Керницький Іван Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керницький Іван Степанович
Kernytskyi Ivan.gif
Іван Керницький
Народився 12 серпня 1913(1913-08-12)
Суходіл
Помер 15 лютого 1984(1984-02-15) (70 років)
Нью-Йорк
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українець
Діяльність письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист

Іван Степанович Керницький (літературні псевдоніми і криптоніми: Ікер, Гзимс Іван, Папай; народився 12 серпня 1913(19130812), за іншими даними 12 чи 30 вересня, в селі Суходіл Бібрського повіту, нині Перемишлянського району Львівської області — помер 15 лютого 1984 у Нью-Йорку, США)  — український письменник, драматург, фейлетоніст, журналіст, гуморист. Член Президії Об'єднання українських письменників «Слово», ініціатор допомогового фонду при Об'єднанні, співробітник пресових видань Тиктора у Львові та на еміграції.

Біографія

Народився у кравецькій сім'ї. Ріс і закінчив 4 класи початкової школи в селі Водники, продовжив навчання у львівській «Рідній школі» імені Бориса Грінченка на вулиці Городоцькій. Директор школи, колишній січовий стрілець Іван Макітра, порадив Іванові писати, адже намалювавши учителів, підписував їх невеличкими новелками. Закінчивши сьомий клас, вступив до торговельної школи у Львові — та через погане здоров'я її залишив: жив у батьків та готував сільських хлопчиків до вступу в гімназію.

У 1930-ті роки належав до модерністського середовища галицької літератури, яке гуртувалося довкола часопису «Назустріч» (редактори: літературний критик Рудницький Михайло, літературознавець і мовознавець Василь Сімович, поет і маляр Святослав Гординський). Серед письменників «демо-лібералів», які відстоювали орієнтацію на західноєвропейські літератури, заперечували застарілі народництво і реалізм, плекали естетизм, були Богдан-Ігор Антонич, Ірина Вільде, Анатоль Курдидик, Ярослав Курдидик, В. Софронів-Левицький, Юрій Косач та ін.

З 1932 друкувався, працював з Іваном Тиктором. Був редактором часопису «Наш прапор» (1933–1939).

Справжнє визнання отримав у 1934 р. з виходом у Львові його збірки новел «Святоіванські вогні».

Відбув військову службу в польському війську і повернувся до редакційної роботи. За німецької окупації працював по редакціях, заробляв на життя виготовленням реклами. У 1943 отримав нагороду Українського видавництва.

По Другій світовій війні виїхав до Австрії, У 1944 р. виїхав до Мюнхена. У 1947 у Західній Німеччині вийшла його книжка гуморесок «Циганськими дорогами».

У 1949 переїхав у Нью-Йорк, США. Був співредактором гумористичного місячника «Лис Микита» разом із карикатуристом Едвардом Козаком. Писав гуморески і статті про долю емігрантів, а для газети «Свобода» — новели й фейлетони (1953–1984).

Творчість та громадська діяльність відомого гумориста зробила його одним із найпопулярніших українських письменників на чужині. Працював по редакціях коректором, брав участь у створенні рекламних буклетів.

Могила у церковно-меморіальному комплексі в Саут-Баунд-Брук США

Помер 15 лютого 1984 р. у м. Нью-Йорку. Похований на православному цвинтарі святого Андрія Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

Творчість

Автор збірок оповідань «Святоіванські вогні» (1934), «Мій світ» (1938), «Село говорить» (1940), «Будні і неділя» (1973); гуморесок «Циганськими дорогами» (1947), фейлетонів «Перелетні птахи» (1952); повісті «Герой передмістя» (1958); драматичних творів «Король стрільців» (1943), «Квіт папороті» (1943), «На ріках Вавилонських» (1948), «Тайна доктора Горошка» (1953).

Окремі видання:
  • Керницький І. Будні і неділя. Новели, гуморески, фейлетони. — Нью-Йорк, 1973. — 174 с.
  • Керницький І. Герой передмістя: Повість. — Нью-Йорк, 1958. — 198 с.;
  • Керницький І. Квіт папороті. П'єса. — Краків — Львів, 1943. — 38 с.
  • Керницький І. Король стрільців: Комедія наших днів у трьох діях. — Краків — Львів, 1943. — 55 с.
  • Керницький І. Мій світ. Оповідання. — Львів: Вид-во І. Тиктора, 1938. — 127 с.
  • Керницький І. Перелетні птахи: Новели. — Нью-Йорк: В-во Ю. Тищенка, 1952. — 141 с.
  • Керницький І. Циганськими дорогами. Гуморески. — Мюнхен, 1947. — 48 с.

Вшанування пам'яті

У приміщенні школи с. Відники, де здобував початкову освіту майбутній письменник, створена музей-кімната Івана Керницького.[1]

Примітки

Посилання

Джерела

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • «Жовтневі роковини у Львові» (газета «Поступ», 10 червня 2006, Ілько Лемко)
  • Українська журналістика в іменах / За ред. М. М. Романюка. — Львів, 1996. — Вип. ІІІ. — 424 с. ISBN 5-7702-1245-4
  • «Сучасність», № 10, 1992 р., Мюнхен, Німеччина, «Гумор української еміграції», Ігор Качуровський Український гумористично-сатиричний календар-альманах / Упор. М. Савчук. — Коломия: Вік, 2012.
  • Горбач А.-Г. З галицьких буднів і неділь // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). — С. 113–114.
  • Качуровський І. Гумор української еміграції // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 581–605.
  • Лисенко І. М. Керницький Іван Степанович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2. — С. 450.
  • Маркусь В. Керницький Іван //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 351–352.
  • Тарнавський О. Іван Керницький // Слово. Збірник 11. — Б. м.: ОУП «Слово», 1987. — С.298-303.
  • Тарнавський О. Майстер карикатури — Едвард Козак // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). -С. 39-56.
  • Тарнавський О. Передмова //Керницький І. Будні і неділя. Новели. Гуморески. Фейлетони. -Нью-Йорк: Слово, 1973. — С. 5-6.
  • Ivan Kernetskyi // Ukraine. A Concise Encyclopaedia. 988–1988 / Edited by Halyna Petrenko [ S. l. : s. n.]. — P. 158.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.