Токійський палац (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:04, 6 червня 2018, створена Avatar6 (обговорення | внесок) (додана Категорія:XVI округ Парижа за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Токійський палац
Портал:Музеї
фр. palais de Tokyo
Palais de Tokyo 20030101w.JPG
48°51′51″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86416667002777814° пн. ш. 2.297222220028° сх. д. / 48.86416667002777814; 2.297222220028Координати: 48°51′51″ пн. ш. 2°17′49″ сх. д. / 48.86416667002777814° пн. ш. 2.297222220028° сх. д. / 48.86416667002777814; 2.297222220028
Тип будівля і палац
Країна Flag of France.svg Франція[1]
Розташування Париж
Адреса

13, avenue du President Wilson,

75116 Paris
Стиль Ар Деко
Засновано 1937
Відкрито 24 травня1937
Сайт palaisdetokyo.com
Токійський палац (Париж). Карта розташування: Франція
Токійський палац (Париж)
Токійський палац (Париж) (Франція)

CMNS: Токійський палац на Вікісховищі

Токійський палац' (фр. Palais de Tokyo) — національний музей мистецтва у Франції. Створений для Всесвітньої виставки мистецтв і технологій 1937 року, Токійський палац став художнім центром Парижа. Назва музею жодним чином не пов'язана з Токіо, але походить від назви вулиці, на якій розташований, яка з 1918 до 1945 року носила назву Токіо авеню (хоч назва вулиці й була змінена на Нью-Йорк авеню, відомий вже з того часу, Токійський палац залишився без змін). Музей був відкритий 24 травня 1937 і являє собою один з найкращих музеїв мистецтва у Франції. Його урочисте відкриття здійснив останній президент Третьої французької республіки Альбер Лебрен.

Історія музею[ред. | ред. код]

Токійський Палац був побудований для Всесвітньої виставки 24 травня 1937. Проте він не відкрився, а всі закуплені роботи світових митців потрапили до Малого палацу. І тільки коли Малий палац (Париж) був переповнений відкрили Паризький міський музей сучасного мистецтва. Токійський палац не є справжнім музеєм, адже у ньому немає постійної експозиції. З моменту свого заснування, палац в основному використовується як музей сучасного мистецтва. Але коли Центр Жоржа Помпіду був відкритий в 1977 році, велика частина колекції сучасного мистецтва була перенесена туди. З тих пір тільки східне крило Токійського палацу є у використанні, як музей сучасного мистецтва міста Парижа.

Інтер'єр[ред. | ред. код]

Архітектори намагалися створити враження об'єму та світла обравши для цього мінімалістську архітектурну естетику без перегородок: голі стіни і грубу бетонну підлогу. Перше враження досить не однозначне: відвідувача дивує контраст між зовнішньою, модерністською оболонкою будівлі та промисловою суворістю внутрішнього оздоблення. Тут немає ніяких прикрас, крім бетонних конструкцій і скляних вікон. Такий інтер'єр створений спеціально для того, щоб відтіняти творчість будь-якого артиста і будь-якої виставки.

Французький архітектурний дует попросили за мінімальний бюджет повернути до життя покинутий палац у Парижі, колишній музей сучасного мистецтва. Будівля являла собою голі бетонні стіни — результат незакінченої реконструкції. Архітектори прийшли, захопилися витонченістю бетонного каркасу, залитого природним світлом, і залишили майже все як є — лише зміцнили конструкції, привели в порядок комунікації і виконали додаткові входи. Тепер тут знаходиться один з найпрогресивніших майданчиків сучасного мистецтва в місті.

Музей сьогодні[ред. | ред. код]

Сьогодні музей є центром сучасного мистецтва Парижа. Всі виставки тут тимчасові. Після реконструкції, яка тривала рік, площі його залів були доведені до 9.тис. кв. метрів, трохи менше половини з яких використовуються під виставки. Головні зали Палацу під назвою «Салон», «Павільйон» і «Аудиторія» мають різне призначення. У палаці, крім виставок, організовуються і перформанси, покази фільмів, реалізуються й інші проекти. Замість службовців в цьому музеї — посередники, які є сполучною ланкою між сучасним мистецтвом і публікою.

У Палаці є також ресторан, бібліотека, сад і бутик. Музей відкритий з 12 дня до 12 ночі всі дні тижня, крім понеділка, а вночі Токійський Палац трансформується у величезний танцзал. Східне крило музею Паризький міський музей сучасного мистецтва являє собою приміщення під постійну виставку.

Ресторан «Tokyo Eat» це своєрідне місце для духовного та фізичного відпочинку. «Tokyo Eat» відкритий щодня, крім понеділка, з 12:00 до 1:00. Його оформленням ресторану займалися: Stéphane Maupin(архітектура та освітлення), Ivan Fayard (таблиці), художники André, Marcus Kreiss, Olivier Babin, Kolkoz et Zevs (меблі), і Bernard Brunon (картини, дизайн стін).

Бібліотека Токійського палацу — одна з небагатьох, що працюють до опівночі. Вона розташована одразу біля входу в музей, тому зразу привертає увагу громадськості. Книгарня пропонує відвідувачам широкий асортимент книг за напрямками: сучасне мистецтво, мода, дизайн, малюнок, архітектура, музика та ін.. Тут також можна придбати книги, газети та журнали відомих видавництв.

Магазин «BlackBlock» - це магазин, де є все. «Blackblock» пропонує вашій увазі: багато предметів для колекціонування, сучасні видання, ігри, відео, іграшки, одяг, аптека, продукти та багато іншого. Магазин регулярно запрошує діячів зі світу живопису, моди і музики, щоб створити свій унікальний світ чогось більшого... і відновити дух мистецтва.

Посилання[ред. | ред. код]

  • ArchINFORM