Обговорення:Луї Пастер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:31, 27 січня 2017, створена Шкурба Андрій Вікторович (обговорення | внесок) (шаблон)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Wiki Project Med Foundation logo.svg Ця стаття є частиною «проекту Медицина». Якщо ви хочете взяти участь у проекті, запрошуємо вас відвідати його основну сторінку: Вікіпедія:Проект:Медицина. Учасники проекту будуть вдячні вам за будь-яку допомогу.
I
(повна)
Ця стаття була визначена як I за шкалою рівнів статей.

Найвища

Ця стаття була визначена як Найвища за шкалою важливості статей.

Círculos Concéntricos.svg
Стаття «Луї Пастер» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей.
Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проекту.
Рік 2010 2011 2012
Переглядів 2699 7209 6490


Untitled[ред. код]

Луі Пастер та його внески у розвиток медицини

«Якщо б мікроорганізми зникли з земної поверхні, поверхня землі була б завалена мертвими організмами і трупами різного виду» /Л.Пастер/

Луі Пастер (Pasteur Louis, 1822—1895) — видатний французький хімік, один із основоположників сучасної мікробіології, член Паризької Академії наук (з 1862 р.), Французької мед. академії (з 1873 р.). Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, в 1847 р. здав екзамени на звання доцента фізичних наук, а згодом захистив докторську дисертацію, після чого працював в Вищій нормальній школі: з 1849 р. — професор Страсбурзького університету, а у 1854 р. повернувся в Париж як віце-директор Вищої нормальної школи і організував невелику лабораторію, з якої вийшли найбільші його роботи з мед. мікробіології. У 1848 р. Л.Пастер постає як професор Паризького університету. В 1868 р. він переносить крововилив в мозок, і до 1888 р. здоров'я його погіршало, тому працювати сам він уже не міг, але все ж таки до самої смерті Л.Пастер старанно слідкував за працями своїх учнів і співробітників. Ще будучи студентом, Л.Пастер захоплювався кристалографією і запропонував в Академії наук свою першу роботу «Спостереження з диморфізму», присвячену вивченню речовин, здатних кристалізуватись різними способами. Дослідження в області молекулярної асиметрії стали основою для розвитку стереохімії. В значенні молекулярної асиметрії для живих організмів Пастер запевнився, вирощуючи плісневі гриби — пеніцилін — на середовищі, яке містить винну кислоту. В 1857 р. Пастер прийшов до висновку, що молочнокисле бродіння являється біологічним явищем, викликається спеціальними мікроорганізмами, які і служать «ферментами» цього бродіння. Вивчаючи спиртове бродіння, встановив, що розщеплення цукру на спирт і вуглекислий газ, пов'язано з життєдіяльністю дріжджів. Він показав, що винні дріжджі, розвиваючись в присутності кисню повітря, розкладають цукор на воду і двуокись вуглецю, а в середовищі, позбавленому кисню, перетворюють цукор в спирт, тобто, викликають спиртове бродіння. Відкрив збудника оцтовокислого бродіння. Важливим етапом в періоді Пастера до питань мед. мікробіології являлись його дослідження про бродіння білків, показавши, що процеси гниття і розпад білків обумовлюються різними мікроорганізмами, «Якщо б мікроорганізми зникли з земної поверхні, поверхня землі була б завалена мертвими організмами і трупами різного виду». Л.Пастер встановив, що процес гниття білкових речовин відбувається в 2 етапи: перший етап відповідає розвитку аеробних, другий — розвитку анаеробних мікроорганізмів, хоча в деяких випадках весь процес гниття можуть обумовлюватись лише одними аеробами. Л.Пастер також захоплювався вивченням практичних проблем. В 1864 р. він почав вивчати методи боротьби з хворобами вина. Результатом його досліджень стала монографія (1865 р.), в якій Пастер показав, що хвороби вина викликаються різними мікроорганізмами, при чому кожна хвороба має особливого збудника. Для знищення шкідливий «організованих ферментів» він запропонував підігрівати вино до …50-60о. Цей метод дістав назву пастеризації. Завдяки роботам Пастера про бродіння і гниття, почали вияснятися уявлення про походження заразних захворювань. Він висунув і заснував поняття про специфічність мікроорганізмів, без якого був би неможливий прогрес мікробіології. Одним з важливих етапі в діяльності Пастера являється встановлення їм можливості атенуації мікробів і використання таких мікробів з ослабленою патогенністю для вакцинації проти інфекційних хвороб. В 1880 р. Пастер виділив культуру збудника холери курей, яку підтримували частими посівами на м'ясному бульйоні. Одного разу збудник холери курей був залишений в термостаті на протязі декількох тижнів без пересіву на нові середовища. Ця культура втратила здатність навіть у високих дозах вбивати курей. І тоді він запропонував, що введення таки ослаблених культур мікробів може спричинити несприйнятливість у тварин до даного захворювання. Так був найдений спосіб запобігання від заразних захворювань введенням ослаблених збудників, який виявився застосованим в багатьох інфекційних хворобах і відіграв важливу роль в боротьбі з ними. Раніше Пастору було доручено вивчити причини випадків сибірської виразки серед худоби і знайти можливість боротися з нею. Він показав, що хвороба підтримується спорами сибіровиразкових бактерій. Нерідко тварин, загинувши від сибірської виразки, закопують на місці їх загибелі, не глибоко; в результаті спори бактерій змішуються з грунтом, по якому проходять стада тварин. Деяка кількість спор виявляється на поверхні, забруднює траву і разом з нею потрапляє в шлунково-кишковий тракт тварин. Перемішавши спори сибіровиразкових бактерій зі сіном, яким годували тварин, Пастер показав, що навіть незначні царапини, спадини в роті, на язику і в горлі тварин позволять збуднику сибірської виразки проникнути в організм, що призводить до смертельного захворювання. Він виявив, що сибіровиразкові бактерії не можуть розвиватися при температурі 45 о, при культивованих 42-43о, вони не утворюють спор, а вірогідність їх постійно знижується: введення 10-12 денних культур збудника уже не вбивало баранів. Бактерії з пониженою вірулентністю можна було культивувати в подальшому при температурі 30-35о, і хоча при цих умовах вони утворювали спори: введення їх вівцям викликало легкі форми хвороби і в подальшому захищало тварин від смертельного захворювання. Таким чином, Пастер винайшов надійний спосіб боротьби з сибірською виразкою. Всенародна перевірка ефективності вакцинації проти сибірської виразки, проведена в 1881 р. В 1812 р. зі своїми співробітником почав вивчення краснухи свиней. Виділивши збудника, яким виявилась аспорогенна грампозитивна паличка, Пастер дістав ослаблені культури цього мікроба, з успіхом використані ним в якості вакцини. Разом з лікарем Е.Ру у 1880 р. Пастер почав вивчати страшну хворобу — сказ. Культуру збудника сказу виявити не вдалося. Було відомо, що захворювання передається через слину скажених собак. Пастеру вдалося показати, що збудник сказу знаходиться в клітинах нервової системи. Він відкрив, що найбільш вірний спосіб зараження сказом заключається у введенні заразного матеріалу — безпосередньо в мозок. Показав, що вакцинація собак відразу після укусу скаженою твариною застерігає їх від захворювання. Уже до 1 березня 1886 р. в Парижі з успіхом було вакциновано 350 чоловік, а в червні 1886 р. в Росії. В 1888 році в Парижі на кошти, зібрані по міжнародній розписці, був заснований спеціальний інститут для вакцинації людей, укушених скаженими собаками, для вивчення інфекційних захворювань і викладання мікробіології. По запропонуванню Французької Академії цей Інститут був названий «Інститутом Пастера». «… наш інститут буде одночасно диспансером для лікування сказу, центром вивчення інфекційних хвороб і центром викладання дисциплін.» Роблячи висновок з легендарних відкриттів Луі Пастера, ми можемо сказати, що саме він зробив великий внесок у розвиток медицини. Завдяки винайденим вакцинам колись і на даний час, люди мають змогу захистити себе від страшних хвороб, які крокують за людиною впродовж всього життя. Бо здоров'я наше — це найцінніший скарб, який і доповнив Л.Пастер своїми відкриттями. Саме тому людство низько вклоняє голови до його ніг, дякуючи за неоціненний скарб — людське здоров'я.