Політичне русинство: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Перенаправлено на Русинська мова)
Мітка: Нове перенаправлення
 
(Не показана 41 проміжна версія 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
<noinclude>{{Delete|3 серпня 2018}}</noinclude>
#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ[[Русинська мова]]
{{пишу}}
'''Неорусинство''', або '''політичне русинство'''&nbsp;— термін, який означають [[сепаратизм|сепаратистський]] рух на терені [[Закарпатська область|Закарпатської області]] України<ref>''[[Белей Любомир Омелянович|Белей Л.]]'' [https://ua-reporter.com/uk/news/na-zakarpatti-aktyvovano-rusynskyy-separatyzm На Закарпатті активовано русинський сепаратизм].</ref><ref>''Белей Л.'' ["Учуйте русинов!", або Cепаратизм по-закарпатськи] // Тиждень.ua.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 17 грудня.</ref>.

== Відомості ==
Початком неорусинського руху можна вважати «[[Верховинську акцію|Верховинську господарську акцію]]» (1897-1900), одним з ініціаторів якої був [[Едмунд Еган]]. За свідченнями угорської україністки М. Маєр, він напередодні приїзду на Закарпаття два тижні інкогніто перебував у [[Галичина|Галичині]], де зустрічався, як він писав, з «вождями русинського руху», у розмовах з якими з'ясував, що вони мають плани об'єднати всіх русинів, які на той час жили в [[Російська імперія|Російській імперії]], на Галичині, [[Буковина|Буковині]] та Закарпатті. Це було прямою загрозою тогочасним угорським інтересам. Щоб не допустити українство за Карпати, було ухвалено досить детальну програму, спрямовану на відторгнення русинів закарпатських від русинів галицьких та буковинських. Ця програма мала як економічну, так і культурно-освітню частину. Результатом її реалізації стала газета «Недѣля», а також низка філологічних праць [[Стрипський Гіядор Миколайович|Гіядора Стрипського]]. [[Сабов Євменій Іванович|Євменій Сабов]] почав пропагувати неорусинство з боку [[москвофіл]]ів<ref name="Тол_1">''Толочко Н.'' [http://prozak.info/Suspil-stvo/Termin-rusin-treba-zaboroniti-vikoristovuvati-u-znachenni-neukrayinec-L.-Belej Термін «русин» треба заборонити використовувати у значенні «неукраїнець»,&nbsp;— Л. Белей]</ref>.

На думку професора [[Белей Любомир Омелянович|Любомира Белея]]:
* антиукраїнська спрямованість неорусинства відповідала і відповідає геополітичним інтересам Росії, Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії, які не були і не є зацікавлені у сильній позиції України в Центральній Європі та прагнуть асимілювати місцеве українське населення<ref name="Слово_5">''Бреславська С.'' [https://zakarpattya.net.ua/News/183176-Natsiia-nizvidky-neprymarna-nebezpeka Нація нізвідки: непримарна небезпека] // [[Слово Просвіти]].&nbsp;— 2018.&nbsp;— №&nbsp;27 (5—11 липня).&nbsp;— С. 5.</ref>
* неорусинським діячам з-за кордону має бути заборонений в'їзд до України як особам, що розпалюють сепаратизм<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/29288605.html Українська нація і заповіт професора Белея]</ref>
* термін «русин» треба заборонити використовувати у значенні «неукраїнець»<ref name="Тол_1"/>
* «у неорусинському русі є просто обдурені особи, які люблять свою говірку, фольклор, прагнуть докопатися до істини, але потрапили в погану компанію, ставши жертвами підступної технології. Але таких небагато. Переважна частина&nbsp;— це особи, які на цьому заробляють»<ref name="Тол_1"/>
* «сучасне неорусинство у різних державах має свої особливості. В Україні&nbsp;— це сепаратизм та відокремлення найзахідніших областей, у Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Хорватії та Румунії&nbsp;— це міноритарна політика, спрямована на розщеплення місцевої української спільноти та обрубування її зв'язків з Україною…»<ref name="Слово_5"/>

На думку [[Гаврош Олександр Дюлович|Олександра Гавроша]]:
* «нині закарпатське русинство&nbsp;— це кілька десятків заангажованих людей, часто надміру екзальтованих, які поширюють агресивні заяви та сваряться між собою»<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/27437585.html Політичне русинство: чверть століття на місці]</ref>
* "творці неорусинства хочуть представити сучасний русинський рух як цілком мирний… бо політика «русинів» не цікавить. І треба бути вельми наївним, аби в це повірити. Бо закордонних спонсорів і ляльководів русинства цікавить лише політика. За першим кроком&nbsp;— «визнання четвертого східнослов'янського народу», обов'язково настане другий&nbsp;— «вимога автономії», далі&nbsp;— третій, четвертий, поки це все не закінчиться великою колотнечою в маленькому регіоні. На кшталт, [[Абхазія|Абхазії]] чи [[Придністров'я]]. Бо власне це і є метою тих, хто оплачує цю «етномузику».

Прибічники неорусинства, або політичного русинства, зокрема, Євген Жупан, [[Пол Роберт Магочі]], [[Мигович Іван Іванович|Іван Мигович]], М. Завадяк, Іван Поп, ставлячи за мету формування русинської адміністративно-територіальної автономії на Закарпатті, відкидають аргументацію української академічної науки, апелюють до практики визнання русинів окремою національністю в деяких сусідніх з Україною країнах, наполягають на необхідності подібного кроку з боку офіційного Києва<ref name="Степ_Нак_40">''[[Степико Михайло Тимофійович|Степико М.]], Наконечний В.'' [http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/8-1493112932.pdf Сучасне русинство: етнополітичний проект чи криза української національної ідентичності] // Стратегічні пріоритети. Серія: Політика.&nbsp;— 2017.&nbsp;— №&nbsp;1.&nbsp;— С. 40.</ref>.

== Цікаво, що ==
Свого часу члени Партії регіонів на чолі з Януковичем закидали Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко провокування русинського сепаратизму<ref>[https://ua.korrespondent.net/ukraine/413668-yanukovich-zayavlyae-shcho-timoshenko-provokue-rusinskij-separatizm Янукович заявляє, що Тимошенко провокує русинський сепаратизм] // Корреспондент.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 24 березня.</ref>.

== Див. також ==
* [[Русинська мова]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''[[Белей Любомир Омелянович|Белей Л]]''. «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro.&nbsp;— К. : Темпора, 2017.&nbsp;— 392 с. іл.
* ''[[Віднянський Степан Васильович|Віднянський С.]]'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21STR=Verkhovynska_hospodarska Верховинська господарська акція] // {{ЕІУ|1|}}
* ''[[Гаврош Олександр Дюлович|Гаврош О.]]'' [https://www.radiosvoboda.org/a/28546663.html Україна і Росія. Ставка Кремля на русинського «прем'єра» без портфеля]
* ''Зан М.'' [http://sp.niss.gov.ua/content/articles/files/12-1493285197.pdf Неорусинство на Закарпатті як латентний фактор дезінтеграційної загрози єдності українського етнонаціонального простору]
* ''[[Панчук Май Іванович|Панчук М.]]'' [http://izbornyk.org.ua/rizne/panchuk.htm Політичне русинство в Україні]
* [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-6767-1/978-966-02-6767-1.pdf Українці-русини: етнолінгвістичні та етнокультурні процеси в історичному розвитку] / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАН України, МАУ, ІМФЕ ім. М.&nbsp;Т.&nbsp;Рильського.&nbsp;— К., 2013.&nbsp;— 750+XXX с.&nbsp;— ISBN 978-966-02-6767-1.

[[Категорія:Сепаратизм в Україні]]
[[Категорія:Закарпаття]]

Версія за 15:45, 8 серпня 2018

Неорусинство, або політичне русинство — термін, який означають сепаратистський рух на терені Закарпатської області України[1][2].

Відомості

Початком неорусинського руху можна вважати «Верховинську господарську акцію» (1897-1900), одним з ініціаторів якої був Едмунд Еган. За свідченнями угорської україністки М. Маєр, він напередодні приїзду на Закарпаття два тижні інкогніто перебував у Галичині, де зустрічався, як він писав, з «вождями русинського руху», у розмовах з якими з'ясував, що вони мають плани об'єднати всіх русинів, які на той час жили в Російській імперії, на Галичині, Буковині та Закарпатті. Це було прямою загрозою тогочасним угорським інтересам. Щоб не допустити українство за Карпати, було ухвалено досить детальну програму, спрямовану на відторгнення русинів закарпатських від русинів галицьких та буковинських. Ця програма мала як економічну, так і культурно-освітню частину. Результатом її реалізації стала газета «Недѣля», а також низка філологічних праць Гіядора Стрипського. Євменій Сабов почав пропагувати неорусинство з боку москвофілів[3].

На думку професора Любомира Белея:

  • антиукраїнська спрямованість неорусинства відповідала і відповідає геополітичним інтересам Росії, Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії, які не були і не є зацікавлені у сильній позиції України в Центральній Європі та прагнуть асимілювати місцеве українське населення[4]
  • неорусинським діячам з-за кордону має бути заборонений в'їзд до України як особам, що розпалюють сепаратизм[5]
  • термін «русин» треба заборонити використовувати у значенні «неукраїнець»[3]
  • «у неорусинському русі є просто обдурені особи, які люблять свою говірку, фольклор, прагнуть докопатися до істини, але потрапили в погану компанію, ставши жертвами підступної технології. Але таких небагато. Переважна частина — це особи, які на цьому заробляють»[3]
  • «сучасне неорусинство у різних державах має свої особливості. В Україні — це сепаратизм та відокремлення найзахідніших областей, у Словаччині, Угорщині, Польщі, Сербії, Хорватії та Румунії — це міноритарна політика, спрямована на розщеплення місцевої української спільноти та обрубування її зв'язків з Україною…»[4]

На думку Олександра Гавроша:

  • «нині закарпатське русинство — це кілька десятків заангажованих людей, часто надміру екзальтованих, які поширюють агресивні заяви та сваряться між собою»[6]
  • "творці неорусинства хочуть представити сучасний русинський рух як цілком мирний… бо політика «русинів» не цікавить. І треба бути вельми наївним, аби в це повірити. Бо закордонних спонсорів і ляльководів русинства цікавить лише політика. За першим кроком — «визнання четвертого східнослов'янського народу», обов'язково настане другий — «вимога автономії», далі — третій, четвертий, поки це все не закінчиться великою колотнечою в маленькому регіоні. На кшталт, Абхазії чи Придністров'я. Бо власне це і є метою тих, хто оплачує цю «етномузику».

Прибічники неорусинства, або політичного русинства, зокрема, Євген Жупан, Пол Роберт Магочі, Іван Мигович, М. Завадяк, Іван Поп, ставлячи за мету формування русинської адміністративно-територіальної автономії на Закарпатті, відкидають аргументацію української академічної науки, апелюють до практики визнання русинів окремою національністю в деяких сусідніх з Україною країнах, наполягають на необхідності подібного кроку з боку офіційного Києва[7].

Цікаво, що

Свого часу члени Партії регіонів на чолі з Януковичем закидали Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко провокування русинського сепаратизму[8].

Див. також

Примітки

Джерела та література