Стійкість плаваючого тіла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:01, 23 травня 2022, створена Kyslinka27 (обговорення | внесок) (Приєднано вміст Стійкість плавучих тіл.)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Повернення плаваючого тіла до початкового положення після припинення дії сили, яка викликає крен

Стійкість плаваючого тіла — здатність плаваючого тіла повернутися до початкового положення після припинення дії сили, яка викликає крен. Умовою стійкої рівноваги є розміщення архімедової сили та сили ваги тіла на одній вертикалі — так званій осі плавання. За відсутності такої умови (вісь плавання не є вертикальною) виникає пара сил, що за певних умов призводить до обертання зануреного повністю тіла.

Стійкість плаваючих тіл. hос — осадка судна; hс — відстань від найнижчої точки плаваючого тіла до його центру ваги; hD — відстань від найнижчої точки плаваючого тіла або прийнятої площини відліку до його центру водотоннажності (у вертикальному положенні судна hD = 0,5 hос).
Крен човна

Порівнюючи положення нахиленого судна, які наведено на рис. 1 б та в, звертаємо увагу на таке:

– при крені судна, як це наведено на схемі б, центр ваги водотоннажності D1 переміщений праворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який повертає судно до положення спокою. Метацентр М розташовано вище точки С.

– при збільшенні крену (схема в) центр водотоннажності D1 займає положення ліворуч від точки С, що призводить до виникнення моменту, який перевертає судно. Метацентр М лежить нижче точки С.

Якщо метацентр лежить нижче центру ваги, тобто метацентрична висота негативна, то судно стійкості не має. Судно вважають стійким, якщо hм > 0, або Rм > е, та нестійким якщо hм < 0, або Rм< е.

Література[ред. | ред. код]