Ухвалення рішень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:22, 9 серпня 2017, створена Olexa Riznyk (обговореннявнесок) (правопис)
Перейти до: навігація, пошук

Теорія ухвалення рішень — дослідження процесу вироблення та ухвалення рішень.

Загальна схема прийняття рішень виглядає так:

  1. Визначення мети (цілі) та засобів її досягнення
  2. Побудова варіантів досягнення мети (множини альтернатив)
  3. Формування множини наслідків (оцінка альтернатив)
  4. Визначення принципу порівняння альтернатив (визначення принципу оптимальності)
  5. Структурування множини альтернатив:
    • розбиття на класи (кластеризація)
    • впорядкування
    • вибір найкращої (найкращих)

Цю схему звичайно варто уточнити. Якщо наприклад принцип оптимальності задається скалярною функцією вибору, то маємо задачу оптимізації (наприклад лінійного програмування).

Таку задачу розв'язують три групи осіб: особи що приймають рішення (ОПР), експерти (Е), та консультанти (К).

Особою що приймає рішення називають людину (або колективний орган, як наприклад Верховна Рада), що має ціль яка служить мотивом пошуку розв'язання задачі. ОПР також визначає, які засоби є допустимими в досягенні цієї цілі.

Експерт — це спеціаліст в своїй галузі, що володіє інформацією про задачу, але не несе прямої відповідальності за результати її розв'язання.

Консультант (аналітик) — спеціаліст в теорії прийняття рішень. Розробляє модель задачі, процедуру прийняття рішення, організовує роботу експертів та ОПР.

В найпростіших випадках ОПР виконує функції всіх трьох.

Література