Хрущовська антирелігійна кампанія
Хрущовська антирелігійна кампанія (Хрущовські гоніння на релігію) — період загострення боротьби з релігією в СРСР, пік якого припав на 1958—1964 роки. Названа по імені керівника країни в той час — Першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова. Саме Хрущову приписувано нібито дану в кінці 1950-х років публічну обіцянку до кінця Семирічки, тобто до 1965 року (в деяких джерелах — до 1975 року, до 1980 року) «показати останнього попа по телевізору».
Багато дослідників і релігійних діячів сходяться на думці, що хрущовська кампанія стала найважчим часом для релігійних організацій СРСР у післявоєнний період[1][2][3][4][5]. Так, відомий правозахисник і православний священик Георгій Едельштейн (під час кампанії був мирянином) охарактеризував її як «хрущовський шабаш»[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жизненный путь и архипастырское служение в Канаде архиепископа Пантелеимона (Рудыка) (К юбилею 50-летия учреждения Эдмонтонско-Канадской епархии Московского Патриархата). Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 12 квітня 2016.
- ↑ Загуляев Арсений Гонение на Церковь при Хрущеве: пять историй [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] // журнал «Нескучный сад»
- ↑ Иерей Александр Махов, И. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 12 квітня 2016.
- ↑ Рева Анастасия Служение длиною в жизнь [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Якунин Г.
- ↑ Протоиерей Георгий Эдельштейн.