Поляризація діелектриків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:19, 17 жовтня 2021, створена Olion17 (обговорення | внесок) (уточнення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поляризáція діелéктрика — перерозподіл електричних зарядів у діелектрику під впливом зовнішнього електричного поля.

На відміну від провідника, електричне поле проникає в діелектрик. Ця відмінність спричинена тим, що в діелектрику нема вільних електричних зарядів, всі внутрішні заряди зв'язані, а тому під впливом поля можуть лише зміщуватися на невелику віддаль. У результаті цих зміщень виникає внутрішнє електричне поле, що протидіє зовнішньому електричному полю. Відповідно на границях діелектрика виникають поверхневі заряди.

При знятті зовнішнього електричного поля діелектрична поляризація зазвичай зникає. Однак існують речовини, що можуть зберігати наведену поляризацію. Їх називають електретами.

Кількісно діелектричну поляризацію одиниці об'єму діелектрика описує вектор поляризації, а зменшення напруженості електричного поля всередині діелектрика — поляризовність та діелектрична проникність.

У зовнішньому електричному полі на діелектрик внаслідок зміщення зарядів діють сили, які називають пондеромоторними.

Джерела[ред. | ред. код]

  • С.Е. Фріш і А.В. Тіморєва (1953). Курс загальної фізики. Том II. Електричні і електромагнітні явища. Київ: Радянська школа. 


Див. також[ред. | ред. код]