Міжнародні відносини України в 1917—1922 роках: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Створена сторінка: {{edited}} У статті описані міжнародні відносини, які підтримувались урядами України (які п...)
 
м (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
(Не показано 44 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Ukrainian People's Republic in Europe.svg|міні|Сучасна карта Європи з позначенням меж [[Україна|України]], які були заявлені делегацією [[Українська Народна Республіка|УНР]] на [[Паризька мирна конференція (1919—1920)|Паризькій мирній конференції в 1919-20 рр.]]]]
{{edited}}
У статті описані міжнародні відносини, які підтримувались урядами України (які претендували на представництво всієї країни як незалежної держави) в період Радянсько-української війни 1917—1922 років.
У статті описані міжнародні відносини, які підтримувались урядами України (які претендували на представництво всієї країни як незалежної держави) в період [[Українська революція|Української революції]] 1917—1922 років.

== Передумови ==
[[Файл:Терещенковская 9 2013.jpg|міні|Будинок № 9 по [[Терещенківська вулиця|Терещенківській вулиці]] у Києві, у якому знаходився Генеральний секретаріат міжнаціональних справ Української Народної Республіки і Української держави.|альт=|ліворуч|157x157px]]
Процес формування зовнішньополітичного органу майбутньої [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] було розпочато [[Українська Центральна Рада|Центральної Радою]] 16 липня 1917 року зі проголошенням їй [[Другий Універсал Української Центральної Ради|Другого Універсалу]]. У ньому йшлося про утворення [[Генеральний секретаріат Української Центральної Ради|Генерального секретаріату]] — виконавчого органу влади. З перших днів існування Генерального секретаріату в його складі почав свою діяльність Генеральний секретаріат з національних справ, який став прообразом першого зовнішньополітичного відомства України в XX столітті.

22 грудня 1917 року, Глава Генерального секретаріату Української Народної Республіки, проголошеної [[Третій Універсал Української Центральної Ради|Третім Універсалом]], [[Винниченко Володимир Кирилович|Володимир Винниченко]] і Генеральний секретар з міжнаціональних справ [[Шульгин Олександр Якович|Олександр Шульгин]] підписали «Законопроект про утворення Генерального секретаріату міжнародних справ». Законопроект був схвалений на засіданні Уряду УНР в цей же день.

Остаточно відомство сформувалося після проголошення незалежності України [[Четвертий Універсал Української Центральної Ради|Четвертим Універсалом]] і під різними назвами продовжувало функціонувати незважаючи на [[Гетьманський переворот (1918)|Гетьманський переворот]] та [[Антигетьманське повстання (1918)|Антигетьманське повстання]].

== Центральні держави ==
{| class="wikitable"
|+
!Держава
!Дипломатичні відносини
!Визнання
!Угоди
!Ноти
!Дипломатичні представники
!Основна стаття
|-
|{{AUT-HUN}}
|'''Так'''

після 9 лютого 1918<ref name=":3">[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-4859-5/978-966-02-4859-5.pdf Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1. Предметно-тематична частина: А-Г / Відп. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: Інститут історії України, 2009.&nbsp;— 184 с.]</ref><ref name=":4">[http://westudents.com.ua/glavy/29404-rozpusk-tsentralno-radi.html Історія України: Навч. посіб.— 3-тє вид., стер. Рекомендовано МОН / Лазарович М. В.&nbsp;— К., 2013.&nbsp;— 685 с.]</ref>
|'''Так'''

9 лютого 1918<ref name=":5">[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-5696-5/978-966-02-5696-5.pdf Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2, Предметно-тематична частина: Д-Й / Відп. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев. НАН України. Інститут історії України.&nbsp;— К.: Ін-т історії України, 2010.&nbsp;— 252 с.]</ref>
|
* Таємний договір по Східній Галичині та Північній Буковині від 8 лютого 1918 року (не був ратифікований)<ref name=":3" />;

* [[Берестейський мир|Брестський мирний договір]] від 9 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Військова конвенція від 18 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Економічний договір від 23 квітня 1918 року<ref name=":3" />;

* Фінансовий договір від 15 травня 1918 року<ref name=":5" />;

* Господарський договір від 18 вересня 1918 року<ref name=":5" />.
|''З боку України'':

* Протест щодо намірів Центральних держав приєднати [[Холмщина|Холмщину]], [[Підляшшя]] і окуповану ними частину [[Волинь|Волині]] до [[Королівство Польща (1916—1918)|Королівства Польського]] від 17 листопада 1917 року<ref name=":6">[http://web.archive.org/web/20171118023803/http://www.ipiend.gov.ua/img/monograph/file/Ukr-pit_98.pdf Головченко В.&nbsp;І.&nbsp;Солдатенко В.&nbsp;Ф.&nbsp;Українське питання в роки Першої світової війни: Монографія.&nbsp;— К.: Парламентське вид-во, 2009.&nbsp;— 448 с]. <nowiki>ISBN 978-966-611-690-4</nowiki>.</ref>;

* Нота щодо державної приналежності Холмщини і Підляшшя від 12 червня 1918 року<ref name=":6" />.
|''Посли України'':

* [[Яковлів Андрій Іванович|Андрій Яковлів]]<ref name=":3" /><ref name=":5" />

* [[Липинський В'ячеслав Казимирович|В'ячеслав Липинський]]<ref name=":7">[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1145-8/12.pdf <nowiki>Нариси історії української революції 1917—1921 років [Текст]: у 2 кн./редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Наукова думка, 2011. Кн. 1/[В. Ф. Верстюк (кер.) та ін.]. — 2011. — 390 с. — Бібліогр.: с. 372—387. — 1000 экз.</nowiki>]</ref>

''Посли Австро-Угорщини'':

* [[Йоганн Форгач]]<ref name=":3" />
|[[Українсько-австро-угорські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{BGR}}
|'''Так'''

після 9 лютого 1918<ref name=":4" />
|'''Так'''

9 лютого 1918<ref name=":5" />
|
* [[Берестейський мир|Брестський мирний договір]] від 9 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Договір щодо «унормування встановлення публічних і приватно-правових відносин, щодо відміни воєнно-полонених і інтернованих цивільних осіб, щодо питання про амністію, яка повинна бути дана з приводу укладення мира і щодо питання про кораблі, які попалися у владу ворогів» від 12 лютого 1918 року
|

''З боку України'':

* Протест щодо намірів Центральних держав приєднати [[Холмщина|Холмщину]], [[Підляшшя]] і окуповану ними частину [[Волинь|Волині]] до [[Королівство Польща (1916—1918)|Королівства Польського]] від 17 листопада 1917 року<ref name=":6" />;
* Нота щодо незадовільного забезпечення військовополонених одягом і харчами, важких умовах їх праці, знущаннях над ними наглядачів, антисанітарному стані бараків тощо<ref>[https://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream-download/123456789/32980/1/Vlasenko%20-%20Bolgariya.pdf;jsessionid=309E0500C314822A11D52CD8AE7858D5 Валерій Власенко. ПЕРША ХВИЛЯ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕМІГРАЦІЇ ДО БОЛГАРІЇ//Българска украинистика, брой 3, 2013 стр.177]</ref>.
|''Посли України'':

* [[Шульгин Олександр Якович|Олександр Шульгин]]<ref name=":7" /><ref name=":8">[http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=%2Fpage%2Fissues%2F39%2F19.pdf І.&nbsp;Є.&nbsp;Петренко. ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДІВ УНР НА БАЛКАНАХ НА ПРИКЛАДІ ВІДНОСИН З БОЛГАРСЬКИМ ЦАРСТВОМ (1918—1920&nbsp;рр.)//Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014, вип. XXXIX]</ref>;
*[[Шульга Федір Григорович|Федір Шульга]], в.о.<ref name=":8" />;
*[[Василь Драгомирецький]], в. о.<ref name=":8" />;

''Посли Болгарії'':

* [[Іван Шишманов]]<ref name=":8" />
|[[Українсько-болгарські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{GERold}}<br/>{{GERwei}}
|'''Так'''

після 9 лютого 1918<ref name=":4" />
|'''Так'''

9 лютого 1918<ref name=":5" />
|
* [[Берестейський мир|Брестський мирний договір]] від 9 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Військова конвенція від 18 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Економічний договір від 23 квітня 1918 року<ref name=":3" />;

* Фінансовий договір від 15 травня 1918 року<ref name=":5" />;

* Господарський договір від 18 вересня 1918 року<ref name=":5" />;

* Договір про безперешкодну евакуацію німецьких військ від 14 грудня 1918 року<ref name=":9">[https://web.archive.org/web/20170805184000/http://www.istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=page%2Fissues%2F15%2F15%2Fperepadya.pdf В.&nbsp;В.&nbsp;Перепадя. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ ДИРЕКТОРІЄЮ УНР ТА НІМЕЧЧИНОЮ//Наукові праці історичного факультету ЗДУ.&nbsp;— 2002 .&nbsp;— Випуск XV]</ref>
|

''З боку України'':

* Протест щодо намірів Центральних держав приєднати [[Холмщина|Холмщину]], [[Підляшшя]] і окуповану ними частину [[Волинь|Волині]] до [[Королівство Польща (1916—1918)|Королівства Польського]] від 17 листопада 1917 року<ref name=":6" />;
|''Посли України в Німеччині'':

* [[Севрюк Олександр Олександрович|Олександр Севрюк]]<ref name=":5" />;

* барон [[Штейнгель Федір Рудольфович|Федір Штейнгель]]<ref name=":7" />;

* [[Порш Микола Володимирович|Микола Порш]]<ref name=":3" />;

* [[Смаль-Стоцький Роман Степанович|Роман Смаль-Стоцький]]<ref name=":3" />.

''Посли Німеччини в Україні'':

* [[Альфонс Мумм фон Шварценштейн]]<ref name=":7" />.

''Повірені у справах Німеччини в Україні'':

* [[Йоханнес Граф фон Берхем|Ганс фон Берхем]]<ref name=":9" />
|[[Українсько-німецькі відносини|Основна стаття]]
|-
|{{OTO}}
|'''Так'''

після 9 лютого 1918<ref name=":4" />
|'''Так'''

9 лютого 1918<ref name=":5" />
|
* [[Берестейський мир|Брестський мирний договір]] від 9 лютого 1918 року<ref name=":3" />;

* Додатковий Українсько-турецький договір про дружбу і співробітництво від 12 лютого 1918 року<ref>{{Cite web|title=100-річчя визнання УНР: багато документів "застрягли" у Москві - дипломат|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2401461-100ricca-viznanna-unr-bagato-dokumentiv-zastragli-u-moskvi-diplomat.html|website=www.ukrinform.ua|accessdate=2020-05-02|language=uk}}</ref><ref name=":10">[http://litopys.org.ua/ukrxx/zmist.htm Українська державність у XX столітті: Історико-політологічний аналіз / Ред. кол.: О. Дергачов (кер. авт. кол.), Є. Бистрицький, О. Білий, І. Бураковський, Дж. Мейс, В. Полохало, М. Томенко та ін.&nbsp;— К.: Політ. думка, 1996.&nbsp;— 434 с.]</ref>
|

''З боку України'':

* Протест щодо намірів Центральних держав приєднати [[Холмщина|Холмщину]], [[Підляшшя]] і окуповану ними частину [[Волинь|Волині]] до [[Королівство Польща (1916—1918)|Королівства Польського]] від 17 листопада 1917 року<ref name=":6" />;
|''Посли України в Османській імперії'':

* [[Левитський Микола Васильович|Микола Левитський]]<ref name=":5" />;
* Олександр Кістяківський (не приступив до виконання обов'язків)<ref name=":7" />;
* [[Суковкін Михайло Акінфійович|Михайло Суковкін]]<ref name=":7" />;
* [[Лотоцький Олександр Гнатович|Олександр Лотоцький]]<ref>[http://litopys.org.ua/cultur/cult.htm УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА / Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Пам'ятки історичної думки України&nbsp;— КИЇВ, 1993]</ref>;
* [[Токаржевський-Карашевич Ян]]<ref>Курас Г. [http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoai_2007_9_24.pdf Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Карашевич)] / Г. Курас // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки.&nbsp;— 2007.&nbsp;— Вип. 9.&nbsp;— С. 184—190.</ref>.

''Посли Османської імперії в Україні'':

* [[Ахмед Мухтар-бей Моллаогли]]<ref name=":10" />;
|[[Українсько-турецькі відносини|Основна стаття]]
|}

== Антанта ==
{| class="wikitable"
|+
!Держава
!Дипломатичні відносини
!Визнання
!Угоди
!Ноти
!Дипломатичні представники
!Основна стаття
|-
|{{BEL}}
|'''Так'''

3 лютого 1919
|'''Ні'''{{#tag:ref|Однак з 1920 року українська дипломатична місія неофіційно визнавалася представництвом УНР в Бельгії; українським дипломатам вдалося встановити відносини з Міністерством закордонних Бельгії (після реформи МЗС Бельгії 1 січня 1921 року Україна була включена в секцію, яка займалася справами Східної Європи) та іншими міністерствами; представництво УНР отримало дозвіл на видачу паспортів українським громадянам, які визнавалися бельгійським урядом; на прохання українського представництва бельгійські установи безперешкодно дозволяли в'їзд і виїзд з країни українським представникам; українцям вдалося встановити відносини з представництвами інших держав, які були акредитовані в Бельгії<ref>[https://web.archive.org/web/20160624161414/http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=%2Fpage%2Fissues%2F19%2F19%2Fpopenko.pdf Попенко Я. В. Діяльність дипломатичного представництва Директорії УНР в Бельгії та Нідерландах у 1919—1921 роках / Я. В. Попенко // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. — Запоріжжя. — 2005. — Вип. ХІХ. — С. 188—197]</ref>|group=К}}
|—
|—
|''Посол України в Бельгії та, за сумісництвом, у Нідерландах'':

* [[Яковлів Андрій Іванович|Андрій Яковлів]]
|[[Українсько-бельгійські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{GBR}}
|'''Так'''

з 9 січня 1918
|'''Так'''

9 січня 1918<ref name=":0">{{Cite web|title=Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/|website=Історична правда|accessdate=2020-05-01}}</ref>
|—
|—
|Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року.

''Посли України у Великій Британії'':

* [[Стаховський Микола Ананійович|Микола Стаховський]];
* [[Марголін Арнольд Давидович|Арнольд Марголін]];
* [[Олесницький Ярослав Іванович|Ярослав Олесницький]];

* [[Смаль-Стоцький Роман Степанович|Роман Смаль-Стоцький]].

''Посли Великої Британії в Україні:''

* [[Джон Піктон Багге]]<ref name=":3" />
|[[Українсько-британські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{ITA}}
|—
|—
|—
|—
|З боку урядових та фінансових кіл Італії в 1919—1921 роках надходили пропозиції почати економічне співробітництво з УНР.
''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Італії'':

* [[Антонович Дмитро Володимирович|Дмитро Антонович]];
* [[Мазуренко Василь Петрович|Василь Мазуренко]]
|[[Українсько-італійські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{ROU}}
|'''Так'''
|—
|—
|Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року
|''Посли України в Румунії'':

* [[Ґалаґан Микола Михайлович|Микола Ґалаґан]];
* [[Дашкевич-Горбацький Володислав Володимирович|Володислав Дашкевич-Горбацький]]
* [[Гасенко Юрій|Юрій Гасенко]]
* [[Мацієвич Костянтин Андріанович|Костянтин Мацієвич]]

''Посли Румунії в Україні:''

* [[Константін Коанде]]
* [[Константін Концеску]]
|[[Українсько-румунські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{FRA}}
|'''Так'''

з 19 грудня 1917
|'''Так'''

29 грудня 1917<ref name=":0" /> або

3 січня 1918
|—
|—
|Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року.

''Посли Франції в Україні:''

* [[Жорж Табуї]]<ref name=":3" />
|[[Українсько-французькі відносини|Основна стаття]]
|}

== Держави на території колишньої Російської імперії ==
{| class="wikitable"
|+
!Держава
!Дипломатичні відносини
!Визнання
!Угоди
!Ноти
!Дипломатичні представники
!Основна стаття
|-
|[[Файл:Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg|межа|20x20пкс]] [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка]]
|—
|—{{#tag:ref|12 червня 1918 року відбулося підписання прелімінарного мирного договору між [[Українська держава|Українською Державою]] й [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (1917—1922)|Російською Радянською Республікою]] згідно зі статтею VI договору Росії з [[Центральні держави|Центральними Державами]]. У преамбулі цього договору зазначено, що він підписується двома незалежними державами. У статті 4 договору говорилося про обмін консулами для захисту інтересів громадян. На цій підставі Українською Державою було засновано генеральні консульства в Москві й Петрограді та ще у 18 російських містах, де проживала значна кількість українців. Були засновані російські консульські установи в 7 містах в Україні. 24 грудня 1918 ркоу вийшла постанова Народного Комісаріату закордонних справ РСФРР, в якій говорилося, що після анулювання Брестського мирного договору уряд Російської Республіки не визнає України за самостійну державу|group=К}}
|[[Договір між Українською Державою і Російською Радянською Республікою|Прелімінарний мирний договір від 12 червня 1918 року]]<ref name=":7" />
|''З боку України'':

* Відмова від виконання ультиматуму від 18 грудня 1917 года<ref name=":4" />;

* Ультимативна нота з приводу невизнання РРФСР запропонованих українською делегацією кордонів від 3 жовтня 1918 року<ref name=":7" />

''З боку Радянської Росії'':

* Ультиматум з вимогою відмови від дезорганізації фронту, відмови від пропуску козачих формувань через Україну з фронту на Дон, припинення роззброєння радянських полків і червоноармійців, пропуску більшовицьких військ на Південний фронт і загрозою початку війни в разі неприйняття вимог протягом 48 годин від 17 грудня 1917 року<ref name=":4" />
|—
|[[Українсько-російські відносини|Основна стаття]]
|-
|[[File:Flag of Belarus (1991).png|межа|20x20пкс]] [[Білоруська Народна Республіка]]
|'''Ні'''<ref>{{Cite web|title=Події 100-річної давнини. Співпраця УНР із Білоруською Народною Республікою|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28684530.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-05-02|language=uk}}</ref>
|'''Так'''{{#tag:ref|Однобічне визнання з боку БНР. Однак [[Енциклопедія історії Білорусі]] стверджує, що в червні 1918 року білоруська делегація на чолі з Скірмунтом відвідала Київ і Уряд Української Народної Республіки визнав БНР<ref>Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Том 1. С. 386 ISBN 5-85700-074-2</ref>|group=К}}
|—
|''З боку Білорусі'':

* Заява білоруської делегації про незгоду з встановленим між республіками кордоном від 15 квітня 1918 року<ref name=":11">Дедурін, Г. [http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/4899/Ukrainskyi%20napriamok%20zovnishnoi%20polityky%20BNR_Dedurin_2017.pdf?sequence=1&isAllowed=y Український напрямок зовнішньої політики БНР (1918—1921&nbsp;рр.)] / Геннадій Дедурін // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія.&nbsp;— 2017.&nbsp;— Вип. 2, ч. 2.&nbsp;— С. 107—112</ref>
|''Глава спеціальної дипломатичної місії Білорусії в Україну'':

* [[Цвікевич Олександр Іванович|Олександр Цвікевіч]]<ref name=":11" />
|[[Українсько-білоруські відносини|Основна стаття]]
|-
|[[Файл:Flag_of_Georgia_(1990-2004).svg|межа|20x20пкс]] [[Грузинська Демократична Республіка]]
|'''Так'''

5 грудня 1918<ref>{{Cite web|title=Україна – Грузія: хроніка становлення дипломатичних відносин|url=https://matrix-info.com/ukrayina-gruziya-hronika-stanovlennya-dyplomatychnyh-vidnosyn/|website=Matrix-info|date=2017-08-31|accessdate=2020-05-02|language=uk}}</ref>
|—
|
* Договір між Українською державою і Грузинською Республікою від 5 грудня 1918 року;

* Угода між урядами України і Грузії про міжбанківські переказні операції від 7 грудня 1918;

* Договір щодо обміну товарами між Українською державою і Грузинський Республікою від 7 грудня 1918 року.
|—
| rowspan="4" |''Посол України в Грузії, а також у Кубані, Азербаджані та Вірменії за сумісництвом'':

* [[Красковський Іван Гнатович|Іван Красковський]]

''Посол Вірменії в Україні'':

* [[Дзамоєв Григорій Сергійович|Григорій Дзамоєв]]

''Посол Грузії в Україні'':

* [[Тевзая Віктор Васильович|Віктор Тевзая]]

''Посол Азербайджану в Україні'':

* [[Юсиф Везир Чеменземінлі|Юсиф Везир]]

''Посол Кубані в Україні'':

* [[Ткачов В'ячеслав Матвійович|В'ячеслав Ткачов]]<br />
|[[Українсько-грузинські відносини|Основна стаття]]
|-
|[[Файл:Flag of Azerbaijan.svg|межа|20x20пкс]] [[Азербайджанська Демократична Республіка]]
|'''Так'''
8 лютого 1919<ref>{{Cite web|title=Азербайджан - Круглий стіл у Баку на тему: «100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки»|url=https://azerbaijan.mfa.gov.ua/news/62577-kruglij-stil-u-baku-na-temu-100-richchya-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrajinsykoji-narodnoji-respubliki|website=azerbaijan.mfa.gov.ua|accessdate=2020-05-02|language=ua|last=Kitsoft}}</ref>
|'''Так'''
січень 1920<ref>{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/UIJ_2018_1_6.pdf|title=Діяльність надзвичайної диполоматичної місії УНР на Кавказі (1919 - 1921 рр.)|last=Матяш|first=Ірина|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>
|—
|—
|[[Українсько-азербайджанські відносини|Основна стаття]]
|-
|[[Файл:Flag of Armenia.svg|межа|20x20пкс]] [[Республіка Вірменія (1918—1920)|Республіка Вірменія]]
|'''Так'''
|
|—
|—
|[[Українсько-вірменські відносини|Основна стаття]]
|-
|[[Файл:Flag of Kuban People's Republic.svg|межа|20x20пкс]] [[Кубанська Народна Республіка]]
|'''Так'''

вересень 1917<ref>{{Cite web|title=​100 років «злуки» УНР з Кубанню, яка так і не відбулася|url=https://www.radiosvoboda.org/a/28983673.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2020-05-02|language=uk}}</ref>
|'''Так'''

7 серпня 1920<ref name=":2">{{Cite web|title=Було-було-було… - Україна Incognita|url=http://incognita.day.kyiv.ua/bulo-bulo-bulo.html|website=incognita.day.kyiv.ua|accessdate=2020-05-02}}</ref>
|Україно-кубанський договір від 7 серпня 1920 року<ref name=":2" />
|—
|
|-
|[[Файл:Flag of the Crimean Republic.svg|межа|20x20пкс]] [[Кримська Демократична Республіка|Кримська демократична республіка]]
|'''Так'''
літо 1917<ref name=":1">{{Cite web|title=Українсько-кримськотатарський союз революційного часу|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2012/08/2/91164/|website=Історична правда|accessdate=2020-05-02}}</ref>
|'''Так'''
грудень 1917<ref name=":1" />
|—
|—
|
|
|-
|[[Файл:Flag of Don Cossacks.svg|межа|20x20пкс]] [[Всевелике Військо Донське]]
|'''Так'''
серпень 1918<ref name=":6" />
|'''Так'''
7 серпня 1918<ref name=":12">Мараєв В. Р. [http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Ntip_2013_7_31.pdf Донське посольство М.&nbsp;А.&nbsp;Свєчина&nbsp;— О.&nbsp;В.&nbsp;Черячукіна в Українській Державі (1918&nbsp;р.)] [Електронний ресурс] / В.&nbsp;Р.&nbsp;Мараєв // Національна та історична пам'ять.&nbsp;— 2013.&nbsp;— Вип. 7.&nbsp;— С. 241—251.</ref>
|
* Попередня угода від 7 серпня 1918 року<ref name=":12" />;

* Додаткова секретна угода від 7 серпня 1918 року<ref name=":12" />;

* Тимчасова угода про експлуатацію частини Запорізької залізниці, яка знаходиться в межах колишньої Області Війська Донського від 31 серпня 1918 року<ref name=":12" />;

* Тимчасова умова про перевезення в простому сполученні пасажирів, багажу і вантажів між залізницею Всевеликого Війська Донського і Українською державою від 2-5 вересня 1918 року<ref name=":12" />;

* Тимчасова умова про передачу рухомого складу між залізницями Всевеликого Війська Донського і Української держави від 7 вересня 1918 року<ref name=":12" />;

* Договір про спільне спільне регулювання питань, що стосуються Донецького Басейну від 18 вересня 1918 року<ref name=":12" />;

* Умова між урядами Української держави і Всевеликого Війська Донського щодо поштово-телеграфних зносин від 18 жовтня 1918 року<ref name=":12" />;

* Договір про поставки цукру з Української держави в Всевелике Військо Донське від 29 жовтня 1918 року<ref name=":12" />;

* Конвенція про «міжнародно-правове об'єднання» між Урядом Української Народної Республіки в еміграції і Донською демократичною групою від 2 квітня 1921<ref>[http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6353-6/978-966-02-6353-6.pdf Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К-О] / Відп. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев.&nbsp;— К.: Ін-т історії України НАН України, 2012.&nbsp;— 315 с</ref>.
|''Офіційні ноти з боку України'':

* Нота про недоцільність визначення державної організації Дона як тимчасової від 17 липня 1918 року<ref name=":6" />
|''Дипломатичні представники України при уряді Всевеликого Війська Донського'':

* [[Славинський Максим Антонович|Максим Славинський]]<ref name=":7" />.

''Міністри-резиденти України при уряді Всевеликого Війська Донського'':

* [[Середин Костянтин Хризанфович|Костянтин Середин]] (не приступив до виконання обов'язків)<ref name=":6" />

''Посли Тимчасового уряду Війська Донського в Україні'':

* [[Сидорін Володимир Ілліч|Володимир Сидорін]]<ref name=":12" />.

''Посли Всевеликого Війська Донського на Україні'':

* [[Свечін Михайло Андрійович|Михайло Свечін]]<ref name=":12" />;

* [[Черячукін Олександр Васильович|Олександр Черячукін]]<ref name=":12" />.

''Отамани Зимової Станиці (повноважні посли) від Всевеликого Війська Донського при державі Українському'':

* [[Черячукін Олександр Васильович|Олександр Черячукін]]<ref name=":12" />
|[[Українсько-донські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{POL 2RP}}
|'''Так'''

жовтень 1918<ref name=":6" />
|'''Так'''

22 квітня 1920
|Угоди з польськими корпусами:

* Умови перебування польських військ на території України від 4 квітня 1918 року<ref>Папакін А. Останній польський бій на східноєвропейському театрі воєнних дій Першої світової війни&nbsp;— Канів, 11 травня 1918&nbsp;р. / А. Папакін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія.&nbsp;— 2014.&nbsp;— Вип. 3.&nbsp;— С. 32-35.</ref>

Міжурядові договори:

* Договір від 24 травня 1919 роки (не був ратифікований)<ref>Папакін А. Г. [http://history.ukma.edu.ua/docs/journals/naukovi-zapysky/27/papakin.pdf Стосунки між УНР та Польщею в 1918—1919&nbsp;рр.] /. А.&nbsp;Г.&nbsp;Папакін // Наук. зап. Іст. науки / Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія». -. К., 2004.&nbsp;— Т. 27</ref>;

* Угода про перемир'я від 16 червня 1919 года;

* [[Варшавський договір (1920)|Варшавський договір]] (1920)<ref name=":3" />;

* Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за [[Четверта конференція Балтійських держав|підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня]] 1920 года (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref name=":13">Е. Єкабсонс. [http://history.org.ua/JournALL/journal/2006/2/6.pdf Латвійсько-українські зв'язки за доби УНР]</ref>
|''З боку України'':

* Резолюція протесту щодо претензії на землі непольські, заявлениі тимчасовою Польською державною радою в декларації на заклик Тимчасового уряду російського до об'єднання польського народу з вільною Російською державою від 8 квітня 1917 року<ref name=":6" />;

* Протест у відповідь на неправдиві дані Ліквідаційної комісії про замах «українських банд» у Львові і прохання до країн Антанти про введення туди своїх військ від 7 листопада 1918 року;

* Протест щодо відкриття «Київського» відділу Міністерства внутрішніх справ Польщі від 27 листопада 1918 року<ref name=":6" />;

* Протест у зв'язку з окупацією Північної Холмщини, Підляшшя і частини Західної Волині та арештом української адміністрації від 2 грудня 1918 року<ref name=":14">[http://www.uk.x-pdf.ru/5jazykoznanie/289494-11-ucrainica-polonica-iii-vidavnichiy-centr-kiivskogo-nacionalnogo-lingvistichnogo-universitetu-kiiv-zhitomir-2009-bbk.php Ucrainica Polonica. Т.3]&nbsp;— Київ-Житомир, 2009.&nbsp;— 224 с.</ref>;

* Меморандум проти заяв про необхідність приєднання Поділля до Польщі від 22 січня 1920 року<ref name=":14" />;

* Меморіал про основні засади подальшої діяльності Уряду УНР і його бажанні й надалі перебувати і функціонувати на території Польщі від 24 листопада 1920 року<ref name=":14" />;

* Меморіал у справі нормалізації польсько-українських відносин у зв'язку з ратифікацією Ризького миру (без зазначення дати, після польського «Pro Memoria»<ref name=":14" />.

''З боку Польщі'':

* «Pro ​​Memoria» (без зазначення дати, складений в 1921 році)<ref name=":14" />
|''Посли України в Польщі'':

* [[Карпинський Олександр Михайлович|Олександр Карпінський]] (не приступив до виконання обов'язків)<ref name=":6" />.

''Глави Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі'':

* [[Лівицький Андрій Миколайович|Андрій Лівицький]]<ref>''Коваль Р. М.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=55406 Лівицький Андрій Миколайович] // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // [[Енциклопедія сучасної України]]<nowiki> : [укр.] : у 30 т. / </nowiki>[[Національна академія наук України|НАН України]], [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове товариство ім. Шевченка]], Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.&nbsp;— <abbr>К.</abbr>, 2001—….&nbsp;— <nowiki>ISBN 944-02-3354-x</nowiki>.</ref>

''Надзвичайні міністри і Повноважні посли Польщі при Гетьмані України'':

* [[Ванькович Станіслав Олександрович|Станіслав Ванькович]]<ref name=":6" />

''Посли Польської республіки в УНР'':

* [[Богдан Кутиловський]]
|[[Українсько-польські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{LVA}}
|'''Так'''

грудень 1918
|'''Так'''

17 лютого 1920<ref name=":13" />
|Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками [[Четверта конференція Балтійських держав|конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року]] (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref name=":13" />
|''З боку України'':

* Спільна нота України, Білорусії, Литви та Естонії про протест, в зв'язку з обшуком в одному з консульств, а також проти конфіскації латвійської армії автомашин дипломатичних представництв, видворення з Латвії іноземних громадян і їх мобілізації в латвійську армію від 5 грудня 1919 року<ref name=":13" />;

* Нота про визнання Україною незалежності Латвії і її Тимчасового уряду від 10 грудня 1919 року<ref name=":13" />;

* Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року<ref name=":13" />;

* Протест проти переговорів Латвії з Радянською Україною від 27 січня 1921 року<ref name=":13" />.

''З боку Латвії'':

* Нота про визнання Латвією УНР від 17 лютого 1920 року<ref name=":13" />;

* Офіційне запрошення на конгрес поштового та телеграфного зв'язку в Булдурі від 9 вересня 1920 року<ref name=":13" />.
|''Посли України в Латвії'':

* [[Кедровський Володимир Іванович|Володимир Кедровський]].

''Представники Тимчасового уряду Латвії в Україні'':

*[[Крістап Бахман|Крістапас Бахманіс]]<ref name=":13" />.
|[[Українсько-латвійські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{LTU}}
|—
|—{{#tag:ref|Де-факто визнання закріплене в Політичній конвенції, підписаній на Ризькій конференції в серпні 1920 року.|group=К}}
|Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками [[Четверта конференція Балтійських держав|конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року]] (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref name=":13" />
|—
|

''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Литві'':

* [[Кедровський Володимир Іванович|Володимир Кедровський]];
*[[Паращук Михайло Іванович|Михайло Паращук]]
|[[Українсько-литовські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{EST}}
|'''Так'''
|'''Так'''

березень 1920<ref name=":13" />
|Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками [[Четверта конференція Балтійських держав|конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року]] (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref name=":13" />
|—
|''Посли України в Естонії'':

* [[Голіцинський Євген Миколайович|Євген Голіцинський]]
*[[Паращук Михайло Іванович|Михайло Паращук]]

''Консул Естонії в Києві'':

* [[Едуард Рітсон]]
|[[Українсько-естонські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{FIN}}
|'''Так'''

1918 рік<ref name=":6" />
|'''Так'''

1918<ref>[http://history.org.ua/JournALL/vidnos/vidnos_2013_4/vidnos_2013_4.pdf Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4. Предметно-тематична частина: П-Я]/Відп. ред. М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев.&nbsp;— К.: Ін-т історії України НАН України, 2013.&nbsp;— 357 с</ref> або червень 1920<ref name=":13" />
|
* «Паперова угода» від 30 вересня 1918 року<ref name=":6" />

* Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками [[Четверта конференція Балтійських держав|конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року]] (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і&nbsp;т.&nbsp;д.)<ref name=":13" />
|—
|''Посли України в Фінляндії'':

* [[Лоський Костянтин Володимирович|Костянтин Лоський]]<ref name=":6" />;

* [[Залізняк Микола Кіндратович|Микола Залізняк]]<ref>''Г.&nbsp;В.&nbsp;Стрельський''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=14772 Залізняк Микола Кіндратович] // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // [[Енциклопедія сучасної України]]<nowiki> : [укр.] : у 30 т. / </nowiki>[[Національна академія наук України|НАН України]], [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове товариство ім. Шевченка]], Інститут енциклопедичних досліджень НАН України.&nbsp;— <abbr>К.</abbr>, 2001—….&nbsp;— <nowiki>ISBN 944-02-3354-x</nowiki>.</ref>;

* [[Кедровський Володимир Іванович|Володимир Кедровський]], за сумісництвом посол України в Латвії та Естонії<ref>[http://history.franko.lviv.ua/IIk_2.htm КЕДРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР]// Довідник з історії України.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— К., 2001</ref>.

''Повірені у справах Фінляндії в Україні'':

* [[Герман Гуммерус]]<ref name=":6" />
|[[Українсько-фінські відносини|Основна стаття]]
|}

== Інші держави і суб'єкти міжнародного права ==
{| class="wikitable"
|+
!Держава
!Дипломатичні відносини
!Визнання
!Угоди
!Ноти
!Дипломатичні представники
!Основна стаття
|-
|{{ARG}}
|'''Так'''

лютий 1920<ref name=":3" />
|'''Так'''

5 лютого 1920<ref>{{Cite web|title=Нові факти про визнання у 1921 р. Республікою Аргентина Української Народної Республіки|url=https://uaforeignaffairs.com/uk/category/podiyi/novi-fakti-pro-viznannya-u-1921-r-respublikoyu-argentina-ukrayinskoyi-narodnoyi-respubliki|website=UA Foreign Affairs|accessdate=2020-05-02|language=en}}</ref>
|—
|—
|''Повірені Уряду Української Народної Республіки в справах Аргентини'':

* [[Шумицький Микола Андрійович|Микола Шумицький]]<ref>Малюта, О. [http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/77651/19-Maliuta.pdf?sequence=1 Органи влади ЗУНР та УНР в екзилі у 20-40-і рр. ХХ ст.: боротьба за національну державність як форму організації повсякденного життя української еміграції] / О. Малюта // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика.&nbsp;— К., 2007.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— С. 287—308</ref>
|[[Українсько-аргентинські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{ZUNR}}
|'''Ні'''
|'''Так'''

1 грудня 1918<ref name=":3" />
|
* Передвступний договір між Західно-Українською Народною Республікою і Українською Народною Республікою про подальшу Злуку обох республік в єдину велику державу від 1 грудня 1918 року<ref name=":3" />;

* [[Акт Злуки|Акт злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року]]<ref name=":3" />.
|—
|—
|
|-
|{{NLD}}
|'''Так'''

1919 рік
|'''Ні'''{{#tag:ref|Однак персонал української дипломатичної місії в Нідерландах був звільнений від реєстрації в поліції, яка була обов'язковою для всіх іноземців, і без перешкод отримуваkf візи для в'їзду і виїзду з країни; з 1920 року дипломатичної місії УНР почали видавати дипломатичні візи як для «української делегації»; на прохання українського представництва українським послам, головам місій і міністрам без перешкод видавалися дипломатичні візи для в'їзду на територію Нідерландів; було дозволено видавати паспорти українським громадянам (вони візувалися нідерландськими установами і визнавалися дійсними для перебування на території Нідерландів); паспорта, які видавало українське представництво в Нідерландах, візувалися англійськими, американськими, бельгійськими, швейцарськими та французькими консулами; Міністерство закордонних справ Нідерландів і інші офіційні установи офіційно зверталися до української дипломатичної місії; в шкільних атласах 1919-1920 років друкувалися спеціальні карти України<ref>[https://web.archive.org/web/20160624161414/http://istznu.org/dc/file.php?host_id=1&path=%2Fpage%2Fissues%2F19%2F19%2Fpopenko.pdf Попенко Я. В. Діяльність дипломатичного представництва Директорії УНР в Бельгії та Нідерландах у 1919—1921 роках / Я. В. Попенко // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. — Запоріжжя. — 2005. — Вип. ХІХ. — С. 188—197]</ref>|group=К}}
|—
|—
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Нідерландах'':

* [[Яковлів Андрій Іванович|Андрій Яковлів]], за сумісництвом глава Надзвичайної дипломатичної місії України в Бельгії.

''Генеральні консули Нідерландів в Києві'':

* доктор [[Тімон Генріх Фоккер]]
|[[Українсько-нідерландські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{DNK}}
|
|
|
|
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Данії'':

* [[Левицький Дмитро Павлович|Дмитро Левицький]]
|[[Українсько-данські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{SWE}}
|
|
|
|
| rowspan="2" |''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швеції та Норвегії:''

* [[Лоський Костянтин Володимирович|Костянтин Лоський]]
* [[Баженов Борис Петрович|Борис Баженов]]
|[[Українсько-шведські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{NOR}}
|
|
|
|
|[[Українсько-норвезькі відносини|Основна стаття]]
|-
|{{VAT}}
|'''Так'''

1919 рік
|'''Ні'''{{#tag:ref|Однак Святий Престол офіційно підтримував право України на самовизначення і надав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції<ref>[https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/43713/ Ліліана Гентош. Дипломатичні контакти УНР з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії]</ref>|group=К}}
|—
|''З боку України'':

* Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року;

* Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року;

* Офіційний протест проти жорстокості польських військових властей щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року;

* Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року;

* Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року;

* Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року.

''З боку Святого Престолу'':

* Лист державного секретаря Святого Престолу [[П'єтро Гаспаррі]] до глави директорії УНР Симону Петлюрі про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України при Святому Престолі'':

* граф [[Тишкевич Михайло Станіславович|Михайло Тишкевич]]<ref name=":3" />;

*[[Франц Ксаверій Бонн]]<ref name=":3" />.

''Апостольські візитатори в Україні'':

* [[Джованні Дженоккі]]<ref name=":3" />
|[[Українсько-ватиканські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{USA}}
|'''Ні'''
|'''Ні'''{{#tag:ref|З відповіді Держсекретаря США [[Роберт Лансінг|Роберта Лансінга]] на лист Юліана Бачинського:"...Уряд і народ США з живим інтересом ставляться до добробуту людей в усіх частинах Росії, включно в Україні. Проте США не визнають ані незалежності України, ані жодного уряду, який тепер там при владі, а тому не готові прийняти представників українського уряду"|group=К}}<ref>{{Cite web|url=https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/ne-pidtrymuyemo-ukrayinskyy-separatyzm|title=«Не підтримуємо український сепаратизм...»|last=Гошуляк|first=Іван|date=|website=|publisher=День|language=|accessdate=}}</ref>
|
|
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в США'':

* [[Голіцинський Євген Миколайович|Євген Голіцинський]]
* [[Бачинський Юліан Олександрович|Юліан Бачинський]]
|[[Українсько-американські відносини|Основна стаття]]
|-
|{{CZS}}
|
|
|
|
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Чехословаччині'':

* [[Славинський Максим Антонович|Максим Славинський]]
|Основна стаття
|-
|{{CHE}}
|
|
|
|
|''Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швейцарії:''
*[[Лукасевич Євмен Кирилович|Євмен Лукасевич]]
*[[Василько Микола Миколайович|Микола Василько]]
|[[Українсько-швейцарські відносини|Основна стаття]]
|}

== Виноски ==
{{Reflist|group=К}}

== Примітки ==
{{примітки|3}}

[[Категорія:Міжнародні відносини України]]

Версія за 18:19, 5 травня 2020

Сучасна карта Європи з позначенням меж України, які були заявлені делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 рр.

У статті описані міжнародні відносини, які підтримувались урядами України (які претендували на представництво всієї країни як незалежної держави) в період Української революції 1917—1922 років.

Передумови

Будинок № 9 по Терещенківській вулиці у Києві, у якому знаходився Генеральний секретаріат міжнаціональних справ Української Народної Республіки і Української держави.

Процес формування зовнішньополітичного органу майбутньої Української Народної Республіки було розпочато Центральної Радою 16 липня 1917 року зі проголошенням їй Другого Універсалу. У ньому йшлося про утворення Генерального секретаріату — виконавчого органу влади. З перших днів існування Генерального секретаріату в його складі почав свою діяльність Генеральний секретаріат з національних справ, який став прообразом першого зовнішньополітичного відомства України в XX столітті.

22 грудня 1917 року, Глава Генерального секретаріату Української Народної Республіки, проголошеної Третім Універсалом, Володимир Винниченко і Генеральний секретар з міжнаціональних справ Олександр Шульгин підписали «Законопроект про утворення Генерального секретаріату міжнародних справ». Законопроект був схвалений на засіданні Уряду УНР в цей же день.

Остаточно відомство сформувалося після проголошення незалежності України Четвертим Універсалом і під різними назвами продовжувало функціонувати незважаючи на Гетьманський переворот та Антигетьманське повстання.

Центральні держави

Держава Дипломатичні відносини Визнання Угоди Ноти Дипломатичні представники Основна стаття
Австро-Угорщина Австро-Угорщина Так

після 9 лютого 1918[1][2]

Так

9 лютого 1918[3]

  • Таємний договір по Східній Галичині та Північній Буковині від 8 лютого 1918 року (не був ратифікований)[1];
  • Військова конвенція від 18 лютого 1918 року[1];
  • Економічний договір від 23 квітня 1918 року[1];
  • Фінансовий договір від 15 травня 1918 року[3];
  • Господарський договір від 18 вересня 1918 року[3].
 З боку України:
  • Нота щодо державної приналежності Холмщини і Підляшшя від 12 червня 1918 року[4].
 Посли України:

Посли Австро-Угорщини:

Основна стаття
Болгарія Болгарія Так

після 9 лютого 1918[2]

Так

9 лютого 1918[3]

  • Договір щодо «унормування встановлення публічних і приватно-правових відносин, щодо відміни воєнно-полонених і інтернованих цивільних осіб, щодо питання про амністію, яка повинна бути дана з приводу укладення мира і щодо питання про кораблі, які попалися у владу ворогів» від 12 лютого 1918 року

З боку України:

  • Протест щодо намірів Центральних держав приєднати Холмщину, Підляшшя і окуповану ними частину Волині до Королівства Польського від 17 листопада 1917 року[4];
  • Нота щодо незадовільного забезпечення військовополонених одягом і харчами, важких умовах їх праці, знущаннях над ними наглядачів, антисанітарному стані бараків тощо[6].
 Посли України:

Посли Болгарії:

Основна стаття
Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка 		Так

після 9 лютого 1918[2]

Так

9 лютого 1918[3]

  • Військова конвенція від 18 лютого 1918 року[1];
  • Економічний договір від 23 квітня 1918 року[1];
  • Фінансовий договір від 15 травня 1918 року[3];
  • Господарський договір від 18 вересня 1918 року[3];
  • Договір про безперешкодну евакуацію німецьких військ від 14 грудня 1918 року[8]

З боку України:

Посли України в Німеччині:

Посли Німеччини в Україні:

Повірені у справах Німеччини в Україні:

Основна стаття
Османська імперія Османська імперія Так

після 9 лютого 1918[2]

Так

9 лютого 1918[3]

  • Додатковий Українсько-турецький договір про дружбу і співробітництво від 12 лютого 1918 року[9][10]

З боку України:

Посли України в Османській імперії:

Посли Османської імперії в Україні:

Основна стаття

Антанта

Держава Дипломатичні відносини Визнання Угоди Ноти Дипломатичні представники Основна стаття
Бельгія Бельгія Так

3 лютого 1919

Ні[К 1] — — Посол України в Бельгії та, за сумісництвом, у Нідерландах: Основна стаття
Велика Британія Велика Британія Так

з 9 січня 1918

Так

9 січня 1918[14]

— — Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року.

Посли України у Великій Британії:

Посли Великої Британії в Україні:

Основна стаття
Італія Італія — — — — З боку урядових та фінансових кіл Італії в 1919—1921 роках надходили пропозиції почати економічне співробітництво з УНР.

Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Італії:

Основна стаття
Румунія Румунія Так — — Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року Посли України в Румунії:

Посли Румунії в Україні:

Основна стаття
Франція Франція Так

з 19 грудня 1917

Так

29 грудня 1917[14] або

3 січня 1918

— — Дипломатичне представництво при Генеральному секретаріаті УНР з грудня 1917 року.

Посли Франції в Україні:

Основна стаття

Держави на території колишньої Російської імперії

Держава Дипломатичні відносини Визнання Угоди Ноти Дипломатичні представники Основна стаття
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1925).svg Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка — —[К 2] Прелімінарний мирний договір від 12 червня 1918 року[5] З боку України:
  • Відмова від виконання ультиматуму від 18 грудня 1917 года[2];
  • Ультимативна нота з приводу невизнання РРФСР запропонованих українською делегацією кордонів від 3 жовтня 1918 року[5]

З боку Радянської Росії:

  • Ультиматум з вимогою відмови від дезорганізації фронту, відмови від пропуску козачих формувань через Україну з фронту на Дон, припинення роззброєння радянських полків і червоноармійців, пропуску більшовицьких військ на Південний фронт і загрозою початку війни в разі неприйняття вимог протягом 48 годин від 17 грудня 1917 року[2]
 — Основна стаття
Flag of Belarus (1991).png Білоруська Народна Республіка Ні[15] Так[К 3] — З боку Білорусі:
  • Заява білоруської делегації про незгоду з встановленим між республіками кордоном від 15 квітня 1918 року[17]
 Глава спеціальної дипломатичної місії Білорусії в Україну: Основна стаття
Flag of Georgia (1990–2004).svg Грузинська Демократична Республіка Так

5 грудня 1918[18]

—
  • Договір між Українською державою і Грузинською Республікою від 5 грудня 1918 року;
  • Угода між урядами України і Грузії про міжбанківські переказні операції від 7 грудня 1918;
  • Договір щодо обміну товарами між Українською державою і Грузинський Республікою від 7 грудня 1918 року.
 — Посол України в Грузії, а також у Кубані, Азербаджані та Вірменії за сумісництвом:

Посол Вірменії в Україні:

Посол Грузії в Україні:

Посол Азербайджану в Україні:

Посол Кубані в Україні:

Основна стаття
Flag of Azerbaijan.svg Азербайджанська Демократична Республіка Так

8 лютого 1919[19]

Так

січень 1920[20]

— — Основна стаття
Flag of Armenia.svg Республіка Вірменія Так — — Основна стаття
Flag of Kuban People's Republic.svg Кубанська Народна Республіка Так

вересень 1917[21]

Так

7 серпня 1920[22]

Україно-кубанський договір від 7 серпня 1920 року[22] —
Flag of the Crimean Republic.svg Кримська демократична республіка Так

літо 1917[23]

Так

грудень 1917[23]

— —
Flag of Don Cossacks.svg Всевелике Військо Донське Так

серпень 1918[4]

Так

7 серпня 1918[24]

  • Попередня угода від 7 серпня 1918 року[24];
  • Додаткова секретна угода від 7 серпня 1918 року[24];
  • Тимчасова угода про експлуатацію частини Запорізької залізниці, яка знаходиться в межах колишньої Області Війська Донського від 31 серпня 1918 року[24];
  • Тимчасова умова про перевезення в простому сполученні пасажирів, багажу і вантажів між залізницею Всевеликого Війська Донського і Українською державою від 2-5 вересня 1918 року[24];
  • Тимчасова умова про передачу рухомого складу між залізницями Всевеликого Війська Донського і Української держави від 7 вересня 1918 року[24];
  • Договір про спільне спільне регулювання питань, що стосуються Донецького Басейну від 18 вересня 1918 року[24];
  • Умова між урядами Української держави і Всевеликого Війська Донського щодо поштово-телеграфних зносин від 18 жовтня 1918 року[24];
  • Договір про поставки цукру з Української держави в Всевелике Військо Донське від 29 жовтня 1918 року[24];
  • Конвенція про «міжнародно-правове об'єднання» між Урядом Української Народної Республіки в еміграції і Донською демократичною групою від 2 квітня 1921[25].
 Офіційні ноти з боку України:
  • Нота про недоцільність визначення державної організації Дона як тимчасової від 17 липня 1918 року[4]
 Дипломатичні представники України при уряді Всевеликого Війська Донського:

Міністри-резиденти України при уряді Всевеликого Війська Донського:

Посли Тимчасового уряду Війська Донського в Україні:

Посли Всевеликого Війська Донського на Україні:

Отамани Зимової Станиці (повноважні посли) від Всевеликого Війська Донського при державі Українському:

Основна стаття
Flag of Poland (1927–1980).svg Друга Польська Республіка Так

жовтень 1918[4]

Так

22 квітня 1920

Угоди з польськими корпусами:
  • Умови перебування польських військ на території України від 4 квітня 1918 року[26]

Міжурядові договори:

  • Договір від 24 травня 1919 роки (не був ратифікований)[27];
  • Угода про перемир'я від 16 червня 1919 года;
  • Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 года (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28]
 З боку України:
  • Резолюція протесту щодо претензії на землі непольські, заявлениі тимчасовою Польською державною радою в декларації на заклик Тимчасового уряду російського до об'єднання польського народу з вільною Російською державою від 8 квітня 1917 року[4];
  • Протест у відповідь на неправдиві дані Ліквідаційної комісії про замах «українських банд» у Львові і прохання до країн Антанти про введення туди своїх військ від 7 листопада 1918 року;
  • Протест щодо відкриття «Київського» відділу Міністерства внутрішніх справ Польщі від 27 листопада 1918 року[4];
  • Протест у зв'язку з окупацією Північної Холмщини, Підляшшя і частини Західної Волині та арештом української адміністрації від 2 грудня 1918 року[29];
  • Меморандум проти заяв про необхідність приєднання Поділля до Польщі від 22 січня 1920 року[29];
  • Меморіал про основні засади подальшої діяльності Уряду УНР і його бажанні й надалі перебувати і функціонувати на території Польщі від 24 листопада 1920 року[29];
  • Меморіал у справі нормалізації польсько-українських відносин у зв'язку з ратифікацією Ризького миру (без зазначення дати, після польського «Pro Memoria»[29].

З боку Польщі:

  • «Pro ​​Memoria» (без зазначення дати, складений в 1921 році)[29]
 Посли України в Польщі:

Глави Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Польщі:

Надзвичайні міністри і Повноважні посли Польщі при Гетьмані України:

Посли Польської республіки в УНР:

Основна стаття
Латвія Латвія Так

грудень 1918

Так

17 лютого 1920[28]

Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28] З боку України:
  • Спільна нота України, Білорусії, Литви та Естонії про протест, в зв'язку з обшуком в одному з консульств, а також проти конфіскації латвійської армії автомашин дипломатичних представництв, видворення з Латвії іноземних громадян і їх мобілізації в латвійську армію від 5 грудня 1919 року[28];
  • Нота про визнання Україною незалежності Латвії і її Тимчасового уряду від 10 грудня 1919 року[28];
  • Декларація уряду УНР про зміцнення добросусідських відносин з Румунією і солідарними з Україною балтійськими, чорноморськими і кавказькими країнами від 2 червня 1920 року[28];
  • Протест проти переговорів Латвії з Радянською Україною від 27 січня 1921 року[28].

З боку Латвії:

  • Нота про визнання Латвією УНР від 17 лютого 1920 року[28];
  • Офіційне запрошення на конгрес поштового та телеграфного зв'язку в Булдурі від 9 вересня 1920 року[28].
 Посли України в Латвії:

Представники Тимчасового уряду Латвії в Україні:

Основна стаття
Литва Литва — —[К 4] Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28] —

Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Литві:

Основна стаття
Естонія Естонія Так Так

березень 1920[28]

Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28] — Посли України в Естонії:

Консул Естонії в Києві:

Основна стаття
Фінляндія Фінляндія Так

1918 рік[4]

Так

1918[31] або червень 1920[28]

  • «Паперова угода» від 30 вересня 1918 року[4]
  • Проект політичної конвенції між Польщею, Латвією, Литвою, Україною, Фінляндією і Естонією за підсумками конференції в Булдурі від 31 серпня 1920 року (висловлювалася готовність взаємного визнання всіх сторін de jure, рішення всіх неприємностей мирним шляхом, намір укласти військову конвенцію оборонного характеру і т. д.)[28]
 — Посли України в Фінляндії:

Повірені у справах Фінляндії в Україні:

Основна стаття

Інші держави і суб'єкти міжнародного права

Держава Дипломатичні відносини Визнання Угоди Ноти Дипломатичні представники Основна стаття
Аргентина Аргентина Так

лютий 1920[1]

Так

5 лютого 1920[34]

— — Повірені Уряду Української Народної Республіки в справах Аргентини: Основна стаття
ЗУНР ЗУНР Ні Так

1 грудня 1918[1]

  • Передвступний договір між Західно-Українською Народною Республікою і Українською Народною Республікою про подальшу Злуку обох республік в єдину велику державу від 1 грудня 1918 року[1];
 — —
Нідерланди Нідерланди Так

1919 рік

Ні[К 5] — — Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Нідерландах:
  • Андрій Яковлів, за сумісництвом глава Надзвичайної дипломатичної місії України в Бельгії.

Генеральні консули Нідерландів в Києві:

Основна стаття
Данія Данія Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Данії: Основна стаття
Швеція Швеція Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швеції та Норвегії: Основна стаття
Норвегія Норвегія Основна стаття
Ватикан Ватикан Так

1919 рік

Ні[К 6] — З боку України:
  • Офіційний протест проти інтернування греко-католицького духовенства на Галичині від 29 травня 1919 року;
  • Меморіал-протест проти антиукраїнської пропаганди польського духовенства від 3 червня 1919 року;
  • Офіційний протест проти жорстокості польських військових властей щодо «українського кліру та русинської Церкви» від 11 червня 1919 року;
  • Офіційний протест проти дій армії генерала Галлера на Галичині і безправних арештів греко-католицьких священиків від 18 липня 1919 року;
  • Меморандум про заснування теологічного факультету та католицьких шкіл в Україні від 18 липня 1919 року;
  • Меморандум про «українську справу і польські переслідування українців-католиків» від 20 березня 1920 року.

З боку Святого Престолу:

  • Лист державного секретаря Святого Престолу П'єтро Гаспаррі до глави директорії УНР Симону Петлюрі про отримання вірчих грамот від 16 червня 1919 року
 Глави Надзвичайної дипломатичної місії України при Святому Престолі:

Апостольські візитатори в Україні:

Основна стаття
США США Ні Ні[К 7][38] Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в США: Основна стаття
Чехословаччина Чехословаччина Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Чехословаччині: Основна стаття
Швейцарія Швейцарія Глави Надзвичайної дипломатичної місії України в Швейцарії: Основна стаття

Виноски

  1. ↑ Однак з 1920 року українська дипломатична місія неофіційно визнавалася представництвом УНР в Бельгії; українським дипломатам вдалося встановити відносини з Міністерством закордонних Бельгії (після реформи МЗС Бельгії 1 січня 1921 року Україна була включена в секцію, яка займалася справами Східної Європи) та іншими міністерствами; представництво УНР отримало дозвіл на видачу паспортів українським громадянам, які визнавалися бельгійським урядом; на прохання українського представництва бельгійські установи безперешкодно дозволяли в'їзд і виїзд з країни українським представникам; українцям вдалося встановити відносини з представництвами інших держав, які були акредитовані в Бельгії[13]
  2. ↑ 12 червня 1918 року відбулося підписання прелімінарного мирного договору між Українською Державою й Російською Радянською Республікою згідно зі статтею VI договору Росії з Центральними Державами. У преамбулі цього договору зазначено, що він підписується двома незалежними державами. У статті 4 договору говорилося про обмін консулами для захисту інтересів громадян. На цій підставі Українською Державою було засновано генеральні консульства в Москві й Петрограді та ще у 18 російських містах, де проживала значна кількість українців. Були засновані російські консульські установи в 7 містах в Україні. 24 грудня 1918 ркоу вийшла постанова Народного Комісаріату закордонних справ РСФРР, в якій говорилося, що після анулювання Брестського мирного договору уряд Російської Республіки не визнає України за самостійну державу
  3. ↑ Однобічне визнання з боку БНР. Однак Енциклопедія історії Білорусі стверджує, що в червні 1918 року білоруська делегація на чолі з Скірмунтом відвідала Київ і Уряд Української Народної Республіки визнав БНР[16]
  4. ↑ Де-факто визнання закріплене в Політичній конвенції, підписаній на Ризькій конференції в серпні 1920 року.
  5. ↑ Однак персонал української дипломатичної місії в Нідерландах був звільнений від реєстрації в поліції, яка була обов'язковою для всіх іноземців, і без перешкод отримуваkf візи для в'їзду і виїзду з країни; з 1920 року дипломатичної місії УНР почали видавати дипломатичні візи як для «української делегації»; на прохання українського представництва українським послам, головам місій і міністрам без перешкод видавалися дипломатичні візи для в'їзду на територію Нідерландів; було дозволено видавати паспорти українським громадянам (вони візувалися нідерландськими установами і визнавалися дійсними для перебування на території Нідерландів); паспорта, які видавало українське представництво в Нідерландах, візувалися англійськими, американськими, бельгійськими, швейцарськими та французькими консулами; Міністерство закордонних справ Нідерландів і інші офіційні установи офіційно зверталися до української дипломатичної місії; в шкільних атласах 1919-1920 років друкувалися спеціальні карти України[36]
  6. ↑ Однак Святий Престол офіційно підтримував право України на самовизначення і надав підтримку УНР на Паризькій мирній конференції[37]
  7. ↑ З відповіді Держсекретаря США Роберта Лансінга на лист Юліана Бачинського:"...Уряд і народ США з живим інтересом ставляться до добробуту людей в усіх частинах Росії, включно в Україні. Проте США не визнають ані незалежності України, ані жодного уряду, який тепер там при владі, а тому не готові прийняти представників українського уряду"

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1. Предметно-тематична частина: А-Г / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2009. — 184 с.
  2. ↑ а б в г д е Історія України: Навч. посіб.— 3-тє вид., стер. Рекомендовано МОН / Лазарович М. В. — К., 2013. — 685 с.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2, Предметно-тематична частина: Д-Й / Відп. ред. М. М. Варварцев. НАН України. Інститут історії України. — К.: Ін-т історії України, 2010. — 252 с.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Головченко В. І. Солдатенко В. Ф. Українське питання в роки Першої світової війни: Монографія. — К.: Парламентське вид-во, 2009. — 448 с. ISBN 978-966-611-690-4.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Нариси історії української революції 1917—1921 років [Текст]: у 2 кн./редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України. — К.: Наукова думка, 2011. Кн. 1/[В. Ф. Верстюк (кер.) та ін.]. — 2011. — 390 с. — Бібліогр.: с. 372—387. — 1000 экз.
  6. ↑ Валерій Власенко. ПЕРША ХВИЛЯ МІЖВОЄННОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕМІГРАЦІЇ ДО БОЛГАРІЇ//Българска украинистика, брой 3, 2013 стр.177
  7. ↑ а б в г І. Є. Петренко. ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УРЯДІВ УНР НА БАЛКАНАХ НА ПРИКЛАДІ ВІДНОСИН З БОЛГАРСЬКИМ ЦАРСТВОМ (1918—1920 рр.)//Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014, вип. XXXIX
  8. ↑ а б В. В. Перепадя. ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ МІЖ ДИРЕКТОРІЄЮ УНР ТА НІМЕЧЧИНОЮ//Наукові праці історичного факультету ЗДУ. — 2002 . — Випуск XV
  9. ↑ 100-річчя визнання УНР: багато документів "застрягли" у Москві - дипломат. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 2 травня 2020. 
  10. ↑ а б Українська державність у XX столітті: Історико-політологічний аналіз / Ред. кол.: О. Дергачов (кер. авт. кол.), Є. Бистрицький, О. Білий, І. Бураковський, Дж. Мейс, В. Полохало, М. Томенко та ін. — К.: Політ. думка, 1996. — 434 с.
  11. ↑ УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА / Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Пам'ятки історичної думки України — КИЇВ, 1993
  12. ↑ Курас Г. Дипломат, історик, патріот (Іван Токаржевський-Карашевич) / Г. Курас // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. — 2007. — Вип. 9. — С. 184—190.
  13. ↑ Попенко Я. В. Діяльність дипломатичного представництва Директорії УНР в Бельгії та Нідерландах у 1919—1921 роках / Я. В. Попенко // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. — Запоріжжя. — 2005. — Вип. ХІХ. — С. 188—197
  14. ↑ а б Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти. Історична правда. Процитовано 1 травня 2020. 
  15. ↑ Події 100-річної давнини. Співпраця УНР із Білоруською Народною Республікою. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 травня 2020. 
  16. ↑ Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. Том 1. С. 386 ISBN 5-85700-074-2
  17. ↑ а б Дедурін, Г. Український напрямок зовнішньої політики БНР (1918—1921 рр.) / Геннадій Дедурін // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. — 2017. — Вип. 2, ч. 2. — С. 107—112
  18. ↑ Україна – Грузія: хроніка становлення дипломатичних відносин. Matrix-info (укр.). 31 серпня 2017. Процитовано 2 травня 2020. 
  19. ↑ Kitsoft. Азербайджан - Круглий стіл у Баку на тему: «100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки». azerbaijan.mfa.gov.ua (ua). Процитовано 2 травня 2020. 
  20. ↑ Матяш, Ірина. Діяльність надзвичайної диполоматичної місії УНР на Кавказі (1919 - 1921 рр.). 
  21. ↑ ​100 років «злуки» УНР з Кубанню, яка так і не відбулася. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 травня 2020. 
  22. ↑ а б Було-було-було… - Україна Incognita. incognita.day.kyiv.ua. Процитовано 2 травня 2020. 
  23. ↑ а б Українсько-кримськотатарський союз революційного часу. Історична правда. Процитовано 2 травня 2020. 
  24. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Мараєв В. Р. Донське посольство М. А. Свєчина — О. В. Черячукіна в Українській Державі (1918 р.) [Електронний ресурс] / В. Р. Мараєв // Національна та історична пам'ять. — 2013. — Вип. 7. — С. 241—251.
  25. ↑ Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К-О / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. — 315 с
  26. ↑ Папакін А. Останній польський бій на східноєвропейському театрі воєнних дій Першої світової війни — Канів, 11 травня 1918 р. / А. Папакін // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. — 2014. — Вип. 3. — С. 32-35.
  27. ↑ Папакін А. Г. Стосунки між УНР та Польщею в 1918—1919 рр. /. А. Г. Папакін // Наук. зап. Іст. науки / Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія». -. К., 2004. — Т. 27
  28. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Е. Єкабсонс. Латвійсько-українські зв'язки за доби УНР
  29. ↑ а б в г д Ucrainica Polonica. Т.3 — Київ-Житомир, 2009. — 224 с.
  30. ↑ Коваль Р. М. Лівицький Андрій Миколайович // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // Енциклопедія сучасної України : [укр.] : у 30 т. / НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-x.
  31. ↑ Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 4. Предметно-тематична частина: П-Я/Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. — 357 с
  32. ↑ Г. В. Стрельський. Залізняк Микола Кіндратович // Международные отношения Украины в 1917—1922 годах // Енциклопедія сучасної України : [укр.] : у 30 т. / НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-x.
  33. ↑ КЕДРОВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР// Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001
  34. ↑ Нові факти про визнання у 1921 р. Республікою Аргентина Української Народної Республіки. UA Foreign Affairs (англ.). Процитовано 2 травня 2020. 
  35. ↑ Малюта, О. Органи влади ЗУНР та УНР в екзилі у 20-40-і рр. ХХ ст.: боротьба за національну державність як форму організації повсякденного життя української еміграції / О. Малюта // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 287—308
  36. ↑ Попенко Я. В. Діяльність дипломатичного представництва Директорії УНР в Бельгії та Нідерландах у 1919—1921 роках / Я. В. Попенко // Наукові праці історичного факультету Запорізького держ. ун-ту. — Запоріжжя. — 2005. — Вип. ХІХ. — С. 188—197
  37. ↑ Ліліана Гентош. Дипломатичні контакти УНР з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії
  38. ↑ Гошуляк, Іван. «Не підтримуємо український сепаратизм...». День. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міжнародні_відносини_України_в_1917—1922_роках&oldid=27880213