Бабинський цукровий завод: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Бабинський цукрозавод)
 
мНемає опису редагування
(Не показані 56 проміжних версій 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
'''Ба́бинський цукровий завод''' (також Бабинська цукроварня, Бабино-томахівський цукрозавод) підприємство з виробництва цукру в селі [[Бабин (Гощанський район)|Бабин]].{{підприємство
'''Ба́бинський цукровий завод''' (також Бабинська цукроварня, Бабино-томахівський цукрозавод) підприємство з виробництва цукру в селі [[Бабин (Гощанський район)|Бабин,]] [[Рівненська область|Рівненської області]].{{підприємство
|назва = Бабинський цукровий завод
|назва = Бабинський цукровий завод
|спеціалізація = цукор кристал
|заснування = бл. 1905
|заснування = 12 квітня 1913
|засновник = Шульгін В.В. Піхно Д.І.
|засновник = Шульгін В.В. Піхно Д.І. Ушинський К.К.
|закриття = 2012
|закриття = 2012
|місцезнаходження = Бабин, Бабинська ТГ,
|місцезнаходження = Вул. Заводська 1, Бабин, Бабинська ТГ,
Рівненський район,
Рівненський район,
Рівненська область,
Рівненська область,
Україна
Україна
|країна = Україна
|галузь = харчова промисловість
|продукція = цукор, жом
}}
}}


== Історія ==
== Історія. Початок ==
Бабинський цукрозавод збудовано у 1913 році на тогочасній північній околиці села Бабин. Засновник підприємець та урядовець [[Шульгін Василь Віталійович|Шульгін В.В.]] при підтримці свого відчима, землевласника та урядовця [[Піхно Дмитро Іванович|Піхна Д.І.]] Цукрозавод затверджено як підприємство 12 квітня 1913 року, запущено в експлуатацію 20 травня 1913 року. Співакціонером зокрема був Ушинський К.К., син відомого українського педагога [[Ушинський Костянтин Дмитрович|Ушинського К.Д.]] політик, землевласник, власник сусіднього села [[Рясники]]. До цукроварні належав мурований механічний млин у сусідньому селі [[Томахів]], який до цього був побудований Піхном Д.І. на річці [[Горинь]] (старе русло).
[[Файл:Бабинський цукрозавод 1930.jpg|альт=Бабинський цукрозавод 1930|міні|261x261пкс|Бабинський цукрозавод 1930]]
Бабинський цукрозавод заснований бл. 1905 року підприємцем [[Шульгін Василь Віталійович|Шульгіним В.В.]] при підтримці його відчима [[Піхно Дмитро Іванович|Піхна Д.І.]] Співакціонером був також Ушинський К.К.


На сезон 1913-14 років у користуванні цукрозаводу було 850 гектарів землі. За непідтвердженою інформацією перший сезон виявився збитковим. 28 липня 1914 року розпочалася [[Перша світова війна]], а згодом [[Українська революція|Українська національна революція]], тому в період з 1914 по 1923 рік завод не працював у зв'язку з воєнними діями та безвладдям. По завершенню бойових дій з 1921 року в Бабині знайшли прихисток і осіли еміґранти з [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|окупованої більшовиками території України]]. Переважно це офіцери й козаки [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]]. Більшість їх мешкала в будівлях для робітників, що були розміщені на північній стороні цукрозаводу.
В період з 1914 - 1922 роки не працював у зв'язку з воєнними діями. З 1922 року в Бабині оселилися еміґранти з окупованої більшовиками території України більшість яких мешкала на території заводу.
[[Файл:Babyn 1970s.jpg|альт=Вигляд на цукрозавод у Бабині 1970-ті рр|міні|260x260пкс|Вигляд на цукрозавод 1970-ті рр]]
У 1932 році назва підприємства — ''"Babino-Tomachowska Cukrownia" Spółka Akcyjna.''
[[Файл:Сучасне фото цукрозаводу.jpg|альт=Сучасне фото цукрозаводу|міні|260x260пкс|Сучасне фото Бабинського цукрозаводу]]
З вересня 1939 року завод націоналізований більшовицькою окупаційною владою.


====== Перелік вояків Армії УНР, що знайшли прихисток у Бабині та жили й працювали на Бабино-томахівському цукрозаводі: ======
В кінці червня 1941 року цукрозавод зазнав бомбардувань та артилерійського обстрілу. Частину обладнання було знищено Червоною армією. Згадка в газеті Волинь від 1 вересня 1941 року:<blockquote>''Бабинська цукроварня в час переходу фронту зазнала великого ушкодження. Над головним корпусом цукроварні згорів дах, при чому деякі відділи заводу були досить … і пошкоджені. В час самої війни гарматнім огнем збито димар цукроварні. Не дивлячись на ці великі пошкодження, цукроварню треба негайно відремонтувати, з таким розрахунком, щоб виробничий сезон 1941 - 42 р. за всяку ціну був урухомлений і забезпечений сирівцем. Цей висновок має велику економічну обгрунтованість; безпосередньо в районі цукроварні існують плантації великої кількості буряків (понад 600 тисяч цн.), які завозити до других цукроварень через віддаль дуже нераціонально. Крім цього треба відмітити, що Бабинська цукроварня в технічнім відношенню уявляє собою ліпший завод західно-українських земель, та що основні машини і апарати цукроварні не пошкоджені і ще можуть бути успішно вжиті. Треба мати також на увазі, що на східних землях більшовицькі загони нищать промисел і заводи, але буряка вони знищити не зможуть. В зв’язку з цим, в найближчі місяці виникне питання, де переробляти буряки з тих теренів. Отже господарству України треба подбати про те, щоб незнищені заводи на наших західних землях були відповідньо і в найкоротшому часі відремонтовані та пущені в рух. Те саме необхідно зробити з цукроварнею в Бабині, тим більше, що це зробити можна, бо пошкодження цукроварні не є таке, щоб його не можна було виправити. З точки погляду економічного це важливий вклад в нашу господарську розбудову. Треба негайно забезпечити цукроварню необхідним будівельним матеріалом (цемент, цегла, дерево, залізо і т.п.), а також реальними ресурсами, щодо оплати матеріалу, як рівно ж праці. Зважаючи на короткий термін, який залишився до початку виробничого сезону і беручи під увагу всі труднощі в наш час з цим зв’язані, необхідно цю справу негайно вирішити і негайно приступити до відбудови.''</blockquote>В липні 1941 року на заводі відбулася пожежа, що знищила частину обладнання. Призначення директором заводу мешканця Бабина, еміґранта, бувшого старшину технічних військ [[Українська Народна Республіка|УНР]], [[Андрій Пивоваренко|Андрія Пивоваренка]]. Віднолення обладнання, та запуск цукрозаводу. Згадка з газети "Волинь" 20 листопада 1941 року:<blockquote>'''''Цукроварня в Бабині.''''' ''На Волині є 4 цукроварні — в [[Шпанів|Шпанові]], Бабині, [[Корець|Корці]] та [[Мізоч|Мизочі]]. Шпанівська та Мизочська цукроварні вже урухомлені й працюють нормально. З останніх відомостей можна внескувати, що й бабинська цукроварня в найближчих днях буде урухомлена. Бабинська цукроварня — це найбільша цукроварня, щодо продукції цукру на Волині, до війни найкращо й наймодерніше устаткована, віддалена 18 км від Рівного при шосі Рівно - Корець. В часі останніх воєнних подій потерпіла вона досить сильно від бомбардування: завалився високий (65 метр.) комин, а бомбами й артилєрійними пострілами був пошкоджений головний будинок. Магазини з великою кількістю мішків цукру залишилися непошкодженими. Рівенська Обласна Управа, що перейняла під свою опіку всі промислові підприємства в порозумінні з німецькою владою призначила на становище директора цукроварні п. Пивоваренка, був. старшину технічних військ армії УНР, техніка з фаховою освітою, працівника цієї цукроварні в 1923 —25 рр. Праці над відбудовою розпочалися пляново. Одначе 22 липня після закінчення праці вибухла пожежа, що в швидкому часі охопила фабрику. Боротись з вогнем було важко, бо під час війни згоріло все протипожежне знаряддя. За поміччю рівенської міської протипожежної сторожі вдалось зльокалізувати пожежу. Головний будинок наполовину був знищений, машини й котли представляли жахливий вигляд. Кількох саботажників, переважно жидів, відповідньо покарано. Стан фабрики, після пожежі, для фахівців видався неможливим до відбудови, тим більше, що бракувало відповідних матеріялів для відремонтування. Одначе дирекція цукроварні розпочала працю. Львів, Дубно, Луцьк, Вінниця, Костополь, Сарни були джерелами, звідки привожено дерево, бляху, залізо, цеглу, йшло. Минуло лише 3 місяці, а завод майже відбудований. Вибудовано комин, відбудовано головний будинок, внутрі майже все відремонтовано. Крім того заготовлено потрібну кількість буряків, хоч ще до цього часу їх постачання відбувається. Наперекір всім труднощам завод є готовий в найближчих днях приступити до праці.''</blockquote>1944 року завод було націоналізовано радянською владою.


* Бахтін Леонтій Леонідович — [[хорунжий]] Армії УНР.
У 2000 році АТЗТ "ФІКО"
* [[Білецький Євген Миколайович (генерал)|Білецький Євген Миколайович]] — генерал-хорунжий, начальник Тилу.
* Вільчек Микола В'ячеславович — хорунжий.
* Вітвіцький Володимир Романович — хорунжий.
* Домбровський Тиміш — хорунжий.
* Ємець Василь — козак Чорноморського куреня [[2-га Волинська стрілецька дивізія Армії УНР|2-ї Волинської стрілецької дивізії.]]
* Єрмолаїв Леонід Олексійович — хорунжий.
* Король Тиміш Дем'янович — козак 1-ї Запорізької стрілецької дивізії.
* Король Юхим Дем'янович — ройовий 4-го пішого Сірого збірного полку 2-ї Волинської стрілецької дивізії.
* Кочергін Юхим Степанович — козак 2-го кінного ім. І. Мазепи полку 2-ї Волинської стрілецької дивізії.
* [[Манглер Олександр]] — [[бунчужний]] кавалерії.
* Паламарчук Степан Петрович — хорунжий.
* [[Пивоваренко Андрій]] — старшина технічних військ.
* Пивоваренко Олександр Андрійович — хорунжий Генерального Штабу.
* Сихневич Устин Михайлович — хорунжий.
* [[Старченко Іван|Старченко Іван Васильович]] — хорунжий.
* Чопилко Панкрат Савович — юнак Спільної стрілецької школи.
* Шепеленко Роман Семенович — поручник штабу начальника тилу Дієвої армії.


== Міжвоєнний період ==
до 2012 року ВАТ "Інсеко"
[[Файл:Бабинський цукрозавод 1930.jpg|альт=Бабинський цукрозавод 1930|міні|349x349px|Бабинський цукрозавод. Фото 1930]]
У 1923 році цукрозавод було перебудовано, а в 1924 році поставлено на державний облік. На сезон 1923-1924 років запрацював і в його користуванні на цей час було 1257 гектарів землі. На 1930-й рік ''—'' 1500 га. За сезон 1931 ''—'' 1932 років завод випустив


29 581 центнер цукру кристалу з плантацій у 1500 га. Для порівняння того ж року Корецький цукрозавод випустив 20 528 центнерів з плантацій у 769 га.
З 2012 року не працює.


У 1925-33 році назва ''"Babino-Tomachowska Cukrownia" Spółka Akcyjna.'' ''"Ludwik Tuczek i S-ka".'' Адміністративно завод розташовувався з 1921 по грудень 1933 року в [[Бугринська волость|Бугринській ґміні]], Рівненського повіту, [[Волинське воєводство (1921—1939)|Волинського воєводства]], з грудня 1933 року село Бабин та [[Чорні Лози (село 1920 ~ 1945)|Чорні Лози]] були передані до Рівненської ґміни.
== Посилання ==


У 1931-38 рр., скорочена телеграфічна адреса в офісі міста [[Рівне]] ''— "Cukrobabin"'', номер телефону ''—'' 31 і 44. Головний офіс у Варшаві по вул. Наполеона 3. Тел. 2-28-22, 5-33-64.
* [https://polona.pl/search/?filters=keyword:Babino--Tomachowska_Cukrownia,public:1,hasTextContent:0 Statut spółki akcyjnej pod firmą: "Babino-Tomachowska Cukrownia" Spółka Akcyjna. Przeskocz do notatek]

Статутний капітал Акціонерної Спілки Бабино-томахівська цукровня на 1930 рік складав 840 000 пол. злотих. Поділений на 8 400 акцій по 100 злотих кожна. Резервний капітал 358 344 злотих, амортизаційний капітал 2 111 758 злотих. [[Файл:Babyno-tomachow cukrownia 1938.jpg|альт=Бабино-томахівська цукровня 1938|міні|351x351пкс|Бабино-томахівська цукровня. Малюнок 1938 ]]Цукрозавод поділявся на 10 відділів (1937):

* ''Відділ дифузії''
* ''Відділ збору цукрового соку''
* ''Відділ сокових помп''
* ''Відділ підігріву соку''
* ''Відділ кристалізації цукру''
* ''Відділ центрифуги''
* ''Відділ відсіків (меляса)''
* ''Відділ магазинів цукру (3 магазини)''
* ''Відділ котельні''
* ''Відділ водопостачання''
[https://polona.pl/item/informator-polskiego-przemyslu-cukrowniczego-1938,ODc5MTU0MjE/73/#item Обладнання та устаткування Бабинського цукрозаводу (1938):]
* ''Батарея дифузійна на 12 дифузорах''
* ''Два цегляні котли дефекації''
* ''Піч для вапна системи "Kherna" ємністю 30 метрів кубічних''
* ''Дві сатурації по два котли в кожній, системи "Szerenkowski" i "Bormana"''
* ''Грязьовик системи "Abrahama" 5 pow. f. 225 m2.''
* ''Тяга системи "Roberta" на 4 відділи''
* ''Два варники цукриці. Три центрифуги "Westona" В 48 х 610 mm. Судомний конвеєр системи "Kreissa". Підйомник цукру системи "Ewarta". Три судомних конвеєри системи "Kreissa" із сегрегатором цукру.''
* ''Центральна парова машина "Szulсa" КМ-400 при 100 оборотах за хвилину, з газовим циліндром.''
* ''Вітровниця змінного струму марки "Bergman"''
* ''Котельня. 5 котлів парових системи "Manieur". 1 котел системи "Fairbairne'a". 1 котел системи "Lancachir". 2 автомати до потужності котлів системи "Michaelis'a"''

На Бабино-томахівській цукроварні працювали крім місцевих і мешканці сусідніх з Бабином сіл: [[Антопіль (Рівненський район)|Антопіль]], [[Дмитрівка (Гощанський район)|Дмитрівка]], [[Дорогобуж (село)|Дорогобуж]], [[Іллін]], [[Підліски (Гощанський район)|Підліски]], [[Рясники]], [[Томахів]], [[Чорні Лози (село 1920 ~ 1945)|Чорні Лози]]. Працівників на роботу доставляли власними транспортними засобами, зокрема автомобілями марок ''"Ford", "Сhevrolet"'' і [https://classiccarcatalogue.com/STOEWER_1930.html?fbclid=IwAR1jPNdMDYuZsW8gFqotHFLL97uquvnKaisvZp4KnAqHVVxD33mYcbXOjEU ''"Stoewer"''.] Також трасою Рівне - Корець курсували рейсові автобуси марок ''"Chevrolet"'' та ''"Skoda".''

У 1932-33 рр. при цукрозаводі було відкрито власну пекарню. Щоб не возити хлібо-булочні вироби за 18 км з Рівного, керівництво цукровні отримало дозвіл у повітовому старостві на відкриття власної хлібопекарні. Головним пекарем було призначено мешканця села Чорні Лози, німця за національністю Йозефа Кабацинського, що працював у сусідньому фільварку Турчин.

Всього у міжвоєнний період з 1921 по 1939 роки на території [[Волинське воєводство (1921—1939)|Волинського воєводства]] функціонували чотири цукрозаводи: Бабинський, Корецький, Мізоцький та Шпанівський.

== Друга світова війна ==
[[Файл:Pyvovarenko Andrii.jpg|альт=Бабинський цукрозвод часів німецької окупації та директор Андрій Пивоваренко|міні|348x348пкс|Цукроварня часів німецької окупації та директор [[Пивоваренко Андрій|Андрій Пивоваренко.]] Газета "Волинь" №2 від 7 січня 1942.]]З приходом у вересні 1939 року більшовиків, Бабинський цукрозавод як і вище перераховані був націоналізований радянською владою. Адміністративно відносився до новоствореного [[Гощанський район|Гощанського району]] куди увійшли села Бабин і Чорні Лози. З початком радянсько-німецької війни, у кінці червня 1941 року цукрозавод зазнав бомбардувань та артилерійського обстрілу. Частину обладнання було знищено при відступі Червоною армією. Зокрема завалився основний димар цукрозаводу в який влучив снаряд. Згадка про ці події в газеті "Волинь" від 1 вересня 1941 року, редактором якої на той час був письменник та журналіст [[Самчук Улас Олексійович|Улас Самчук]]:<blockquote>''Бабинська цукроварня в час переходу фронту зазнала великого ушкодження. Над головним корпусом цукроварні згорів дах, при чому деякі відділи заводу були досить … і пошкоджені. В час самої війни гарматнім огнем збито димар цукроварні. Не дивлячись на ці великі пошкодження, цукроварню треба негайно відремонтувати, з таким розрахунком, щоб виробничий сезон 1941 - 42 р. за всяку ціну був урухомлений і забезпечений сирівцем. Цей висновок має велику економічну обгрунтованість; безпосередньо в районі цукроварні існують плантації великої кількості буряків (понад 600 тисяч цн.), які завозити до других цукроварень через віддаль дуже нераціонально. Крім цього треба відмітити, що Бабинська цукроварня в технічнім відношенню уявляє собою ліпший завод західно-українських земель, та що основні машини і апарати цукроварні не пошкоджені і ще можуть бути успішно вжиті. Треба мати також на увазі, що на східних землях більшовицькі загони нищать промисел і заводи, але буряка вони знищити не зможуть. В зв’язку з цим, в найближчі місяці виникне питання, де переробляти буряки з тих теренів. Отже господарству України треба подбати про те, щоб незнищені заводи на наших західних землях були відповідньо і в найкоротшому часі відремонтовані та пущені в рух. Те саме необхідно зробити з цукроварнею в Бабині, тим більше, що це зробити можна, бо пошкодження цукроварні не є таке, щоб його не можна було виправити. З точки погляду економічного це важливий вклад в нашу господарську розбудову. Треба негайно забезпечити цукроварню необхідним будівельним матеріалом (цемент, цегла, дерево, залізо і т.п.), а також реальними ресурсами, щодо оплати матеріалу, як рівно ж праці. Зважаючи на короткий термін, який залишився до початку виробничого сезону і беручи під увагу всі труднощі в наш час з цим зв’язані, необхідно цю справу негайно вирішити і негайно приступити до відбудови.''</blockquote>Від початку німецької окупації цукрозавод мав підпорядкування Управі Волинських Цукроварень (згодом Управління Цукрової Промисловості) у Рівному, яка розташовувалася в будинку по вулиці Словацького 19-а (тодішня адреса). У липні 1941 року на заводі відбулася пожежа, що знищила вцілілу частину обладнання. Директором заводу було призначено мешканця Бабина, еміґранта, бувшого старшину технічних військ [[Українська Народна Республіка|УНР]], [[Андрій Пивоваренко|Андрія Пивоваренка]]. За його сприяння завод було швидко відновлено й запущено в експлуатацію. Згадка з газети "Волинь" від 20 листопада 1941 року: [[Файл:Babyn 1943.jpg|альт=Склад Бабинського цукрозаводу 1943 рік.|міні|349x349px|Склад Бабинського цукрозаводу. Фото 1943]] <blockquote>'''''Цукроварня в Бабині.''''' ''На Волині є 4 цукроварні — в [[Шпанів|Шпанові]], Бабині, [[Корець|Корці]] та [[Мізоч|Мизочі]]. Шпанівська та Мизочська цукроварні вже урухомлені й працюють нормально. З останніх відомостей можна внескувати, що й бабинська цукроварня в найближчих днях буде урухомлена. Бабинська цукроварня — це найбільша цукроварня, щодо продукції цукру на Волині, до війни найкращо й наймодерніше устаткована, віддалена 18 км від Рівного при шосі Рівно - Корець. В часі останніх воєнних подій потерпіла вона досить сильно від бомбардування: завалився високий (65 метр.) комин, а бомбами й артилєрійними пострілами був пошкоджений головний будинок. Магазини з великою кількістю мішків цукру залишилися непошкодженими. Рівенська Обласна Управа, що перейняла під свою опіку всі промислові підприємства в порозумінні з німецькою владою призначила на становище директора цукроварні п. Пивоваренка, був. старшину технічних військ армії УНР, техніка з фаховою освітою, працівника цієї цукроварні в 1923 —25 рр. Праці над відбудовою розпочалися пляново. Одначе 22 липня після закінчення праці вибухла пожежа, що в швидкому часі охопила фабрику. Боротись з вогнем було важко, бо під час війни згоріло все протипожежне знаряддя. За поміччю рівенської міської протипожежної сторожі вдалось зльокалізувати пожежу. Головний будинок наполовину був знищений, машини й котли представляли жахливий вигляд. Кількох саботажників, переважно жидів, відповідньо покарано. Стан фабрики, після пожежі, для фахівців видався неможливим до відбудови, тим більше, що бракувало відповідних матеріялів для відремонтування. Одначе дирекція цукроварні розпочала працю. Львів, Дубно, Луцьк, Вінниця, Костополь, Сарни були джерелами, звідки привожено дерево, бляху, залізо, цеглу, йшло. Минуло лише 3 місяці, а завод майже відбудований. Вибудовано комин, відбудовано головний будинок, внутрі майже все відремонтовано. Крім того заготовлено потрібну кількість буряків, хоч ще до цього часу їх постачання відбувається. Наперекір всім труднощам завод є готовий в найближчих днях приступити до праці.''</blockquote>
[[Файл:Babyn cukor 1943.jpg|альт=Оголошення в газеті "Волинь". 19 грудня 1943.|міні|344x344пкс|Оголошення в газеті "Волинь". 19 грудня 1943.]]
Стаття газети "Волинь" за 3 жовтня 1943 року:<blockquote>'''''Там, де роблять цукор.''''' ''По своїй суті це завжди цікаве і симпатичне місце... Розумію те місце, де роблять солодшій, білий цукор... Той самий цукор, який так люблять і малі, і старі, і здорові, і хворі люди... З якого до речі роблять дуже цікаві речі у різних виглядах... Чи це має бути зваренина овочева потрібно цукор, чи має бути тісточко, чи торт, чи наливка іт. д., і т. д. все то без цукру нічого не варте... Про це не треба тратити зайвих слів і кожний, найбільший скептик охоче і без примусу з цим погодиться... Одного гарного дня відвідую якраз такий симпатичний заклад... Це цукроварня у Б. Ви їдете прекрасною дорогою у напрямку Києва і вже здалека бачите димар... Справа і зліва широкі поля, гарні хутори, десь-недесь гайки та ліси... По полях плянтації буряків, тих самих добрих, солодких рослин, що чудово прикрашують зеленою барвою наші лани і які одного разу у вигляді білого піску опиняться на нашому столі. Заїжджаємо до цукроварні. У воротях звичайно варта. Великий корпус фабрики. Довкруги сад, город, поле, серія будинків. Одинокий серед чистого поля димар стоїть, мов свічка, і поки що не димить, бо сезон щойно наближається... Хочеться накинутись на те все і оглянути, щодо чого, нащо воно, де і як робиться той самий цукор... Добрячі пани директори, Сапіга директор цукротресту і Пивоваренко директор цукроварні охоче стають до ваших услуг. Не малу приємність творить їм роля, яку виконують. Мають право похвалитися тим всім, до чого приклали досить праці і що від їх керівництвом набрало цілком реального пожиточного змісту. Ідемо до головного фабричного корпусу. Все тут на свойому місці, все вже готове до сезону, все на оліях, невипробуване... Людині, що не ознайомлена з тим вєрзерунком котлів, рур, парників, сушарень... з тим сплетінням машин і приладдя можна легко розгубитися. Ось там на підвищенні починається та славетна містерія з бідолашним буряком... Ось видно кілька ковшів, до яких величезними черпаками сиплються буряки і перш за все вони попадають під зуб невблаганно! машини, що посіче їх на знані «вичавки»... Вичавки, але не ті, що їх пізніше беруть селяни на корм худобі, або погній. Ці вичавки ще насичені солодкими соками. Їх чекає ще довжелезна дорога туди, назад, вгору, вниз, вертіння, просівання, промивання... Природа тієї рослини змагається завзятюще зо всіми тими приладдями, що висмоктують її найкращі соки. Ніщо не хоче бути легко і добровільно використовуване приходить великий і довгий процес. Вперта війна між рослиною і машиною і щойно тоді всілякими хитрощами то силою, то підступом рослина здається... Ось стоять здоровенні котли, їх звуть парниками. Там має статися той процес розлуки води з цукром. Рослина здасться. Її ограблено. Вона йде собі як щось зайве своїми дорогами і попадає на купу, де її заберуть, як відпадки... Але за те цукор... О! Він щойно починає входити в пошану. Він вже дійшов до тих інстанцій, де його візьмуть в роботу... Вичистять, вимиють, розділять добре від менш доброго, висушать і всиплють в міхи. У наші дні не доводиться їм довго чекати. Навпаки. Ще їх немає, ще вони ось зеленіють на полях, а не один мабуть вже чекає на них. Фабрика і всі машини, і директори, і всі робітники також чекають, бо ось-ось сезон почнеться. Все те легко говориться... Але при відвідинах ви довідуєтеся багато такого, в чому бачите не самі слова, а діло, працю, розум, людську снагу... Вам показують корпус фабрики і розповідають, що ще не так давно майже все це було в руїнах... Все то було зарване відступаючими большевиками. Оті котли лежали внизу... Все те руштовання, що тримає цілу конструкцію корпусу було зорване. Але чого тільки не переможе людська воля та ентузіазм. Все це було знов направлене, знов поставлене на свої місця... І то працею самих людей з фабрики... Ось перед вами дуже скромна постать... Це механік пан Тхір. Він знає цю фабрику, як свою кишеню. Немає гайки, чи гвинтика у цілій цій машинерії, якого б він не знав. Приємно зустрітися з такою людиною і приємно розуміти, що сумою сил таких людей твориться те, що приносить комусь радість, щастя, добробут... До побачення, фабрико, в Б.! До побачення, пане директоре! До побачення, пане механіку! Багато успіху і в цьому році!..''</blockquote>

== Радянська доба та сучасність ==
[[Файл:Babyn 1970s.jpg|альт=Вигляд на цукрозавод у Бабині 1970-ті рр|міні|344x344px|Технічний став та цукрозавод кін. 1960-х ''—'' поч. 1970-х ]]На початку лютого 1944 року Бабин знову зайняла Червона Армія і завод вдруге націоналізовано радянською владою. В період 1950-70-х років при заводі було створено власну автоколону, новий технічний ставок, відстійники, кагатне поле для буряків, нову жомову яму, стрічкову подачу жому до ферми розташованої поруч, побудовано двоповерхові квартирні будинки для працівників, стадіон, тощо. В селі при цукрозаводі функціонувала футбольна команда "Цукровик Бабин". Окрім того реконструювано бурякопереробне та сокоочисне відділення, станцію фільтрації. Побудувано новий цукровий склад, склад мішкотари, естакади для транспортування буряків і жому, змонтувано нову ємність для зберігання меляси та білоко каменю. Відомо, що в 1970-х роках до Бабина приїздив засновник цукроварні Василь Шульгін, який проживав на той час у Росії.[[Файл:В цеху цукрозаводу 1970-ті.jpg|альт=В цеху цукрозаводу 1970-ті|міні|343x343px|У цеху цукрозаводу 1970-ті]]У 1991 році збудовано нове сучасне приміщення продуктового цеху, а з 2001 року завод працює по трьохпродуктовій схемі з рафінацією цукру останнього продукту. Паралельно з реконструкцією виробничих цехів, розширялась та вдосконалювалась енергетична база підприємства і вапнякове господарство. Потужність заводу доведена до 1500 тон на добу.[[Файл:Цукрозавод у 1970-х.jpg|альт=Цукрозавод у 1970-х|міні|343x343px|Цукрозавод у 1980-х]]З 6 січня 1993 року цукрозавод як приватна власність. З 1996 року підприємство «Бабино-Томахівський цукровий завод» реорганізовуване у «ВАТ Бабино-Томахівський цукровий завод». З 1998 року власником ВАТ «Бабини-Томахівський цукровий завод» стала компанія «Фіко», створивши ТзОВ «Бабин-цукор». З 1 лютого 2004 року іноземний інвестор Орест Скібінський купує ПП «ОВАС», структурним підрозділом якого є ПП «ОВАС - цукор» Бабино - Томахівський цукровий завод, що повністю належить іноземному інвестору. Розмір статутного капіталу підприємства на 6 липня 2006 року ''—'' 13 888 151 грн. [[Файл:Babyn 2016.jpg|альт=Розвантаження буряків на цукрозаводі 2016|міні|343x343px|Розвантаження буряків на цуркозаводі 2003]]

З початком постіндустріальної епохи та фінансової кризи 2008 року цукроваріння в Україні стало дедалі збитковішим. З 2012 року Бабино-томахівський цукрозавод не працює.

Стаття в газеті "Рівне Вечірнє" від 4 вересня 2014 року.<blockquote>''Мешканці села Бабин, що у Гощанському районі, захотіли відродити цукровий завод, який не працює уже два роки, а раніше входив у групу компаній "Інсеко". Адже близько 500 селян мали раніше тут роботу. На сході села зібрали майже півтори тисячі підписів за відновлення цукроварні.'' Галина Єхало, секретар Бабинської сільської ради: ''— У серпні на схід села запросили представників заводу та місцевої влади. Прийшли й ті, хто тут раніше працював. Завод пропрацював 99 років, а спинився — на порозі 100-ліття. В гарячу пору забезпечував роботою 500 людей, наповнював місцевий бюджет. Та ситуація склалася так, що від людей нічого не залежить.'' Селяни пригадують, як навесні 2012 року була спроба рейдерського захоплення підприємства. Пізніше стало відомо, що це було наслідком суперечки двох його співвласників: одному належало підприємство, іншому — поля, на яких сіяли буряки. Зрештою, приміщення цукроварні було передано "Дельта-банку", перед яким у заводу були несплачені кредитні борги. Тоді Юрій Хомченко, директор заводу, все ще запевняв, що восени у Бабині знову варитимуть цукор. Однак обладнання, яке, до речі, модернізували незадовго до закриття заводу, так і не запрацювало. Банки зараз намагаються продати підприємство, яке перебуває у заставі. І нібито декілька структур зацікавилось ним, та стримує їх від купівлі надто висока ціна. Сергій Дубарець, головний інженер Бабино-Томахівського цукрового заводу: ''— Порушили питання відновлення заводу, коли почули, що його хочуть продавати частинами. Натомість отримали обіцянку, що приміщення продаватимуть як цілісне підприємство. Ми з цим згодні. Бо головна позиція працівників: щоб цукровий завод працював. Найкраще, аби ним опікувалася держава. Адже за останні 20 років у підприємства чотири рази змінювалися власники. Нині є декілька претендентів на придбання заводу. Проте вирішення питання стримує нинішня суспільно-політична ситуація, що впливає на встановлення ціни на підприємство, котра влаштовувала б і банк, і покупця.'' Станіслав Липський, заступник голови громадської ради при ОДА: ''— Уже минув місяць відтоді, як провели схід села і затвердили звернення до голови ОДА. В листі висловили побажання людей, щоб завод викупила держава. Десятого вересня відбудеться засідання громадської ради, на якому знову порушимо це питання. Будемо звертатись до Кабміну.''</blockquote>[[Файл:Сучасне фото цукрозаводу.jpg|альт=Сучасне фото цукрозаводу|міні|345x345px|Сучасне фото Бабино-томахівського цукрозаводу]]Стаття в газеті "Волинь" від 30 липня 2019 року:<blockquote>

''Всім відомий Бабино-Томахівський цукровий завод нині перебуває у заставі в "Дельта- Банку". Оскільки власники підприємства не змогли розрахуватися з банком за взяту позику, на цукровий чекає продаж, як то кажуть, "з молотка". Та й сам банк перебуває у стані ліквідації. Тому від ліквідації заставного майна залежить чи отримають вкладники банку свої кошти. Однак і продати можна по-різному. Нинішні власники кажуть, відродити завод - задоволення не з дешевих. Окрім вартості підприємства, треба вкласти кошти у його модернізацію, запуск. Мінімально завантажити завод сировиною на сезон. А це не менше 200 тисяч тонн цукрового буряка. - Крім того, щоб купити цей завод, це в межах два мільйони доларів, приблизно 50 млн.грн. Для того, щоб він працював, то треба ще два рази таких коштів. Треба, щоб була продукція, - говорить віце-президент компанії АСТ Богдан Брикайло. Окрім цукру, завод зможе виробляти напівфабрикати, а це жом, патока. І аж до цукерок - карамельок. Таким чином підприємство зможе працювати не один сезон, а цілий рік. У сільського голови своя позиція. - Все–таки повернути 51% в державу або в комунальну власність. А на 49% завести інвестора. Не справиться один інвестор, можна знайти другого. І таки поставити, щоб цей завод працював, - каже сільський голова Олег Гречич. Абсурдною виглядає ситуація, коли потенційно прибутковий та прогресивний завод занепадає, а його майно дешевшає з кожним днем. Здавалося б, влада зацікавлена реанімувати підприємство і знайти йому інвестора, але досі немає ознак, що така воля існує.'' </blockquote>

== Відомі керівники цукрозаводу ==

*Маранц Ґжегож ''(пол. - Maranc Grzegorz) —'' директор у 1925 - 1927
* Шепчиньський Леон ''(пол. - Szepczyński Leon) —'' директор у 1930 - 1938
*[[Пивоваренко Андрій]] ''—'' директор 1941 - листопад 1943
*Могила Геннадій ''—'' директор поч.1970-х
*Міщанин Ольга Дмитрівна ''—'' директор на 6 липня 2006
*Марчук Володимир ''—'' директор на 2008
== Джерела та посилання ==

* [http://www.db.geroika.org.ua/ua/search.html Імена самостійної України]
*[https://polona.pl/item/spis-cukrowni-rzeczypospolitej-polskiej-liste-des-fabriques-de-sucre-de-la-republique,OTY2MjcxNjM/15/#item Spis Cukrowni Rzeczypospolitej Polskiej]
*[https://polona.pl/search/?filters=keyword:Babino--Tomachowska_Cukrownia,public:1,hasTextContent:0 Statut spółki akcyjnej pod firmą: "Babino-Tomachowska Cukrownia" Spółka Akcyjna. Przeskocz do notatek]
*Часопис "[https://polona.pl/item/informator-polskiego-przemyslu-cukrowniczego-1938,ODc5MTU0MjE/32/#info:metadata Informator Polskiego Przemysłu Cukrowniczego". Warszawa. 1938]
*[https://polona.pl/item/uprawa-burakow-cukrowych-w-gospodarstwach-mniejszych,OTY0NjI2OTk/55/#index Chrzanowski Jerzy. "Uprawa buraków cukrowych w gospodarstwach mniejszych Przeskocz do notatek". Warszawa : "Gazeta Cukrownicza", 1937.]
*[https://polona.pl/item/spis-cukrowni-rzeczypospolitej-polskiej-liste-des-fabriques-de-sucre-de-la-republique,OTY2MjcxNjM/49/#info:metadata Spis Cukrowni Rzeczypospolitej Polskiej]
* [https://libraria.ua/numbers/193/3582/?fbclid=IwAR2HI6DLkgMsbNQ-MHGxVeMdIPfsK_HZ1SH0nEt9qJqFKIkPCUStw4WBWkI Газета "Волинь" №1. Від 1 вересня 1941 року. Ст. 3. "Справа Бабинської цукроварні" М. Гаврилів.]
* [https://libraria.ua/numbers/193/3582/?fbclid=IwAR2HI6DLkgMsbNQ-MHGxVeMdIPfsK_HZ1SH0nEt9qJqFKIkPCUStw4WBWkI Газета "Волинь" №1. Від 1 вересня 1941 року. Ст. 3. "Справа Бабинської цукроварні" М. Гаврилів.]
* [https://libraria.ua/numbers/193/3474/?PageNumber=4&ArticleId=563987&Search=%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA&fbclid=IwAR190rnReVeXHYdvyEGi5ZGCITQk_faz4D3Jm2Nmt5saA6-ozH6cTLiNKCU Газета "Волинь" №17. Від 20 листопада 1941 року. "Цукроварня в бабині"]
*[https://libraria.ua/numbers/193/3627/ Газета "Волинь" №5-а. Від 30 вересня 1941 року. Ст. 2.]
* [https://libraria.ua/numbers/193/3474/?PageNumber=4&ArticleId=563987&Search=%D0%BB%D1%83%D1%86%D1%8C%D0%BA&fbclid=IwAR190rnReVeXHYdvyEGi5ZGCITQk_faz4D3Jm2Nmt5saA6-ozH6cTLiNKCU Газета "Волинь" №17. Від 20 листопада 1941 року. Ст. 4. "Цукроварня в бабині"]
*[https://libraria.ua/numbers/193/3460/ Газета "Волинь" №2. Від 7 січня 1942 року. Ст. 3.]
*[https://libraria.ua/numbers/193/3656/?fbclid=IwAR1L6g5wGeWXBoQX1tnFsE2XsO5VaoWPamS--aKk3hXhDt1fqp6qHKaoQLI Газета "Волинь" №77. Від 3 жовтня 1943 року. Ст. 3-4. "Там де роблять цукор".]
*[https://libraria.ua/numbers/193/3458/ Газета "Волинь" №99. Від 19 грудня 1943 року. Ст. 4.]
*[http://volyn.rivne.com/ua/4179 Рівненський обласний народний тижневик "Волинь" № 1433 від 30 липня 2019 року.]
*[https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.]

*[https://rivnepost.rv.ua/news/khochut-variti-tsukor Газета "Рівне Вечірнє". Випуск від 4 вересня 2014 року.]
*Гощанська районна газета "Рідний край". №12 (8806) від 20 березня 2020 року. Тематична шпальта "Краєзнавець". Випуск 191.
[[Категорія:зникли в Україні 2012]]
[[Категорія:Рівненський район]]
[[Категорія:Рівненська область]]
[[Категорія:Цукрові заводи України]]
[[Категорія:Цукрова промисловість]]
[[Категорія:Цукор]]
[[Категорія:Українська Народна Республіка]]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]

Версія за 17:39, 14 жовтня 2021

Ба́бинський цукровий завод (також Бабинська цукроварня, Бабино-томахівський цукрозавод) підприємство з виробництва цукру в селі Бабин, Рівненської області.

Бабинський цукровий завод
Галузь харчова промисловість
Спеціалізація цукор кристал
Засновано 12 квітня 1913
Засновник(и) Шульгін В.В. Піхно Д.І. Ушинський К.К.
Закриття (ліквідація) 2012
Штаб-квартира

Вул. Заводська 1, Бабин, Бабинська ТГ, Рівненський район, Рівненська область,

Україна
Продукція цукор, жом

Історія. Початок

Бабинський цукрозавод збудовано у 1913 році на тогочасній північній околиці села Бабин. Засновник підприємець та урядовець Шульгін В.В. при підтримці свого відчима, землевласника та урядовця Піхна Д.І. Цукрозавод затверджено як підприємство 12 квітня 1913 року, запущено в експлуатацію 20 травня 1913 року. Співакціонером зокрема був Ушинський К.К., син відомого українського педагога Ушинського К.Д. політик, землевласник, власник сусіднього села Рясники. До цукроварні належав мурований механічний млин у сусідньому селі Томахів, який до цього був побудований Піхном Д.І. на річці Горинь (старе русло).

На сезон 1913-14 років у користуванні цукрозаводу було 850 гектарів землі. За непідтвердженою інформацією перший сезон виявився збитковим. 28 липня 1914 року розпочалася Перша світова війна, а згодом Українська національна революція, тому в період з 1914 по 1923 рік завод не працював у зв'язку з воєнними діями та безвладдям. По завершенню бойових дій з 1921 року в Бабині знайшли прихисток і осіли еміґранти з окупованої більшовиками території України. Переважно це офіцери й козаки Армії УНР. Більшість їх мешкала в будівлях для робітників, що були розміщені на північній стороні цукрозаводу.

Перелік вояків Армії УНР, що знайшли прихисток у Бабині та жили й працювали на Бабино-томахівському цукрозаводі:
  • Бахтін Леонтій Леонідович — хорунжий Армії УНР.
  • Білецький Євген Миколайович — генерал-хорунжий, начальник Тилу.
  • Вільчек Микола В'ячеславович — хорунжий.
  • Вітвіцький Володимир Романович — хорунжий.
  • Домбровський Тиміш — хорунжий.
  • Ємець Василь — козак Чорноморського куреня 2-ї Волинської стрілецької дивізії.
  • Єрмолаїв Леонід Олексійович — хорунжий.
  • Король Тиміш Дем'янович — козак 1-ї Запорізької стрілецької дивізії.
  • Король Юхим Дем'янович — ройовий 4-го пішого Сірого збірного полку 2-ї Волинської стрілецької дивізії.
  • Кочергін Юхим Степанович — козак 2-го кінного ім. І. Мазепи полку 2-ї Волинської стрілецької дивізії.
  • Манглер Олександрбунчужний кавалерії.
  • Паламарчук Степан Петрович — хорунжий.
  • Пивоваренко Андрій — старшина технічних військ.
  • Пивоваренко Олександр Андрійович — хорунжий Генерального Штабу.
  • Сихневич Устин Михайлович — хорунжий.
  • Старченко Іван Васильович — хорунжий.
  • Чопилко Панкрат Савович — юнак Спільної стрілецької школи.
  • Шепеленко Роман Семенович — поручник штабу начальника тилу Дієвої армії.

Міжвоєнний період

Файл:Бабинський цукрозавод 1930.jpg
Бабинський цукрозавод. Фото 1930

У 1923 році цукрозавод було перебудовано, а в 1924 році поставлено на державний облік. На сезон 1923-1924 років запрацював і в його користуванні на цей час було 1257 гектарів землі. На 1930-й рік 1500 га. За сезон 1931 1932 років завод випустив

29 581 центнер цукру кристалу з плантацій у 1500 га. Для порівняння того ж року Корецький цукрозавод випустив 20 528 центнерів з плантацій у 769 га.

У 1925-33 році назва "Babino-Tomachowska Cukrownia" Spółka Akcyjna. "Ludwik Tuczek i S-ka". Адміністративно завод розташовувався з 1921 по грудень 1933 року в Бугринській ґміні, Рівненського повіту, Волинського воєводства, з грудня 1933 року село Бабин та Чорні Лози були передані до Рівненської ґміни.

У 1931-38 рр., скорочена телеграфічна адреса в офісі міста Рівне — "Cukrobabin", номер телефону 31 і 44. Головний офіс у Варшаві по вул. Наполеона 3. Тел. 2-28-22, 5-33-64.

Статутний капітал Акціонерної Спілки Бабино-томахівська цукровня на 1930 рік складав 840 000 пол. злотих. Поділений на 8 400 акцій по 100 злотих кожна. Резервний капітал 358 344 злотих, амортизаційний капітал 2 111 758 злотих.

Файл:Babyno-tomachow cukrownia 1938.jpg
Бабино-томахівська цукровня. Малюнок 1938

Цукрозавод поділявся на 10 відділів (1937):

  • Відділ дифузії
  • Відділ збору цукрового соку
  • Відділ сокових помп
  • Відділ підігріву соку
  • Відділ кристалізації цукру
  • Відділ центрифуги
  • Відділ відсіків (меляса)
  • Відділ магазинів цукру (3 магазини)
  • Відділ котельні
  • Відділ водопостачання

Обладнання та устаткування Бабинського цукрозаводу (1938):

  • Батарея дифузійна на 12 дифузорах
  • Два цегляні котли дефекації
  • Піч для вапна системи "Kherna" ємністю 30 метрів кубічних
  • Дві сатурації по два котли в кожній, системи "Szerenkowski" i "Bormana"
  • Грязьовик системи "Abrahama" 5 pow. f. 225 m2.
  • Тяга системи "Roberta" на 4 відділи
  • Два варники цукриці. Три центрифуги "Westona" В 48 х 610 mm. Судомний конвеєр системи "Kreissa". Підйомник цукру системи "Ewarta". Три судомних конвеєри системи "Kreissa" із сегрегатором цукру.
  • Центральна парова машина "Szulсa" КМ-400 при 100 оборотах за хвилину, з газовим циліндром.
  • Вітровниця змінного струму марки "Bergman"
  • Котельня. 5 котлів парових системи "Manieur". 1 котел системи "Fairbairne'a". 1 котел системи "Lancachir". 2 автомати до потужності котлів системи "Michaelis'a"

На Бабино-томахівській цукроварні працювали крім місцевих і мешканці сусідніх з Бабином сіл: Антопіль, Дмитрівка, Дорогобуж, Іллін, Підліски, Рясники, Томахів, Чорні Лози. Працівників на роботу доставляли власними транспортними засобами, зокрема автомобілями марок "Ford", "Сhevrolet" і "Stoewer". Також трасою Рівне - Корець курсували рейсові автобуси марок "Chevrolet" та "Skoda".

У 1932-33 рр. при цукрозаводі було відкрито власну пекарню. Щоб не возити хлібо-булочні вироби за 18 км з Рівного, керівництво цукровні отримало дозвіл у повітовому старостві на відкриття власної хлібопекарні. Головним пекарем було призначено мешканця села Чорні Лози, німця за національністю Йозефа Кабацинського, що працював у сусідньому фільварку Турчин.

Всього у міжвоєнний період з 1921 по 1939 роки на території Волинського воєводства функціонували чотири цукрозаводи: Бабинський, Корецький, Мізоцький та Шпанівський.

Друга світова війна

Бабинський цукрозвод часів німецької окупації та директор Андрій Пивоваренко
Цукроварня часів німецької окупації та директор Андрій Пивоваренко. Газета "Волинь" №2 від 7 січня 1942.

З приходом у вересні 1939 року більшовиків, Бабинський цукрозавод як і вище перераховані був націоналізований радянською владою. Адміністративно відносився до новоствореного Гощанського району куди увійшли села Бабин і Чорні Лози. З початком радянсько-німецької війни, у кінці червня 1941 року цукрозавод зазнав бомбардувань та артилерійського обстрілу. Частину обладнання було знищено при відступі Червоною армією. Зокрема завалився основний димар цукрозаводу в який влучив снаряд. Згадка про ці події в газеті "Волинь" від 1 вересня 1941 року, редактором якої на той час був письменник та журналіст Улас Самчук:

Бабинська цукроварня в час переходу фронту зазнала великого ушкодження. Над головним корпусом цукроварні згорів дах, при чому деякі відділи заводу були досить … і пошкоджені. В час самої війни гарматнім огнем збито димар цукроварні. Не дивлячись на ці великі пошкодження, цукроварню треба негайно відремонтувати, з таким розрахунком, щоб виробничий сезон 1941 - 42 р. за всяку ціну був урухомлений і забезпечений сирівцем. Цей висновок має велику економічну обгрунтованість; безпосередньо в районі цукроварні існують плантації великої кількості буряків (понад 600 тисяч цн.), які завозити до других цукроварень через віддаль дуже нераціонально. Крім цього треба відмітити, що Бабинська цукроварня в технічнім відношенню уявляє собою ліпший завод західно-українських земель, та що основні машини і апарати цукроварні не пошкоджені і ще можуть бути успішно вжиті. Треба мати також на увазі, що на східних землях більшовицькі загони нищать промисел і заводи, але буряка вони знищити не зможуть. В зв’язку з цим, в найближчі місяці виникне питання, де переробляти буряки з тих теренів. Отже господарству України треба подбати про те, щоб незнищені заводи на наших західних землях були відповідньо і в найкоротшому часі відремонтовані та пущені в рух. Те саме необхідно зробити з цукроварнею в Бабині, тим більше, що це зробити можна, бо пошкодження цукроварні не є таке, щоб його не можна було виправити. З точки погляду економічного це важливий вклад в нашу господарську розбудову. Треба негайно забезпечити цукроварню необхідним будівельним матеріалом (цемент, цегла, дерево, залізо і т.п.), а також реальними ресурсами, щодо оплати матеріалу, як рівно ж праці. Зважаючи на короткий термін, який залишився до початку виробничого сезону і беручи під увагу всі труднощі в наш час з цим зв’язані, необхідно цю справу негайно вирішити і негайно приступити до відбудови.

Від початку німецької окупації цукрозавод мав підпорядкування Управі Волинських Цукроварень (згодом Управління Цукрової Промисловості) у Рівному, яка розташовувалася в будинку по вулиці Словацького 19-а (тодішня адреса). У липні 1941 року на заводі відбулася пожежа, що знищила вцілілу частину обладнання. Директором заводу було призначено мешканця Бабина, еміґранта, бувшого старшину технічних військ УНР, Андрія Пивоваренка. За його сприяння завод було швидко відновлено й запущено в експлуатацію. Згадка з газети "Волинь" від 20 листопада 1941 року:

Файл:Babyn 1943.jpg
Склад Бабинського цукрозаводу. Фото 1943

Цукроварня в Бабині. На Волині є 4 цукроварні — в Шпанові, Бабині, Корці та Мизочі. Шпанівська та Мизочська цукроварні вже урухомлені й працюють нормально. З останніх відомостей можна внескувати, що й бабинська цукроварня в найближчих днях буде урухомлена. Бабинська цукроварня — це найбільша цукроварня, щодо продукції цукру на Волині, до війни найкращо й наймодерніше устаткована, віддалена 18 км від Рівного при шосі Рівно - Корець. В часі останніх воєнних подій потерпіла вона досить сильно від бомбардування: завалився високий (65 метр.) комин, а бомбами й артилєрійними пострілами був пошкоджений головний будинок. Магазини з великою кількістю мішків цукру залишилися непошкодженими. Рівенська Обласна Управа, що перейняла під свою опіку всі промислові підприємства в порозумінні з німецькою владою призначила на становище директора цукроварні п. Пивоваренка, був. старшину технічних військ армії УНР, техніка з фаховою освітою, працівника цієї цукроварні в 1923 —25 рр. Праці над відбудовою розпочалися пляново. Одначе 22 липня після закінчення праці вибухла пожежа, що в швидкому часі охопила фабрику. Боротись з вогнем було важко, бо під час війни згоріло все протипожежне знаряддя. За поміччю рівенської міської протипожежної сторожі вдалось зльокалізувати пожежу. Головний будинок наполовину був знищений, машини й котли представляли жахливий вигляд. Кількох саботажників, переважно жидів, відповідньо покарано. Стан фабрики, після пожежі, для фахівців видався неможливим до відбудови, тим більше, що бракувало відповідних матеріялів для відремонтування. Одначе дирекція цукроварні розпочала працю. Львів, Дубно, Луцьк, Вінниця, Костополь, Сарни були джерелами, звідки привожено дерево, бляху, залізо, цеглу, йшло. Минуло лише 3 місяці, а завод майже відбудований. Вибудовано комин, відбудовано головний будинок, внутрі майже все відремонтовано. Крім того заготовлено потрібну кількість буряків, хоч ще до цього часу їх постачання відбувається. Наперекір всім труднощам завод є готовий в найближчих днях приступити до праці.

Оголошення в газеті "Волинь". 19 грудня 1943.
Оголошення в газеті "Волинь". 19 грудня 1943.

Стаття газети "Волинь" за 3 жовтня 1943 року:

Там, де роблять цукор. По своїй суті це завжди цікаве і симпатичне місце... Розумію те місце, де роблять солодшій, білий цукор... Той самий цукор, який так люблять і малі, і старі, і здорові, і хворі люди... З якого до речі роблять дуже цікаві речі у різних виглядах... Чи це має бути зваренина овочева потрібно цукор, чи має бути тісточко, чи торт, чи наливка іт. д., і т. д. все то без цукру нічого не варте... Про це не треба тратити зайвих слів і кожний, найбільший скептик охоче і без примусу з цим погодиться... Одного гарного дня відвідую якраз такий симпатичний заклад... Це цукроварня у Б. Ви їдете прекрасною дорогою у напрямку Києва і вже здалека бачите димар... Справа і зліва широкі поля, гарні хутори, десь-недесь гайки та ліси... По полях плянтації буряків, тих самих добрих, солодких рослин, що чудово прикрашують зеленою барвою наші лани і які одного разу у вигляді білого піску опиняться на нашому столі. Заїжджаємо до цукроварні. У воротях звичайно варта. Великий корпус фабрики. Довкруги сад, город, поле, серія будинків. Одинокий серед чистого поля димар стоїть, мов свічка, і поки що не димить, бо сезон щойно наближається... Хочеться накинутись на те все і оглянути, щодо чого, нащо воно, де і як робиться той самий цукор... Добрячі пани директори, Сапіга директор цукротресту і Пивоваренко директор цукроварні охоче стають до ваших услуг. Не малу приємність творить їм роля, яку виконують. Мають право похвалитися тим всім, до чого приклали досить праці і що від їх керівництвом набрало цілком реального пожиточного змісту. Ідемо до головного фабричного корпусу. Все тут на свойому місці, все вже готове до сезону, все на оліях, невипробуване... Людині, що не ознайомлена з тим вєрзерунком котлів, рур, парників, сушарень... з тим сплетінням машин і приладдя можна легко розгубитися. Ось там на підвищенні починається та славетна містерія з бідолашним буряком... Ось видно кілька ковшів, до яких величезними черпаками сиплються буряки і перш за все вони попадають під зуб невблаганно! машини, що посіче їх на знані «вичавки»... Вичавки, але не ті, що їх пізніше беруть селяни на корм худобі, або погній. Ці вичавки ще насичені солодкими соками. Їх чекає ще довжелезна дорога туди, назад, вгору, вниз, вертіння, просівання, промивання... Природа тієї рослини змагається завзятюще зо всіми тими приладдями, що висмоктують її найкращі соки. Ніщо не хоче бути легко і добровільно використовуване приходить великий і довгий процес. Вперта війна між рослиною і машиною і щойно тоді всілякими хитрощами то силою, то підступом рослина здається... Ось стоять здоровенні котли, їх звуть парниками. Там має статися той процес розлуки води з цукром. Рослина здасться. Її ограблено. Вона йде собі як щось зайве своїми дорогами і попадає на купу, де її заберуть, як відпадки... Але за те цукор... О! Він щойно починає входити в пошану. Він вже дійшов до тих інстанцій, де його візьмуть в роботу... Вичистять, вимиють, розділять добре від менш доброго, висушать і всиплють в міхи. У наші дні не доводиться їм довго чекати. Навпаки. Ще їх немає, ще вони ось зеленіють на полях, а не один мабуть вже чекає на них. Фабрика і всі машини, і директори, і всі робітники також чекають, бо ось-ось сезон почнеться. Все те легко говориться... Але при відвідинах ви довідуєтеся багато такого, в чому бачите не самі слова, а діло, працю, розум, людську снагу... Вам показують корпус фабрики і розповідають, що ще не так давно майже все це було в руїнах... Все то було зарване відступаючими большевиками. Оті котли лежали внизу... Все те руштовання, що тримає цілу конструкцію корпусу було зорване. Але чого тільки не переможе людська воля та ентузіазм. Все це було знов направлене, знов поставлене на свої місця... І то працею самих людей з фабрики... Ось перед вами дуже скромна постать... Це механік пан Тхір. Він знає цю фабрику, як свою кишеню. Немає гайки, чи гвинтика у цілій цій машинерії, якого б він не знав. Приємно зустрітися з такою людиною і приємно розуміти, що сумою сил таких людей твориться те, що приносить комусь радість, щастя, добробут... До побачення, фабрико, в Б.! До побачення, пане директоре! До побачення, пане механіку! Багато успіху і в цьому році!..

Радянська доба та сучасність

Вигляд на цукрозавод у Бабині 1970-ті рр
Технічний став та цукрозавод кін. 1960-х поч. 1970-х

На початку лютого 1944 року Бабин знову зайняла Червона Армія і завод вдруге націоналізовано радянською владою. В період 1950-70-х років при заводі було створено власну автоколону, новий технічний ставок, відстійники, кагатне поле для буряків, нову жомову яму, стрічкову подачу жому до ферми розташованої поруч, побудовано двоповерхові квартирні будинки для працівників, стадіон, тощо. В селі при цукрозаводі функціонувала футбольна команда "Цукровик Бабин". Окрім того реконструювано бурякопереробне та сокоочисне відділення, станцію фільтрації. Побудувано новий цукровий склад, склад мішкотари, естакади для транспортування буряків і жому, змонтувано нову ємність для зберігання меляси та білоко каменю. Відомо, що в 1970-х роках до Бабина приїздив засновник цукроварні Василь Шульгін, який проживав на той час у Росії.

Файл:В цеху цукрозаводу 1970-ті.jpg
У цеху цукрозаводу 1970-ті

У 1991 році збудовано нове сучасне приміщення продуктового цеху, а з 2001 року завод працює по трьохпродуктовій схемі з рафінацією цукру останнього продукту. Паралельно з реконструкцією виробничих цехів, розширялась та вдосконалювалась енергетична база підприємства і вапнякове господарство. Потужність заводу доведена до 1500 тон на добу.

Файл:Цукрозавод у 1970-х.jpg
Цукрозавод у 1980-х

З 6 січня 1993 року цукрозавод як приватна власність. З 1996 року підприємство «Бабино-Томахівський цукровий завод» реорганізовуване у «ВАТ Бабино-Томахівський цукровий завод». З 1998 року власником ВАТ «Бабини-Томахівський цукровий завод» стала компанія «Фіко», створивши ТзОВ «Бабин-цукор». З 1 лютого 2004 року іноземний інвестор Орест Скібінський купує ПП «ОВАС», структурним підрозділом якого є ПП «ОВАС - цукор» Бабино - Томахівський цукровий завод, що повністю належить іноземному інвестору. Розмір статутного капіталу підприємства на 6 липня 2006 року 13 888 151 грн.

Файл:Babyn 2016.jpg
Розвантаження буряків на цуркозаводі 2003

З початком постіндустріальної епохи та фінансової кризи 2008 року цукроваріння в Україні стало дедалі збитковішим. З 2012 року Бабино-томахівський цукрозавод не працює.

Стаття в газеті "Рівне Вечірнє" від 4 вересня 2014 року.

Мешканці села Бабин, що у Гощанському районі, захотіли відродити цукровий завод, який не працює уже два роки, а раніше входив у групу компаній "Інсеко". Адже близько 500 селян мали раніше тут роботу. На сході села зібрали майже півтори тисячі підписів за відновлення цукроварні. Галина Єхало, секретар Бабинської сільської ради: — У серпні на схід села запросили представників заводу та місцевої влади. Прийшли й ті, хто тут раніше працював. Завод пропрацював 99 років, а спинився — на порозі 100-ліття. В гарячу пору забезпечував роботою 500 людей, наповнював місцевий бюджет. Та ситуація склалася так, що від людей нічого не залежить. Селяни пригадують, як навесні 2012 року була спроба рейдерського захоплення підприємства. Пізніше стало відомо, що це було наслідком суперечки двох його співвласників: одному належало підприємство, іншому — поля, на яких сіяли буряки. Зрештою, приміщення цукроварні було передано "Дельта-банку", перед яким у заводу були несплачені кредитні борги. Тоді Юрій Хомченко, директор заводу, все ще запевняв, що восени у Бабині знову варитимуть цукор. Однак обладнання, яке, до речі, модернізували незадовго до закриття заводу, так і не запрацювало. Банки зараз намагаються продати підприємство, яке перебуває у заставі. І нібито декілька структур зацікавилось ним, та стримує їх від купівлі надто висока ціна. Сергій Дубарець, головний інженер Бабино-Томахівського цукрового заводу: — Порушили питання відновлення заводу, коли почули, що його хочуть продавати частинами. Натомість отримали обіцянку, що приміщення продаватимуть як цілісне підприємство. Ми з цим згодні. Бо головна позиція працівників: щоб цукровий завод працював. Найкраще, аби ним опікувалася держава. Адже за останні 20 років у підприємства чотири рази змінювалися власники. Нині є декілька претендентів на придбання заводу. Проте вирішення питання стримує нинішня суспільно-політична ситуація, що впливає на встановлення ціни на підприємство, котра влаштовувала б і банк, і покупця. Станіслав Липський, заступник голови громадської ради при ОДА: — Уже минув місяць відтоді, як провели схід села і затвердили звернення до голови ОДА. В листі висловили побажання людей, щоб завод викупила держава. Десятого вересня відбудеться засідання громадської ради, на якому знову порушимо це питання. Будемо звертатись до Кабміну.

Файл:Сучасне фото цукрозаводу.jpg
Сучасне фото Бабино-томахівського цукрозаводу

Стаття в газеті "Волинь" від 30 липня 2019 року:

Всім відомий Бабино-Томахівський цукровий завод нині перебуває у заставі в "Дельта- Банку". Оскільки власники підприємства не змогли розрахуватися з банком за взяту позику, на цукровий чекає продаж, як то кажуть, "з молотка". Та й сам банк перебуває у стані ліквідації. Тому від ліквідації заставного майна залежить чи отримають вкладники банку свої кошти. Однак і продати можна по-різному. Нинішні власники кажуть, відродити завод - задоволення не з дешевих. Окрім вартості підприємства, треба вкласти кошти у його модернізацію, запуск. Мінімально завантажити завод сировиною на сезон. А це не менше 200 тисяч тонн цукрового буряка. - Крім того, щоб купити цей завод, це в межах два мільйони доларів, приблизно 50 млн.грн. Для того, щоб він працював, то треба ще два рази таких коштів. Треба, щоб була продукція, - говорить віце-президент компанії АСТ Богдан Брикайло. Окрім цукру, завод зможе виробляти напівфабрикати, а це жом, патока. І аж до цукерок - карамельок. Таким чином підприємство зможе працювати не один сезон, а цілий рік. У сільського голови своя позиція. - Все–таки повернути 51% в державу або в комунальну власність. А на 49% завести інвестора. Не справиться один інвестор, можна знайти другого. І таки поставити, щоб цей завод працював, - каже сільський голова Олег Гречич. Абсурдною виглядає ситуація, коли потенційно прибутковий та прогресивний завод занепадає, а його майно дешевшає з кожним днем. Здавалося б, влада зацікавлена реанімувати підприємство і знайти йому інвестора, але досі немає ознак, що така воля існує.

Відомі керівники цукрозаводу

  • Маранц Ґжегож (пол. - Maranc Grzegorz) — директор у 1925 - 1927
  • Шепчиньський Леон (пол. - Szepczyński Leon) — директор у 1930 - 1938
  • Пивоваренко Андрій директор 1941 - листопад 1943
  • Могила Геннадій директор поч.1970-х
  • Міщанин Ольга Дмитрівна директор на 6 липня 2006
  • Марчук Володимир директор на 2008

Джерела та посилання