИИМК. Вып. 68. 1957. С. 90—97;
* Кухаренко Ю. В. Средневековые памятники Полесья // САИ. Вып. Е1—57. М., 1961. С. 7—11, 22—27.
* [http://hra.sias.ru/upload/hra/hra_t1_pp_80-108_k_istorii_gradoobrazovaniya.pdf К истории градообразования на территории Древней Руси, VI&nbsp;— первая половина XI века]] / ''М.&nbsp;А.&nbsp;Сагайдак'' (при участии ''В.&nbsp;В.&nbsp;Мурашевой'', ''В.&nbsp;Я.&nbsp;Петрухина'') // История русского искусства: в 22 т. ; отв. ред. ''А.&nbsp;И.&nbsp;Комеч''.&nbsp;— М.: Сев. паломник, 2007.&nbsp;— Т. 1: Искусство Киевской Руси.&nbsp;— С. 81-108.

[[Категорія:Слов'янські городища]]
[[Категорія:Руські городища Білорусі]]
[[Категорія:Празька культура]]
[[Категорія:Лука-Райковецька культура]]
[[Категорія:Історія Білорусі]]
[[Категорія:Археологічні пам'ятки Білорусі]]

Версія за 07:15, 4 червня 2021

Координати: 51°53′30″ пн. ш. 26°51′30″ сх. д. / 51.89167° пн. ш. 26.85833° сх. д. / 51.89167; 26.85833

Хотомельське городище. Карта розташування: Білорусь
Хотомельське городище
Хотомельське городище на мапі Білорусі

Хотомельське городище — археологічний комплекс слов'янського городища та прилеглого поселення на території Білорусі недалеко від сучасного села Хотомель (Столинський район, Брестська область), яке відносять до празької культури, що поволі еволюціонувала в лука-райковецьку культуру.[1] Існувало в VI—X століттях. Час найбільшого піднесення припав на кін. VII — кін. VIIІ ст., коли Хотомель був одним з найбільших протоміст східних слов'ян. Доктор історичних наук Валентин Сєдов припускає, що з кін. VIIІ — поч. IX ст. городище могло бути центром невеликого державного утворення (Хотомельського князівства), де правила місцева знать.[2]

Археологічний комплекс складається з городища, селища і могильника, які були досліджені експедицією доктора історичних наук Юрія Кухаренка.[3]

Городище

Розташоване на березі річки Горинь на північний схід від міста Столин, недалеко від сучасного села Хотомель. Городище облаштовано на узвишші в болотистій заплаві. Городище має овальну форму (30 на 40 м), площею близько 1000 м², що оточена земляним валом. Болото та невелика річка природно захищали городище з двох сторін, з двох інших — із заходу і сходу були влаштовані додаткові дугоподібні вали та рови. На вершині валу, мабуть, були поставлені дерев'яні кліті, заповнені піском. Залишками таких клітей вважаються виявлені в розкопках товсті дубові колоди. Укріплення є типовим для празької культури.[4]

Центральна частина укріплення являє собою досить рівну площадку розміром близько 250 м². Товщина культурного шару на ній не перевищує 0,2-0,4 м; знахідок майже немає, що вказує на те, що в самому укріпленні не було постійного населення, а городище використовувалося в якості тимчасового прихистку. До країв городища, вздовж валу, потужність культурного шару доходила до 2,5 м; тут же знайдено більша частина керамічних та інших знахідок. Культурний шар розділяється на два горизонти вугільним прошарком, що вказує на масштабну пожежу в минулому.[3]

У нижніх шарах (V-VII ст.), до пожежі, виявлені залишки ліпної кераміки та наконечник аварської стріли.

Верхній культурний шар (VIII—X ст.) значно більш насичений, по чому можна зробити висновок, що в цей період активність життя у городищі значно зростає. Серед знахідок у верхньому шарі: срібне семипроменеве скроневе кільце (радимиського типу), вудила, глиняні прясельці, залізне долото, серпи, ножі.[3]

Також у верхньому шарі були знайдені залишки військових обладунків (панцира ламелярного типу) — прямокутні довгасті залізні пластини з отворами. Панцир складався з таких пластинок, що з'єднувалися між собою ремінцями або тасьмою.[5]

Селище та могильник

З півдня і південного сходу до городища примикало селище загальною площею 1 га, де розкопками відкриті 11 напівземлянкових жител (6х4м) — типові будівлі празько-корчацького типу. Такі ж будинки з печами-кам'янками або глинобитними печами, розташованими в кутах, характерні і для поселень лука-райковецької культури. Поряд з напівземлянками будувалися і невеликі зрубні наземні житла, залишки яких виявлені і в середині городища.

Як в укріплені, так і в селищі знайдена ліплена і гончарна кераміка з досить нескладними орнаментами, які грубо вицарапувалися на посуді. Більш розвинута гончарна кераміка зустрічається лише у верхньому шарі (VIII—X ст.), вироби зроблені з більш якісної глини, без домішок, і краще обпалені.[3]

Виявлені кістки домашніх тварин: свиней, корів і коней.

В безкурганному могильнику біля Хотомеля знайдено поховання празької культури, в якому залишки спалених кісток були складені на дні невеликої ямки і зверху перекриті великим глиняним горщиком, поставленим догори дном.[4]

Центр князівства

Спочатку укріплення було центром лише малого племені в середній течії Горині. Однак, ймовірно, що, з часом, Хотомельське міжплемінне об'єднання включило значну частину території сучасного Білоруського та Українського Полісся і, на думку деяких дослідників, перетворилося на великий міжплемінний центр. Це могло статися у середині VII ст. після зруйнування аварами городища Зимно, яке було центром міжплемінного об'єднання дулібів, після чого почалося піднесення Хотомеля, яке тривало з кінця VII по кінець VIII ст. В цей час збільшується розмір селища, зводяться додаткові укріплення — згадані вище зовнішні вали.[2][6]

В кін. VIII — на поч. IX ст. у городищі, яке до того було громадською будівлею без постійного населення, оселяється місцева знать, на що вказують знайдені срібні прикраси та культурний шар, в якому є чимало залишків зброї, але майже відсутні знаряддя праці. Доктори історичних наук Русанова Ірина та Валентин Сєдов вважають, що починаючи з цього періоду у городищі разом з феодалом мешкає добре озброєний прошарок населення, з якого згодом формується дружина, що вирушала звідси в далекі походи. Валентин Сєдов припускає, що в зазначений час городище стає центром невеликого князівства.[6][2]

Синхронних Хотомелю протоміст в східнослов'янських землях небагато: Старокиївське городище, Труворове городище (Ізборськ) на Псковщині, Пастирське городище на Черкащині. Пізніше древній Хотомель поступово занепадає, населення зменшується, поки у Х ст. мешканці остаточно не залишили поселення.[2]

Нинішнє село Хотомель виникло поруч з городищем значно пізніше.

Примітки

  1. Дулеби (рос.) Валентин Седов. Древнерусская народность. Историко-археологическое исследование. М. — Языки русской культуры. 1999. 316 с. ISBN 5-7859-0086-6
  2. а б в г Федір Климчук. «Некоторые дискуссионные вопросы средневековой истории Надъясельдья и Погорынья». Общество Загородья (ru). Процитовано 2021-06-03. 
  3. а б в г Русанова И. П. Археологические памятники второй половины I тысячелетия н. э. на территории древлян. «Советская Археология» № 4. 1958
  4. а б Памятники пражского типа. Хотомель. Археология.ru. Процитовано 2021-06-03. 
  5. М. Горелик Воины киевской руси IX—XI вв.. (рос.). «Цейхгауз» № 2 1998 г.
  6. а б Русанова И. П. Славянские древности VI—VII вв. (культура пражского типа). М.: Наука, 1976. 216 с.

Джерела