Давиденко Георгій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:49, 22 жовтня 2018, створена Mr.Rosewater (обговорення | внесок) (Скасування редагування № 23594646 користувача Mr.Rosewater (обговорення))
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давиденко Георгій Іванович
Дата народження 2 травня 1937(1937-05-02) (84 роки)
Місце народження Поліське, Київська область, УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Діти Давиденко Олександр Георгійович (кінорежисер)

Давиденко Георгій Іванович — радянський, український режисер і сценарист науково-популярного та хронікально-документального кіно. Лауреат дев’яти мiжнародних кiнофестивалiв.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 травня 1937 року в містечку Поліське Київської області в родині робітника.

Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка у 1974 році.

З 1957 року почав працювати на кіностудії «Київнаукфільм».

Від 1999 року — художнiй керiвник кіностудії «Просвiткiно».

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Створив понад 50 науково-популярних, хронікально-документальних, навчальних фільмів:

  • «З вогнем не жартують» (1976)
  • «Комплексні алюмінієві заводи на експорт»
  • «Металургійний завод Бокаро» (1978)
  • «Лінії електропередач»
  • «Конверторне виробництво» (1979)
  • «Підприємства будіндустрії»
  • «Гірничо-збагачувальний комбінат Ерденет» (1980)
  • «55 мільйонів кіловат» (1981)
  • «Шлях до золотого Меркурія»
  • «Співробітництво СРСР—Індія» (1982)
  • «Сонцю і вітру назустріч» (1984)
  • «Табірний пил» (1990)
  • «Сорочка зі стьожкою» (1992)
  • «Історик та історія» (1992)
  • «Жезл» (1992, у співавт.)
  • «Тверді мелодії» (1993)
  • стрічки «Там, на горі, січ іде. Фільм 9», «Гартуючи юнацтво. Фільм 10», «З полону — за волю. Фільм 11», «Останні лицарі. Фільм 12» в документальному циклі «Невідома Україна. Золоте стремено» (1993, автор. сценар. та режисер)
  • «Щоб жити» (1997)
  • «Katharsis. Очищення» (2001, у співавт. з О. Давиденком)
  • «Пробач мені, Поліське!» (2004, автор сценар.; режисер у співавт. з О. Давиденком)[1]
  • «Коні, коні, ви знову зі мною» (2007, у співавт. з О. Давиденком) та ін.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • «Кіномистецтво України», стор. 163

Джерела[ред. | ред. код]