Капілярний кровообіг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:48, 14 грудня 2020, створена Коцюба Анатолій Миколайович (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Капіля́рний кровоо́біг — рух крові в найдрібніших судинах (капілярах), що забезпечує обмін речовин між кров'ю і тканинами,

Капілярний кровообіг здійснюється унаслідок різниці гідростатичного тиску в артеріальному і венозному кінцях капіляра. Тиск в артеріальному кінці дорівнює 30—35 мм рт. ст., що на 8—10 мм. рт. ст. перевищує онкотичний тиск плазми крові, під впливом цієї різниці тиску вода і багато розчинених в ній речовин (окрім високомолекулярних білків) переходять з плазми крові в тканинну рідину, приносячи до тканин необхідні для життєдіяльності речовини. У міру просування крові капіляром гідростатичний тиск спадає і у венозному кінці капіляра становить 12—17 мм. рт. ст., що приблизно на 10 мм. рт. ст. нижче онкотичного тиску крові. Внаслідок цього вода і розчинені в ній речовини переходять з тканинної рідини в плазму. Тим самим забезпечується видалення продуктів обміну з тканин.

Величина капілярного кровообігу відповідає інтенсивності обміну речовин. Так, в стані спокою на 1 мм² поперечного перетину скелетного м'яза припадає 30—50 функціонуючих капілярів; за інтенсивної діяльності м'яза їх кількість зростає в 50—100 разів.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Г. М. Чайченко, В. О. Цибенко, В. Д. Сокур. Фізіологія людини і тварин. Київ. 1998.