Економічна соціологія: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (Впорядкування категорій впорядкування)
м (→‎Історія виникнення: оформлення, правопис)
(Не показані 56 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{редагую}}
{{Економіка}}
{{Економіка}}
{{помилки|дата=березень 2020}}
{{стиль|дата=березень 2020}}
'''Економічна соціологія''' — напрямок соціальних досліджень, що припускає аналіз економічної діяльності з позицій соціальної теорії.
Дисципліна вивчає всю сукупність соціально-економічних процесів , які стосуються ринків, держави, домогосподарств або окремих людей. Використовуються найрізноманітніші методи збору та аналізу даних, включаючи соціологічні методи. Економічна соціологія спирається на специфічні уявлення про дію людини, розвитку господарства і суспільства.


'''Економічна соціологія''' — напрямок соціальних досліджень, що припускає аналіз економічної діяльності з позицій соціальної теорії.
В рамках поведінкового (позитивістського) підходу економічна соціологія розуміється як наука, «що вивчає поведінку великих соціальних груп, пов'язане з отриманням і використанням грошей та інших активів» ([[Ф.М. Ільясов]]).
Дисципліна вивчає всю сукупність соціально-економічних процесів, які стосуються [[ринки | ринків]], [[держава | держави]], [[Домашнє господарство|домогосподарств]] або окремих людей. Використовуються найрізноманітніші методи збору та аналізу даних, включаючи соціологічні методи. Економічна соціологія спирається на специфічні уявлення про дію людини, розвитку господарства і [[суспільство | суспільства]].
Економічна соціологія являє собою міждисциплінарний науковий напрям, який інтегрує соціологію та економіку, вивчає дії [[Економічні закони|економічних законів]], закономірності розвитку економічних і соці­альних відносин, життєдіяльність [[люди |людей ]]. Виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання [[соціальне явище |соціальних явищ ]] і процесів, нагромадження спеціальних наукових ідей, концепцій, фактів і факторів, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень.
В рамках поведінкового (позитивістського) підходу економічна соціологія розуміється як [[наука]], «що вивчає поведінку великих соціальних груп, пов'язану з отриманням і використанням [[гроші|грошей]] та інших активів».


== Історія виникнення ==
== Історія виникнення ==
Економічна соціологія зародилася у США в середині 50-х XX ст. через необхідність пошуку шляхів ефективного управління людським фактором в умовах НТР, зростання масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей. Важливим фактором її становлення стала соціологізація економічної науки, що охопила мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи й регламентованості в економіці відносини людини і держави, бізнес і менеджмент, соціальні інститути — політика, власність, сім'я тощо, а також їх роль в економічному житті. Передумовами визначення цього напряму стали дослідження М. Вебера і Т. Веблена, які розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки. Важливими для обґрунтування економічних і соціальних законів є праці Маркса. Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності, соціологи організацій та ін. На її становлення вплинули й дослідження управління людським фактором, що ґрунтувалися на людських відносинах.
Економічна соціологія зародилася у США в середині 50-х XX ст. через необхідність пошуку шляхів ефективного управління людським фактором в умовах [[НТР]], зростання масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей. Важливим фактором її становлення стала соціологізація економічної науки, що охопила мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи й регламентованості в економіці, відносини людини і держави, бізнес і менеджмент, а також соціальні інститути такі як: [[політика]], [[власність]], [[сім'я]] та їх роль в економічному житті. Значний вплив на формування цього напрямку соціології справили дослідження М. Вебера і Т. Веблена. Вони розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки. Важливими для обґрунтування економічних і соціальних законів є праці [[Карл Маркс|К. Маркса]]. Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії [[соціальна стратифікація | соціальної стратифікації]] і [[мобільність | мобільності ]] та ін. На її становлення вплинули й дослідження проблем управління людським фактором, що ґрунтувалися на людських відносинах.


== Людина з точки зору економічної соціології ==
== Людина з точки зору економічної соціології ==
Економічна соціологія цурається моделі людини, запропонованої класичної економічної теорії. «Економічна людина» занадто егоїстична і ізольована від інших людей, непомірно раціональна і поінформована. Вона діє як автомат, підлеглиий логіці економічного інтересу. В економічній соціології людина здатна ставати актором і чинити всупереч обставинам, перемикатися з однієї логіки дії на іншу, виявляючи одночасно волю і гнучкість. Це людина, здатна на стратегію — послідовні і рефлексивні дії, створення власного майбутнього. При цьому людина включена в сплетіння формальних та неформальних мереж, входить в якості начальника або підлеглого в різні організації, діє в складі соціальних груп, належить до локальних і національних спільнот.
Економічна соціологія заперечує модель людини, запропоновану класичною економічною теорією. «[[Людина економічна|Homo economicus]]» занадто егоїстична і ізольована від інших людей, непомірно раціональна і поінформована. Вона діє як автомат, підпорядкований логіці економічного інтересу. В економічній соціології людина здатна ставати актором і чинити всупереч обставинам, перемикатися з однієї логіки дії на іншу, виявляючи одночасно волю і гнучкість. Це людина, здатна на стратегію — послідовні і рефлексивні дії, створення власного майбутнього. При цьому людина включена в сплетіння формальних та неформальних мереж, входить в якості начальника або підлеглого в різні організації, діє в складі соціальних груп, належить до локальних і національних спільнот.


== Класична економічна соціологія ==
== Класична економічна соціологія ==
Економічна соціологія з'явилася як новий підхід до аналізу економічних явищ. Новизною підходу, зокрема, стала спроба пояснити, яку роль економічні структури і інститути грають в суспільстві, а також який вплив суспільство надає на характер економічних структур та інститутів.
Економічна соціологія з'явилася як новий підхід до аналізу економічних явищ. Новизною підходу, зокрема, стала спроба пояснити, яку роль економічні структури і інститути грають в суспільстві, а також який вплив суспільство має на характер економічних структур та інститутів.
Відносини між капіталізмом і сучасністю є характерним предметом дослідження класичної економічної соціології. Наприклад, такі яскраві роботи, як «Протестантська етика і дух капіталізму» [[Макса Вебера]] (1905) і «Філософія грошей» [[Георга Зіммеля]] (1900). Можна припустити, що початком економічної соціології з'явилися роботи [[Алексіса Токвіля]] «Демократія в Америці» (1835-40) і «Старий режим і революція» (1856). Яскравими представниками класичного періоду економічної соціології є [[Франц Оппенгеймер]], [[Карл Маркс]], [[Макс Вебер]], [[Вернер Зомбарт]], [[Йозеф Шумпетер]], [[Еміль Дюркгейм]] та інші.
Відносини між капіталізмом і сучасністю є характерним предметом [[дослідження]] класичної економічної соціології. Наприклад, такі яскраві роботи, як «[[Протестантська етика і дух капіталізму]]» [[Макс Вебер|Макса Вебера]] (1905) і «Філософія грошей» [[Георг Зіммель|Георга Зіммеля]] (1900). Можна припустити, що початком економічної соціології стали роботи [[Алексіс де Токвіль |Алексіса де Токвіля]] «Демократія в Америці» (1835-40) і «Старий режим і революція» (1856). Яскравими представниками класичного періоду економічної соціології є [[Франц Оппенгеймер]], [[Карл Маркс]], [[Макс Вебер]], [[Вернер Зомбарт]], [[Йозеф Шумпетер]], [[Еміль Дюркгайм|Еміль Дюркгейм]] та інші.


== Нова економічна соціологія ==
== Нова економічна соціологія ==
Нова економічна соціологія також відома як нова інституційна економіка ([[Рональд Коуз]], [[Марк Грановеттера]], [[Ніл Флігстін]], [[Джеймс Коулман]], [[Дуглас Норт]], [[Кеннет Ерроу]], [[Джордж Стіглер]], [[Армен Алчіан]], [[Гарольд Демсец]], [[Олівер Вільямсон]], [[Вівіана Зелізер]] і цілий ряд інших).
Нова економічна соціологія також відома як нова [[Інституціоналізм|інституційна економіка]]. Її представниками є: [[Рональд Коуз]], [[Марк Грановеттера]], [[Ніл Флігстін]], [[Джеймс Коулман]], [[Дуглас Норт]], [[Кеннет Ерроу]], [[Джордж Стіглер]], [[Армен Алчіан]], [[Гарольд Демсец]], [[Олівер Вільямсон]], [[Вівіана Зелізер]] та ін.


На даний момент можна виділити наступні течії нової економічної соціології:
На даний момент можна виділити наступні течії нової економічної соціології:


'''Соціологія раціонального вибору'''
=== '''Соціологія раціонального вибору''' ===


Соціологія раціонального вибору ґрунтується на теорії соціального обміну і економічних теорій раціонального вибору. Концепція раціонального дії індивідів переноситься на поведінку всієї системи, що складається з тих же самих індивідів. Ідея перенести принципи методологічного індивідуалізму на рівень корпоративних акторів народилася у відповідь на нездатність економістів пояснити такі господарські явища, як виникнення паніки на біржі або відносини довіри в суспільствах взаємного кредитування.
Соціологія раціонального вибору ґрунтується на теорії соціального обміну і економічній теорії раціонального вибору. [[Концепція]] раціональної дії індивідів переноситься на поведінку всієї системи, що складається з таких самих індивідів. Ідея перенести принципи методологічного індивідуалізму на рівень корпоративних акторів зародилася у відповідь на нездатність економістів пояснити такі господарські явища, як виникнення паніки на [[біржа | біржі]] або відносини довіри в суспільствах взаємного кредитування.


Соціологія раціонального вибору відроджує ідеї утилітаризму в соціології, який розглядає поведінку людини з точки зору корисності.
Соціологія раціонального вибору відроджує ідеї утилітаризму в соціології, який розглядає поведінку людини з точки зору корисності. Цю ідею запровадили [[Джеймс Коулман]], [[Джордж Гоманс|Джордж Хоманс]]


=== '''Мережевий підхід''' ===
Автори: [[Дж. Коулман]], [[Дж. Хоманс]]
Напрямок економічної соціології, що формується в рамках мережевого підходу, виявляє змістовний зв'язок із структурною теорією обміну [[Марсель Мосс|Марселя Мосса]] і [[Клод Леві-Строс|Клода Леві-Стросса]]. У даній теорії сучасне господарство представляється як сукупність соціальних мереж — стійких зв'язків між індивідами і фірмами, які неможливо втиснути в рамки традиційної дихотомії «ринок — ієрархія». Ці мережі формальних і неформальних відносин дозволяють знаходити роботу, обмінюватися інформацією, вирішувати [[конфліктні ситуації]], вибудовувати довіру. Економічні відносини, таким чином, тісно шикуються з соціальними. Цю ідею запровадили: [[Марк Грановеттер]], [[Хейден Уайт]], Р. Берт, [[Пол Дімаджіо]], [[Уільям Пауелл]], Д. Старк.


=== '''Нова інституціональна теорія''' ===
'''Мережевий підхід'''
Новий інституціоналізм в соціології з'являється в кінці 1980-х — початку 1990-х років. Мережеві зв'язки між [[індивід | індивідами]] і [[фірма | фірмами]] представляються як множинні, багатозначні, що піддаються господарськими агентами різних інтерпретацій і оцінок. Під інститутами тут розуміються не абстрактні норми і цінності, а формальні і неформальні правила, які регулюють практики повсякденної діяльності і підтримуються цими практиками. В рамках американської соціології новий інституціоналізм розвивається за двома основними напрямками: культурно-орієнтованим і владно-орієнтованим. У [[Франція | Франції]] активно розвивається новий французький інституціоналізм.
Напрямок економічної соціології, що формується в рамках мережевого підходу, виявляє змістовну зв'язок із структурною теорією обміну [[Марселя Мосса]] і [[Клода Леві-Стросса]]. У даній теорії сучасне господарство представляється як сукупність соціальних мереж — стійких зв'язків між індивідами і фірмами, які неможливо втиснути в рамки традиційної дихотомії «ринок — ієрархія». Ці мережі формальних і неформальних відносин дозволяють знаходити роботу, обмінюватися інформацією, вирішувати конфліктні ситуації, вибудовувати довіру. Економічні відносини, таким чином, тісно шикуються з соціальними.
Представниками цієї теорії є: [[Пол Дімаджіо]], [[Уільям Пауелл]], [[Ніколь Біггарт]], У. Бейкер, [[Ніл Флігстін]], [[Люк Болтанські]], [[Лоран Тевено]].

Автори: [[М. Грановеттера]], [[Х. Уайт]], [[Р. Берт]], [[П. Дімаджіо]], [[У. Пауелл]], [[Д. Старк]].

'''Нова інституціональна теорія'''
Новий інституціоналізм в соціології з'являється в кінці 1980-х — початку 1990-х років. Мережеві зв'язки між індивідами і фірмами представляються як множинні, багатозначні, що піддаються господарськими агентами різних інтерпретацій і оцінками. Під інститутами тут розуміються не абстрактні норми і цінності, а формальні і неформальні правила, які регулюють практики повсякденної діяльності і підтримуються цими практиками. В рамках американської соціології новий інституціоналізм розвивається за двома основними напрямками: культурно-орієнтованим і владно-орієнтованим. У Франції активно розвивається новий французький інституціоналізм.

Автори: [[П. Дімаджіо]], [[У. Пауелл]], [[Н. Біггарт]], [[У. Бейкер]], [[Н. Флігстін]], [[Л. Болтанські]], [[Л. Тевено]].


== Сучасна марксистська соціологія ==
== Сучасна марксистська соціологія ==
Сучасна марксистська думка фокусує увагу на соціальні наслідки капіталізму (товарного фетишизму) і економічний розвиток всередині системи економічних відносин, яка виробляє ці відносини. Основними представниками напряму є [[Дьордь Лукач]], [[Теодор Адорно]], [[Макс Хоркхаймер]], [[Вальтер Беньямін]], [[Гі Дебор]], [[Луї Альтюсер]], [[Нікос Пуланзас]], [[Ральф Мілібенд]], [[Юрген Хабермас]], [[Фредрік Джеймісон]], [[Антоніо Негрі]] та [[Стюарт Холл]].
Сучасна марксистська думка фокусує увагу на соціальні наслідки капіталізму (товарного фетишизму) і економічний розвиток всередині системи економічних відносин, яка виробляє ці відносини. Основними представниками цього напряму є: [[Дьйордь Лукач|Дьордь Лукач]], [[Теодор Адорно]], [[Макс Горкгаймер|Макс Хоркхаймер]], [[Вальтер Беньямін]], [[Гі Дебор]], [[Луї Альтюссер|Луї Альтюсер]], [[Нікос Пуланзас]], [[Ральф Мілібенд]], [[Юрґен Габермас|Юрген Хабермас]], [[Фредрік Джеймсон|Фредрік Джеймісон]], [[Антоніо Негрі]] та [[Стюарт Голл|Стюарт Холл]].


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 52: Рядок 45:


* Економічна соціологія: теорія та історія / Веселов Ю. В., Капусткіна Е. В., [и др.] / Под ред. Ю. В. Веселова і А. Л. Кашина. — СПБ .: Нестор-Історія, 2012. — 759 стор.
* Економічна соціологія: теорія та історія / Веселов Ю. В., Капусткіна Е. В., [и др.] / Под ред. Ю. В. Веселова і А. Л. Кашина. — СПБ .: Нестор-Історія, 2012. — 759 стор.

Публікації на сайті Центру соціального прогнозування і маркетингу]
* Ільясов Ф. Н. Тарифна сітка, система грейдів на основі закону Вебера // Моніторинг громадської думки. 2012. № 6. С. 128—135.
* Ільясов Ф. Н. Тарифна сітка, система грейдів на основі закону Вебера // Моніторинг громадської думки. 2012. № 6. С. 128—135.
* Шапіро М. Г. Економічна соціологія і соціологія грошей // Соціальні дослідження. 2018. № 1. Завантажити PDF: http://www.jsr.su/2018/1/Shapiro-M-H-JSR-2018-1.pdf
* Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 864 с.
* Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 864 с.


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{ЕСУ|том=|сторінки=|автор= Є. І. Суїменко|стаття= Економічна соціологія|id=18786|ref=}}
{{розділ-доробити|дата=березень 2020}}
* ''Шапиро, М.'' [http://www.jsr.su/2018/1/Shapiro-M-H-JSR-2018-1.pdf Экономическая социология и социология денег] / Марк Генри Шапиро  // Социальные исследования. — 2018. — № 18 (23 июля). — С.55—64.
* [http://www.ukr.vipreshebnik.ru/entsiklopediya/51-e/3238-ekonomichna-sotsiologiya.html Економічна соціологія]
* [http://politics.ellib.org.ua/pages-1049.html Соціологія: Навчально-методичний посібник для самост. вивч. дисц. Економічна соціологія]


{{Sociology-stub}}
{{Economy-stub}}
{{бібліоінформація}}
{{бібліоінформація}}
{{Соціологія}}
{{Соціологія}}

[[Категорія:Інституціоналізм]]
[[Категорія:Економічна соціологія]]

Версія за 16:55, 24 березня 2020

Економічна наука
Категорія КатегоріяПортал Портал

Економічна соціологія — напрямок соціальних досліджень, що припускає аналіз економічної діяльності з позицій соціальної теорії. Дисципліна вивчає всю сукупність соціально-економічних процесів, які стосуються ринків, держави, домогосподарств або окремих людей. Використовуються найрізноманітніші методи збору та аналізу даних, включаючи соціологічні методи. Економічна соціологія спирається на специфічні уявлення про дію людини, розвитку господарства і суспільства. Економічна соціологія являє собою міждисциплінарний науковий напрям, який інтегрує соціологію та економіку, вивчає дії економічних законів, закономірності розвитку економічних і соці­альних відносин, життєдіяльність людей . Виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання соціальних явищ і процесів, нагромадження спеціальних наукових ідей, концепцій, фактів і факторів, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень. В рамках поведінкового (позитивістського) підходу економічна соціологія розуміється як наука, «що вивчає поведінку великих соціальних груп, пов'язану з отриманням і використанням грошей та інших активів».

Історія виникнення

Економічна соціологія зародилася у США в середині 50-х XX ст. через необхідність пошуку шляхів ефективного управління людським фактором в умовах НТР, зростання масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей. Важливим фактором її становлення стала соціологізація економічної науки, що охопила мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи й регламентованості в економіці, відносини людини і держави, бізнес і менеджмент, а також соціальні інститути такі як: політика, власність, сім'я та їх роль в економічному житті. Значний вплив на формування цього напрямку соціології справили дослідження М. Вебера і Т. Веблена. Вони розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки. Важливими для обґрунтування економічних і соціальних законів є праці К. Маркса. Особливу роль у становленні економічної соціології відіграв розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності та ін. На її становлення вплинули й дослідження проблем управління людським фактором, що ґрунтувалися на людських відносинах.

Людина з точки зору економічної соціології

Економічна соціологія заперечує модель людини, запропоновану класичною економічною теорією. «Homo economicus» занадто егоїстична і ізольована від інших людей, непомірно раціональна і поінформована. Вона діє як автомат, підпорядкований логіці економічного інтересу. В економічній соціології людина здатна ставати актором і чинити всупереч обставинам, перемикатися з однієї логіки дії на іншу, виявляючи одночасно волю і гнучкість. Це людина, здатна на стратегію — послідовні і рефлексивні дії, створення власного майбутнього. При цьому людина включена в сплетіння формальних та неформальних мереж, входить в якості начальника або підлеглого в різні організації, діє в складі соціальних груп, належить до локальних і національних спільнот.

Класична економічна соціологія

Економічна соціологія з'явилася як новий підхід до аналізу економічних явищ. Новизною підходу, зокрема, стала спроба пояснити, яку роль економічні структури і інститути грають в суспільстві, а також який вплив суспільство має на характер економічних структур та інститутів. Відносини між капіталізмом і сучасністю є характерним предметом дослідження класичної економічної соціології. Наприклад, такі яскраві роботи, як «Протестантська етика і дух капіталізму» Макса Вебера (1905) і «Філософія грошей» Георга Зіммеля (1900). Можна припустити, що початком економічної соціології стали роботи Алексіса де Токвіля «Демократія в Америці» (1835-40) і «Старий режим і революція» (1856). Яскравими представниками класичного періоду економічної соціології є Франц Оппенгеймер, Карл Маркс, Макс Вебер, Вернер Зомбарт, Йозеф Шумпетер, Еміль Дюркгейм та інші.

Нова економічна соціологія

Нова економічна соціологія також відома як нова інституційна економіка. Її представниками є: Рональд Коуз, Марк Грановеттера, Ніл Флігстін, Джеймс Коулман, Дуглас Норт, Кеннет Ерроу, Джордж Стіглер, Армен Алчіан, Гарольд Демсец, Олівер Вільямсон, Вівіана Зелізер та ін.

На даний момент можна виділити наступні течії нової економічної соціології:

Соціологія раціонального вибору

Соціологія раціонального вибору ґрунтується на теорії соціального обміну і економічній теорії раціонального вибору. Концепція раціональної дії індивідів переноситься на поведінку всієї системи, що складається з таких самих індивідів. Ідея перенести принципи методологічного індивідуалізму на рівень корпоративних акторів зародилася у відповідь на нездатність економістів пояснити такі господарські явища, як виникнення паніки на біржі або відносини довіри в суспільствах взаємного кредитування.

Соціологія раціонального вибору відроджує ідеї утилітаризму в соціології, який розглядає поведінку людини з точки зору корисності. Цю ідею запровадили Джеймс Коулман, Джордж Хоманс

Мережевий підхід

Напрямок економічної соціології, що формується в рамках мережевого підходу, виявляє змістовний зв'язок із структурною теорією обміну Марселя Мосса і Клода Леві-Стросса. У даній теорії сучасне господарство представляється як сукупність соціальних мереж — стійких зв'язків між індивідами і фірмами, які неможливо втиснути в рамки традиційної дихотомії «ринок — ієрархія». Ці мережі формальних і неформальних відносин дозволяють знаходити роботу, обмінюватися інформацією, вирішувати конфліктні ситуації, вибудовувати довіру. Економічні відносини, таким чином, тісно шикуються з соціальними. Цю ідею запровадили: Марк Грановеттер, Хейден Уайт, Р. Берт, Пол Дімаджіо, Уільям Пауелл, Д. Старк.

Нова інституціональна теорія

Новий інституціоналізм в соціології з'являється в кінці 1980-х — початку 1990-х років. Мережеві зв'язки між індивідами і фірмами представляються як множинні, багатозначні, що піддаються господарськими агентами різних інтерпретацій і оцінок. Під інститутами тут розуміються не абстрактні норми і цінності, а формальні і неформальні правила, які регулюють практики повсякденної діяльності і підтримуються цими практиками. В рамках американської соціології новий інституціоналізм розвивається за двома основними напрямками: культурно-орієнтованим і владно-орієнтованим. У Франції активно розвивається новий французький інституціоналізм. Представниками цієї теорії є: Пол Дімаджіо, Уільям Пауелл, Ніколь Біггарт, У. Бейкер, Ніл Флігстін, Люк Болтанські, Лоран Тевено.

Сучасна марксистська соціологія

Сучасна марксистська думка фокусує увагу на соціальні наслідки капіталізму (товарного фетишизму) і економічний розвиток всередині системи економічних відносин, яка виробляє ці відносини. Основними представниками цього напряму є: Дьордь Лукач, Теодор Адорно, Макс Хоркхаймер, Вальтер Беньямін, Гі Дебор, Луї Альтюсер, Нікос Пуланзас, Ральф Мілібенд, Юрген Хабермас, Фредрік Джеймісон, Антоніо Негрі та Стюарт Холл.

Див. також

Джерела

  • Економічна соціологія: теорія та історія / Веселов Ю. В., Капусткіна Е. В., [и др.] / Под ред. Ю. В. Веселова і А. Л. Кашина. — СПБ .: Нестор-Історія, 2012. — 759 стор.
  • Ільясов Ф. Н. Тарифна сітка, система грейдів на основі закону Вебера // Моніторинг громадської думки. 2012. № 6. С. 128—135.
  • Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр «Академія», 2000. — 864 с.

Посилання