Александр Кшиштоф Нарушевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:59, 15 грудня 2018, створена LastStep (обговорення | внесок) (уточнення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Кшиштоф Нарушевич
пол. Aleksander Krzysztof Naruszewicz
Народився 1616
Помер 21 червня 1668(1668-06-21)
Варшава, Річ Посполита
Громадянство Річ Посполита
Діяльність дипломат
Посада Q13032818?, підканцлер литовський, Q21009929?, писар великий литовський, Q66200886?, Q66201172?, Q64825203?, Q99605699? і учасник виборів короля Польщіd
Конфесія католицтво
Рід Нарушевичі
Батько Кшиштоф Нарушевич
Мати Ельжбета Шимкович
Брати, сестри Stanisław Naruszewiczd і Jan Naruszewiczd
У шлюбі з Теодора Олександра Сапіга
Діти 2 доньки
Герб

Александр Кшиштоф Нарушевич (*Аляксандр Крыштаф Нарушэвіч, бл. 1616 —21 червня 1668) — державний діяч, дипломат Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з заможного і впливового литовсько-білоруського шляхетського роду Нарушевичів гербу Вадвіч. Син Кшиштофа Нарушевича, підскарбія великого литовського, та Ельжбети Нарушевич. За материнською лінією належав до Вишневецьких. Навчався в Інгольштадтському (1631—1632 роки), Падуанському (1632—1633 роки) та Болонському (з 1633 року) університетах.

У 1646 році отримав староство лідське. В 1647, 1648, 1654 и 1655 обирався послом на сейми. Був прихильником короля Яна II Казимира. У 1648 році Александра Кшиштофа Нарушевича було включено до складу комісії на мирний конгрес в Любеку, за участю Франції, Об'єднаних провінцій (Голландії), Бранденбурга і Венеційської республіки.

У 1651 році увійшов до складу делегації, що вела перемовини зі Швецією (до 1653 року). 1654 року отримує староства любошанське, мядельське, пенянське і шерешовське. Того ж року призначається писарем великим литовським. Незабаром стає сенатором Речі Посполитої.

За пропозицією короля Яна II Казимира 1655 року був обраний послом до Швеції разом з ленчицький воєводою Я. Лещинським. На аудієнції А.-К. Нарушевич виголосив яскраву промову, в якій засудив підступне вторгнення військ московського царя Олексія I і висловив надію на збереження миру між Річчю Посполитою і Швецією.

1656 році призначається адміністратором скарбниці Великого князівства Литовського. 1658 року стає підканцлером великим литовським. У 1659 році не зміг завадити плюндруванню Лідського повіту московськими військами. Того ж року увійшов до склагу посольської делегації, що вела перемовини з представниками Московського царства (до 1663 року).

Близько 1660 року викупив у белзського воєводи князя Дмитра Юрія Вишневецького Великий Можейко і об'єднав з власним маєтнком Мале Можейкове у Велікоможейковський двір. Помер у 1668 році.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Теодора-Олександра, донька Павла Сапіги, гетьмана великого литовського

Діти:

  • Марія-Текла, дружина: 1) Ежи-Кароля Ходкеивча, обозного великого литовського; 2) Пйотра Михайла Паца, старости жемайтського
  • Катерина, дружина Яна Казимира Воловича, обозного великого литовського

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jan Władysław Poczobut Odlanicki: Pamiętnik. Warszawa: 1987.
  • Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн.: БелЭн, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — 788 с. — ISBN 985-11-0378-0.
  • Rita Regina Trimonienė. Naruševičiai. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. XVI (Naha-Omuta). — Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2009. 71 psl.