Відмінності між версіями «Англійська історична школа економіки»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(шаблон)
(Не показано 62 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Редагую}}
{{Редагую}}

'''Історична школа''' ([[Англійська мова|Англ.]]. History school) - напрям в економічній науці, головними положеннями якого були: вивчення історії господарства; аналіз конкретних економічних ситуацій в різних країнах (на відміну від класиків, які вважали, що сформульовані ними закони реалізуються в будь-якій державі повсякчас); використання в основному індуктивного методу.

На відміну від класиків, які вважали, що економікою рухають 2 фактора: людина і все людство, Фрідріх Ліст казав, що дуже важливим фактором в економіці є ще й національність.

= Історичні школи =
== Історична школа економіки ==
Історична школа ([[Економіка|економіка]]) - напрям в економічній науці, головними положеннями якого були: вивчення [[Історія|історії]] господарства; аналіз конкретних економічних ситуацій в різних країнах.

== Історична школа права ==
Історична школа права - напрям у науці права першої половини XIX століття.

== Історична школа фольклору ==
Історична школа ([[Фольклористика|фольклористика]]) - напрям, що панував в російській фольклористиці в кінці XIX-XX століттях. Прагнуло пояснити російський [[Фольклор|фольклор]], виходячи з подій російської історії.

= Англійська історична школа =
Важко уявити, що земля, яка дала світові індуктивні методи [[Френсіс Бекон| Бекона]] та [[Томас Бабінгтон Маколей|Маколея]], раптом дозволить абстрактним теоретичним конструкціям класичних політичних економістів, таких як [[Адам Сміт]], [[Девід Рікардо]] та [[Джон Стюарт Мілль]], панувати безперечно у всій [[Велика Британія|Британії]]. Справді, з самого початку емпірична опозиція класичній теорії була накопичена по всій [[Велика Британія|Британії]] - кульмінацією тоді стала "Англійська історична школа", схожа, але не ідентична німецьким та французьким колегам.

Найбільшими представниками історичної школи в Англії були [[Томас_Тук|Т.Тук]], преподобний Дж. Т. Роджерс, [[:ru:Тойнби,_Арнольд_(старший)|Арнольд Тойнби-старший]] (1852—1883) (дядько відомого вченого XX століття), [[Вільям Каннінгем]], [[:ru:Эшли,_Уильям|У. Дж. Ешлі]], [[Кліфф Томас Леслі|Томас Е. Кліфф Леслі]], [[:ru:Ингрэм,_Джон_Келлс#:~:text=Джон%20Келлс%20И́нгрэм%20(англ.,также%20как%20историк%20экономических%20учений.|Дж. К. Інгрем]], [[Джон Аткінсон Гобсон|Дж. Гобсон]], [[:ru:Тоуни,_Ричард_Генри|Річард Тоуні]]. Особливо важливе значення для історії економіки мали фундаментальні роботи [[Томас Тук|Т. Тука]].

Версія за 23:00, 18 березня 2021

Історична школа (Англ.. History school) - напрям в економічній науці, головними положеннями якого були: вивчення історії господарства; аналіз конкретних економічних ситуацій в різних країнах (на відміну від класиків, які вважали, що сформульовані ними закони реалізуються в будь-якій державі повсякчас); використання в основному індуктивного методу.

На відміну від класиків, які вважали, що економікою рухають 2 фактора: людина і все людство, Фрідріх Ліст казав, що дуже важливим фактором в економіці є ще й національність.

Історичні школи

Історична школа економіки

Історична школа (економіка) - напрям в економічній науці, головними положеннями якого були: вивчення історії господарства; аналіз конкретних економічних ситуацій в різних країнах.

Історична школа права

Історична школа права - напрям у науці права першої половини XIX століття.

Історична школа фольклору

Історична школа (фольклористика) - напрям, що панував в російській фольклористиці в кінці XIX-XX століттях. Прагнуло пояснити російський фольклор, виходячи з подій російської історії.

Англійська історична школа

Важко уявити, що земля, яка дала світові індуктивні методи Бекона та Маколея, раптом дозволить абстрактним теоретичним конструкціям класичних політичних економістів, таких як Адам Сміт, Девід Рікардо та Джон Стюарт Мілль, панувати безперечно у всій Британії. Справді, з самого початку емпірична опозиція класичній теорії була накопичена по всій Британії - кульмінацією тоді стала "Англійська історична школа", схожа, але не ідентична німецьким та французьким колегам.

Найбільшими представниками історичної школи в Англії були Т.Тук, преподобний Дж. Т. Роджерс, Арнольд Тойнби-старший (1852—1883) (дядько відомого вченого XX століття), Вільям Каннінгем, У. Дж. Ешлі, Томас Е. Кліфф Леслі, Дж. К. Інгрем, Дж. Гобсон, Річард Тоуні. Особливо важливе значення для історії економіки мали фундаментальні роботи Т. Тука.