Островський Леонід Альфонсович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Леонід Островський
Ostrovskyi leonid.jpg
Особові дані
Повне ім'я Леонід Альфонсович Островський
Народження 17 січня 1936(1936-01-17)
  Латвія м. Рига, Латвія
Смерть 16 квітня 2001(2001-04-16) (65 років)
  Україна м. Київ, Україна
Зріст 180 см
Вага 75 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1954–1955 СРСР Даугава (Рига) 29 (0)
1956–1962 СРСР Торпедо (Москва) 144 (0)
1963–1968 СРСР Динамо (Київ) 135 (1)
1970 СРСР Машук (П’ятигорськ) ? (?)
Національна збірна
Роки Клуб Ігри (голи)
1958–1966 СРСР СРСР 9 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1971 СРСР Дніпро (Черкаси)
1975–1976 СРСР Скурі (Цаленджиха)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Леоні́д Альфо́нсович Остро́вський (латис. Leonīds Ostrovskis) (нар. 17 січня 1936, м. Рига, Латвія — пом. 16 квітня 2001, м. Київ, Україна) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції захисника. Майстер спорту СРСР (1959). Майстер спорту міжнародного класу (1966). Заслужений майстер спорту СРСР (1991). Учасник трьох чемпіонатів світу (1958, 1962, 1966).

Біографія

Леонід Островський народився у Ризі. Жив із сім’єю в районі Московський форштат, котрий у повоєнні роки вважався найбільш криміногенним у місті. Батько загинув від травми, отриманої на заводі, коли Леонідові було всього вісім років. Хлопець у ранньому віці був змушений іти працювати слюсарем-збиральником на заводі «Гідрометприбор». Тим не менш, від бандитського оточення Островського врятував саме футбол. З 1948 року він займався в ДЮСШ ВЕФ, а через деякий час — в ДЮСШ «Даугава», грав у лінії нападу. Разом з юнаками «Даугави» виграв в 1953 році юнацьку першість СРСР з футболу. У фіналі, виграному з рахунком 5:3, Островського вперше було переведено в лінію оборони на лівий край (через травму основного гравця захисту).

У 1954 році Островського в числі інших восьми хлопців-переможців зарахували до основного складу «Даугави». В дебютному сезоні Леонід провів 29 ігор у складі ризького клубу.

26 квітня 1956 після календарної гри «Даугави» в Харкові захисник отримав запрошення Костянтина Бєскова перейти до стану московського «Торпедо». Основним аргументом для Островського стала можливість грати в збірній СРСР. Однак спочатку футболіст не потрапляв навіть до основи москвичів. Вперше Леонід вийшов на поле аж у другому колі. Незабаром клуб залишив Бєсков, а новий тренер Маслов одразу високо оцінив можливості гравця та довірив йому місце у основному складі. Кар’єра в «Торпедо» в Островського складалася дуже добре — був чемпіоном і призером національної першості, володарем та фіналістом Кубка СРСР. Однак саме життя в столиці було для нього незатишним.

У 1963 році Леонід Альфонсович зважується на перехід до київського «Динамо», що викликав негативну реакцію у керівників «Торпедо». Гравця обіцяли дискваліфікувати і майже півроку змусили не грати: Островський брав участь у матчах першості Києва та виступав у дублі «Динамо» під чужим прізвищем. Однак у підсумку конфлікт владнали, і захисник отримав право захищати кольори своєї нової команди.

У 1968 році через травму Островський був змушений завершити активні виступи та розпочати тренерську діяльність. Спочатку працював наставником у ДЮСШ «Динамо», потім очолив черкаський «Дніпро». Однак згодом все ж повернувся до роботи з дітьми, якою й займався аж до 1975 року, коли отримав запрошення від одного з грузинських клубів.

Після повернення до Києва розлучився з дружиною, почав пиячити. Коли не стало коштів на алкоголь, пішов працювати бригадиром вантажників на винзавод, від чого ситуація з пияцтвом лише погіршилася. Згодом, завдяки допомозі друзів влаштувався вантажником на тютюнову фабрику, а з часом отримав посаду начальника ділянки в РСУ. Наступним місцем роботи Островського стала майстерня при Києво-Печерській лаврі, де Леонід Альфонсович займався реставрацією пам’ятників.

Однак увесь цей час видатного футболіста тягнуло до улюбленої гри і у середині 90-х йому запропонували роботу інструктора у міськраді «Динамо», де Островський займався переважно роботою з паперами. Тоді ж він зустрів і жінку, що підтримала його у складний період та допомогла остаточно оговтатися після алкогольного полону. Руку допомоги протягнуло і керівництво футбольного клубу «Динамо», яке знову дозволило Леоніду Альфонсовичу працювати наставником юних футболістів у ДЮСШ.

16 квітня 2001 року Леонід Островський помер. Поховано його було на Байковому кладовищі[1].

Виступи у збірній

Леоніда Островського було тричі включено до заявки збірної СРСР на чемпіонатах світу, однак у 1958 році він на полі жодного разу так і не з’явився. Дебютував захисник у складі головної команди країни 18 листопада 1961 року у матчі проти збірної Аргентини (1:2). Всього ж за збірну Островський провів 9 ігор. На чемпіонаті світу 1966 року провів дві гри та посів разом з командою четверте місце.

Ігри Леоніда Островського за національну збірну СРСР
# Дата Місце Стадіон Матч Рахунок Турнір Голи
01. 18.11.1961 Аргентина «Рівер Плейт», Буенос-Айрес Аргентина Аргентина — СРСР СРСР 1-2 Товариський матч
02. 22.11.1961 Чилі «Насьональ», Сантьяго Чилі Чилі — СРСР СРСР 0-1 Товариський матч
03. 29.11.1961 Уругвай «Естадіо Сентенаріо», Монтевідео Уругвай Уругвай — СРСР СРСР 1-2 Товариський матч
04. 31.05.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Югославія Югославія — СРСР СРСР 0-2 Фінальна частина ЧС-1962
05. 03.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Колумбія Колумбія — СРСР СРСР 4-4 Фінальна частина ЧС-1962
06. 06.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Уругвай Уругвай — СРСР СРСР 1-2 Фінальна частина ЧС-1962
07. 10.06.1962 Чилі Стадіон імені Діттборна, Аріка Чилі Чилі — СРСР СРСР 2-1 Чвертьфінал ЧС-1962
08. 12.07.1966 Англія «Ейрсом Парк», Мідлсбро Північна Корея Північна Корея — СРСР СРСР 0-3 Фінальна частина ЧС-1966
09. 20.07.1966 Англія «Рокер Парк», Сандерленд Чилі Чилі — СРСР СРСР 1-2 Чвертьфінал ЧС-1966

Досягнення

Командні трофеї
Виступи у збірній
Особисті відзнаки

Примітки

Посилання

Інтерв’ю