Олімпійські символи: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
(Не показані 53 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{вичитати|дата=лютий 2019}}
{{вичитати|дата=лютий 2019}}
'''Олімпійські символи'''&nbsp;— атрибути Олімпійських ігор, які використовуються [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародним олімпійським комітетом]] для просування ідеї Олімпійського руху в усьому світі. До олімпійських символів відносяться прапор (кільця), гімн, клятва, гасло, медалі, вогонь, лаврова гілка, салют, талісмани, емблема<ref name=Ref1a>[http://lib.sportedu.by/olimpicgames/title/term_c_y.pdf Краткий терминологический словарь (с&nbsp;— у) по теме «Олимпийское образование»]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} URL at 8/31/2008</ref>. Будь-яке використання олімпійських символів в комерційних цілях заборонено Олімпійською хартією.
'''Олімпійські символи'''&nbsp;— атрибути Олімпійських ігор, які використовуються [[Міжнародний олімпійський комітет|Міжнародним олімпійським комітетом]] для просування ідеї Олімпійського руху в усьому світі. До олімпійських символів відносяться [[прапор]] (кільця), [[гімн]], [[клятва]], гасло, медалі, вогонь, лаврова гілка, [[салют]], [[Талісмани зимових Олімпійських ігор 2014|талісмани]], [[емблема]]<ref name=Ref1a>[http://lib.sportedu.by/olimpicgames/title/term_c_y.pdf Краткий терминологический словарь (с&nbsp;— у) по теме «Олимпийское образование»]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} URL at 8/31/2008</ref>. Будь-яке використання олімпійських символів в комерційних цілях заборонено [[Олімпійська хартія|Олімпійською хартією]].


== Девіз ==
== Девіз ==
Рядок 6: Рядок 6:
Олімпійський девіз&nbsp;— ''Citius, Altius, Fortius'', що в перекладі з латинської означає «Швидше, вище, сильніше».<ref>{{cite web|url=http://registration.olympic.org/en/faq/detail/id/29 |title=What is the Olympic motto? |year=2013 |publisher=International Olympic Committee |accessdate=19 October 2014 |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150918085634/http://registration.olympic.org/en/faq/detail/id/29 |archivedate=18 September 2015 |df=dmy }}</ref> Він був придуманий французьким священиком Анрі Дідона, запропонований [[П'єр де Кубертен|П'єром де Кубертеном]] при створенні Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році і представлений на [[Літні Олімпійські ігри 1924|Олімпійських іграх 1924 року]] в Парижі.<ref name=motto>{{cite web| title=Opening Ceremony| url=http://www.olympic.org/Documents/Reports/EN/en_report_268.pdf| publisher=International Olympic Committee| accessdate=23 August 2012| page=3| format=pdf| year=2002}}; «Sport athlétique», 14 mars 1891: «[…] dans une éloquente allocution il a souhaité que ce drapeau les conduise 'souvent à la victoire, à la lutte toujours'. Il a dit qu'il leur donnait pour devise ces trois mots qui sont le fondement et la raison d'être des sports athlétiques: citius, altius, fortius, ‘plus vite, plus haut, plus fort’.», cited in Hoffmane, Simone ''La carrière du père Didon, Dominicain. 1840—1900'', Doctoral thesis, Université de Paris IV&nbsp;— Sorbonne, 1985, p. 926; cf. Michaela Lochmann, ''Les fondements pédagogiques de la devise olympique «citius, altius, fortius»''</ref>
Олімпійський девіз&nbsp;— ''Citius, Altius, Fortius'', що в перекладі з латинської означає «Швидше, вище, сильніше».<ref>{{cite web|url=http://registration.olympic.org/en/faq/detail/id/29 |title=What is the Olympic motto? |year=2013 |publisher=International Olympic Committee |accessdate=19 October 2014 |deadurl=yes |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150918085634/http://registration.olympic.org/en/faq/detail/id/29 |archivedate=18 September 2015 |df=dmy }}</ref> Він був придуманий французьким священиком Анрі Дідона, запропонований [[П'єр де Кубертен|П'єром де Кубертеном]] при створенні Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році і представлений на [[Літні Олімпійські ігри 1924|Олімпійських іграх 1924 року]] в Парижі.<ref name=motto>{{cite web| title=Opening Ceremony| url=http://www.olympic.org/Documents/Reports/EN/en_report_268.pdf| publisher=International Olympic Committee| accessdate=23 August 2012| page=3| format=pdf| year=2002}}; «Sport athlétique», 14 mars 1891: «[…] dans une éloquente allocution il a souhaité que ce drapeau les conduise 'souvent à la victoire, à la lutte toujours'. Il a dit qu'il leur donnait pour devise ces trois mots qui sont le fondement et la raison d'être des sports athlétiques: citius, altius, fortius, ‘plus vite, plus haut, plus fort’.», cited in Hoffmane, Simone ''La carrière du père Didon, Dominicain. 1840—1900'', Doctoral thesis, Université de Paris IV&nbsp;— Sorbonne, 1985, p. 926; cf. Michaela Lochmann, ''Les fondements pédagogiques de la devise olympique «citius, altius, fortius»''</ref>


Існує девіз «Головне&nbsp;— не перемога, а участь», авторство приписується де Кубертену. На ділі ця фраза пов'язана з трагедією бігуна Піетрі Дорандо, який був дискваліфікований в бігу на марафонську дистанцію (Лондон, 1908) через надану йому сторонню допомогу на фініші. Допомогу, яку він не просив. На другий день відбулася урочиста церемонія вручення призів. Один з членів королівської сім'ї запросив італійця до п'єдесталу і вручив йому золотий кубок за видатне спортивне досягнення. У цей день пенсильванский єпископ виголосив з амвона собору святого Петра наступні слова: «На Олімпіаді головне не перемога, а участь». На думку письменників Ласло Куна і В. Столбова, участь&nbsp;— в сенсі співпереживання спортсмену, який боровся з останніх сил, але не зміг перемогти.
Існує девіз «Головне&nbsp;— не перемога, а участь», авторство приписується де Кубертену. Фраза пов'язана з трагедією бігуна Піетрі Дорандо, який був дискваліфікований у бігу на марафонську дистанцію (Лондон, 1908) через надану йому сторонню допомогу на фініші. Допомогу, яку він не просив. На другий день відбулася урочиста церемонія вручення призів. Один з членів королівської сім'ї запросив італійця до п'єдесталу і вручив йому золотий кубок за видатне спортивне досягнення. У цей день пенсильванский єпископ виголосив з амвона собору святого Петра наступні слова: «На Олімпіаді головне не перемога, а участь». На думку письменників Ласло Куна і В. Столбова, участь&nbsp;— у сенсі співпереживання спортсмену, який боровся з останніх сил, але не зміг перемогти.


== Кільця ==
== Кільця ==
[[Файл:Olympic rings without rims.svg|міні|П'ять кілець, символ Олімпійських ігор.]]
[[Файл:Olympic rings without rims.svg|міні|П'ять кілець, символ Олімпійських ігор.]]
Кільця являють собою п'ять взаємопов'язаних кілець, забарвлених в синій, жовтий, чорний, зелений і червоний кольори на білому полі, відомі як «олімпійські кільця». Цей символ був спочатку розроблений в 1912 році бароном [[П'єр де Кубертен|П'єром де Кубертеном]], співзасновником сучасних Олімпійських ігор.<ref>{{Cite news|url=https://www.britannica.com/story/olympics-symbols-and-traditions|title=Olympics: Symbols and Traditions|work=Encyclopedia Britannica|access-date=2018-02-07|language=en}}</ref> Схоже, що він закликав кільця представляти п'ять континентів: Африки, Азії, Америки, Океанії та Європи.<ref>{{cite journal| title=The Story of the Rings| url=http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| work=Journal of Olympic History| date=2002| volume=10| last=Lennartz| first=Karl| page=32| accessdate=30 November 2016| archiveurl=https://web.archive.org/web/20161213075607/http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| archivedate=13 грудня 2016| deadurl=yes}}</ref> Відповідно до Кубертена, кольору кілець разом з білим фоном включали кольору, складові кожен прапор конкуруючої нації в той час. Після свого початкового введення Кубертін заявив в серпні 1912 року в «Олімпіку» наступне:<ref>{{cite journal| title=The Story of the Rings| url=http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| work=Journal of Olympic History| date=2002| volume=10| last=Lennartz| first=Karl| page=31| accessdate=7 January 2016| quote=De plus les six couleurs ainsi combinées reproduisent celles de toutes les nations sans exception. Le bleu et jaune de Suède, le bleu et blanc de Grèce, les tricolores français, anglais, américain, allemand, belge, italien, hongrois, le jaune et rouge d'Espagne voisinent avec les innovations brésilienne ou australienne, avec le vieux Japon et la jeune Chine. Voilà vraiment un emblème international.| archiveurl=https://web.archive.org/web/20160107230741/http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| archivedate=7 січня 2016| deadurl=yes}}</ref>
Кільця являють собою п'ять взаємопов'язаних кілець, забарвлених в синій, жовтий, чорний, зелений і червоний кольори на білому полі, відомі як «олімпійські кільця». Цей символ був спочатку розроблений в 1912 році бароном [[П'єр де Кубертен|П'єром де Кубертеном]], співзасновником сучасних Олімпійських ігор.<ref>{{Cite news|url=https://www.britannica.com/story/olympics-symbols-and-traditions|title=Olympics: Symbols and Traditions|work=Encyclopedia Britannica|access-date=2018-02-07|language=en}}</ref> Схоже, що він закликав кільця представляти п'ять континентів: [[Африка|Африки]], [[Азія|Азії]], [[Америка|Америки]], [[Океанія|Океанії]] та [[Європа|Європи]].<ref>{{cite journal| title=The Story of the Rings| url=http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| work=Journal of Olympic History| date=2002| volume=10| last=Lennartz| first=Karl| page=32| accessdate=30 November 2016| archiveurl=https://web.archive.org/web/20161213075607/http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| archivedate=13 грудня 2016| deadurl=yes}}</ref> Після введення кілець Кубертін заявив у серпні 1912 року в «Олімпіку» наступне:<ref>{{cite journal| title=The Story of the Rings| url=http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| work=Journal of Olympic History| date=2002| volume=10| last=Lennartz| first=Karl| page=31| accessdate=7 January 2016| quote=De plus les six couleurs ainsi combinées reproduisent celles de toutes les nations sans exception. Le bleu et jaune de Suède, le bleu et blanc de Grèce, les tricolores français, anglais, américain, allemand, belge, italien, hongrois, le jaune et rouge d'Espagne voisinent avec les innovations brésilienne ou australienne, avec le vieux Japon et la jeune Chine. Voilà vraiment un emblème international.| archiveurl=https://web.archive.org/web/20160107230741/http://library.la84.org/SportsLibrary/JOH/JOHv10n1/JOHv10n1m.pdf| archivedate=7 січня 2016| deadurl=yes}}</ref>


{{quote| ... шість кольорів [включаючи білий фон прапора], об'єднані таким чином, відтворюють кольори кожної країни без винятку. Блакитні і жовті зі Швеції, блакитні і білі з Греції, триколорний прапори Франції, Англії, Сполучених Штатів, Німеччини, Бельгії, Італії та Угорщини, а також жовті та червоні з Іспанії, а також інноваційні прапори Бразилії і Австралії, а також стародавній Японії і сучасного Китаю. Це, дійсно, міжнародна емблема. }}
{{quote| ... шість кольорів [включаючи білий фон прапора], об'єднані таким чином, відтворюють кольори кожної країни без винятку. Блакитні і жовті зі Швеції, блакитні і білі з Греції, триколорний прапори Франції, Англії, Сполучених Штатів, Німеччини, Бельгії, Італії та Угорщини, а також жовті та червоні з Іспанії, а також інноваційні прапори Бразилії і Австралії, а також стародавній Японії і сучасного Китаю. Це, дійсно, міжнародна емблема. }}


Американський історик Роберт Барні в своїй статті, опублікованій в ''Олімпійському огляді'' в офіційному журналі Міжнародного олімпійського комітету в листопаді 1992 року, пояснює, що ідея переплетених кілець з'явилася у [[П'єр де Кубертен|П'єра де Кубертена]], коли він відповідав за USFSA, засновану асоціацію в союзі двох французьких спортивних асоціацій та до 1925 року, відповідальних за подання Міжнародного олімпійського комітету у Франції: емблемою союзу було два переплетених кільця. Це була ідея швейцарського психіатра [[Карл Густав Юнг|Карла Юнга]]: для нього кільце символізувало безперервність і людську істоту.<ref name="AAFLA">{{cite journal |url=http://www.la84foundation.org/OlympicInformationCenter/OlympicReview/1992/ore301/ORE301p.pdf |format=PDF |title=This Great Symbol |author=Robert Knight Barney |accessdate=29 December 2015 |work=Olympic Review| date=November 1992| number=301}}</ref>
Американський історик Роберт Барні у своїй статті, опублікованій в ''Олімпійському огляді'' в офіційному журналі Міжнародного олімпійського комітету в листопаді 1992 року, пояснює, що ідея переплетених кілець з'явилася у [[П'єр де Кубертен|П'єра де Кубертена]], коли він відповідав за USFSA, засновану асоціацію в союзі двох французьких спортивних асоціацій та до 1925 року, відповідальних за подання Міжнародного олімпійського комітету у Франції: емблемою союзу було два переплетених кільця. Це була ідея швейцарського психіатра [[Карл Густав Юнг|Карла Юнга]]: для нього кільце символізувало безперервність і людську істоту.<ref name="AAFLA">{{cite journal |url=http://www.la84foundation.org/OlympicInformationCenter/OlympicReview/1992/ore301/ORE301p.pdf |format=PDF |title=This Great Symbol |author=Robert Knight Barney |accessdate=29 December 2015 |work=Olympic Review| date=November 1992| number=301}}</ref>


Конгрес 1914 року був призупинений у зв'язку з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]], але символ та прапор були згодом прийняті. Вони офіційно дебютували на Іграх VII Олімпіади в Антверпені, Бельгія, у 1920 році.<ref>{{cite book| title=Encyclopedia of the Modern Olympic Movement| editor1-first=John E.| editor1-last=Findling| editor2-first=Kimberly D.| editor2-last=Pele| url=https://www.amazon.com/Encyclopedia-Modern-Olympic-Movement-Findling/dp/0313322783#reader_0313322783| publisher=Greenwood Press| date=30 March 2004| isbn=978-0313322785| pages=65, 75| subscription=yes| accessdate=29 December 2015}}</ref>
Конгрес 1914 року був призупинений у зв'язку з початком [[Перша світова війна|Першої світової війни]], але символ та прапор були згодом прийняті. Вони офіційно дебютували на Іграх VII Олімпіади в [[Антверпен|Антверпені]], Бельгія, у 1920 році.<ref>{{cite book| title=Encyclopedia of the Modern Olympic Movement| editor1-first=John E.| editor1-last=Findling| editor2-first=Kimberly D.| editor2-last=Pele| url=https://www.amazon.com/Encyclopedia-Modern-Olympic-Movement-Findling/dp/0313322783#reader_0313322783| publisher=Greenwood Press| date=30 March 2004| isbn=978-0313322785| pages=65, 75| subscription=yes| accessdate=29 December 2015}}</ref>




Популярність і широке поширення символу почалося під час підготовки до літньої Олімпіади 1936 року в Берліні. Карл Дьєм, президент оргкомітету [[Літні Олімпійські ігри 1936|літніх Олімпійських ігор 1936]] року, хотів провести церемонію факелоносців на стадіоні в [[Дельфи|Дельфі]], місці знаменитого оракула, де також проводилися [[Піфійські ігри]]. З цієї причини він наказав побудувати віху з олімпійськими кільцями, вирізаними з боків, і що факелоносці повинні носити полум'я разом з супроводом трьох інших звідти до Берліна. Церемонія була відзначена, але камінь ніколи не віддалявся. Пізніше два американських автора, Лінн і Грей Пул, відвідавши Дельфи в кінці 1950-х років, побачили камінь і повідомили в своїй «Історії стародавніх ігор»,<ref>{{Cite book|url=http://www.worldcat.org/title/history-of-ancient-olympic-games/oclc/541303|title=History of ancient Olympic games,|last=Poole|first=Lynn|last2=Poole|first2=Gray Johnson|date=1963-01-01|publisher=I. Obolensky|location=New York|language=English}}</ref> що дизайн олімпійських кілець походить із Стародавньої Греції.<ref name="aldaver">{{cite web |url=http://www.aldaver.com |title=Logos & Mascots |date=27 February 2007 |accessdate=18 March 2007}}</ref> Це стало відомим як «камінь Карла Діма». Це створило міф про те, що символ мав давньогрецьке походження.
Популярність і широке поширення символу почалося під час підготовки до літньої Олімпіади 1936 року в [[Берлін|Берліні]]. Карл Дьєм, президент оргкомітету [[Літні Олімпійські ігри 1936|літніх Олімпійських ігор 1936]] року, хотів провести церемонію факелоносців на стадіоні в [[Дельфи|Дельфі]], місці знаменитого оракула, де також проводилися [[Піфійські ігри]]. З цієї причини він наказав побудувати віху з олімпійськими кільцями, вирізаними з боків, і що факелоносці повинні носити полум'я разом з супроводом трьох інших звідти до Берліна. Церемонія була відзначена, але камінь ніколи не віддалявся. Пізніше, два американських автора, Лінн і Грей Пул, відвідавши Дельфи в кінці 1950-х років, побачили камінь і повідомили у своїй «Історії стародавніх ігор»,<ref>{{Cite book|url=http://www.worldcat.org/title/history-of-ancient-olympic-games/oclc/541303|title=History of ancient Olympic games,|last=Poole|first=Lynn|last2=Poole|first2=Gray Johnson|date=1963-01-01|publisher=I. Obolensky|location=New York|language=English}}</ref> що дизайн олімпійських кілець походить із Стародавньої Греції.<ref name="aldaver">{{cite web |url=http://www.aldaver.com |title=Logos & Mascots |date=27 February 2007 |accessdate=18 March 2007}}</ref> Це стало відомим як «камінь Карла Діма», створивши міф про давньогрецьке походження символу.


Нинішній погляд Міжнародного олімпійського комітету (МОК) полягає в тому, що символ «підтверджує ідею» про те, що Олімпійський рух є міжнародним, і вітає участь усіх країн світу.<ref name="IOC">{{cite web |url=http://multimedia.olympic.org/pdf/en_report_672.pdf |format=PDF|title=The Olympic symbols |accessdate=18 March 2007 |year=2002 |publisher=[[IOC]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070316083724/http://multimedia.olympic.org/pdf/en_report_672.pdf |archivedate=16 March 2007}} [Broken link]</ref> Як можна прочитати в [[Олімпійська хартія|Олімпійській хартії]], олімпійський символ являє собою союз «п'яти [[Материк|континентів]]<nowiki/>» світу і зустріч атлетів з усього світу на Олімпійських іграх. Однак жоден континент не представлений жодним конкретним кільцем. До 1951 року в офіційному довіднику вказувалося, що кожен колір відповідає певному континенту: синій для Європи, жовтий для Азії, чорний для Африки, зелений для Австралії і Океанії і червоний для Північної і Південної [[Америка|Америки]]; це було усунуто, бо не було доказів того, що Кубертін намір це зробити (наведена вище цитата, ймовірно, була запізнілою).<ref>{{cite journal |date=January 1951 |title=Decision adopted by the Executive Committee |journal=Bulletin du Comité International Olympique (Olympic Review)|publisher=IOC |location=Lausanne |issue=25 |page=32 |url=http://www.la84foundation.org/OlympicInformationCenter/OlympicReview/1951/BDCE25/BDCE25s.pdf}}</ref> Тим не менш, логотип [[Асоціація національних олімпійських комітетів|Асоціації національних олімпійських комітетів]] поміщає логотип кожної з п'яти континентальних асоціацій в кільце відповідного кольору.
Нинішній погляд Міжнародного олімпійського комітету (МОК) полягає в тому, що символ «підтверджує ідею», що Олімпійський рух є міжнародним, і вітає участь усіх країн світу.<ref name="IOC">{{cite web |url=http://multimedia.olympic.org/pdf/en_report_672.pdf |format=PDF|title=The Olympic symbols |accessdate=18 March 2007 |year=2002 |publisher=[[IOC]] |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070316083724/http://multimedia.olympic.org/pdf/en_report_672.pdf |archivedate=16 March 2007}} [Broken link]</ref> Як можна прочитати в [[Олімпійська хартія|Олімпійській хартії]], олімпійський символ являє собою союз «п'яти континентів» світу і зустріч атлетів з усього світу на Олімпійських іграх. Однак жоден континент не представлений жодним конкретним кільцем. До 1951 року в офіційному довіднику вказувалося, що кожен колір відповідає певному континенту: синій для Європи, жовтий для Азії, чорний для Африки, зелений для Австралії і Океанії і червоний для Північної і Південної [[Америка|Америки]]; це було усунуто, бо не було доказів того, що Кубертін намір це зробити (наведена вище цитата, ймовірно, була запізнілою).<ref>{{cite journal |date=January 1951 |title=Decision adopted by the Executive Committee |journal=Bulletin du Comité International Olympique (Olympic Review)|publisher=IOC |location=Lausanne |issue=25 |page=32 |url=http://www.la84foundation.org/OlympicInformationCenter/OlympicReview/1951/BDCE25/BDCE25s.pdf}}</ref> Тим не менш, логотип [[Асоціація національних олімпійських комітетів|Асоціації національних олімпійських комітетів]] поміщає логотип кожної з п'яти континентальних асоціацій в кільце відповідного кольору.


== Прапор ==
== Прапор ==
Рядок 31: Рядок 31:
=== Спеціальні прапори ===
=== Спеціальні прапори ===


Існують спеціальні Олімпійські прапори, які відображаються містами, в яких будуть проходити наступні Олімпійські ігри. Під час кожної церемонії олімпійського закриття, традиційно відомої як Церемонія Антверпена,<ref name="OCprotocol2">{{cite web| title=Olympic Charter| publisher=The International Olympic Committee| date=2 August 2015| url=http://www.olympic.org/Documents/olympic_charter_en.pdf| accessdate=29 December 2015}}</ref> прапор передається від мера одного міста-господаря до наступного господаря, де він буде потім відправлений на новий хост і відображений в мерії. Ці прапори не слід плутати з більш великими олімпійськими прапорами, розробленими і створеними спеціально для кожної гри, які проходять над стадіоном-хокеєм, а потім йдуть у відставку. Оскільки для цієї мети немає певного прапора, прапори, що пролітають над стадіонами, зазвичай мають тонкі відмінності, в тому числі незначні варіації кольору, і, що більш помітно, наявність (або відсутність) білих контурів навколо кожного кільця.
Існують спеціальні Олімпійські прапори для міст, у яких будуть проходити наступні Олімпійські ігри. Під час кожної церемонії олімпійського закриття, традиційно відомої як Церемонія Антверпена,<ref name="OCprotocol2">{{cite web| title=Olympic Charter| publisher=The International Olympic Committee| date=2 August 2015| url=http://www.olympic.org/Documents/olympic_charter_en.pdf| accessdate=29 December 2015}}</ref> прапор передається від мера одного міста-господаря до наступного господаря, де він буде потім відправлений на новий хост і відображений в мерії. Ці прапори не слід плутати з більш великими олімпійськими прапорами, розробленими і створеними спеціально для кожної гри, які проходять над стадіоном, а потім йдуть у відставку. Оскільки для цієї мети немає певного прапора, прапори, що пролітають над стадіонами, зазвичай мають тонкі відмінності, в тому числі незначні варіації кольору, і, що більш помітно, наявність (або відсутність) білих контурів навколо кожного кільця.


=== Антверпенський прапор ===
=== Антверпенський прапор ===


Перший Олімпійський прапор був представлений МОК на [[Літні Олімпійські ігри 1920|літніх Олімпійських іграх 1920]] року в місті [[Антверпен|Антверпен, Бельгія]]. Прапор 1920 року, представлений на Іграх в Антверпені, був змінений на новий олімпійський прапор у 1988 році, представлений на Олімпійських іграх в Сеулі. Старий прапор нині зберігається в [[Олімпійський музей|Олімпійському музеї]] в Лозанні.
Перший Олімпійський прапор був представлений МОК на [[Літні Олімпійські ігри 1920|літніх Олімпійських іграх 1920]] року у місті [[Антверпен|Антверпен, Бельгія]]. Прапор 1920 року, представлений на Іграх в Антверпені, був змінений на новий олімпійський прапор у 1988 році, представлений на Олімпійських іграх в Сеулі. Старий прапор нині зберігається в [[Олімпійський музей|Олімпійському музеї]] в [[Лозанна|Лозанні]].


У 1997 році на бенкеті, організованому Олімпійським комітетом США, репортер брав інтерв'ю у Пріста Хейга, який виграв бронзову медаль в зануреннях на платформі в якості члена олімпійської збірної США в 1920 році. Репортер зазначив, що МОК не змогла з'ясувати, що сталося з оригінальним олімпійським прапором. «Я можу вам допомогти»&nbsp;— сказав Пріст&nbsp;— «Прапор в моїй валізі». В кінці Антверпенскької Олімпіади, підбурений товаришем по команді Дюком Каханамоку, він піднявся на флагшток і вкрав Олімпійський прапор. Протягом 77 років прапор зберігався в нижній частині його валізи. Пріест повернув прапор в МОК, на спеціальній церемонії, що відбулася в 2000 році в Сіднеї (на момент церемонії Прісту було 103 роки). Оригінальний прапор Антверпена тепер демонструється в Олімпійському музеї в Лозанні, Швейцарія, з меморіальною дошкою, на якій написана вдячність Прісту за повернення прапора.
У 1997 році на бенкеті, організованому Олімпійським комітетом США, репортер брав інтерв'ю у Пріста Хейга, який виграв бронзову медаль в зануреннях на платформі в якості члена олімпійської збірної США в 1920 році. Репортер зазначив, що МОК не змогла з'ясувати, що сталося з оригінальним олімпійським прапором. «Я можу вам допомогти»&nbsp;— сказав Пріст&nbsp;— «Прапор у моїй валізі». У кінці Антверпенскької Олімпіади, підбурений товаришем по команді Дюком Каханамоку, він піднявся на флагшток і вкрав Олімпійський прапор. Протягом 77 років прапор зберігався в нижній частині його валізи. Пріест повернув прапор в МОК, на спеціальній церемонії, що відбулася у 2000 році у Сіднеї (на момент церемонії Прісту було 103 роки). Оригінальний прапор Антверпена тепер демонструється в Олімпійському музеї в Лозанні, Швейцарія, з меморіальною дошкою, на якій написана вдячність Прісту за повернення прапора.


=== Прапор Осло ===
=== Прапор Осло ===


Прапор Осло був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] мером [[Осло|Осло, Норвегія]], під час [[Зимові Олімпійські ігри 1952|зимових Олімпійських ігор 1952 року]]. З тих пір він був переданий в наступне організований місто [[Зимові Олімпійські ігри|зимових Олімпійських ігор]]. В даний час справжній прапор Осло зберігається в спеціальній коробці, замість нього використовується копія.<ref>{{cite web| url=http://www.vancouver2010.com/olympic-news/n/news/feature-stories/the-olympic-flags-and-emblem_38344IZ.html| title=Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem| quote=Because it is so precious, and must be preserved for years to come, the Oslo flag is not used during the actual Closing Ceremony. Instead, a replica flag is traditionally used.| accessdate=1 March 2010}}</ref>
Прапор Осло був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] мером [[Осло|Осло, Норвегія]], під час [[Зимові Олімпійські ігри 1952|зимових Олімпійських ігор 1952 року]]. З тих пір він був переданий у наступне місто [[Зимові Олімпійські ігри|зимових Олімпійських ігор]]. У даний час справжній прапор Осло зберігається в спеціальній коробці, замість нього використовується копія.<ref>{{cite web| url=http://www.vancouver2010.com/olympic-news/n/news/feature-stories/the-olympic-flags-and-emblem_38344IZ.html| title=Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem| quote=Because it is so precious, and must be preserved for years to come, the Oslo flag is not used during the actual Closing Ceremony. Instead, a replica flag is traditionally used.| accessdate=1 March 2010}}</ref>


=== Прапор Сеула ===
=== Прапор Сеула ===


Будучи наступником прапора Антверпена,<ref>{{cite web| url=http://www.vancouver2010.com/olympic-news/n/news/feature-stories/the-olympic-flags-and-emblem_38344IZ.html| title=Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem| quote=The successor to the Antwerp Flag, the Seoul flag was presented to the IOC at the 1988 Olympic Games by the city of Seoul, South Korea.| accessdate=1 March 2010}}</ref> прапор Сеула був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] на [[Літні Олімпійські ігри 1988|літніх Олімпійських іграх 1988 року]] в місті [[Сеул|Сеул, Південна Корея]], та з тих пір був переданий в наступне місто [[Літні Олімпійські ігри|літніх Олімпійських ігор]]. Прапор Сеула в даний час демонструється в столичному будинку [[Будівля Токійського столичного уряду|уряду Токіо]].
Прапор Сеула був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] на [[Літні Олімпійські ігри 1988|літніх Олімпійських іграх 1988 року]] в місті [[Сеул|Сеул, Південна Корея]], та з тих пір був переданий в наступне місто [[Літні Олімпійські ігри|літніх Олімпійських ігор]].<ref>{{cite web|url=http://www.vancouver2010.com/olympic-news/n/news/feature-stories/the-olympic-flags-and-emblem_38344IZ.html|title=Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem|quote=The successor to the Antwerp Flag, the Seoul flag was presented to the IOC at the 1988 Olympic Games by the city of Seoul, South Korea.|accessdate=1 March 2010}}</ref> Прапор Сеула в даний час демонструється в столичному будинку [[Будівля Токійського столичного уряду|уряду Токіо]].


=== Прапор Ріо-де-Жанейро ===
=== Прапор Ріо-де-Жанейро ===


В якості наступника Прапор Сеула<ref>{{cite web| url=http://www.insidethegames.biz/articles/1040944/olympic-flag-arrives-in-tokyo-ahead-of-2020-games| title=Olympic Flag arrives in Tokyo ahead of 2020 Games| quote=Rio Mayor Eduardo Paes handed the Flag over to Tokyo Governor Yuriko Koike during the Rio 2016 Closing Ceremony at the Maracanã Stadium on Sunday (August 21).| accessdate=11 September 2016}}</ref> прапор Ріо був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] на літніх [[Літні Олімпійські ігри 2016|Олімпійських іграх 2016 року]] в місті [[Ріо-де-Жанейро]], Бразилія, та з тих пір був переданий в наступне місто [[Літні Олімпійські ігри|літніх Олімпійських ігор]], Токіо.
В якості наступника Прапор Сеула<ref>{{cite web| url=http://www.insidethegames.biz/articles/1040944/olympic-flag-arrives-in-tokyo-ahead-of-2020-games| title=Olympic Flag arrives in Tokyo ahead of 2020 Games| quote=Rio Mayor Eduardo Paes handed the Flag over to Tokyo Governor Yuriko Koike during the Rio 2016 Closing Ceremony at the Maracanã Stadium on Sunday (August 21).| accessdate=11 September 2016}}</ref>, прапор Ріо був представлений [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]] на літніх [[Літні Олімпійські ігри 2016|Олімпійських іграх 2016 року]] в місті [[Ріо-де-Жанейро]], [[Бразилія]], та з тих пір був переданий в наступне місто [[Літні Олімпійські ігри|літніх Олімпійських ігор]], [[Токіо]].


=== Сінгапурський прапор ===
=== Сінгапурський прапор ===
Рядок 57: Рядок 57:
=== Інсбрукський прапор ===
=== Інсбрукський прапор ===


Для Зимових [[Юнацькі Олімпійські ігри|юнацьких Олімпійських ігор]] був представлений прапор на [[Зимові юнацькі Олімпійські ігри 2012]] року в місті [[Інсбрук]], Австрія, та з тих пір був переданий в насте місто зимових юнацьких Олімпійських ігор.
Для Зимових [[Юнацькі Олімпійські ігри|юнацьких Олімпійських ігор]] був представлений прапор на [[Зимові юнацькі Олімпійські ігри 2012]] року в місті [[Інсбрук]], Австрія, та з тих пір був переданий у наступне місто зимових юнацьких Олімпійських ігор.


== Олімпійський вогонь ==
== Олімпійський вогонь ==
Рядок 63: Рядок 63:
Вперше олімпійський вoгонь був запалений на [[Літні Олімпійські ігри 1928|Олімпійських Іграх 1928]] року в Амстердамі.
Вперше олімпійський вoгонь був запалений на [[Літні Олімпійські ігри 1928|Олімпійських Іграх 1928]] року в Амстердамі.


Олімпійський вoгонь запалюють на території руїн храму богині Гери в стародавній [[Олімпія|Олімпії]] в [[Греція|Греції]] від [[Параболоїд|параболічного]] дзеркала. Вогонь на факелі передається від атлета до атлета в ході багатоденної символічної естафети, яка проходить по всім 5 населеним [[Материк|континентам]] Землі. Вогонь прибуває до місця проведення Олімпійських ігор в день їх відкриття. Фіналіст [[Естафета|естафети]] смолоскипом запалює полум'я олімпійського багаття. Це символізує початок ігор. По завершенні всіх змагань Олімпійський вогонь гаситься, що символізує закриття ігор.
Олімпійський вoгонь запалюють на території руїн храму богині [[Гера|Гери]] в стародавній [[Олімпія|Олімпії]] в [[Греція|Греції]] від [[Параболоїд|параболічного]] дзеркала. Вогонь на факелі передається від атлета до атлета в ході багатоденної символічної естафети, яка проходить по всім 5 населеним [[Материк|континентам]] Землі. Вогонь прибуває до місця проведення Олімпійських ігор в день їх відкриття. Фіналіст [[Естафета|естафети]] смолоскипом запалює полум'я олімпійського багаття. Це символізує початок ігор. По завершенні всіх змагань Олімпійський вогонь гаситься, що символізує закриття ігор.


Перша естафета олімпійського вогню з Олімпії і церемонія запалювання Олімпійського багаття були проведені на [[Літні Олімпійські ігри 1936|Олімпійських іграх 1936]] року в Берліні. Вогонь був запалений в Олімпії 20 липня 1936 року, естафета закінчилася в Берліні 1 серпня 1936 року.
Перша естафета олімпійського вогню з Олімпії і церемонія запалювання Олімпійського багаття були проведені на [[Літні Олімпійські ігри 1936|Олімпійських іграх 1936]] року в Берліні. Вогонь був запалений в Олімпії 20 липня 1936 року, естафета закінчилася в Берліні 1 серпня 1936 року.


Автором і засновником традиції естафети, а також автором ідеї запалення факела в Греції вважається Карл Дім, спортивний чиновник в Німеччині і генеральний секретар Оргкомітету Ігор 1936 року. Задум естафети виник у Діма в ході підготовки до проведення Олімпійських ігор в Берліні 1916 року, скасованих у зв'язку з Першою світовою війною.
Автором і засновником традиції естафети, а також автором ідеї запалення факела в Греції вважається Карл Дім, спортивний чиновник в Німеччині і генеральний секретар Оргкомітету Ігор 1936 року. Задум естафети виник у Діма під час підготовки до проведення Олімпійських ігор в Берліні 1916 року, скасованих у зв'язку з Першою світовою війною.


Олімпійський факел переноситься спортсменами, лідерами, знаменитостями і звичайними людьми, а іноді і в незвичайних умовах, наприклад, при передачі в електронному вигляді через супутник для [[Літні Олімпійські ігри 1976|Монреаля 1976]], занурений під воду, без погашеня на [[Літні Олімпійські ігри 2000|олімпійських іграх в Сіднеї 2000]] року або космосі та на [[Північний полюс|Північному полюсі]] в [[Зимові Олімпійські ігри 2014|олімпійських іграх Сочі 2014]]. В останній день естафети, в день церемонії відкриття, полум'я досягає головного стадіону і використовується для освітлення котла, розташованого в певній частині місця, щоб позначити початок Ігор,
Олімпійський факел переноситься спортсменами, лідерами, знаменитостями і звичайними людьми, а іноді і в незвичайних умовах, наприклад, при передачі в електронному вигляді через супутник для [[Літні Олімпійські ігри 1976|Монреаля 1976]], занурений під воду, без погашеня на [[Літні Олімпійські ігри 2000|олімпійських іграх в Сіднеї 2000]] року або космосі та на [[Північний полюс|Північному полюсі]] в [[Зимові Олімпійські ігри 2014|олімпійських іграх Сочі 2014]]. У останній день естафети та у день церемонії відкриття, полум'я досягає головного стадіону і використовується для освітлення котла, розташованого у певному місці, щоб позначити початок Ігор,


== Медалі ==
== Медалі ==


Олімпійські медалі&nbsp;— [[Золото|золоту]], [[Срібло|срібну]] і [[Бронза|бронзову]]&nbsp;— вручають трьом спортсменам, які продемонстрували найкращі результати в змаганні. У командних видах спорту медалі отримують всі члени команди.
Олімпійські медалі&nbsp;— [[Золото|золоту]], [[Срібло|срібну]] і [[Бронза|бронзову]]&nbsp;— вручають трьом спортсменам, які продемонстрували найкращі результати у змаганні. У командних видах спорту медалі отримують всі члени команди.


Дизайн медалей, що вручалися спортсменам на перших восьми літніх Олімпійських іграх, був абсолютно різним і розроблявся кожним Оргкомітетом самостійно. З 1920 по 2000 рік для [[Аверс|аверсу]] олімпійських медалей використовувався стандартний дизайн: [[Ніке|богиня Ніке]] з пальмовою гілкою в правій руці. [[Реверс]] медалі змінювався в залежності від побажань країни, де проводилися Ігри. Починаючи з 2004 року, від цієї традиції відступили, і обидві сторони медалі виготовляються відповідно до унікальному дизайну організаторів Ігор.
Дизайн медалей, що вручалися спортсменам на перших восьми літніх Олімпійських іграх, був абсолютно різним і розроблявся кожним Оргкомітетом самостійно. З 1920 по 2000 рік для [[Аверс|аверсу]] олімпійських медалей використовувався стандартний дизайн: [[Ніке|богиня Ніке]] з пальмовою гілкою в правій руці. [[Реверс]] медалі змінювався в залежності від побажань країни, де проводилися Ігри. Починаючи з 2004 року, від цієї традиції відступили, і обидві сторони медалі виготовляються відповідно до унікальному дизайну організаторів Ігор.
Рядок 79: Рядок 79:
Діаметр медалі Ігор 2008 року становив 70&nbsp;мм, товщина 6&nbsp;мм.
Діаметр медалі Ігор 2008 року становив 70&nbsp;мм, товщина 6&nbsp;мм.


Золоті медалі, як правило, виготовляють в основному зі [[Срібло|срібла]]. Так, на Іграх 2008 року золота медаль важила близько 150 грамів, до складу якої входило приблизно 6 грам золота. Срібні медалі виготовляють зі срібла, бронзові з [[Мідь|міді]].
Золоті медалі, як правило, виготовляють зі [[Срібло|срібла]]. Так, на Іграх 2008 року золота медаль важила близько 150 грамів. До її складу входило приблизно 6 грам золота. Срібні медалі виготовляють зі срібла, бронзові з [[Мідь|міді]].


На Іграх 1896 і 1900 року медалями відзначали тільки атлетів, які посіли 1-е і 2-е місця. Золотої медалі тоді не було, а вручали тільки срібну і бронзову. Більше того, на [[Літні Олімпійські ігри 1900|Іграх 1900 року]] в багатьох видах медалі взагалі не вручалися, а замість них організатори нагороджували учасників кубками та дипломами. Проте, для однакового підходу в довідковій літературі золота, срібна і бронзова медалі використовуються і для цих Ігор.
На Іграх 1896 і 1900 року медалями відзначали тільки атлетів, які посіли 1-е і 2-е місця. Золотої медалі тоді не було, а вручали тільки срібну і бронзову. Більше того, на [[Літні Олімпійські ігри 1900|Іграх 1900 року]] в багатьох видах медалі взагалі не вручалися, а замість них організатори нагороджували учасників кубками та дипломами. Проте, для більш уніфікованого підходу, золота, срібна і бронзова медалі використовуються і для цих Ігор.


До 1960 року медалі виготовлялися без кріплень і вручалися переможцям прямо в руки. Організатори [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських ігор 1960 року]] в Римі вперше виготовили тонкі бронзові ланцюжка в формі оливкової гілки, щоб медалі можна було вішати на шиї спортсменам. Вводячи це не передбачене правилами нововведення, організатори підстрахувалися і вручили дівчатам, які виносили медалі для нагородження, ножиці, щоб швидко перерізати ланцюжка в разі заперечень. Однак ідея сподобалася, і з тих пір до олімпійських медалей кріпляться ланцюжки або стрічки.
До 1960 року медалі виготовлялися без кріплень і вручалися переможцям прямо в руки. Організатори [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських ігор 1960 року]] в Римі вперше виготовили тонкі бронзові ланцюжки у формі оливкової гілки, щоб медалі можна було вішати на шиї спортсменів. Вводячи це не передбачене правилами нововведення, організатори підстрахувалися і вручили дівчатам, які виносили медалі для нагородження, ножиці, щоб вони мали змогу швидко перерізати ланцюжки у разі заперечень. Однак ідея сподобалася, і з тих пір до олімпійських медалей кріпляться ланцюжки або стрічки.


== Гімн ==
== Гімн ==
{{main|Олімпійський гімн}}
{{main|Олімпійський гімн}}
[[Файл:AarreMerikanto1952.jpg|міні|Композитор Олімпійської фанфари 1952 року, [[Аарре Меріканто]], на Олімпійському стадіоні в Гельсінкі під час ігор.]]
[[Файл:AarreMerikanto1952.jpg|міні|Композитор Олімпійської фанфари 1952 року, [[Аарре Меріканто]], на Олімпійському стадіоні в Гельсінкі під час ігор.]]
[[Олімпійський гімн]] грає, коли піднімається Олімпійський прапор. Це музична п'єса, складена [[Спірідон Самарас]]ом зі словами, написаними за віршем [[Греки|грецького]] поета і письменника [[Костіс Паламас|Костіса Паламаса]].Обидва, поет та композитор були вибором [[Деметріос Вікелас|Деметріоса Вікеласа]], грецького [[Пан'європеїзм|проєвропейського]] і першого президента [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]]. Гімн вперше був виконаний для церемонії відкриття [[Літні Олімпійські ігри 1896|Олімпійських ігор в Афінах 1896]], але не був оголошений офіційним гімном МОК до 1957 року. У наступні роки кожна приймаюча країна замовила склад конкретного олімпійського гімну для їх власне видання Ігор до літніх [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських ігор 1960 року]] в Римі.
[[Олімпійський гімн]] грає, коли піднімається Олімпійський прапор. Це музична п'єса, складена [[Спірідон Самарас]]ом зі словами, написаними за віршем [[Греки|грецького]] поета і письменника [[Костіс Паламас|Костіса Паламаса]]. Обидва, поет і композитор, були вибрані [[Деметріос Вікелас|Деметріосом Вікеласом]], грецьким [[Пан'європеїзм|проєвропейським]] і першим президентом [[Міжнародний олімпійський комітет|МОК]]. Гімн вперше було виконано для церемонії відкриття [[Літні Олімпійські ігри 1896|Олімпійських ігор в Афінах 1896]], але не було оголошений офіційним гімном МОК до 1957 року. У наступні роки кожна приймаюча країна замовила склад конкретного олімпійського гімну для їх власного видання Ігор до літніх [[Літні Олімпійські ігри 1960|Олімпійських ігор 1960 року]] в Римі.


Інші відомі гімни і фанфари:
Інші відомі гімни і фанфари:
Рядок 102: Рядок 102:
* Поклик чемпіона: тема, написана Джоном Вільямсом для зимових Олімпійських ігор Солт-Лейк-2002.
* Поклик чемпіона: тема, написана Джоном Вільямсом для зимових Олімпійських ігор Солт-Лейк-2002.


Кілька інших композиторів протягом багатьох років сприяли олімпійській музиці, в тому числі [[Генрі Манчіні]], [[Франсіс Ле]], Хемліш Марвін, [[Філіп Ґласс]], Девід Фостер, [[Мікіс Теодоракіс]], Рюіті Сакамото, [[Вангеліс]], Безіл Поледуріс, [[Майкл Кеймен]] і Марк Воттерс.
Кілька інших композиторів протягом багатьох років сприяли олімпійській музиці, в тому числі [[Генрі Манчіні]], [[Франсіс Ле]], Хемліш Марвін, [[Філіп Ґласс]], [[Девід Фостер]], [[Мікіс Теодоракіс]], Рюіті Сакамото, [[Вангеліс]], Безіл Поледуріс, [[Майкл Кеймен]] і Марк Воттерс.


== Лаврова гілка ==
== Лаврова гілка ==


''Котінос'' ({{lang-el|κότινος}}),<ref>{{cite book| title=κότινος|trans-title=Olive Branch| work=A Greek–English Lexicon| language=Greek| url=http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3Dko%2Ftinos| first1=Henry George| last1=Liddell| first2=Robert| last2=Scott| publisher=Clarendon Press| year=1940}}</ref>&nbsp;— [[Оливка|оливкова]] гілка, спочатку з дикого оливкового дерева, переплетена з утворенням кола. На [[Античні Олімпійські ігри|древніх Олімпійських іграх]] не було золотих, срібних чи бронзових медалей. У кожній події був тільки один переможець, увінчаний оливковим вінком з дикого оливкового листя з священного дерева біля храму Зевса в Олімпії. [[Арістофан]] в [[Плутос (п'єса)|Плутосі]] робить розумне зауваження, чому переможні атлети увінчані вінком з дикого оливкового дерева, а не золотом. Переможці спортсмени були удостоєні, нагороджені і прославлені. Їх дії були оголошені і описані так, щоб майбутні покоління могли оцінити їх досягнення.
''Котінос'' ({{lang-el|κότινος}}),<ref>{{cite book| title=κότινος|trans-title=Olive Branch| work=A Greek–English Lexicon| language=Greek| url=http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3Atext%3A1999.04.0057%3Aentry%3Dko%2Ftinos| first1=Henry George| last1=Liddell| first2=Robert| last2=Scott| publisher=Clarendon Press| year=1940}}</ref>&nbsp;— [[Оливка|оливкова]] гілка, спочатку з дикого оливкового дерева, переплетена з утворенням кола. На [[Античні Олімпійські ігри|древніх Олімпійських іграх]] не було золотих, срібних чи бронзових медалей. У кожній події був тільки один переможець, увінчаний оливковим вінком з дикого оливкового листя зі священного дерева біля [[Храм Зевса Олімпійського|храму Зевса]] [[Храм Зевса в Олімпії|в Олімпії]]. [[Арістофан]] в [[Плутос (п'єса)|Плутосі]] робить розумне зауваження, чому переможні атлети увінчані вінком з дикого оливкового дерева, а не золотом. Переможці спортсмени були удостоєні, нагороджені і прославлені. Їх дії були оголошені і описані так, щоб майбутні покоління могли оцінити їх досягнення.


[[Геродот]] описує таку історію, яка відноситься до оливкового вінка. Ксеркс допитував деяких аркадців після [[Битва при Фермопілах|битви при Фермопілах]]. Він запитав, чому так мало грецьких чоловіків захищають Термопіли. Відповідь була: «Всі інші чоловіки беруть участь в Олімпійських іграх». І коли він запитав: «Яка нагорода для переможця?», відповідь була «Оливковий вінок». Тоді Тігранес, один з його генералів, вимовив найблагородніший вислів: «Боже мій, Мардоній, що це за люди, проти яких ви привели нас в бій? Чоловіки, які не змагаються за володіння, а за честь».<ref>Herodotus, The Histories, [http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Hdt.+8.26&fromdoc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0126 Hdt. 8.26]</ref>
[[Геродот]] описує таку історію, яка відноситься до [[Оливковий вінок|оливкового вінка]]. [[Ксеркс Вірменський|Ксеркс]] допитував деяких аркадців після [[Битва при Фермопілах|битви при Фермопілах]]. Він запитав, чому так мало грецьких чоловіків захищають [[Фермопіли|Термопіли]]. Відповідь була: «Всі інші чоловіки беруть участь в Олімпійських іграх». І коли він запитав: «Яка нагорода для переможця?», відповідь була «Оливковий вінок». Тоді Тігранес, один з його генералів, вимовив найблагородніший вислів: «Боже мій, [[Мардоній]], що це за люди, проти яких ви привели нас у бій? Чоловіки, які не змагаються за володіння, а за честь».<ref>Herodotus, The Histories, [http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Hdt.+8.26&fromdoc=Perseus%3Atext%3A1999.01.0126 Hdt. 8.26]</ref>


Однак в більш пізні часи це була не єдина їхня нагорода; спортсмен був винагороджений щедрою сумою грошей своєї країни. Крім використання на церемоніях нагородження, лаврова гілка була обрана в якості емблеми літніх [[Літні Олімпійські ігри 2004|Олімпійських ігор 2004 року]].
В більш пізні часи це була не єдина їхня нагорода; спортсмен був винагороджений щедрою сумою грошей від своєї країни. Крім використання на церемоніях нагородження, [[Лавровий вінок|лаврова гілка]] була обрана в якості емблеми літніх [[Літні Олімпійські ігри 2004|Олімпійських ігор 2004 року]].


Лаврова гілка, або «котінос», являє собою згорнуту у вигляді вінка гілку, яку вручають переможцеві разом із золотою медаллю.
Лаврова гілка, або «котінос», являє собою згорнуту у вигляді вінка гілку, яку вручають переможцеві разом із золотою медаллю.
Рядок 117: Рядок 117:
== Олімпійський салют ==
== Олімпійський салют ==


Олімпійський салют&nbsp;— це варіант [[Римський салют|римського салюту]]: права рука спрямованіа вгору, долоню&nbsp;— назовні і вниз, пальці торкаються один одного. Однак, на відміну від римського салюту, рука піднімається вище і під кутом праворуч від плеча.<ref name="1924poster">{{cite web| url=http://olympic-museum.de/poster/poster1924.htm| title=Paris 1924 - Jeux Olympiques| last=Droit| first=Jean| year=1924| publisher=Olympic Games Museum| accessdate=15 March 2010| archiveurl=https://web.archive.org/web/20100829002316/http://olympic-museum.de/poster/poster1924.htm| archivedate=29 серпень 2010| deadurl=yes}}</ref><ref name="Schaap">{{cite book |last=Schaap |first=Jeremy |title=Triumph: the untold story of Jesse Owens and Hitler's Olympics |publisher=Houghton Mifflin Harcourt |year=2007 |pages=163–166 |isbn=978-0-618-68822-7| url=https://books.google.com/books?id=DSsdGalGcPMC&q=olympic+salute#v=snippet&q=olympic%20salute&f=false| subscription=yes}}</ref> Привітання видно на офіційних плакатах ігор в [[Літні Олімпійські ігри 1924|Парижі 1924 року]] та в [[Літні Олімпійські ігри 1936|Берліні 1936 року]].<ref>{{cite web|url=http://olympic-museum.de/poster/poster1936.htm|title=Olympic Games 1936 Berlin: Poster|year=1936|publisher=Olympic Games Museum|accessdate=29 December 2015}}</ref>
Олімпійський салют&nbsp;— це варіант [[Римський салют|римського салюту]]: права рука спрямована вгору, долоня&nbsp;— назовні і вниз, пальці торкаються один одного. На відміну від римського салюту, рука піднімається вище і під кутом праворуч від плеча.<ref name="1924poster">{{cite web| url=http://olympic-museum.de/poster/poster1924.htm| title=Paris 1924 - Jeux Olympiques| last=Droit| first=Jean| year=1924| publisher=Olympic Games Museum| accessdate=15 March 2010| archiveurl=https://web.archive.org/web/20100829002316/http://olympic-museum.de/poster/poster1924.htm| archivedate=29 серпень 2010| deadurl=yes}}</ref><ref name="Schaap">{{cite book |last=Schaap |first=Jeremy |title=Triumph: the untold story of Jesse Owens and Hitler's Olympics |publisher=Houghton Mifflin Harcourt |year=2007 |pages=163–166 |isbn=978-0-618-68822-7| url=https://books.google.com/books?id=DSsdGalGcPMC&q=olympic+salute#v=snippet&q=olympic%20salute&f=false| subscription=yes}}</ref> Привітання видно на офіційних плакатах ігор в [[Літні Олімпійські ігри 1924|Парижі 1924 року]] та в [[Літні Олімпійські ігри 1936|Берліні 1936 року]].<ref>{{cite web|url=http://olympic-museum.de/poster/poster1936.htm|title=Olympic Games 1936 Berlin: Poster|year=1936|publisher=Olympic Games Museum|accessdate=29 December 2015}}</ref>


Олімпійський салют вийшов з ужитку з часів Другої світової війни через його сильну подібність з нацистським салютом.<ref>{{Cite news|url=http://www.todayifoundout.com/index.php/2012/08/the-official-olympic-salute-stopped-being-popularly-used-after-wwii-due-to-strongly-resembling-the-heil-hitler-salute/|title=The Official Olympic Salute Stopped Being Popularly Used After WWII Due to Strongly Resembling the "Heil Hitler" Salute|date=2012-08-08|work=Today I Found Out|access-date=2017-09-14|language=en-US}}</ref> Він був використаний в останній раз французькою командою на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 1948 року.<ref>https://www.youtube.com/watch?v=WfaFnZ6sEnY/|title= Full St. Moritz 1948 Official film ; see 13:15 to 13:20</ref>
Олімпійський салют вийшов з ужитку з часів Другої світової війни через його сильну подібність з нацистським салютом.<ref>{{Cite news|url=http://www.todayifoundout.com/index.php/2012/08/the-official-olympic-salute-stopped-being-popularly-used-after-wwii-due-to-strongly-resembling-the-heil-hitler-salute/|title=The Official Olympic Salute Stopped Being Popularly Used After WWII Due to Strongly Resembling the "Heil Hitler" Salute|date=2012-08-08|work=Today I Found Out|access-date=2017-09-14|language=en-US}}</ref> Він був використаний востаннє французькою командою на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 1948 року.<ref>https://www.youtube.com/watch?v=WfaFnZ6sEnY/|title= Full St. Moritz 1948 Official film ; see 13:15 to 13:20</ref>


== Талісмани ==
== Талісмани ==


Талісман для кожної Олімпіади вибирається приймаючою країною на свій розсуд. Зазвичай талісманом вибирають якусь тварину чи інше стилізоване зображення, котре асоціюється в уявленні більшості людей з приймаючою країною.
[[Талісман]] для кожної Олімпіади обирається приймаючою країною на свій розсуд. Зазвичай талісманом обирають тварину чи інше стилізоване зображення, яке асоціюється в уявленні більшості людей з приймаючою країною.


Спочатку у Олімпійських ігор були тільки емблема і прапор. Талісмани з'явилися зовсім недавно, в 1968 році. Причому, одні вважають, що прабатьком всіх олімпійських талісманів був кумедний гірськолижник Шюсс, що став символом Білої Олімпіади в Греноблі. Інші ж упевнені, що перший талісман ягуар з'явився на Олімпійських іграх в Мехіко.
Спочатку у Олімпійських ігор були тільки емблема і прапор. Талісмани з'явилися зовсім недавно, в 1968 році. Причому, одні вважають, що прабатьком всіх олімпійських талісманів був кумедний гірськолижник Шюсс, який став символом Білої Олімпіади в [[Гренобль (значення)|Греноблі]]. Інші ж упевнені, що перший талісман ягуар з'явився на Олімпійських іграх в Мехіко.


Як би там не було, але першим офіційним талісманом визнана такса Вальді, що з'явилася на світ на [[Літні Олімпійські ігри 1972|Олімпійських іграх 1972 року]] в Мюнхені. Вальді (ім'я чоловіче, бо в німецькій мові слово «такса» чоловічого роду) вибрали талісманом ігор за те, що, як написано на сайті Міжнародного Олімпійського комітету, «йому притаманні якості справжнього спортсмена: стійкість, завзятість і спритність». Вальді знаменитий ще й тим, що він&nbsp;— єдине домашня тварина, що стало талісманом за всю історію олімпійських ігор.
Як би там не було, але першим офіційним талісманом визнана такса Вальді, що з'явилася на [[Літні Олімпійські ігри 1972|Олімпійських іграх 1972 року]] в [[Мюнхен|Мюнхені]]. Вальді (ім'я чоловіче, бо в німецькій мові слово «такса» чоловічого роду) вибрали талісманом ігор за те, що, як написано на сайті Міжнародного Олімпійського комітету, «йому притаманні якості справжнього спортсмена: стійкість, завзятість і спритність». Вальді знаменитий ще й тим, що він&nbsp;— єдина домашня тварина, яка стала талісманом за всю історію олімпійських ігор.


== Також див ==
== Дивіться також ==


* [[Медаль П'єра де Кубертена]]
* [[Медаль П'єра де Кубертена]]

Версія за 11:28, 28 жовтня 2021

Олімпійські символи — атрибути Олімпійських ігор, які використовуються Міжнародним олімпійським комітетом для просування ідеї Олімпійського руху в усьому світі. До олімпійських символів відносяться прапор (кільця), гімн, клятва, гасло, медалі, вогонь, лаврова гілка, салют, талісмани, емблема[1]. Будь-яке використання олімпійських символів в комерційних цілях заборонено Олімпійською хартією.

Девіз

Олімпійський девіз — Citius, Altius, Fortius, що в перекладі з латинської означає «Швидше, вище, сильніше».[2] Він був придуманий французьким священиком Анрі Дідона, запропонований П'єром де Кубертеном при створенні Міжнародного олімпійського комітету в 1894 році і представлений на Олімпійських іграх 1924 року в Парижі.[3]

Існує девіз «Головне — не перемога, а участь», авторство приписується де Кубертену. Фраза пов'язана з трагедією бігуна Піетрі Дорандо, який був дискваліфікований у бігу на марафонську дистанцію (Лондон, 1908) через надану йому сторонню допомогу на фініші. Допомогу, яку він не просив. На другий день відбулася урочиста церемонія вручення призів. Один з членів королівської сім'ї запросив італійця до п'єдесталу і вручив йому золотий кубок за видатне спортивне досягнення. У цей день пенсильванский єпископ виголосив з амвона собору святого Петра наступні слова: «На Олімпіаді головне не перемога, а участь». На думку письменників Ласло Куна і В. Столбова, участь — у сенсі співпереживання спортсмену, який боровся з останніх сил, але не зміг перемогти.

Кільця

П'ять кілець, символ Олімпійських ігор.

Кільця являють собою п'ять взаємопов'язаних кілець, забарвлених в синій, жовтий, чорний, зелений і червоний кольори на білому полі, відомі як «олімпійські кільця». Цей символ був спочатку розроблений в 1912 році бароном П'єром де Кубертеном, співзасновником сучасних Олімпійських ігор.[4] Схоже, що він закликав кільця представляти п'ять континентів: Африки, Азії, Америки, Океанії та Європи.[5] Після введення кілець Кубертін заявив у серпні 1912 року в «Олімпіку» наступне:[6]

... шість кольорів [включаючи білий фон прапора], об'єднані таким чином, відтворюють кольори кожної країни без винятку. Блакитні і жовті зі Швеції, блакитні і білі з Греції, триколорний прапори Франції, Англії, Сполучених Штатів, Німеччини, Бельгії, Італії та Угорщини, а також жовті та червоні з Іспанії, а також інноваційні прапори Бразилії і Австралії, а також стародавній Японії і сучасного Китаю. Це, дійсно, міжнародна емблема.

Американський історик Роберт Барні у своїй статті, опублікованій в Олімпійському огляді в офіційному журналі Міжнародного олімпійського комітету в листопаді 1992 року, пояснює, що ідея переплетених кілець з'явилася у П'єра де Кубертена, коли він відповідав за USFSA, засновану асоціацію в союзі двох французьких спортивних асоціацій та до 1925 року, відповідальних за подання Міжнародного олімпійського комітету у Франції: емблемою союзу було два переплетених кільця. Це була ідея швейцарського психіатра Карла Юнга: для нього кільце символізувало безперервність і людську істоту.[7]

Конгрес 1914 року був призупинений у зв'язку з початком Першої світової війни, але символ та прапор були згодом прийняті. Вони офіційно дебютували на Іграх VII Олімпіади в Антверпені, Бельгія, у 1920 році.[8]


Популярність і широке поширення символу почалося під час підготовки до літньої Олімпіади 1936 року в Берліні. Карл Дьєм, президент оргкомітету літніх Олімпійських ігор 1936 року, хотів провести церемонію факелоносців на стадіоні в Дельфі, місці знаменитого оракула, де також проводилися Піфійські ігри. З цієї причини він наказав побудувати віху з олімпійськими кільцями, вирізаними з боків, і що факелоносці повинні носити полум'я разом з супроводом трьох інших звідти до Берліна. Церемонія була відзначена, але камінь ніколи не віддалявся. Пізніше, два американських автора, Лінн і Грей Пул, відвідавши Дельфи в кінці 1950-х років, побачили камінь і повідомили у своїй «Історії стародавніх ігор»,[9] що дизайн олімпійських кілець походить із Стародавньої Греції.[10] Це стало відомим як «камінь Карла Діма», створивши міф про давньогрецьке походження символу.

Нинішній погляд Міжнародного олімпійського комітету (МОК) полягає в тому, що символ «підтверджує ідею», що Олімпійський рух є міжнародним, і вітає участь усіх країн світу.[11] Як можна прочитати в Олімпійській хартії, олімпійський символ являє собою союз «п'яти континентів» світу і зустріч атлетів з усього світу на Олімпійських іграх. Однак жоден континент не представлений жодним конкретним кільцем. До 1951 року в офіційному довіднику вказувалося, що кожен колір відповідає певному континенту: синій для Європи, жовтий для Азії, чорний для Африки, зелений для Австралії і Океанії і червоний для Північної і Південної Америки; це було усунуто, бо не було доказів того, що Кубертін намір це зробити (наведена вище цитата, ймовірно, була запізнілою).[12] Тим не менш, логотип Асоціації національних олімпійських комітетів поміщає логотип кожної з п'яти континентальних асоціацій в кільце відповідного кольору.

Прапор

Олімпійський прапор був створений П'єром де Кубертеном у 1914 році.

Олімпійський прапор має білий фон, з п'ятьма переплітаючимись кільцями в центрі: синій, жовтий, чорний, зелений і червоний. Цей дизайн символічний; він представляє п'ять континентів світу, об'єднаних олімпізму, в той час як шість кольорів - це ті, які з'являються на всіх національних прапорах світу в даний час.

П'єр де Кубертен (1931)[13]

Спеціальні прапори

Існують спеціальні Олімпійські прапори для міст, у яких будуть проходити наступні Олімпійські ігри. Під час кожної церемонії олімпійського закриття, традиційно відомої як Церемонія Антверпена,[14] прапор передається від мера одного міста-господаря до наступного господаря, де він буде потім відправлений на новий хост і відображений в мерії. Ці прапори не слід плутати з більш великими олімпійськими прапорами, розробленими і створеними спеціально для кожної гри, які проходять над стадіоном, а потім йдуть у відставку. Оскільки для цієї мети немає певного прапора, прапори, що пролітають над стадіонами, зазвичай мають тонкі відмінності, в тому числі незначні варіації кольору, і, що більш помітно, наявність (або відсутність) білих контурів навколо кожного кільця.

Антверпенський прапор

Перший Олімпійський прапор був представлений МОК на літніх Олімпійських іграх 1920 року у місті Антверпен, Бельгія. Прапор 1920 року, представлений на Іграх в Антверпені, був змінений на новий олімпійський прапор у 1988 році, представлений на Олімпійських іграх в Сеулі. Старий прапор нині зберігається в Олімпійському музеї в Лозанні.

У 1997 році на бенкеті, організованому Олімпійським комітетом США, репортер брав інтерв'ю у Пріста Хейга, який виграв бронзову медаль в зануреннях на платформі в якості члена олімпійської збірної США в 1920 році. Репортер зазначив, що МОК не змогла з'ясувати, що сталося з оригінальним олімпійським прапором. «Я можу вам допомогти» — сказав Пріст — «Прапор у моїй валізі». У кінці Антверпенскької Олімпіади, підбурений товаришем по команді Дюком Каханамоку, він піднявся на флагшток і вкрав Олімпійський прапор. Протягом 77 років прапор зберігався в нижній частині його валізи. Пріест повернув прапор в МОК, на спеціальній церемонії, що відбулася у 2000 році у Сіднеї (на момент церемонії Прісту було 103 роки). Оригінальний прапор Антверпена тепер демонструється в Олімпійському музеї в Лозанні, Швейцарія, з меморіальною дошкою, на якій написана вдячність Прісту за повернення прапора.

Прапор Осло

Прапор Осло був представлений МОК мером Осло, Норвегія, під час зимових Олімпійських ігор 1952 року. З тих пір він був переданий у наступне місто зимових Олімпійських ігор. У даний час справжній прапор Осло зберігається в спеціальній коробці, замість нього використовується копія.[15]

Прапор Сеула

Прапор Сеула був представлений МОК на літніх Олімпійських іграх 1988 року в місті Сеул, Південна Корея, та з тих пір був переданий в наступне місто літніх Олімпійських ігор.[16] Прапор Сеула в даний час демонструється в столичному будинку уряду Токіо.

Прапор Ріо-де-Жанейро

В якості наступника Прапор Сеула[17], прапор Ріо був представлений МОК на літніх Олімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро, Бразилія, та з тих пір був переданий в наступне місто літніх Олімпійських ігор, Токіо.

Сінгапурський прапор

Спеціально для юнацьких Олімпійських ігор був створений прапор. Прапор схожий на Олімпійський прапор, але має написи міста-господаря та рік. Він був вперше представлений Сінгапуру президентом МОК Жаком Рогге.[18][19] Під час церемонії закриття 26 серпня 2010 року офіційні представники Сінгапуру передали прапор наступному оргкомітету Нанкіну 2014.[20]

Інсбрукський прапор

Для Зимових юнацьких Олімпійських ігор був представлений прапор на Зимові юнацькі Олімпійські ігри 2012 року в місті Інсбрук, Австрія, та з тих пір був переданий у наступне місто зимових юнацьких Олімпійських ігор.

Олімпійський вогонь

Вперше олімпійський вoгонь був запалений на Олімпійських Іграх 1928 року в Амстердамі.

Олімпійський вoгонь запалюють на території руїн храму богині Гери в стародавній Олімпії в Греції від параболічного дзеркала. Вогонь на факелі передається від атлета до атлета в ході багатоденної символічної естафети, яка проходить по всім 5 населеним континентам Землі. Вогонь прибуває до місця проведення Олімпійських ігор в день їх відкриття. Фіналіст естафети смолоскипом запалює полум'я олімпійського багаття. Це символізує початок ігор. По завершенні всіх змагань Олімпійський вогонь гаситься, що символізує закриття ігор.

Перша естафета олімпійського вогню з Олімпії і церемонія запалювання Олімпійського багаття були проведені на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні. Вогонь був запалений в Олімпії 20 липня 1936 року, естафета закінчилася в Берліні 1 серпня 1936 року.

Автором і засновником традиції естафети, а також автором ідеї запалення факела в Греції вважається Карл Дім, спортивний чиновник в Німеччині і генеральний секретар Оргкомітету Ігор 1936 року. Задум естафети виник у Діма під час підготовки до проведення Олімпійських ігор в Берліні 1916 року, скасованих у зв'язку з Першою світовою війною.

Олімпійський факел переноситься спортсменами, лідерами, знаменитостями і звичайними людьми, а іноді і в незвичайних умовах, наприклад, при передачі в електронному вигляді через супутник для Монреаля 1976, занурений під воду, без погашеня на олімпійських іграх в Сіднеї 2000 року або космосі та на Північному полюсі в олімпійських іграх Сочі 2014. У останній день естафети та у день церемонії відкриття, полум'я досягає головного стадіону і використовується для освітлення котла, розташованого у певному місці, щоб позначити початок Ігор,

Медалі

Олімпійські медалі — золоту, срібну і бронзову — вручають трьом спортсменам, які продемонстрували найкращі результати у змаганні. У командних видах спорту медалі отримують всі члени команди.

Дизайн медалей, що вручалися спортсменам на перших восьми літніх Олімпійських іграх, був абсолютно різним і розроблявся кожним Оргкомітетом самостійно. З 1920 по 2000 рік для аверсу олімпійських медалей використовувався стандартний дизайн: богиня Ніке з пальмовою гілкою в правій руці. Реверс медалі змінювався в залежності від побажань країни, де проводилися Ігри. Починаючи з 2004 року, від цієї традиції відступили, і обидві сторони медалі виготовляються відповідно до унікальному дизайну організаторів Ігор.

Діаметр медалі Ігор 2008 року становив 70 мм, товщина 6 мм.

Золоті медалі, як правило, виготовляють зі срібла. Так, на Іграх 2008 року золота медаль важила близько 150 грамів. До її складу входило приблизно 6 грам золота. Срібні медалі виготовляють зі срібла, бронзові з міді.

На Іграх 1896 і 1900 року медалями відзначали тільки атлетів, які посіли 1-е і 2-е місця. Золотої медалі тоді не було, а вручали тільки срібну і бронзову. Більше того, на Іграх 1900 року в багатьох видах медалі взагалі не вручалися, а замість них організатори нагороджували учасників кубками та дипломами. Проте, для більш уніфікованого підходу, золота, срібна і бронзова медалі використовуються і для цих Ігор.

До 1960 року медалі виготовлялися без кріплень і вручалися переможцям прямо в руки. Організатори Олімпійських ігор 1960 року в Римі вперше виготовили тонкі бронзові ланцюжки у формі оливкової гілки, щоб медалі можна було вішати на шиї спортсменів. Вводячи це не передбачене правилами нововведення, організатори підстрахувалися і вручили дівчатам, які виносили медалі для нагородження, ножиці, щоб вони мали змогу швидко перерізати ланцюжки у разі заперечень. Однак ідея сподобалася, і з тих пір до олімпійських медалей кріпляться ланцюжки або стрічки.

Гімн

Докладніше: Олімпійський гімн
Композитор Олімпійської фанфари 1952 року, Аарре Меріканто, на Олімпійському стадіоні в Гельсінкі під час ігор.

Олімпійський гімн грає, коли піднімається Олімпійський прапор. Це музична п'єса, складена Спірідон Самарасом зі словами, написаними за віршем грецького поета і письменника Костіса Паламаса. Обидва, поет і композитор, були вибрані Деметріосом Вікеласом, грецьким проєвропейським і першим президентом МОК. Гімн вперше було виконано для церемонії відкриття Олімпійських ігор в Афінах 1896, але не було оголошений офіційним гімном МОК до 1957 року. У наступні роки кожна приймаюча країна замовила склад конкретного олімпійського гімну для їх власного видання Ігор до літніх Олімпійських ігор 1960 року в Римі.

Інші відомі гімни і фанфари:

  • Олімпійський гімн: композиція для оркестру і змішаного хору, написана дом Ріхардом Штраусом для літніх Олімпійських ігор в Берліні в 1936 році.
  • Олімпійська фанфара написана до літніх Олімпійських ігор в Гельсінкі 1952 року. Було спочатку складена Аарре Меріканто для літніх Олімпійських ігор 1940 року, які були скасовані. Фанфарет Меріканто виграв конкурс фанфари, організований в Фінляндії в 1939 році, але рахунок був втрачений за десятиліття; коли він був відкритий в 1951 році, було прийнято рішення використовувати Фанфари в 1952 році. Популярна Фанфара була записана в 1953 році.[21]
  • Мрія Буглера: написана в 1958 році Лео Арно як частина його Charge Suite, ця тема часто сприймається американцями як «олімпійська тема» через її використання в телевізійному висвітленні ABC і NBC, починаючи з Олімпійських ігор 1964 року.
  • Олімпійський марш: тема, написана Юджі Косекі для Токійської літньої Олімпіади 1964 року.
  • Олімпійська фанфара і тема: Складений Джоном Вільямсом для літніх Олімпійських ігор 1984 року в Лос-Анджелесі, ця тема була виконана на церемоніях відкриття армії США «Herald Trumpets», проведеної тодішнім капітаном Девідом Дейтріком.[22] Перший запис, виконаний оркестром, що складається з музикантів з Лос-Анджелеса, була повністю випущена на платівках і касетному альбомі Офіційна музика XXIII Олімпіади Лос-Анджелес 1984 року з одночасним випуском компакт-диска в Японії (який виграв Греммі в 1985 році).[23]
  • Олімпійський дух: тема, написана Джоном Вільямсом для Олімпійських ігор 1988 року в Сеулі і використовувана в відповідних передачах NBC.
  • Виклик героїв: тема, написана Джоном Вільямсом для літніх Олімпійських ігор 1996 року в Атланті.
  • Пригоди Бріско Каунті-молодшого: Тематична пісня на цьому телешоу, складена Ренді Едельманом, була використана NBC для рекламних роликів літніх Олімпійських ігор 1996 року.[24]
  • Поклик чемпіона: тема, написана Джоном Вільямсом для зимових Олімпійських ігор Солт-Лейк-2002.

Кілька інших композиторів протягом багатьох років сприяли олімпійській музиці, в тому числі Генрі Манчіні, Франсіс Ле, Хемліш Марвін, Філіп Ґласс, Девід Фостер, Мікіс Теодоракіс, Рюіті Сакамото, Вангеліс, Безіл Поледуріс, Майкл Кеймен і Марк Воттерс.

Лаврова гілка

Котінос (грец. κότινος),[25] — оливкова гілка, спочатку з дикого оливкового дерева, переплетена з утворенням кола. На древніх Олімпійських іграх не було золотих, срібних чи бронзових медалей. У кожній події був тільки один переможець, увінчаний оливковим вінком з дикого оливкового листя зі священного дерева біля храму Зевса в Олімпії. Арістофан в Плутосі робить розумне зауваження, чому переможні атлети увінчані вінком з дикого оливкового дерева, а не золотом. Переможці спортсмени були удостоєні, нагороджені і прославлені. Їх дії були оголошені і описані так, щоб майбутні покоління могли оцінити їх досягнення.

Геродот описує таку історію, яка відноситься до оливкового вінка. Ксеркс допитував деяких аркадців після битви при Фермопілах. Він запитав, чому так мало грецьких чоловіків захищають Термопіли. Відповідь була: «Всі інші чоловіки беруть участь в Олімпійських іграх». І коли він запитав: «Яка нагорода для переможця?», відповідь була «Оливковий вінок». Тоді Тігранес, один з його генералів, вимовив найблагородніший вислів: «Боже мій, Мардоній, що це за люди, проти яких ви привели нас у бій? Чоловіки, які не змагаються за володіння, а за честь».[26]

В більш пізні часи це була не єдина їхня нагорода; спортсмен був винагороджений щедрою сумою грошей від своєї країни. Крім використання на церемоніях нагородження, лаврова гілка була обрана в якості емблеми літніх Олімпійських ігор 2004 року.

Лаврова гілка, або «котінос», являє собою згорнуту у вигляді вінка гілку, яку вручають переможцеві разом із золотою медаллю. Традиція її вручення була відроджена на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах.

Олімпійський салют

Олімпійський салют — це варіант римського салюту: права рука спрямована вгору, долоня — назовні і вниз, пальці торкаються один одного. На відміну від римського салюту, рука піднімається вище і під кутом праворуч від плеча.[27][28] Привітання видно на офіційних плакатах ігор в Парижі 1924 року та в Берліні 1936 року.[29]

Олімпійський салют вийшов з ужитку з часів Другої світової війни через його сильну подібність з нацистським салютом.[30] Він був використаний востаннє французькою командою на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор 1948 року.[31]

Талісмани

Талісман для кожної Олімпіади обирається приймаючою країною на свій розсуд. Зазвичай талісманом обирають тварину чи інше стилізоване зображення, яке асоціюється в уявленні більшості людей з приймаючою країною.

Спочатку у Олімпійських ігор були тільки емблема і прапор. Талісмани з'явилися зовсім недавно, в 1968 році. Причому, одні вважають, що прабатьком всіх олімпійських талісманів був кумедний гірськолижник Шюсс, який став символом Білої Олімпіади в Греноблі. Інші ж упевнені, що перший талісман ягуар з'явився на Олімпійських іграх в Мехіко.

Як би там не було, але першим офіційним талісманом визнана такса Вальді, що з'явилася на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені. Вальді (ім'я чоловіче, бо в німецькій мові слово «такса» чоловічого роду) вибрали талісманом ігор за те, що, як написано на сайті Міжнародного Олімпійського комітету, «йому притаманні якості справжнього спортсмена: стійкість, завзятість і спритність». Вальді знаменитий ще й тим, що він — єдина домашня тварина, яка стала талісманом за всю історію олімпійських ігор.

Дивіться також

Примітки

  1. Краткий терминологический словарь (с — у) по теме «Олимпийское образование»[недоступне посилання з квітня 2019] URL at 8/31/2008
  2. What is the Olympic motto?. International Olympic Committee. 2013. Архів оригіналу за 18 вересня 2015. Процитовано 19 жовтня 2014.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  3. Opening Ceremony (pdf). International Olympic Committee. 2002. с. 3. Процитовано 23 серпня 2012. ; «Sport athlétique», 14 mars 1891: «[…] dans une éloquente allocution il a souhaité que ce drapeau les conduise 'souvent à la victoire, à la lutte toujours'. Il a dit qu'il leur donnait pour devise ces trois mots qui sont le fondement et la raison d'être des sports athlétiques: citius, altius, fortius, ‘plus vite, plus haut, plus fort’.», cited in Hoffmane, Simone La carrière du père Didon, Dominicain. 1840—1900, Doctoral thesis, Université de Paris IV — Sorbonne, 1985, p. 926; cf. Michaela Lochmann, Les fondements pédagogiques de la devise olympique «citius, altius, fortius»
  4. Olympics: Symbols and Traditions. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 7 лютого 2018. 
  5. Lennartz, Karl (2002). The Story of the Rings. Journal of Olympic History 10: 32. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2016. 
  6. Lennartz, Karl (2002). The Story of the Rings. Journal of Olympic History 10: 31. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 7 January 2016. «De plus les six couleurs ainsi combinées reproduisent celles de toutes les nations sans exception. Le bleu et jaune de Suède, le bleu et blanc de Grèce, les tricolores français, anglais, américain, allemand, belge, italien, hongrois, le jaune et rouge d'Espagne voisinent avec les innovations brésilienne ou australienne, avec le vieux Japon et la jeune Chine. Voilà vraiment un emblème international.» 
  7. Robert Knight Barney (November 1992). This Great Symbol (PDF). Olympic Review (301). Процитовано 29 грудня 2015. 
  8. Findling, John E.; Pele, Kimberly D., ред. (30 березня 2004). Encyclopedia of the Modern Olympic Movement. Greenwood Press. с. 65, 75. ISBN 978-0313322785. Процитовано 29 грудня 2015. (потрібна підписка). 
  9. Poole, Lynn; Poole, Gray Johnson (1 січня 1963). History of ancient Olympic games, (English). New York: I. Obolensky. 
  10. Logos & Mascots. 27 лютого 2007. Процитовано 18 березня 2007. 
  11. The Olympic symbols (PDF). IOC. 2002. Архів оригіналу за 16 березня 2007. Процитовано 18 березня 2007.  [Broken link]
  12. Decision adopted by the Executive Committee. Bulletin du Comité International Olympique (Olympic Review) (Lausanne: IOC) (25): 32. January 1951. 
  13. The Olympic Flag. Extract from: Textes choisis II, p.470. (written in 1931). Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 29 серпня 2008. 
  14. Olympic Charter. The International Olympic Committee. 2 August 2015. Процитовано 29 грудня 2015. 
  15. Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem. Процитовано 1 March 2010. «Because it is so precious, and must be preserved for years to come, the Oslo flag is not used during the actual Closing Ceremony. Instead, a replica flag is traditionally used.» 
  16. Vancouver 2010: The Olympic Flags and Emblem. Процитовано 1 March 2010. «The successor to the Antwerp Flag, the Seoul flag was presented to the IOC at the 1988 Olympic Games by the city of Seoul, South Korea.» 
  17. Olympic Flag arrives in Tokyo ahead of 2020 Games. Процитовано 11 вересня 2016. «Rio Mayor Eduardo Paes handed the Flag over to Tokyo Governor Yuriko Koike during the Rio 2016 Closing Ceremony at the Maracanã Stadium on Sunday (August 21).» 
  18. Singapore 2010 Presented With Special Olympic Flag. Gamebids.com. 13 серпня 2010. Процитовано 29 грудня 2015. 
  19. S'pore presented with special Olympic flag. Channel NewsAsia. 13 серпня 2010. Архів оригіналу за 28 липня 2012. 
  20. Olympic flag handed to mayor of Nanjing. Sina Corp. 27 серпня 2010. 
  21. Heikinheimo, Seppo (1985). Aarre Merikanto: Säveltäjänkohtalo itsenäisessä Suomessa [Aarre Merikanto: The fate of the composer in independent Finland] (Finnish). Helsinki: WSOY. с. 465, 467, 473, 479. ISBN 978-9510133194. 
  22. Guegold, William K. (June 1996). 100 Years of Olympic Music (Music and Musicians of the Modern Olympic Games 1896-1996). Golden Clef Publishing. с. 56–58. ISBN 978-0965237109. 
  23. The John Williams Web Pages: Olympic Fanfare and Theme. Johnwilliams.org. Архів оригіналу за 19 липень 2011. Процитовано 31 грудня 2010. 
  24. http://www.altoriot.com/the-music-behind-nbcs-sochi-olympic-promos-the-greatest-sports-theme-no-one-can-name/
  25. Liddell, Henry George; Scott, Robert (1940). κότινος [Olive Branch]. A Greek–English Lexicon (Greek) (Clarendon Press). 
  26. Herodotus, The Histories, Hdt. 8.26
  27. Droit, Jean (1924). Paris 1924 - Jeux Olympiques. Olympic Games Museum. Архів оригіналу за 29 серпень 2010. Процитовано 15 березня 2010. 
  28. Schaap, Jeremy (2007). Triumph: the untold story of Jesse Owens and Hitler's Olympics. Houghton Mifflin Harcourt. с. 163–166. ISBN 978-0-618-68822-7. (потрібна підписка). 
  29. Olympic Games 1936 Berlin: Poster. Olympic Games Museum. 1936. Процитовано 29 грудня 2015. 
  30. The Official Olympic Salute Stopped Being Popularly Used After WWII Due to Strongly Resembling the "Heil Hitler" Salute. Today I Found Out (амер.). 8 серпня 2012. Процитовано 14 вересня 2017. 
  31. https://www.youtube.com/watch?v=WfaFnZ6sEnY/%7Ctitle= Full St. Moritz 1948 Official film ; see 13:15 to 13:20

Посилання