Сколівський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:49, 16 грудня 2017, створена Apilip (обговорення | внесок) (Сільські ґміни)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сколівський повіт
пол. Powiat skolski
Місто Сколе
Найбільше місто Сколе
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 50
Населення
 - повне 48 050 (1921)
 - густота 37,9
Площа
 - повна 1 268 км²
Дата заснування 1911
Дата ліквідації 1 квітня 1932
POL powiat skolski map.svg

Сколівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки і Польщі. Адміністративним центром повіту було місто Сколе. Утворений у 1911 році.[1]

Нині на території Сколівського повіту розташована адміністративна одиниця Львівської області — Сколівський район.

У складі Станіславського воєводства

Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 96 поселень (з них 1 місто, 49 сільських гмін і 45 фільварків) зі 9 353 житловими будинками.

Загальна чисельність населення повіту становила 48 050 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 33 113 — греко-католики, 4 949 — римо-католики, 4 752 — юдеї, 236 — інших визнань.

Адміністративний поділ

В 1929 р. село Кам'янка передане з Долинського повіту до Сколівського[2].

1 квітня 1932 року повіт ліквідовано, а його територію приєднано до стрийського повіту.

Міста (Міські ґміни)

містечко Сколе - місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість: 1920-1929 рр. - 49, 1929-1932 рр. - 50

  1. Аннаберг
  2. Вижлув (Верхнячка)
  3. Волосянка
  4. Головєцко (Головецько)
  5. Гребенув (Гребенів)
  6. Гутар (Хітар)
  7. Ґрабовєц Скольскі
  8. Єлєнковате (Ялинкувате)
  9. Жупанє
  10. Кальне
  11. Камьонка (Кам'янка) - з 1929 р.
  12. Карлсдорф
  13. Клімєц
  14. Козьова
  15. Коростув (Коростів)
  16. Корчин Рустикальни
  17. Корчин Шляхецкі
  18. Крушельніца Рустикальна
  19. Крушельніца Шляхецка
  20. Лавочне
  21. Лібохора
  22. Мєндзиброди
  23. Опожец (Опорець)
  24. Орава
  25. Оравчик
  26. Плавє
  27. Побук
  28. Погар
  29. Подгородце
  30. Рикув (Риків)
  31. Рожанка Вижна (Верхня Рожанка)
  32. Рожанка Ніжна (Нижня Рожанка)
  33. Синовудзко Вижне (Верхнє Синьовидне)
  34. Синовудзко Ніжне (Нижнє Синьовидне)
  35. Славско
  36. Сможе Дольне
  37. Сможе Мястечко
  38. Сопот
  39. Стинава Вижна
  40. Стинава Ніжна
  41. Тарнавка
  42. Тисовєц
  43. Тишовніца
  44. Труханув
  45. Тухля
  46. Тухолька
  47. Урич
  48. Феліцієнталь
  49. Хащованє
  50. Ямєльніца

Фільваркові господарства

  • Хащованє
  • Феліцієнталь
  • Ґрабовєц Скольскі
  • Головєцко
  • Гребенув
  • Гутар
  • Ямєльніца
  • Єлєнковате
  • Кальне
  • Клімєц
  • Корчин Рустикальни
  • Корчин Шляхецкі
  • Коростув
  • Козьова
  • Крушельніца Рустикальна
  • Крушельніца Шляхецка
  • Лібохора
  • Лавочне
  • Опожец
  • Орава
  • Плавє
  • Побук
  • Подгородце
  • Погар
  • Рожанка Ніжна
  • Рожанка Вижна
  • Рикув
  • Сколє
  • Славско
  • Сможе Дольне
  • Сможе Мястечко
  • Сопот
  • Стинава Ніжна
  • Синовудзко Ніжне
  • Синовудзко Вижне
  • Тарнавка
  • Труханув
  • Тухля
  • Тухолька
  • Тисовєц
  • Тишовніца
  • Урич
  • Волосянка
  • Вижлув
  • Жупанє

Староста

  • Кароль Магр

Джерела

  • Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)

Посилання

Примітки

  1. Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1911, ч. XXI, №230
  2. Розпорядження Ради Міністрів 26 квітня 1929 № 436