Анатолійські мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:30, 16 лютого 2020, створена Shynkar (обговорення | внесок) (→‎Примітки)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Індоєвропейці
Indo-European migrations.gif
Міграції індоєвропейців
 
Категорія КатегоріяPortal-puzzle.svg ЛінгвістикаP history.svg Портал

Анатолійські мови (англ. Anatolian languages) чи хетто-лувійські мови — мовна сім'я Індоєвропейської мовної родини, що вимерла більше, ніж 2 тисячі років тому.

За даними глотохронології ці мови відділилися від решти індоєвропейських найраніше. Носії цих мов існували у II—I тисячоліттях до нашої ери на території Малої Азії (Хетське царство та малі держави, які виникали на його території), що пізніше були підкорені і асимільовані персами або греками.

Писемність[ред. | ред. код]

Найстаріші пам'ятки анатолійської писемності — хеттський клинопис і лувійські ієрогліфи. Були знайдені також пам'ятки писемності палайською мовою — найдревнішою з анатолійських. Дослідженням цих мов займався чеський мовознавець Бедржих Грозний, який довів індоєвропейське походження анатолійських мов, що певною мірою сприяло їх розшифруванню і вивченню.

Класифікація[ред. | ред. код]

Anatolian.jpg

Ще кілька мов засвідчені лише небагатьма глосами. Належність до анатолійських мови філістимлян є дискусійною.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]